Ухвала суду № 63188090, 30.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"30" листопада 2016 р.

справа № 804/3745/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСТОР"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 р. у справі №804/3745/16

за позовом Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСТОР"

про стягнення заборгованості, -

встановив:

У червні 2016 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив стягнути з розрахункових рахунків відповідача заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 682 887,95 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 р. позов задоволено. Постанова мотивована тим, що вимоги позивача є правомірними.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач, зокрема, зазначив, що податкова вимога № 1985-25 від 28.05.2015 року відповідачем не отримувалась. Згідно рішення учасників товариства, прийнятого на загальних зборах 12.05.2015 року, товариство підлягало припиненню шляхом ліквідації. Отже, у зазначений період ТОВ "АМСТОР" знаходилось у стані припинення. Пізніше ліквідатор товариства на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "АМСТОР". Кредитори мали заявити свої вимоги до ТОВ "АМСТОР" у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про ліквідацію та порушення провадження у справі про банкрутство.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України). Тобто, процедура стягнення грошового зобов'язання передбачає також і вручення боржникові податкової вимоги, оскільки право на таке стягнення коштів виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

В порушення ст.71, ч.3 ст. 106 КАС України позивачем не було надано належних документів, що підтверджують здійснення алгоритму дій, які можуть бути вчинені контролюючим органом для реалізації своїх повноважень, спрямованих на погашення податкового боргу, факт і час виникнення обставин, які зумовили звернення з позовом. Судом першої інстанції не визначено і не досліджено дотримання податковим органом процедури звернення до суду із вимогами про стягнення боргу у відповідності до п.95.2 ст. 95 Податкового кодексу України.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 11.03.2015 року відповідачем була подана декларація по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015 рік.

Податкові зобов'язання за лютий – червень, визначені декларацією по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015 рік, відповідач повністю не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 682887,95 грн.

На виконання пунктів 59.1, 59.4 статті 59 Податкового кодексу України відповідачу 08.06.2015 року було вручено податкову вимогу № 1985-25 від 28.05.2015 року, що підтверджується поштовим повідомленням.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позову, оскільки заборгованість по сплаті податків є узгодженою, не скасована і не списана податковим органом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно частини 1 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду.

Згідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Податкову вимогу №1985-25 від 28.05.2015 року було вручено відповідачу 08.06.2015 року (а.с.16) та відповідачем не оскаржено. Будь-які докази, що свідчать про те, що на час отримання податкової вимоги чи на час звернення позивача з позовом існували обставини, пов’язані з банкрутством підприємства, що перешкоджали задоволенню вимог податкового органу в матеріалах справи відсутні.

Отже, на час подання адміністративного позову податкове зобов’язання відповідача в сумі 682 887,95 грн. є узгодженим та непогашеним. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.2 ст.88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2016 року задоволено клопотання відповідача та відстрочено йому сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду від 21.07.2016 р. до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до матеріалів справи, на час розгляду апеляційної скарги відповідачем не було сплачено судовий збір в сумі 11 267 грн. 65 коп.

Отже, судовий збір в сумі 11 267 грн. 65 коп. підлягає стягненню з відповідача до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСТОР" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 р. у справі №804/3745/16 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМСТОР" до спеціального фонду Державного бюджету України (УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра; рахунок отримувача: 31217206781004; код класифікації доходів бюджету: 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська; код банку отримувача (МФО): 805012) судовий збір в сумі 11 267 грн. 65 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов