Ухвала суду № 63186770, 05.12.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

05 грудня 2016 р. Справа № 804/8476/16 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Василенка Благовіста Володимировича, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

01 грудня 2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Василенка Благовіста Володимировича, третя особа: ОСОБА_3, в якій позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на приміщення №1 поз. 1-3, 13-17, площею 111,5 кв.м., приямки літ. аЗ, а4, а5,аб; в загальному користуванні: приміщення II, площею 8,1 кв.м., приміщення III, площею 5,2 кв.м., приміщення І V площею 16,3 кв.м., ґанок літ.а 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, яке було вчинено 08.11.2013 року індексний номер 7728330 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління Дніпропетровської області Василенко Б.В.

Перевіривши матеріали вказаної позовної заяви відповідно до вимог частини1 статті 107 КАС України, суд приходить до висновку, що її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Як слідує з адміністративного позову, його вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про проведення реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна (приміщення №1,2будівлі № АДРЕСА_1), проте позивачу було відмовлено у державній реєстрації, оскільки права власності на ці приміщення вже зареєстровано за ОСОБА_3 державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Василенко Благовістом Володимировичем відповідно до рішення №7728330 від 08.11.2013р.

Разом з тим, позивач вважає що у відповідача-2 не було правових підстав для вчинення реєстраційних дій, а саме внесення запису про державну реєстрацію прав та обтяжень індексний номер 7728330 від 08.11.2013р., оскільки належним власником спірного нерухомого майна є саме позивач.

Позивач на підтримання своєї позиції надає документи, які вважає такими, що підтверджують факт право власності на спірне нерухоме майно.

Таким чином, в рамках цієї справи фактично ставиться питання про визнання права власності на спірне нерухоме майно.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно зі ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У даній справі спір стосується не стільки правомірності рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо нерухомого майна, а саме: приміщення №1,2будівлі № АДРЕСА_1, скільки фактичного визнання права власності на вищевказане нерухоме майно.

З наведеного слідує, що спір, предмет якого охоплює перегляд рішення суб'єкта владних повноважень, якими у цій справі є державна реєстраційна служба та державний реєстратор, стосується відносин щодо встановлення права власності на нерухоме майно і з посиланням на певні конкретні обставини вказує на його належність до тих спірних правовідносин, які вирішуються за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у своїх постановах від 14.06.2016р. у справі №21-41а16 та від 31.05.2016р. у справі №21-678а16.

Враховуючи характер спірних правовідносин, який є цивільно-правовим і не має ознак публічно-правового спору в розумінні КАС України, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства і має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 107, 109, 160, 165, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Василенка Благовіста Володимировича, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз'яснити позивачу, що з означеними позовними вимогами він може звернутися в порядку цивільного судочинства.

Повторне звернення цих ж осіб до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, згідно ч.5 ст.109 КАС України, не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та у строки, визначені ст. 186 КАС України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Суддя О.М. Турова