Ухвала суду № 63186654, 16.09.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

16 вересня 2016 р. Справа № 804/5955/16 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Барановський Р.А., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" до Відділу Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування постанови в частині накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, у якій позивача просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №23928827 від 18.01.2011р., яка видана Відділом державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, в частині накладення арешту на майно, а саме: квартиру №75, яка розташована за адресою: м.Нікополь, вул. В.Усова, буд. 24.

Відповідно до ч.2 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження, суд дійшов висновку, що заявлений позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів позову, 29.01.2008р. між ОСОБА_1 (третя особа 1) та АКІБ «УкрСиббанк» укладений Договір про надання споживчого кредиту №11287651000.

В порядку забезпечення належного виконання зобовязань за вказаним договором між цим банком та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки №112876510003, предметом якого є нерухоме майно: АДРЕСА_1.

В подальшому, 13 лютого 2012 року між позивачем та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір факторингу №2, за умовами якого банк відступив свої права вимоги за зобовязаннями позичальника (ОСОБА_1О.) за споживчим кредитом №11287651000.

24 лютого 2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_3 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28421989 від 24.02.2016, за власником - Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 37825968), а саме державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 60,2кв.м.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 20.07.2016 №63880651 на обєкт нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 60,2кв.м., накладено арешт; підстава виникнення обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження №23928827, видана 18.01.2011р. Відділом державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції.

Позивач вважає, що накладений виконавчою службою арешт порушує право Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на вказане в позовній заяві майно як особи, якій належить право стягнення боргу за рахунок цього майна.

За приписами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України - до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до вимог ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України - учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Інший порядок встановлений, зокрема Цивільно-процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Цивільного процесуального кодексу України - виключною підсудністю районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів є позови про зняття арешту з майна, які пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження»: рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999 р. - про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999 р. - особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно до п. 16 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 21.05.2012 р. №5 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» судам при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.

До того, за правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, суд доходить висновку про те, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися за правилами ЦПК.

Таку позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 14.06. 2016 у справі № 21-41а16.

Частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Отже, позивач звертається до суду з вимогами, порядок вирішення яких встановлений Цивільним процесуальним кодексом України.

Зазначене є підставою для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" до Відділу Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування постанови в частині накладення арешту на майно - відмовити.

Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя ОСОБА_4