Постанова № 63187061, 24.11.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року о 13 год. 01 хв.Справа № 808/1336/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Пермінова С.О., Русінової Т.Ю.,

відповідача - Лисенко О.В., Захарченка В.Ф., Ганіцької О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (далі - позивач, ПАТ «Дніпроспецсталь») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі - відповідач, СДПІ), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.04.2016 №0000211401, №0000201401, №0000221401.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про відсутність у позивача права на формування витрат та податкового кредиту по господарським операціях з ТОВ «Українська нафто-газова компанія», оскільки товар - природний газ, від ТОВ «Українська нафто-газова компанія» фактично отримано, оплачено та використано в господарській діяльності позивача, що відповідачем також не заперечується в акті перевірки. Зазначає про наявність всіх передбачених законодавством первинних документів, які дають право на формування витрат та віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а висновок відповідача про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України (далі - ПК України) базується виключно на поясненнях керівника контрагента про непричетність до здійснення господарської діяльності ТОВ «Українська нафто-газова компанія», наданих у кримінальному провадженні, яке закрито. Вказує, що не може нести юридичну відповідальність за недотримання контрагентом вимог чинного законодавства, оскільки така відповідальність носить індивідуальний характер. Крім того, посилається на протиправність проведеної перевірки, оскільки питання предмету перевірки були охоплені під час попередніх перевірок позивача.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, додатково зазначили, що у відносинах з позивачем від імені ТОВ «Українська нафто-газова компанія» діяв заступник директора ОСОБА_6 на підставі довіреності, а не директор ОСОБА_7, яка заперечує свою участь в господарській діяльності підприємства. Крім того, позивач не знав та не міг знати про недоліки у господарській діяльності контрагента, оскільки товар - природний газ, поставлявся контрагентом в обумовленні строки та у повному обсязі, у зв'язку з чим у позивача не виникало жодних сумнів щодо добропорядності контрагента. Вважають, що позивач має право на формування показників податкової звітності з урахуванням виконаних господарських операцій з ТОВ «Українська нафто-газова компанія», просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено, що засновник та керівник контрагента позивача ТОВ «Українська нафто-газова компанія» ОСОБА_7 постановою суду визнана винною у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, та звільнена від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав за закінченням строку давності. При цьому, під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 жодного відношення до господарської діяльності ТОВ «Українська нафто-газова компанія» не має, а всі документи щодо реєстрації даного підприємства були здійсненні нею за грошову винагороду. Аналогічні обставини встановлені й щодо діяльності контрагентів, у яких ТОВ «Українська нафто-газова компанія» придбавала природний газ згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних. З посиланням на практику Верховного Суду України у справах № 21-5315а15, 21-1584а15, 21-4471а15, 21-887а15, 21-170а16 зазначає, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента позивача, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, які не можуть вважать належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, а тому віднесення відображених в них сум податку на додану вартість є безпідставним. Враховуючи наявність висновку спеціаліста криміналіста, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_7 в податкових накладних по взаємовідносинам з ПАТ «Дніпроспецсталь» виконані не ОСОБА_7, відповідач вважає, що такі документи не мають юридичної сили та доказовості, у зв'язку з чим не можуть бути підставою для формування показників податкової звітності.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили, додатково зазначили, що допитана як свідок в судовому засіданні ОСОБА_7 вказала, що фактично господарську діяльність ТОВ «Українська нафто-газова компанія» не вела, про те, що вона є засновником та директором цього підприємства не знала, чим підтвердила позицію контролюючого органу. На думку представників відповідача, встановлені обставини свідчать, що первинні документи, виписані ТОВ «Українська нафто-газова компанія», складені особами, які не мали права на їх складання, та не мають юридичної сили, у зв'язку з чим позивач не мав права на формування показників податкової звітності на підставі таких документів. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з такого.

З матеріалів справи судом встановлено, що ПАТ «Дніпроспецсталь» зареєстрований як юридична особа 15.04.1994, до видів діяльності позивача за КВЕД-2010 належать: виробництво чавуну, сталі та феросплавів (24.10); професійно-технічна освіта (85.32); інші види освіти, н.в.і.у. (85.59); діяльність лікарняних закладів (86.10); функціонування театральних і концертних залів (90.04); оптова торгівля металами та металевими рудами (46.72); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20). Позивач перебуває на податковому обліку в СДПІ, є платником, крім іншого, податку на прибуток та податку на додану вартість.

В період з 21.03.2016 по 29.03.2016 співробітниками СДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (код ЄДРПОУ 37764888) за період з 01.01.2012 по 01.01.2014.

Перевірку проведено на виконання ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/1987/16-к від 01.03.2016, на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України.

За результатами проведеної перевірки складено акт №23/28-04-14/00186536 від 29.03.2016 (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого встановлено такі порушення порушення:

п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.44.1 ст.44 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток 9 922 315,00 грн., у тому числі по періодам: півріччя 2013 року на суму 7 587 826,00 грн.; три квартали 2013 року на суму 9 922 315,00 грн.; 2013 рік на суму 9 922 315,00 грн;

п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.44.1 ст.44 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 69 904 957,00 грн., у тому числі по періодам: три квартали 2012 року на суму 19 153 968,00 грн.; 2012 рік на суму 46 982 118,00 грн.; І квартал 2013 року на суму 22 922 839,00 грн.;

п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розмірі 19 840 966,00 грн. та завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 19 840 966,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 11.04.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000211401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 14 883 472,50 грн., у т.ч. за основним платежем 9 922 315,00 грн. та 4 961 157,50 грн.;

№0000201401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 69 904 957,00 грн., у т.ч. за ІІІ квартали 2012 року в розмірі 19 153 968,00 грн., 2012 рік - 46 982 118,00 грн., І квартал 2013 року - 22 922 839,00 грн.;

№0000221401, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 12 148 959,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 6 074 479,50 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків.

З акту перевірки судом встановлено, що позиція контролюючого органу базується на висновках про відсутність у ПАТ «Дніпроспецсталь» права на формування показників податкової звітності на підставі документів, виписаних ТОВ «Українська нафто-газова компанія», з урахуванням того, що засновник та керівник ТОВ «Українська нафто-газова компанія» ОСОБА_7 не приймала участь у здійсненні господарської діяльності вказаною компанією та жодних первинних документів не підписувала.

Так, в акті перевірки зазначено, що за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 ПАИ «Дніпроспецсталь» задекларовано витрати, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування, у сумі 4 322 036 986 грн., з урахуванням результатів попередньої перевірки (акт №339/28-04-46-00/00186536 від 21.10.2014) - 4 320 187 916 грн., за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 3 780 463 016 грн. (з урахуванням результатів попередньої перевірки).

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 встановлено їх завищення на загальну суму 99 204 828 грн., у тому числі: три квартали 2012 року - 19 153 968 грн., 2012 рік - 46 982 118 грн., І квартал 2013 року - 22 922 839 грн., півріччя 2013 року - 39 935 926 грн., три квартали 2013 року - 52 222 710 грн., 2013 рік - 52 222 710 грн.

В ході перевірки встановлено факти відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» з поставки природного газу на загальну суму 119 045 793,85 грн., на підставі договорів між ПАТ «Дніпроспецсталь» та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» № П/12-061/11120641 від 17.07.2012, № П/12-244/11120837 від 26.10.2012, № П/13-274/11130019 від 20.12.2012, № П/13-312/11130098 від 22.01.2013, № ПН/13-389/11130416 від 22.05.2013, актів передачі-приймання природного газу між ПАТ «Дніпроспецсталь», ТОВ «Українська нафто-газова компанія» та ПАТ «Запоріжгаз».

Транспортування та розподіл природного газу здійснювався ПАТ «Запоріжгаз» за умовами укладених договорів № 10 ЗП-11 Т від 01.07.2011, № Т-ПР-11007 від 30.11.2012 та на підставі актів надання послуг з транспортування та розподілу природного газу.

Крім того, транспортування природного газу магістральними трубопроводами здійснювалось ПАТ «Укртрансгаз» Запорізького ЛВУМГ УМГ «Харківтрансгаз» на підставі Договору № 4/ЗП-12/21111635 від 22.12.2011 та Угоди № 4/ЗП-13 від 18.12.2012, актів про надання послуг.

Згідно регістрів бухгалтерського обліку за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 ПАТ «Дніпроспецсталь» перерахувало на рахунки ТОВ «Українська нафто-газова компанія» грошові кошти в сумі 121 700 497,83 грн., призначення платежу - «передплата за постачання природного газу».

Грошові кошти, сплачені позивачем на рахунок ТОВ «Українська нафто-газова компанія» в сумі 2 823 257 грн., враховані як утворений борг у зв'язку з непоставкою природного газу в умовах договорів про переведення боргу, укладених між ПАТ «Дніпроспецсталь», ТОВ «Українська нафто-газова компанія» та ТОВ «Скела Терциум» № У/10-77 від 31.10.2013, та ПАТ «Дніпроспецсталь», ТОВ «Українська нафто-газова компанія» та ТОВ «Аріона-Торг» № У/10-04 від 31.12.2013, у зв'язку з чим фактична сплата на адресу ТОВ «Українська нафто-газова компанія» становить 119 045 793,87 грн., у т.ч. ПДВ - 19 840 965,68 грн.

У бухгалтерському та податковому обліку операції з ТОВ «Українська нафтогазова компанія» відображені шляхом включення вартості газу природного промислового до витрат на виробництво продукції в сумі 99 204 828,21 грн. Дт23-Кт80300910, та у рядках 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» податкових декларацій з податку на прибуток, у тому числі за 2012 рік - 46 982 118 грн., та за 2013 рік - 52 222 710 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що з описової частини ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя, на виконання якої контролюючим органом проводилась позапланова перевірка, встановлено, що договори на постачання природного газу, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі природного газу від імені ТОВ «Українська нафто-газова компанія» підписані заступником директора з комерційних питань ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності № 3 від 24.04.2012, яка відповідно до висновку № 203 від 05.06.2015 спеціаліста-криміналіста ОСОБА_8, підписана не директором ТОВ «Українська нафто-газова компанія» ОСОБА_7, а іншою невстановленою особою, що вказує на недійсність даного документа та нікчемність усіх юридичних наслідків, документів, що виникали та складались на її підставі. Крім того, під час проведення досудового розслідування директор ТОВ «Українська нафто-газова компанія» ОСОБА_7 заперечила свою участь в діяльності підприємства, жодного документу підприємства не підписувала. За результатами дослідження фінансово-господарських операцій ПАТ «Дніпроспецсталь», пов'язаних з придбанням природного газу у ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за період з 01.01.2012 по 01.04.2014 встановлено, що службові особи ПАТ «Дніпроспецсталь» шляхом проведення по обліках підприємства недостовірних документів внесли в документи податкової звітності недостовірні відомості.

Також, контролюючий орган в акті перевірки посилається на податкову інформацію ОСА ПДВ ОУ з ОВП у м. Запоріжжі стосовно діяльності ТОВ «Українська нафто-газова компанія», ТОВ «Крістенс», ТОВ «Грант тайм» та П «Юрай» у формі ТОВ, відповідно до якої 30.11.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення та розпочато кримінальне провадження № 32015100110000352 за ст.205 КК України фіктивне підприємництво, відносно невстановлених осіб, які у 2011 році створили ТОВ «Українська нафто-газова компанія» та зареєстрували на гр. ОСОБА_7 з метою прикриття незаконної діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності та реквізити якого, в подальшому, використовувались для протиправного формування податкового кредиту підприємствами-контрагентами. Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_7 остання показала, що відношення до діяльності ТОВ «Українська нафто-газова компанія» не має, документі та первинну документацію від імені підприємства не складала і не підписувала, рахунки не відкривала.

На підставі вищезазначеного, контролюючий орган дійшов висновку, що первинні документи, а саме договори та акти наданих послуг, не мають юридичної сили первинних документів, як такі, що підписані та завірені фіктивно діючими посадовими особами.

Також зазначено про наявну податкову інформацію щодо фіктивної діяльності контрагентів ТОВ «Українська нафто-газова компанія» та їх контрагентів по ланцюгу постачання ТОВ «Крістенс», ТОВ «Грант тайм» та П «Юрай».

Враховуючи вищенаведене, контролюючий орган зазначив, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ПАТ «Дніпроспецсталь» та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» за період 2012, 2013 роки, у зв'язку з чим позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 99 204 828, грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 69 904 957 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту ПАТ «Дніпроспецсталь» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 встановлено факти відображення у бухгалтерському та податковому обліку взаємовідносин з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» на загальну суму ПДВ 19 840 966 грн. за податковими накладними, виписаними у період з 01.08.2012 по 31.08.2013.

З посиланням на обставини діяльності ТОВ «Українська нафто-газова компанія» та його контрагентів по ланцюгу постачання, встановлені при дослідженні повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 19 840 965,68 грн, у т.ч. по періодам: серпень 2012 - 1 115 962 грн., вересень 2012 - 3 237 052 грн., жовтень 2012 - 1 740 089 грн., грудень 2012 - 1 598 904 грн., січень 2013 - 3 439 840 грн., березень 2013 - 3 204 495 грн., квітень 2013 - 1 272 454 грн., травень 2013 - 1 177 677 грн., червень 2013 - 918 671 грн., липень 2013 - 1 093 605 грн., серпень 2013 - 1 042 217 грн.

Також зроблено висновок про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту та завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 19 840 966 грн.

З посиланням на порушення позивачем приписів п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, позивачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність визначається як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За містом пункту 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до абз.3 та 11 ст.1 Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.149.1 ст.149 ПК України податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135-137 та 138-143 цього Кодексу.

Відповідно до п.150.1 ст.150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Аналізуючи вищезазначені норми суд приходить до висновку, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, визначаються та підтверджуються на підставі первинних документів за правилами бухгалтерського обліку. При цьому, витрати певного періоду визначаються з урахуванням наявності їх зв'язку з господарською діяльністю платника. В разі від'ємного значення прибутку, така сума підлягає включенню до витрат першого кварталу наступного податкового року та враховується при здійсненні розрахунку об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року у складі витрат наростаючим підсумком до повного його погашення.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» п.198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п.198.2 ст.198 ПК України передбачено, що виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, крім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 201.6 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з абз.5 ст.1 Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

З матеріалів справи судом встановлено, що між покупцем - ПАТ «Дніпроспецсталь» та постачальником - ТОВ «Українська нафто-газова компанія» протягом перевіряємого періоду було укладено договори на постачання природного газу, а саме договір №П/12-061/11120641 від 17.07.2012, договір № П/12-244/11120837 від 26.10.2012, договір №П/13-274/11130019 від 20.12.2012, договір №П/13-312/11130098 від 22.01.2013, договір №ПН/13-389/11130416 від 22.05.2013 (а.с.60-89, 106-119, т.3).

Постачання природного газу здійснювалось від постачальника ТОВ «Українська нафто-газова компанія» через мережі ПАТ «Укртрансгаз» Запорізького ЛВУМГ філії «Харківтрансгаз» та розподільчі мережі ПАТ «Запоріжгаз» в газову систему ПАТ «Дніпроспецсталь», що відображено в акті перевірки (аркуші акту перевірки 12-14), підтверджується доданими до матеріалів справи письмовими доказами та не заперечується відповідачем (а.с.13-14, 120-146, т.3).

На виконання вищевказаних договорів протягом 2012 - 2013 років ТОВ «Українська нафто-газова компанія» поставлено в адресу ПАТ «Дніпроспецсталь» 28350,554 тисяч метрів кубічних газу, загальною вартістю 119 045 793,85 грн., в т.ч. ПДВ 19 840 965,68 грн.

На підтвердження даного факту позивачем надано до матеріалів справи акти передачі-приймання природного газу, відповідно до яких ТОВ «Українська нафто-газова компанія» передало, а ПАТ «Дніпроспецсталь», який є кінцевим споживачем та платником податку на додану вартість, прийняло природний газ згідно договору №П/12-061/11120641 від 17.07.2012 у наступних обсягах: акт від 31.07.2012 на 1000,000 тис.м.куб. на суму 4 184 856,00 грн., у т.ч. ПДВ 697 476,00 грн.; акт від 31.08.2012 на 2000,000 тис.м.куб. на суму 8 355 513,60 грн., у т.ч. ПДВ 1 392 585,60 грн.; акт від 30.09.2012 на 2500,000 тис.м.куб. на суму 10 444 392,00 грн, у т.ч. ПДВ 1 740 732,00 грн.; акт від 31.10.2012 на 2500,000 тис.м.куб. на суму 10 444 392,00 грн. у. т.ч. ПДВ 1 740 732,00 грн. (а.с.170-173, т.1).

Також, згідно з актами передачі-приймання природного газу ТОВ «Українська нафто-газова компанія» передало, а ПАТ «Дніпроспецсталь», який є кінцевим споживачем та платником податку на додану вартість, прийняло природний газ згідно договору № П/12-244/11120837 від 26.10.2012 в наступних обсягах: акт від 30.11.2012 на 2500,000 тис.м.куб. на суму 10 431 540,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 738 590,00 грн; акт від 31.12.2012 на 3000,000 тис.м.куб. на суму 12 517 848,00 грн, у т.ч. ПДВ 2 086 308,00 грн. (а.с. 174-175, т.1).

Також, згідно з актом передачі-приймання природного газу від 31.01.2013 ТОВ «Українська нафто-газова компанія» передало, а ПАТ «Дніпроспецсталь», який є кінцевим споживачем та платником податку на додану вартість, прийняло природний газ згідно договору №П/13-274/11130019 від 20.12.2012 в обсязі 2500,000 тис.м.куб. на суму 10 412 537,40 грн., у т.ч. ПДВ 1 735 422,90 грн. (а.с.176, т.1).

Також, згідно з актами передачі-приймання природного газу ТОВ «Українська нафто-газова компанія» передало, а ПАТ «Дніпроспецсталь», який є кінцевим споживачем та платником податку на додану вартість, прийняло природний газ згідно договору №П/13-312/11130098 від 22.01.2013 в наступних обсягах: акт від 28.02.2013 на 2000,000 тис.м.куб. на суму 8 470 031, 04 грн., у т.ч. ПДВ 1 411 671,84 грн.; акт від 31.03.2013 на 2036,554 тис.м.куб. на суму 8 624 837, 80 грн., у т.ч. ПДВ 1 437 472,97 грн.; акт від 30.04.2013 на 1710,000 тис.м.куб. на суму 7 250 437,07 грн., у т.ч. ПДВ 1 208 406,18 грн. (а.с.177-179, т.1).

Також, згідно з актами передачі-приймання природного газу ТОВ «Українська нафто-газова компанія» передало, а ПАТ «Дніпроспецсталь», який є кінцевим споживачем та платником податку на додану вартість, прийняло природний газ згідно договору №ПН/13-389/11130416 від 22.05.2013 в наступних обсягах: акт від 31.05.2013 на 1870,000 тис.м.куб. на суму 7 928 840,54 грн., у т.ч. ПДВ 1 321 473,42 грн.; акт від 30.06.2013 на 1235,000 тис.м.куб. на суму 5 236 426,78 грн., у т.ч. ПДВ 872 737,80 грн.; акт від 31.07.2013 на 1312,000 тис.м.куб. на суму 5 528 526,38 грн., у т.ч. ПДВ 921 421,06 грн.; акт від 31.08.2013 на 2187,000 тис.м.куб. на суму 9 215 615,24 грн., у т.ч. ПДВ 1 535 935,87 грн. (а.с.180-183, т.1).

Всі вищезазначені акти погоджені уповноваженою особою газорозподільної організації ПАТ «Запоріжгаз».

Крім того, до матеріалів справи надано заявки на виділення ліміту природного газу, листування між ПАТ «Дніпроспецсталь» та ТОВ «Українська нафто-газова компанія» з приводу укладення договорів поставки природного газу, узгодження обсягів поставленого природного газу, узгодження ціни природного газу, зауваження з приводу написання найменування покупця в податкових накладних, щодо надання податкових накладних за лютий-березень 2013 року (а.с.184-229, т.1).

Оплата за поставлений природний газ здійснена позивачем в сумі 119 045 793,85 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями банківських виписок та не заперечується відповідачем (а.с.19-117, т.2).

За результатами здійснених господарських операцій ТОВ «Українська нафто газова компанія» виписало на адресу позивача наступні податкові накладні:

- № 122 від 20.07.2012 на суму ПДВ 697476, 00 грн.;

- № 162 від 24.07.2012 на суму ПДВ 418485,60 грн;

- № 23 від 03.08.2012 на суму ПДВ 486694,00 грн.;

- № 334 від 23.08.2012 на суму ПДВ 522219,00 грн.;

- № 67 від 07.09.2012 на суму ПДВ 609255,50 грн.;

- № 494 від 24.09.2012 на суму ПДВ 1131478,70 грн.;

- № 166 від 10.10.2012 на суму ПДВ 609256,20 грн.;

- № 616 від 24.10.2012 на суму ПДВ 609256,20 грн.;

- № 795 від 29.10.2012 на суму ПДВ 521577,00 грн.;

- № 163 від 09.11.2012 на суму ПДВ 608506,50 грн.;

- № 595 від 23.11.2012 на суму ПДВ 364505,51 грн.;

- № 704 від 27.11.2012 на суму ПДВ 625892,40 грн.;

- № 83 від 07.12.2012 на суму ПДВ 730207,80 грн.;

- № 217 від 13.12.2012 на суму ПДВ 244000,99 грн.;

- № 485 від 24.12.2012 на суму ПДВ 730207,80 грн.;

- № 533 від 25.12.2012 на суму ПДВ 520626,87 грн.;

- № 68 від 09.01.2013 на суму ПДВ 607398,02 грн.;

- № 364 від 24.01.2013 на суму ПДВ 607398,02 грн.;

- № 34 від 06.02.2013 на суму ПДВ 416501,50 грн.;

- №77 від 08.02.2013 на суму ПДВ 485918,41 грн.;

- № 326 від 22.02.2013 на суму ПДВ 909419,96 грн.;

- № 461 від 27.02.2013 на суму ПДВ 23333,52 грн.;

- № 183 від 31.05.2013 на суму ПДВ 876274,15 грн.;

- № 28 від 07.06.2013 на суму ПДВ 321534,98 грн.;

- № 124 від 25.06.2013 на суму ПДВ 321534,98 грн.;

- № 125 від 25.06.2013 на суму ПДВ 275601,41 грн.;

- № 38 від 09.07.2013 на суму ПДВ 134961,74 грн.;

- № 82 від 15.07.2013 на суму ПДВ 107276,73 грн.;

- № 178 від 24.07.2013 на суму ПДВ 851366,38 грн.;

- № 48 від 09.08.2013 на суму ПДВ 483886,52 грн.;

- № 82 від 13.08.2013 на суму ПДВ 54077,30 грн.;

- № 184 від 23.08.2013 на суму ПДВ 918611,85 грн.;

- № 86 від 13.09.2013 на суму ПДВ 28092,11 грн. (а.с.235-238, т.1, 1-7, 11-16, т.2, 90-105, т.3).

Також виписувались розрахунки коригування кількісних і вартісних показників: № 87 від 31.10.2013 до податкової накладної № 184 від 23.08.2013 на суму ПДВ - 241961,49 грн.; № 86 від 31.10.2013 до податкової накладної № 86 від 13.09.2013 на суму ПДВ - 28092,10 грн.; № 8 від 31.12.2013 до податкової накладної № 184 від 23.08.2013 на суму ПДВ - 172397,06 грн.; № 400 від 31.07.2013 до податкової накладної № 124 від 25.06.2013 на суму ПДВ 0,00 грн.; №241 від 30.06.2013 до податкової накладної № 28 від 07.06.2013 на суму ПДВ 0,00 (а.с.8-10, 17, 18, т.2).

На підтвердження використання придбаного природного газу у власній господарській діяльності позивачем надано до матеріалів справи відомості про розподіл полива по МВЗ за період липень 2012 року - серпень 2013 року (а.с.118-132, т.2) та зведені відомості про витрати газоподібного палива за липень 2012 року - серпень 2013 року (а.с.156-169, т.1).

Суд зазначає, що на підставі досліджених письмових доказів можна дійти висновку, що поставлений природний газ позивачем був фактично отриманий, оплачений та використаний у власній господарській діяльності. З урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, в результаті господарських операцій з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що свідчить про наявність ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Слід зазначити, що контролюючий орган ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи не заперечує фактичне здійснення поставки природного газу на адресу позивача в обумовлених договорами з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» обсягах та використання придбаного газу позивачем у власній господарській діяльності, а посилається на невідповідність вимогам чинного законодавства наданих на підтвердження здійснених операцій первинних бухгалтерських документів, та, як наслідок, відсутність у позивача права на формування показників податкової звітності на підставі таких документів.

При цьому контролюючий орган посилається на зміст ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/1987/16-к від 01.03.2016, пояснення директора ТОВ «Українська нафто-газова компанія» ОСОБА_7, надані в межах кримінального провадження № 32015100110000352, про її непричетність до діяльності даного підприємства, висновок спеціаліста-криміналіста ОСОБА_8 № 199 від 03.04.2015 за результатами почеркознавчого дослідження, а також податкову інформацію щодо діяльності контрагентів ТОВ «Українська нафто-газова компанія» по ланцюгу постачання ТОВ «Крістенс», ТОВ «Торенія», П «Юрай» у формі ТОВ.

Суд зазначає, що відповідно до ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/1987/16-к від 01.03.2016 обставини діяльності ТОВ «Українська нафто-газова компанія», на які контролюючий орган посилається в акті перевірки в обґрунтування фіктивності діяльності підприємства, викладені в описовій частині судового рішення як зміст та мотивація заявленого клопотання про призначення позапланової документальної перевірки ПАТ «Дніпроспецсталь». Слід зазначити, що відповідно до приписів кримінально-процесуального законодавства (ст.ст.131, 132 Кримінально-процесуального кодексу України), при розгляді питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя перевіряє доведеність існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, проте не встановлює преюдиціальних фактів стосовно обставин вчиненого кримінального правопорушення та винних осіб, оскільки це суперечить міжнародним стандартам та загальним засадам кримінального провадження щодо верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Отже, посилання контролюючого органу на зміст ухвали слідчого судді про призначення позапланової перевірки суд вважає безпідставними.

Щодо пояснень директора ТОВ «Українська нафто-газова компанія» ОСОБА_7, наданих в межах кримінального провадження № 32015100110000352, суд зазначає таке.

З матеріалів справи встановлено, що податкові накладні та частково акти передачі-приймання природного газу (від 30.06.2013, від 31.07.2013 та від 31.08.2013) від імені ТОВ «Українська нафто-газова компанія» підписані директором ОСОБА_7 Решта документів, зокрема інші акти приймання-передачі, листування, договори - заступником директора з комерційних питань ОСОБА_6

В акті перевірки відображено, що згідно з протоколом допиту свідка від 23.11.2015, здійсненого службовцем СДПІ, громадянка ОСОБА_7 заперечила свою участь в діяльності ТОВ «Українська нафто-газова компанія» та показала, що у 2012 році по оголошенню в газеті влаштувалась менеджером на якомусь підприємстві, назву якого вона не пам'ятає. Їй було повідомлено, що вона буде підписувати якісь документи, зміст яких їй повідомляти не будуть. Для цього вона передала невідомій особі копії своїх особистих документів та протягом року підписувала, як правило, чисті аркуші паперів, за що їй платили винагороду. Зазначила, що їй нічого не відомо про дане підприємство, відношення до його діяльності не має і ніколи не мала, хто являється керівником та засновником їй не відомо, на посаді директора не працює та раніше не працювала, не здійснювала ведення бухгалтерського обліку підприємства, не складала та не підписувала первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку (а.с.38, т.1).

Також згідно з протоколом допиту свідка від 04.12.2015, здійсненого старшим оперуповноваженим ВОВС УЗС в Харківській області ДЗЕ НГУ, допитана громадянка ОСОБА_7 заперечила свою участь в господарській діяльності ТОВ «Українська нафто-газова компанія», зазначила, що в 2012 році влаштувалась на роботу менеджером, для чого передала невстановленим особам копії своїх документів, паспорта та ідентифікаційного коду. У подальшому, незнайомі їй особи приїхали до неї додому та надали документи на підпис, погрожували їй, у зв'язку з чим вона під впливом підписала документи. Реєстрацію підприємства не здійснювала, грошові кошти на особисте майно до статутного фонду не вносила, будь-які документи про реєстрацію своїм підписом не затверджувала, окрім тих документів, які підписала під впливом погроз, але що це були за документи вона не знає. Довіреності не надавала, до нотаріуса не їздила, намірів здійснювати господарську діяльність ТОВ «Українська нафто-газова компанія» не мала (а.с.39, т.1).

На підтвердження зазначених обставин відповідачем до матеріалів справи надано копії даних протоколів допиту (а.с.116-122, т.1).

Також надано витяг з кримінального провадження № 32015100110000352, за змістом якого до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.11.2015 внесено повідомлення про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.205 КК України, фабула: «ТОВ «Українська нафто-газова компанія» створено невстановленими в ході досудового слідства особами, без мети здійснення господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності ПАТ «Український графіт», ПАТ «Дніпроспецсталь», ПАТ «Запоріжтрансформатор», ПАТ «Запоріжвогнетрив», АТ «Мотор Січ» та інших підприємств, спрямоване на незаконне формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат підприємств..» (а.с.123, т.1).

В ході судового розгляду справи судом витребувано копію ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.09.2016 по справі № 646/8865/16-к, винесеної за результатами розгляду клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення Генеральної прокуратури України у межах кримінального провадження № 32016100110000174 від 03.08.2016, про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності ОСОБА_7, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.

Даною ухвалою встановлено, що ОСОБА_7 у невстановлений час, в невстановленому місці вступила у попередню змову з невстановленою собою, яка запропонувала останній здійснити фіктивне підприємництво за винагороду, а саме придбати суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «Українська нафто-газова компанія» та перереєструвати його в органах державної влади з метою, в тому числі, прикриття незаконної діяльності інших осіб, на що ОСОБА_7 погодилася та отримала грошову винагороду.

Не зважаючи на те, що вказане підприємство зареєстроване в державних органах влади, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, ОСОБА_7 взяла участь у його перереєстрації (придбанні) не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої Статутом підприємства, а з метою, в тому числі, прикриття незаконної діяльності інших осіб, тобто вчинила злочин у сфері господарської діяльності, при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_7 та невстановлена слідством особа, розподілили між собою ролі у спільному злочинному плані. ОСОБА_7, відповідно до розробленого злочинного плану, повинна надати свої анкетні дані, документи, що посвідчують особу та підписати статутні та інші документи по перереєстрації фіктивного підприємства - ТОВ «Українська нафто-газова компанія». У свою чергу, невстановлена слідством особа відповідно до відведеної їй злочинної ролі, повинна підготувати документи необхідні для перереєстрації підприємства в органах державної влади та здійснити його перереєстрації в державних органах, а також надати можливість іншим особам використовувати перереєстроване підприємство з метою, в тому числі, прикриття незаконної діяльності.

Крім того, ОСОБА_7 у березні 2012 року, діючи у співучасті з невстановленими досудовим розслідуванням особами, в порушення ст. ст. 81, 87, 89 Цивільного Кодексу України (в редакції, зі змінами та доповненнями станом на 14 жовтня 2014 року), ст. ст. 56, 57, 62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України (в редакції, зі змінами та доповненнями станом на 14 жовтня 2014 року) та ст.ст. 8, 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (№ 755-ІV від 15 травня 2003 року в редакції, зі змінами та доповненнями станом на 28 грудня 2014 року), вчинила фіктивне підприємництво, шляхом придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ «Українська нафто-газова компанія» з метою, в тому числі, прикриття незаконної діяльності, яка полягала у наданні послуг іншим суб'єктам підприємницької діяльності з формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Приблизно у березні 2012 року ОСОБА_7, перебуваючи на території міста Харкова, вступила в змову з невстановленою особою, стосовно перереєстрації на її ім'я в органах державної влади за грошову винагороду, суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «Українська нафто-газова компанія», без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, а з метою, в тому числі, прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Приблизно в цей же період часу ОСОБА_7 надала невстановленій особі копії сторінок свого паспорту та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру. Після чого, невстановлена досудовим розслідуванням особа склала у визначеній формі Рішення установчих зборів від 19.03.2012 та наказ від 20.03.2012 про призначення ОСОБА_7 на посаду директора ТОВ «Українська нафто-газова компанія».

Склавши вказані документи, невстановлена досудовим розслідуванням особа надала їх для підпису ОСОБА_7, яка, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно знаючи, що здійснює офіційне оформлення ТОВ «Українська нафто-газова компанія», в тому числі, для прикриття незаконної діяльності інших осіб, підписала їх, чим вчинила умисні дії, направлені на придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), в тому числі, з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

У подальшому, 19 березня 2012 року в денний час доби, перебуваючи в офісному приміщенні приватного нотаріусу засвідчила своїм підписом договір купівлі-продажу частки в Статутному капіталі ТОВ «Українська нафто-газова компанія», про що приватним нотаріусом здійснено відповідний запис в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 1104.

Засвідчивши своїм підписом установчі документи ТОВ «Українська нафто-газова компанія», посвідчивши їх нотаріально та подавши відповідні документи до реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, ОСОБА_7 виконала всі необхідні дії, направлені на придбання суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ «Українська нафто-газова компанія». Після чого, вказані документи передала невстановленій слідством особі, за що від останньої отримала обумовлену грошову винагороду.

На підставі вищевказаних дій, засвідчених нотаріально, ОСОБА_7 спільно із невстановленою досудовим слідством особою, у відповідності відведеної їй ролі, 20 березня 2012 року здійснила державну перереєстрацію ТОВ «Українська нафто-газова компанія» в реєстраційній службі Харківського міського управління юстиції Харківській області.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7, діючи у співучасті з невстановленою досудовим розслідуванням особою, 20.03.2012 стала директором ТОВ «Українська нафто-газова компанія» та встановила контроль над суб'єктом підприємницької діяльності (юридичною особою) ТОВ «Українська нафто-газова компанія», а саме отримала у володіння установчі, реєстраційні документи та печатку підприємства, що дало можливість в подальшому, використовувати даний суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі, для здійснення прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Також, вчинення дій, пов'язаних з перереєстрацією ТОВ «Українська нафто-газова компанія» як засновника вказаного підприємства та директора, надало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, використовуючи реквізити юридичної особи - ТОВ «Українська нафто-газова компанія». Продовжуючи злочинну діяльність невстановлені особи отримали можливість укладати від імені ОСОБА_7, шляхом підроблення документів, господарські угоди та первинні бухгалтерські документи, що свідчили про нібито реалізацію товарів, робіт (послуг) для підприємств реального сектору економіки, чим сприяли незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість та безпідставному формуванні валових витрат підприємств. Окрім цього, невстановлені слідством особи отримали можливість складати та подавати від імені ОСОБА_7 документи податкової звітності ТОВ «Українська нафто-газова компанія».

Таким чином, суд дійшов висновку, що своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинила пособництво фіктивному підприємництву, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) в тому числі, з метою прикриття незаконної діяльності, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Також суд констатував, що підозрювана ОСОБА_7 визнала свою вину у інкримінованому правопорушенні повністю, надала згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Порівнюючи обставини, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили 15.09.2016, та показання ОСОБА_7, на які контролюючий орган посилається в обґрунтування своєї позиції, суд приходить до висновку, що вони містять розбіжності щодо обставин реєстрації/перереєстрації підприємства, участі ОСОБА_7 в діяльності підприємства, обізнаності щодо характеру здійснюваної діяльності тощо.

Разом з тим, адміністративним суд в межах своєї компетенції позбавлений повноважень на встановлення обставин, встановлення, доведення та оцінка яких має відбуватись в порядку кримінального провадження.

При прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень визначальними для контролюючого органу стали ті обставини, що директор ТОВ «Українська нафто-газова компанія» ОСОБА_7 заперечив свою участь в веденні господарської діяльності підприємства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, у зв'язку з чим контролюючий орган вважає, що такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою, отже вони не засвідчують факт придбання товару та не можуть бути підставою для формування показників податкової звітності.

При цьому, контролюючий орган посилається на правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах по справах № 21-5315а15, 21-1584а15, 21-4471а15, 21-887а15, 21-170а16.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Отже, суди загальної юрисдикції мають враховувати висновки Верховного Суду України щодо застосування норми права у тому випадку, коли вони застосовують такі норми права.

Зі змісту постанов Верховного Суду України від 29.03.2016 у справі № 21-5315а15, від 03.11.2015 у справі № 21-4471а15, від 22.09.2015 у справі № 21-887а15, від 22.03.2016 у справі № 21-170а16 судом встановлено, що Верховний Суд України не висловлював висновків щодо застосування норм права, а встановив, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків без належного з'ясування фактичних обставин справи, та направив справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 у справі № 21-1584а15 Верховний Суд України переглядав справу з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», норми якого до правовідносин у даній справі не застосовуються.

Враховуючи наведене та з урахуванням приписів ч.1 ст.244-2 КАС України, висновки Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладені у постанові від 17.11.2015 у справі № 21-1584а15 не можуть бути враховані судом.

Крім того, обставини даної справи відмінні від обставин справ, на які посилається контролюючий орган.

Так, у вищезазначених справах Верховним Судом України зазначено, крім іншого, про наявність підстав для висновків, що первинні бухгалтерські документи від імені керівника контрагента позивача підписані іншою неповноважною особою.

Слід зазначити, що в судовому засіданні 10 листопада 2016 року судом допитано в якості свідка ОСОБА_7, яка під присягою показала, що заперечує свою причетність до діяльності ТОВ «Українська нафто-газова компанія», проте зазначила, що регулярно здійснювала підписання документів від імені підприємства, без з'ясування їх змісту та кількості.

Таким чином, суд вважає передчасними посилання контролюючого органу на встановлення того факту, що первинні документи від імені ТОВ «Українська нафто-газова компанія», на підставі яких позивачем сформовані показники податкової звітності, підписані неуповноваженою особою.

При цьому суд критично відносить до посилань відповідача на висновок спеціаліста-криміналіста ОСОБА_8 № 199 від 03.04.2015 за результатами почеркознавчого дослідження, оскільки по-перше, акт перевірки не містить посилання на даний висновок, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що його зміст не мав впливу на прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення.

По-друге, відповідно до процесуального законодавства, як адміністративного, так і кримінального, спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Спеціаліст залучається для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення процесуальних дій.

При цьому, допомога спеціаліста технічного характеру під час вчинення процесуальних дій, у тому числі шляхом надання висновку, не замінює висновку експерта та не може мати відповідного юридичного значення, зокрема з підстав відсутності повідомлення про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

По-третє, відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу від 26.12.2012 № 1950/5) основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопису під впливом будь-яких (природних, штучних) збиваючих факторів; у незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням почерку іншої особи; визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо). Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (буквені та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження в справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов'язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов'язані з обставинами цієї справи, або виконані після відкриття провадження у справі, але не в зв'язку з її обставинами; експериментальні зразки почерку - це такі, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв'язку з призначенням даної експертизи.

Разом, з тим, як в становлено з висновку спеціаліста-криміналіста ОСОБА_8 № 199 від 03.04.2015, дослідження проведено на підставі завірених копій первинних документів ТОВ «Українська нафто-газова компанія» та копій порівняльних зразків підписів ОСОБА_7, що суперечить вимогам до проведення почеркознавчого дослідження.

Крім іншого, слід зазначити, що у переліку копій документів, досліджених спеціалістом криміналістом, зазначені не всі документи, на підставі яких позивачем формувались показники податкової звітності з податку на прибуток на податку на додану вартість.

Також, судом встановлено, що переважна більшість первинних документів від імені ТОВ «Українська нафто-газова компанія» підписані заступником директора з комерційних питань ОСОБА_6, проте доказів дефектності даних первинних документів, у тому числі актів передачі-приймання природного газу, контролюючим органом не надано.

Суд зазначає, що сама по собі наявність у первинних документах продавця певних недоліків, які виникають з незалежних від покупця, в даному випадку ПАТ «Дніпроспецсталь», підстав, не може бути підставою для висновків про фіктивний характер господарської операції, яка фактично відбулась, що відповідачем не заперечується.

Визначальною обставиною, на переконання суду, є обізнаність платника податків-покупця про такі обставини на момент вчинення господарської операції.

З матеріалів справи встановлено, що після укладення першого договору з ТОВ «Українська нафто-газова компанія» були відсутні об'єктивні сумніви вважати, що на даному підприємстві господарська діяльність здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки природний газ, який придбавався позивачем, фактично поставлявся, жодних зауважень до виконання умов договору сторонами виказано не було.

Крім того, з матеріалів справи в становлено, що після виникнення питань до обставин діяльності ТОВ «Українська нафто-газова компанія» у зв'язку з перевірками контролюючих органів, позивач проявив обачність у своїй діяльності, вчинив дії щодо з'ясування таких обставин та направив запит до контрагента, за результатами розгляду якого ТОВ «Українська нафто-газова компанія» 02.11.2012 листом № П/10-265/1 повідомило позивачу джерело походження поставленого газу (ТОВ «Карпатигаз» та ТОВ «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ»), вказало про непричетність ТОВ «Турина, ТОВ «Юрай» до постачання природного газу позивачу та надало відповідні підтверджуючи документи (а.с. 230-234, т.1).

Отже, суд приходить до висновку, що на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Українська нафтогазова компанія» у позивача були відсутні підстави для виникнення сумнівів щодо дійсності отриманих від ТОВ «Українська нафтогазова компанія» первинних документів, у тому числі податкових накладних, оскільки такі накладні були складені у відповідності до вимог чинного законодавства та містили повну інформацію про зміст господарської операції.

Суд зазначає, що під час розгляду справи контролюючим органом не виказано заперечень щодо реальності господарської операції ПАТ «Дніпроспецсталь» та ТОВ «Українська нафтогазова компанія», а також не надано доказів наявності судового рішення про визнання угод недійсними, що зумовлює необґрунтованість висновків контролюючого органу про відсутність у ПАТ «Дніпроспецсталь» підстав для формування податкової звітності з урахуванням господарських операцій з ТОВ «Українська нафтогазова компанія».

Щодо посилань відповідача на наявну податкову інформацію відповідно до якої встановлено відсутність реального постачання ТОВ «Крістенс» та ТОВ «Торенія» природного газу в адресу ТОВ «Українська нафто-газова компанія», суд зазначає, що в силу закону отримання контролюючим органом податкової інформації, яка свідчить про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки така податкова інформація, у тому числі акт перевірки або акт про неможливість проведення зустрічної звірки, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

В разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Крім того, згідно з п.86.1 ст.86 ПК України, пп.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючи органи.

Згідно з п.5 Порядку №727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, тому посилання податкового органу на інформацію щодо контрагента позивача, що не має для нього правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того, відповідачем на надано оцінку інформації стосовно того, що постачальниками природного газу ТОВ «Українська нафто-газова компанія», який в подальшому був реалізований ПАТ «Дніпроспецсталь», виступали ТОВ «Карпатигаз» та ТОВ «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ».

Таким чином, твердження контролюючого органу про відсутність у позивача права на формування показників податкової звітності на підставі первинних документів, виписаних ТОВ «Українська нафто-газова компанія», є передчасними та необґрунтованими, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.А.М. Кузьміна» в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС від 11.04.2016 №0000211401, №0000201401, №0000221401.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 545 178,02 грн. (один мільйон п'ятсот сорок п'ять тисяч сто сімдесят вісім гривень 02 коп.), присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко