Ухвала суду № 63188474, 06.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабаш Г.П.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року справа №805/3165/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Гаврищук Т.Г., Ястребової Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Краматорського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року у справі №805/3165/16-а за позовом ОСОБА_3 до Краматорського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення невиплаченої частки одноразової грошової допомоги при звільненні, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

З урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.52) позивач просила стягнути з відповідача невиплачену частку одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 8308,88грн., стягнути з Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області на користь позивача суму середнього заробітку згідно ст. 117 КЗпП України з 06.11.2015 року за весь час затримки розрахунку по 14.09.2016 року.

В обгрунтування зазначила, що наказом ГУМВС України в Донецькій області №350о/с від 06.11.2015 року її звільнено з посади відповідно до пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію» та п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби.

Вислуга на день звільнення складає 13 років 01 місяць 23 дня. Проте, при звільненні відповідачем не проведено повного розрахунку з позивачем, в який входить виплата одноразової грошової допомоги при звільненні.

Крім того, на її коритись підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні згідно вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Краматорського МВ ГУ МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 8308,42 грн. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів).

Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 13277,63 грн. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування зазначив, що підставою для нарахування позивачу вихідної допомоги при звільненні є наказ ГУМВС України в Донецькій області по особовому складу щодо розрахунку останній вислуги років на момент звільнення. Однак, даний наказ за №411о/с від 06.11.2015 року надійшов до Краматорського МВ лише 11.01.2016 року.

Тобто одразу при надходженні вказаного наказу відповідачем здійснено нарахування вихідної допомоги.

Оскільки Краматорський МВ є бюджетною установою та фінансується за рахунок бюджету України, відсутня вина відповідача в своєчасному розрахунку з позивачкою.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України, апелянт зазначив, що спеціальним законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не передбачено право звільненого працівника міліції на отримання такої виплати.

Також вважає, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з цим позовом, встановлений п.5 ст.99 КАС України.

В частині відмови в задоволенні позову постанова не оскаржується.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_3 проходила службу в органах внутрішніх справ на посаді інспектора слідчого відділу Краматорського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області.(а.с.14)

Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 року №350 о/с вирішено вважати такою, що приступила до виконання службових обов'язків після виходу з відпустки по догляду за дитиною, зокрема, майора міліції ОСОБА_3

Цим наказом майора міліції ОСОБА_3 згідно з п. 9 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію» відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «г» (через скорочення штатів). (а.с.9-10)

03.12.2015 року Краматорським відділом поліції ГУНП в Донецькій області на заяви позивача від 24.11.2015 року та від 25.11.2016 року щодо роз'яснення підстав звільнення та проведення повного розрахунку відповідно до вимог законодавства листом №9/ш-41 надано відповідь, в якій зазначено, зокрема, що при находженні наказу ГУМВС України в Донецькій області щодо підтвердження вислуги років в органах внутрішніх справ позивач може отримати встановлену законом одноразову вихідну допомогу. (а.с.19)

Листом від 21.12.2015 року за №1/ш-102 Краматорським відділом поліції ГУНП в Донецькій області на заяву позивача від 16.12.2015 року стосовно надання відомостей про розмір та термін проведення повного розрахунку при звільненні надано відповідь, в якій позивачу вказано на необхідність звернення із зазначеним питанням до ліквідаційної комісії Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області. (а.с.21)

22.01.2016 року Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Донецькій області листом №16/16УФ на заяву позивача від 11.01.2016 року надано відповідь, в якій зазначено, що 11.01.2016 року до ліквідаційної комісії Краматорського МВ надійшов наказ ГУМВС України в Донецькій області №411о/с від 06.11.2015 року з визначенням вислуги років для виплати грошової допомоги у кількості 13 років 01 місяць 23 дні. Також, в даному листі вказано на те, що позивачу нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 8226,60грн., яка буде виплачена позивачу після відповідного фінансування з Державного бюджету України. (а.с.22)

Правовідносини, пов'язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби ОВС, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме Законом України «Про міліцію», Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (зі змінами та доповненнями), Кодексом законів про працю України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

При цьому за загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

На підставі п. 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992р. № 393, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:

- які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Здійснюючи розрахунок суми вихідної допомоги при звільненні відповідач нарахував ОСОБА_3 суму у розмірі 8226,60 грн., яка 11.04.2016 року була перерахована на рахунок позивача.

Ці обставини не є спірними, як не є спірним право позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

Згідно абз. 1, 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Частиною 8 цього Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

На підставі наведеного останніми повними місяцями роботи позивача є січень-лютий 2014 року (оскільки в період березня-липня 2014 року вона перебувала на лікарняному).

З довідки Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області №499/212 від 05.09.2016 року вбачається, що в січні 2014 року ОСОБА_3 нараховано грошове забезпечення у розмірі 2543,92грн., у лютому 2014 року - 2543,92грн.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 04 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» кількість робочих днів у січні 2014 року становить 21 день, у лютому 2014 року - 20 днів.

Середньоденна заробітна плата складає: 2543,92 грн. (січень 2014 року ) + 2543,92 грн. (лютий 2014 року) : 41 робочий день за два місяці (21 робочий день у січні 2014 року та 20 робочих днів у лютому 2014 року) = 124 грн. 09 коп.

Середня кількість днів в розрахунковому періоді (січень-лютий 2014 року) становить 20,5.

Так, середньомісячна заробітна плата позивача, з якої позивачу необхідно здійснити розрахунок вихідної допомоги при звільненні, становить 2543,85грн.

Таким чином, вихідна допомога при звільненні, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 2543,85грн. / 2 (50%) * 13 років (календарна вислуга років) = 16535,02грн.

Оскільки відповідачем здійснено нарахування та виплату на користь позивача 8226,60грн. в якості грошової допомоги при звільненні, суд першої інстанції правильно стягнув на користь позивача 8308,42грн. (16535,02 грн. - 8226,60 грн.).

Щодо стягнення з Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області на користь позивача суми середнього заробітку згідно ст. 117 КЗпП України з 06.11.2015 року за весь час затримки розрахунку судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України вказаний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 2-1 Кодексу законів про працю України визначено, що Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

На підставі зазначеного судова колегія не приймає доводи апелянта про неможливість застування до спірних правовідносин положень ст..ст.116,117 Кодексу законів про працю України, оскільки Положенням №114 не визначений порядок стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому за аналогією права в спірних правовідносинам повинна застосовуватися постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі Порядок №100).

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм свідчить, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум саме у строки, зазначені у статті 116 КЗпП.

Крім цього, право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в разі, якщо працівник в день звільнення не працював, виникає за наявності звернення звільненого працівника з вимогою щодо проведення такого розрахунку.

З листів відповідача від 03.12.2015 року, 21.12.2015 року та листа ГУМВС України від 22.01.2016 року вбачається, що позивач заявами від 24.11.2015 року, 25.11.2015 року та 11.01.2016 року зверталась до Краматорського МВ з вимогою, зокрема, проведення з нею повного розрахунку при звільненні. Проте, вказаний розрахунок Краматорським МВ проведено лише 11.04.2016 року шляхом виплати на користь позивача суми одноразової грошової допомоги у розмірі 8103,20грн.

Таким чином, періодом, за який на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені, є час з 25.11.2015 року (день первинного звернення позивача до Краматорського МВ з вимогою щодо проведення повного розрахунку при звільненні) по 11.04.2016 року (день проведення остаточного розрахунку з позивачем).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 року №10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» та від 20.07.2015 року №10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» кількість робочих днів в період з 25.11.2015 року по 11.04.2016 року становить 107 днів.

Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.11.2015 року по 11.04.2016 року, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 124,09грн. * 107 днів = 13277,63грн. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Судова колегія не приймає доводи апелянта про порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом, оскільки невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

При цьому, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення належних до виплати сум при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата працівникові таких сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що строк звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом позивачем не пропущено.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Краматорського міського відділу Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року у справі №805/3165/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року у справі №805/3165/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею чинності.

Суддя-доповідач І.Д. Компанієць

Судді Т.Г. Гаврищук

Л.В. Ястребова