Постанова № 63186797, 30.11.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 р. Справа №805/2528/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд

у складі судді Кірієнко В.О.,

при секретарі Шерстюк Н.А.,

за участю представників сторін

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування акту про результати фактичної перевірки від 02.02.2016 року №40/05-40-21/НОМЕР_1 та податкового повідомлення-рішення від 22.03.2016 року №0000172100 про застосування штрафних санкцій в сумі 34000грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 заявлено позов до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування акту про результати фактичної перевірки від 02.02.2016 року №40/05-40-21/НОМЕР_1 та податкового повідомлення-рішення від 22.03.2016 року №0000172100 про застосування штрафних санкцій в сумі 34000грн.

Позивач зазначає, що акт про результати фактичної перевірки від 2 лютого 2016 року та прийняте на підставі нього податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2016 року є протиправним та підлягає скасуванню, посилаючись на те, що він взагалі не є підприємцем та не здійснює підприємницьку діяльність. Зазначає на відсутність доказів у відповідача щодо реалізації пива та цигарок. Крім того, вважає, що позивачем порушено порядок проведення фактичної перевірки.

Відповідач заперечує проти позову, вважає що податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2016 року та акт про результати фактичної перевірки від 2 лютого 2016 року прийняті з урахуванням вимог діючого законодавства України та у задоволені позовних вимог позивача просив відмовити у повному обсязі. Також посилається на те, що позовна заява не підписана позивачем, оскільки підпис, який зазначений в позовній заяві не відповідає підпису позивача. Представник відповідача просив суд розглянути справу без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець, включена до ЄДРПОУ за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12 жовтня 2016 року. Відповідно до витягу від 12 жовтня 2016 року основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Судом встановлено, що у період з 28 січня 2016 року по 2 лютого 2016 року відповідачем була проведена фактична перевірка магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою вул. Леніна, 3, смт. Володарське, Володарський район, Донецька область з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої було складено акт від 2 лютого 2016 року № 40/05-40-21/НОМЕР_1.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення, а саме реалізація тютюнових виробів «Прилуки особливі» та пляшки пива «Оболонь світле» об'ємом 0,5 л. без наявної ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

За висновками акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рiшення від 22 березня 2016 року № 0000172100, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) за кодом платежу 21081103 на суму 34000 грн. на підставі підпункту 54.3.3 підпункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону України № 481/95-ВР за порушення статті частини 2 статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі - Закон № 481).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Отже судом встановлено, що 28 січня 2016 року відповідачем був складений наказ № 14 про проведення фактичної перевірки позивача у період з 28 січня 2016 року, тривалістю не більше 10 діб.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 81.2. статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Судом встановлено, що 28 січня 2016 року відповідачем були надані позивачу направлення на перевірку № 00018, № 00019. Як вбачається з акту відмови від підпису у направленні на перевірку від 28 січня 2016 року № 5/21/НОМЕР_1, позивач відмовився від підпису при пред'явлені направлень № 00018, № 00019.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481-95-ВР.

Статтею 17 вказаного Закону визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до частини 12 статті 15 Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до вимог статті 17 Закону № 481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Крім того, відповідно до статті 15 зазначеного Закону дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості.

Дія ліцензії вважається призупиненою з моменту одержання суб'єктом господарювання відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі: заяви суб'єкта господарювання; рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання; несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії; рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб'єктом господарювання марок акцизного податку (стосовно імпортерів); рішення суду про встановлення факту торгівлі суб'єктом господарювання алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку; рішення суду про встановлення факту переміщення суб'єктом господарювання алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем; порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання.

Згідно з частиною 1 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Відповідно до частини 3 статті 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд зазначає, що позивач є фізичною особою-підприємцем відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як вже було встановлено судом вище. Крім того, відповідно до копії документу з журналу реєстрації вихідної кореспонденції фізичної особи-підприємця, які реалізують алкогольні напої (ФОП ОСОБА_2 магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1»), з рішенням Виконавчого комітету Володарської міської ради від 4 грудня 2014 року № 62 «Про обмеження часу продажу спиртних напоїв на території Володарської селищної ради» був ознайомлений під підпис ОСОБА_2 Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу частки нежилого приміщення (магазину) від 7 червня 2016 року, позивачем було придбано у приватну власність ? частку нежилого приміщення (магазину), розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Тому суд не приймає посилання позивача на те, що він не є суб'єктом господарювання та не здійснює підприємницьку діяльність у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Крім того, факт реалізації пляшки пива «Оболонь світле» об'ємом 0,5 л. та пачки сигарет «Прилуки особливі» знайшли своє відображення у чеку від 28 січня 2016 року № 11546 на суму 19 грн. 80 коп., який роздрукований через термінал № L1DO2ZKW, RRN:018044788446 та виданий у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», у якому здійснює свою діяльність позивач. Крім того, даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи фотокартками. Отже, суд не приймає посилання позивача на той факт, що у відповідача відсутні докази реалізації вищезазначених товарів.

Щодо посилання позивача на порушення порядку проведення фактичної перевірки суд зазначає, що відповідачем повністю дотримана процедура проведення фактичної перевірки відповідно до вимог Податкового кодексу України. Оскілки, як встановлено судом вище, відповідачем було складено відповідний наказ про проведення перевірки від 28 січня 2016 року та надавались направлення на перевірку, в отриманні яких позивач відмовився. Крім того, суд зазначає, що перевірка проводилась в присутності позивача, що було зафіксовано в акті перевірки від 2 лютого 2016 року. Акт про проведення фактичної перевірки позивач також відмовився отримувати, про що відповідачем було складено акт відмови від отримання та підписання акта перевірки від 2 лютого 2016 року № 40/05-40-21/1/НОМЕР_1.

Щодо позовної вимоги позивача про скасування акту фактичної перевірки суд зазначає наступне.

Стаття 17 КАС України визначає компетенцію адміністративних судів, яка відповідно до пункту 1 частини 1, зокрема, поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Суд зазначає, що акти державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Завдання адміністративного судочинства, полягає, зокрема, у поновленні судом порушених суб'єктивних прав юридичних осіб, а тому передумовою надання судового захисту є встановлення його об'єкту - порушеного права особи. З урахуванням вищевикладеного, в межах заявленої вимоги відсутній об'єкт судового захисту та необхідність у поновленні прав позивача в цій частині, оскільки будь-яких негативних наслідків для позивача акт податкового органу не спричиняє, такі наслідки тягне за собою тільки податкове повідомлення-рішення.

Стосовно посилання відповідача на те, що позовна заява не підписана позивачем, суд зазначає, що адміністративний позов містить підпис, у зв'язку із чим судом не було встановлено порушень статті 106 КАС України при відкритті провадження, та у суду, як і у відповідача, відсутні повноваження щодо звіряння підписів на різних документах із підписом на позові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідач довів правомірність спірного акту про результати фактичної перевірки від 02.02.2016 року №40/05-40-21/НОМЕР_1 та податкового повідомлення-рішення від 22.03.2016 року №0000172100 про застосування штрафних санкцій в порядку частини 2 статті 71 КАС України та позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У вимогах позовної заяви ОСОБА_2 до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування акту про результати фактичної перевірки від 02.02.2016 року №40/05-40-21/НОМЕР_1 та податкового повідомлення-рішення від 22.03.2016 року №0000172100 про застосування штрафних санкцій в сумі 34000 грн. - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 30.11.2016 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05.12.2016 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Кірієнко В.О.