Постанова № 63187922, 05.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2016 року місто Київ № 826/22852/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю “Житлолюкс Плюс”

до

державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Житлолюкс Плюс” звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.09.2015 №0007312207 та №0007322207.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, письмових заперечень проти позову суду не подав.

Розгляд справи №826/22852/15 здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства України службовими особами товариства з обмеженою відповідальністю "Житлолюкс Плюс" (ЄДРПОУ 36856859) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів та інших обов'язкових платежів за період часу з 01.04.2014 по 31.03.2015 по взаємовідносинах з контрагентами.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Житлолюкс Плюс" пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, порушення вимог пункту 138.2 статті 138, пунктів 139.1.9, 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 28.08.2015№399/22-07/36856859 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 14.09.2015 №0007312207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість на загальну суму 815841 грн.;

від 14.09.2015 №0007322207, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у загальному розмірі 611881 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного. .періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в редакції на час спірних правовідносин, визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14.

Як вбачається зі змісту акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.08.2015 №399/22-07-36856859, підставою для проведення позапланової документальної перевірки позивача, стала постанова Генеральної прокуратури України від 20.04.2015. Висновки контролюючого органу зроблені з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю "Житлолюкс Плюс" та приватним підприємством "Білдінг Стаф" (ЄДРПОУ 39071313).

Так, у відповідності до наявних у матеріалах справи доказів, фінансово-господарські операції позивача (замовник) та приватного підприємства "Білдінг Стаф" (підрядник) ґрунтувались на договорах підряду, а саме:

- договір підряду 04/04 ОСП від 04.04.2014, згідно якого підрядник зобов'язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, у відповідності до даного Договору, Проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати комплекс підрядних робіт по улаштування монолітного залізобетонного каркасу, монтажу збірних залізобетонних конструкцій та супутніх робіт на будівництві паркінга по вулиці В'ячеслава Чорновола в місті Бровари Київської області;

- договір підряду №007Б-5 від 07.04.2014, згідно якого підрядник зобов'язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, у відповідності до даного Договору, Проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати комплекс підрядних робіт по улаштування монолітного залізобетонного каркасу, монтажу збірних залізобетонних конструкцій та супутніх робіт на будівництві багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями при будівництві багатоквартирної житлової забудови на території 3-ого мікрорайону IV житлового району в місті Бровари Київської області. Перша черга будівництва;

- договір підряду №008 Б-6 від 07.04.2014, згідно якого підрядник зобов'язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, у відповідності до даного Договору, Проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати комплекс підрядних робіт по улаштування монолітного залізобетонного каркасу, монтажу збірних залізобетонних конструкцій та супутніх робіт на будівництві багатоповерхового житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями при будівництві багатоквартирної житлової забудови на території 3-ого мікрорайону IV житлового району в місті Бровари Київської області. Друга черга будівництва;

- договір підряду №22/04-14СП від 22.04.2014, згідно якого підрядник зобов'язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, у відповідності до даного Договору, Проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати комплекс опоряджувальних робіт при будівництві житлового будинку №1 житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та надземним і підземним паркінгами по вулиці В'ячеслава Чорновола, місто Бровари Київської області;

- договір підряду №30-04-14СП від 30.04.2014, згідно якого підрядник зобов'язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, у відповідності до даного Договору, Проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати комплекс опоряджувальних робіт при будівництві житлового будинку №2 житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та надземним і підземним паркінгами по вулиці В'ячеслава Чорновола, місто Бровари Київської області;

- договір підряду №02/05-14 СП від 02.05.2014, згідно якого підрядник зобов'язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, у відповідності до данного Договору, Проектної документації та державних будівельних норм і правил виконати комплекс опоряджувальних робіт при будівництві житлового будинку №1 житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та надземним і підземним паркінгами по вулиці В'ячеслава Чорновола, місто Бровари Київської області.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів підряду 04/04 ОСП від 04.04.2014, №007Б-5 від 07.04.2014, №008 Б-6 від 07.04.2014, №22/04-14СП від 22.04.2014, №30-04-14СП від 30.04.2014, №02/05-14 СП від 02.05.2014, довідок про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень та виписок з банківського рахунку, ліцензії приватного підприємства "Білдінг Стаф" на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.

При цьому, зі змісту акту перевірки позивача (стор. 16) вбачається, що згідно з платіжними дорученнями та картками взаєморозрахунків (рахунок 631), розрахунок в розрізі контрагента приватного підприємства "Білдінг Стаф" станом на 31.12.2014 проведено повністю.

На обгрунтування ділової доцільності відповідних взаємовідносин позивачем вказано на договори підряду, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю "Арсан-Буд", яким передбачено право підрядника (позивача) залучати до виконання останніх третіх осіб (субпідрядників).

У свою чергу, доводи контролюючого органу ґрунтуються (за змістом акту перевірки позивача) на акті державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси головного управління Міндоходів в Одеській області від 01.08.2014 №4346/15-53-22-3/39071313 "Про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства "Білдінг Стаф", код ЄДРПОУ 39071313, щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період квітень, травень 2014 року". Згідно листа, наданого до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси головного управління Міндоходів в Одеській області (вх. №17559/10 від 29.05.2014), зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що приватне підприємство "Білдінг Стаф" втратило первинні документи.

Ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/55977/14.

При цьому, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття “добросовісний платник”, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд акцентує увагу на те, що жодних письмових заперечень, жодних доказів на спростування доводів позивача від державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до суду не надано. Доказів наявності вироку у кримінальній справі, в межах якої призначено перевірку, також відповідачем суду не надано.

Контролюючим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача. Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються лише на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов’язання; під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Житлолюкс Плюс” контролюючим органом не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес” АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 14.09.2015 №0007312207 та №0007322207 протиправними, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14.09.2015 №0007312207.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14.09.2015 №0007322207.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.