Постанова № 63187327, 29.11.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2016 року м. Львів № 813/1936/16

10 год. 15 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Дорош Х.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кондра О.Я.;

відповідача: представник Пісна Р.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001641406 та № 0001651405 від 30.05.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта перевірки № 78/13-01-14-06/39810094 від 16.05.2016 року. Стверджує, що податкову перевірку проведено з порушенням вимог ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України. Крім того, зазначив про те, що з наданих до податкової перевірки первинних документів можна дійти висновку про реальність господарських операцій та їх зв'язок із господарською діяльністю позивача, а відомості про вказані господарські операції відображено в бухгалтерському та податковому обліку усіма контрагентами. Вважає, що ним було правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити. Додатково пояснив, що наявність кримінальних проваджень щодо посадових осіб контрагентів позивача не може бути підставою для визнання нереальності господарської діяльності з такими контрагентами. В свою чергу, наявність усіх обов'язкових первинних документів свідчить про фактичне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, в яких зазначено, що виїзною документальною перевіркою позивача, результати якої оформлено актом № 78/13-01-14-06/39810094 від 16.05.2016 року, встановлено порушення позивачем податкового законодавства по операціях з контрагентами ТОВ «Кадеве», ТОВ «Алсан плюс», ТОВ «Корд Фін Груп», ТОВ «Алтіма Трейд», ТОВ «Будівела», ТОВ «Стройтекст», ТОВ «Хостера» та ТОВ «Канремторг». Зазначає, що позивачем під час перевірки не представлено усіх обов'язкових первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами. Крім того, відповідачем встановлено, що у вказаних контрагентів наявні ознаки фіктивної господарської діяльності. Також зазначив, що позивачем не подано додатку ПН «Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України» до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства та не відображено виплату доходів з джерелом походження з України (фрахт) нерезиденту Bost Trade Sp.z o.o. Саме з цих мотивів контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, і на думку відповідача підстав для їх скасування немає.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки під час проведення податкової перевірки позивачем не надано доказів транспортування товарів, реалізованих контрагентам ТОВ «Кадеве», ТОВ «Алсан плюс», ТОВ «Корд Фін Груп», ТОВ «Алтіма Трейд», ТОВ «Будівела», ТОВ «Стройтекст», ТОВ «Хостера» та ТОВ «Канремторг», а також доказів обліку вказаних товарів на складі позивача та доказів приймання-передачі таких товарів. Звернув увагу, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення. В сукупності вищенаведені факти свідчать про неможливість здійснення ними господарської діяльності.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аква Маріс» зареєстроване 29.05.2015 року Львівським міським управлінням юстиції. Позивача узято на облік в податкових органах 29.05.2015 року за № 130515071684.

Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Аква Маріс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.05.2015 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт № 78/13-01-14-06/39810094 від 16.05.2016 року.

У акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п. 189.1. ст. 189, п. 198.5. ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 277278,00 грн., а також порушення п. 46.1. ст. 46, п. 48.7. ст. 48, п. 49.2. ст. 49 Податкового кодексу України, оскільки не подано додатку ПН «Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України» до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства та не відображено виплату доходів з джерелом походження з України (фрахт) нерезиденту Bost Trade Sp.z o.o. (Польща).

На підставі висновків акта перевірки № 78/13-01-14-06/39810094 від 16.05.2016 року Головним управлінням ДФС у Львівській області 30.05.2016 року винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0001641406, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 346597,50 грн., в тому числі за основним платежем - 277278,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 69319,50 грн.;

- № 0001651405, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних осіб на суму 170,00 грн., в тому числі за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 170,00 грн.

Позивач із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погодився, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина 1 статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язане з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування валових доходів та витрат, а також податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 46.1. ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 49.2. ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 103.9. ст. 103 ПК України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 120.1. ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 189.1. ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. При цьому товари/послуги, вартість яких відображається в податковому обліку, мають придбаватися чи реалізовуватися з метою здійснення господарської діяльності.

Суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Слід відмітити, що про відсутність здійснення господарської операції можуть свідчити підтверджені належними та допустимими доказами доводи контролюючого органу, зокрема про те, що:

- задекларовані платником податків в податковому обліку господарські операції неможливо реально здійснити з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- для цілей оподаткування обліковувались тільки ті господарські операції, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, а для такого виду діяльності також потрібні здійснення й облік інших господарських операцій;

- операції здійснювалися з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- первинні документи обліку, які складаються в процесі здійснення певного виду господарської операції, відсутні.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Кадеве», ТОВ «Алсан плюс», ТОВ «Корд Фін Груп», ТОВ «Алтіма Трейд», ТОВ «Будівела», ТОВ «Стройтекст», ТОВ «Хостера» та ТОВ «Канремторг» позивачем надано копії:

- договору № АК-01118 від 20.09.2015 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Хостера» (т. 1, а. с. 116-117);

- видаткової та податкової накладної про поставку товару відповідно до договору № АК-01118 від 20.09.2015 року (т. 1, а. с. 118, т. 2, а. с. 76);

- договору № 01/07/15-2 від 01.07.2015 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Кадеве» (т. 1, а. с. 119-120);

- видаткових та податкових накладних про поставку товару відповідно до договору № 01/07/15-2 від 01.07.2015 року (т. 1, а. с. 121-124, 126-176, т. 2, а. с. 79-122);

- договору № АК-01121 від 28.09.2015 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Алсан Плюс» (т. 1, а. с. 177-178);

- видаткової та податкової накладної про поставку товару відповідно до договору № АК-01121 від 28.09.2015 року (т. 1, а. с. 179, т. 2, а. с. 125);

- договору № АК-01120 від 28.09.2015 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Корд Фін Груп» (т. 1, а. с. 180-181);

- видаткових та податкових накладних про поставку товару відповідно до договору № АК-01120 від 28.09.2015 року (т. 1, а. с. 182-183, т. 2, а. с. 127-128);

- договору № 20/07-15 від 20.07.2015 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Стройтекст» (т. 1, а. с. 184-185);

- видаткових та податкових накладних про поставку товару відповідно до договору № 20/07-15 від 20.07.2015 року (т. 1, а. с. 186-197, т. 2, а. с. 130-141);

- договору № 13/12 від 14.12.2015 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Канремторг» (т. 1, а. с. 198-199);

- видаткових та податкових накладних про поставку товару відповідно до договору № 13/12 від 14.12.2015 року (т. 1, а. с. 200-218, т. 2, а. с. 143-161);

- договору № 26/10 від 20.10.2015 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Алтіма Трейд» (т. 1, а. с. 219-220);

- видаткових та податкових накладних про поставку товару відповідно до договору № 26/10 від 20.10.2015 року (т. 1, а. с. 221-236, т. 2, а. с. 163-177);

- договору № 16/07/15 від 16.07.2015 року про поставку товарів, укладеного позивачем та ТОВ «Будівела» (т. 1, а. с. 237-238);

- видаткових та податкових накладних про поставку товару відповідно до договору № 16/07/15 від 16.07.2015 року (т. 1, а. с. 239-254, т. 2, а. с. 179-194);

- оборотно-сальдових відомостей по рахунку: 361 стосовно контрагентів ТОВ «Кадеве», ТОВ «Алсан плюс», ТОВ «Корд Фін Груп», ТОВ «Алтіма Трейд», ТОВ «Будівела», ТОВ «Стройтекст», ТОВ «Хостера» та ТОВ «Канремторг»;

- платіжних доручень про оплату товару відповідно до договорів поставки, укладених з контрагентами ТОВ «Кадеве», ТОВ «Алсан плюс», ТОВ «Корд Фін Груп», ТОВ «Хостера» (т. 2, а. с. 65-83).

Дослідивши подані позивачем первинні документи судом встановлено, що такі містять суттєві недоліки щодо форми та змісту. Зокрема, у видаткових накладних не зазначено посаду, прізвище та ініціали особи, яка отримувала товар, а також відсутні довіреності на отримання товару, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка отримувала товар. Крім того, із вказаних первинних документів неможливо встановити адресу відвантаження продукції покупцю та місце її доставки та розвантаження.

Крім того, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Кадеве», ТОВ «Алсан плюс», ТОВ «Корд Фін Груп», ТОВ «Алтіма Трейд», ТОВ «Будівела», ТОВ «Стройтекст», ТОВ «Хостера» та ТОВ «Канремторг» суд констатує, що вказані докази є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у даній справі становлять обставини, які підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Позивачем в ході проведення податкової перевірки та під час судового розгляду справи не надано доказів обліку товарів на складі позивача, які були реалізовані його контрагентам, а також актів приймання-передачі товарів та товарно-супровідних документів. Крім того, позивачем не надано доказів здійснення оплати за товар, реалізований контрагентам ТОВ «Алтіма Трейд», ТОВ «Будівела», ТОВ «Стройтекст» та ТОВ «Канремторг».

Слід звернути увагу на те, що придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Вказане твердження випливає зі змісту підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Представником позивача додано до матеріалів справи копії первинних документів на підтвердження придбання товарів, які в подальшому були реалізовані контрагентам ТОВ «Кадеве», ТОВ «Алсан плюс», ТОВ «Корд Фін Груп», ТОВ «Алтіма Трейд», ТОВ «Будівела», ТОВ «Стройтекст», ТОВ «Хостера» та ТОВ «Канремторг». Суд зазначає, що спір стосовно правомірності придбання вказаних товарів між сторонами відсутній. Однак, позивачем на пропозицію суду не надано доказів одержання прибутку від здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

З висновків акта податкової перевірки від 16.05.2016 року слідує, що відповідачем було взято до уваги те, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також ту обставину, що вказані контрагенти мають ознаки фіктивності у зв'язку з розслідуванням кримінальних проваджень стосовно посадових осіб таких контрагентів. Крім того, відповідачем встановлено, що контрагентами не відображено реалізації товару, придбаного у позивача.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що немає жодного обвинувального вироку стосовно будь-якого із контрагентів позивача, який би свідчив про фіктивність спірних господарських операцій.

Суд зазначає, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати твердження відповідача відносно фіктивного характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій з ознаками фіктивності.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 03.11.2015 року у справі № 21-4471а15.

Крім того, допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що ними було проведено податкову перевірку позивача, за наслідками якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Зазначили, що висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства стосовно формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість було зроблено з урахуванням сукупності усіх встановлених під час перевірки обставин, зокрема, взято до уваги недоліки наданих до перевірки первинних документів, відсутність усіх необхідних доказів здійснення господарських операцій, використання товарів не у господарській діяльності підприємства, розрив ланцюга постачання товарів, наявність ознак фіктивності у контрагентів позивача.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини та наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем вчинено порушення п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п. 189.1. ст. 189, п. 198.5. ст. 198 Податкового кодексу України під час формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по господарських операціях з контрагентами ТОВ «Кадеве», ТОВ «Алсан плюс», ТОВ «Корд Фін Груп», ТОВ «Алтіма Трейд», ТОВ «Будівела», ТОВ «Стройтекст», ТОВ «Хостера» та ТОВ «Канремторг», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 277278,00 грн.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001651405 від 30.05.2016 року, прийнятого у зв'язку з неподанням додатку ПН «Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України» до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства та не відображено виплату доходів з джерелом походження з України (фрахт) нерезиденту Bost Trade Sp.z o.o. (Польща) суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу подання вказаного додатку до податкової декларації та протиправності висновків контролюючого органу про порушення позивачем п. 46.1. ст. 46, п. 48.7. ст. 48, п. 49.2. ст. 49 Податкового кодексу України.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Крім того, відповідно до принципу диспозитивності сторони вільно розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

В адміністративному позові позивачем в якості підстави позовних вимог зазначено про порушення відповідачем вимог ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України під час проведення податкової перевірки та наявність усіх необхідних первинних документів на підтвердження фактичного здійснення досліджуваних господарських операцій.

Суд зазначає, що статтею 78 Податкового кодексу України врегульовано порядок проведення документальних позапланових перевірок, а стаття 79 Податкового кодексу України містить особливості проведення документальної невиїзної перевірки. Разом з тим, контролюючим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, порядок проведення якої регулюється нормами статті 77 ПК України. Крім того, з акта податкової перевірки від 16.05.2016 року, який підписано керівником позивача, вбачається, що перевірку проведено на підставі направлень, виданих ГУ ДФС у Львівській області, наказу ГУ ДФС у Львівській області, відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання та з урахуванням затвердженого плану перевірки. Перевірку проведено з відома директора позивача, у журналі реєстрації перевірок позивача вчинено запис від 14.04.2016 року.

Позивачем на пропозицію суду не подано жодного доказу на підтвердження порушення відповідачем порядку проведення податкової перевірки, протиправності рішень відповідача про проведення перевірки.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд відмічає, що позивачем не подано допустимих та належних в розумінні ст. 70 КАС України доказів протиправності рішень відповідача у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на встановлені під час судового розгляду обставини, суд дійшов висновку, що у відповідача були достатні правові підстави для винесення спірних податкових повідомлень-рішень № 0001641406 та № 0001651405 від 30.05.2016 року. На переконання суду, позивачем не доведено протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. В свою чергу відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють не лише чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем були дотримані.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

З урахуванням положень ст.94 КАС України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 05.12.2016 року.

Суддя Клименко О.М.