Ухвала суду № 63188542, 29.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року № 876/6430/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

представника позивача Багірова Р.А.,

представника відповідача Карповича О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Опос-торг" до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В :

17 червня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю ,,Опос-торг" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 23.03.2016 року за № 205000011/2016/000028/2.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22 липня 2016 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, а містять розбіжності та неточності. Тому декларанту було запропоновано надати наступні документи: банківський платіжний документ, що підтверджує оплату за оцінюваний товар; проформу-інвойс; пакувальний лист; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Оскільки у визначений строк декларант не подав додаткових документів, які витребовувались митним органом, у відповідності до пункту 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України уповноваженій особі декларанта було відмовлено у митному оформленні товару.

Відповідач вважає правомірним оскаржене позивачем рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник митного органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 23.03.2016 року на підставі контракту від 15.05.2015 року №026659, укладеного із компанією ,,Tonnies Lebensmittel GmbH & Co.KG" (Німеччина) та інвойсу від 18.03.2016 року № 627476 позивач через декларанта -ТзОВ ,,Брок-Сервіс" подав на митний пост ,,Луцьк" Волинської митниці ДФС для митного оформлення партію товару,а саме: ,,субпродукти свійських свиней заморожені без спецій, солі та інших харчових приправ, без теплової кулінарної обробки, без консервування: печінка", кількістю 21109,50 кг та вартістю 5699,57 євро, визначеною у інвойсі, тобто за ціною 0,27 євро/кг.

Також для митного оформлення товару декларант подав наступні документи: контракт від 15.05.2015 року № 026659; інвойс від 18.03.2016 року № 627476; митна декларація від 23.03.2016 року № 205070000/2016/009981; міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) від 18.03.2016 року № 627476, сертифікат якості від 18.03.2016 року; ветеринарне свідоцтво ЄРД-00 № 653598 від 21.03.2016 року, прайс-лист від 18.03.2016 року; акт фізичного огляду від 21.03.2016 року № 205070000/2016/і000943; копія декларації країни відправлення від 19.03.2016 року № MRN 16DE835635385316E0; довідка на перевезення товару від 23.12.2015 року № 231215; довідка про транспортні витрати від 18.03.2016 року, а також інші документи, зазначені в графі 44 ВМД.

В графах 12, 45 МД від 23.03.2016 року № 205070000/2016/009981 декларант вказав митну вартість товару, визначену за ціною контракту та яка становить 193304,23 грн. або 6605,05 євро (5699,57 євро - заявлена вартість товару, тобто 0,27 євро за кілограм, та 905,48 євро (26500,00 грн.) - вартість перевезення товару).

Проте, митний орган не погодився з такою митною вартістю товару та виніс в електронній формі рішення про коригування митної вартості товарів від 23.03.2016 року за №205000011/2016/000028/2. В рішенні відповідач зазначив, що митна вартість товарів за ціною договору щодо товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Крім того, подані документи містять розбіжності та неточності, а саме: під час опрацювання документів, поданих до митного оформлення, було встановлено, що відповідно до п. 3.1 контракту від 15.05.2015 року №026659 оплата за товар проводиться в EUR відповідно до специфікації; відповідно до п. 4.1 відвантаження проводиться на протязі 2-х робочих днів від дати списання передоплати; відповідно до інвойсу від 18.03.2016 року № 627476 передбачено 100% передоплату за товар; відповідно до п.4.4 контракту продавець зобов'язаний надати разом з товаром пакувальний лист.

Однак, таких документів декларант не надав. Також, на порушення вимог статті 254 Митного кодексу України декларант до митного оформлення подав інвойс на іноземній мові.

Тому, згідно із положеннями статей 53, 54 МК України для підтвердження заявленої митної вартості товару декларанту було запропоновано надати наступні документи: банківський платіжний документ, що підтверджує оплату за оцінюваний товар; проформу-інвойс; пакувальний лист; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Відповідно до пункту 3 статті 53 Митного кодексу України декларант відмовився від подачі додаткових документів протягом 10 днів. У зв'язку з вищевикладеним митний орган визначив митну вартість товару за резервним методом згідно статті 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації за ціною 0,4014 євро/кг або 0,45 дол. США/кг згідно МД № 205070000/2016/008758 від 14.03.2016 року, № 209120000/2016/810643 від 14.03.2016 року.

Того ж дня, 23.03.2016 року позивачу було відмовлено у митному оформленні товару та видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205070000/2016/00076 у зв'язку з прийняттям рішення щодо коригування митної вартості. У цій же Картці відмови митний орган роз'яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідності до рішення про визначення митної вартості від 23.03.2016 року №205000011/2016/000028/2.

З метою запобігання псування товару та нарахування штрафних санкцій за можливий простій автомобіля, який перевозив товар, 23.03.2016 року декларант позивача подав нову МД від 23.03.2016 року № 205070000/2016/010116, вказавши у графах 12 та 45 митну вартість, розраховану за ціною одиниці товару, наведеної у інвойсі від 18.03.2016 року № 627476. Митне оформлення у цьому випадку проводилось за другорядним резервним методом із застосуванням гарантійних зобов'язань - грошової застави.

На підставі частини восьмої статті 55 Митного кодексу України позивач 28.04.2016 року та 23.05.2016 року надіслав на адресу відповідача заяви, в яких просив скасувати рішення про коригування митної вартості від 23.03.2016 року №205000011/2016/000028/2, а також усі додаткові документи, які митний орган витребовував у ТзОВ ,,Опос-Торг" в графі 33 оскарженого рішення.

Однак, листами від 11.05.2016 року та 31.05.2016 року Волинська митниця ДФС відмовила у задоволенні вимог заяв ТзОВ ,,Опос-Торг".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та рішення про відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів не містять належних доказів зазначення позивачем не всіх складових числового значення митної вартості, неправильного здійснення розрахунку, внесення до декларації недостовірних або неточних відомостей.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів та подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).

Відповідно до ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (частина1).

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2).

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Суд першої інстанції достеменно дослідив надані сторонами докази та встановив, що позивач на вимогу митного органу надав для підтвердження заявленої митної вартості такі документи: пакувальний лист від 18.03.2016 року; ветеринарне свідоцтво від 21.03.2016 року ЄРД-00 № 653598; сертифікат якості від 18.03.2016 року; висновок Львівської торгово-промислової палати від 05.04.2016 року № 19-09/617, відповідно до яких підтверджено якість товару та його ціна на рівні 0,31 євро/кг. (з урахуванням витрат на транспортування).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, що дають можливість підтвердити митну вартість товару за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), а тому відмова відповідача у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару є необґрунтованою.

Наведені обставини в сукупності підтверджують правильність висновків суду першої інстанції щодо протиправності оскарженого рішення про коригування митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

З огляду на викладене, апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова окружного адміністративного суду - залишенню без змін.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22 липня 2016 року у справі № 803/941/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 05 грудня 2016 року.