Ухвала суду № 63186168, 06.12.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

суддів Колотила О.О., Петлюка В.І.

при секретарі Лазарович О.В.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Лерко І.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42015260140000012 від 09.11.2015 року, щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, непрацюючого, в силу ст.89 КК України не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Захисник ОСОБА_2В, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, та прокурор Лерко І.В., кожен окремо, подали апеляційні скарги на вирок Сокирянського районного суду Чернівецької області від 30 вересня 2016 року, яким ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередню тримання під вартою, а строк відбування покарання обраховано з моменту його затримання, а саме з 09.11.2015 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_1 строк попереднього увязнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 09.11.2015 року і до дня набрання вироку законної сили.

Вирішено питання щодо судових витрат у даному кримінальному провадженні та долю речових доказів у відповідності зі ст.100 КПК України.

В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2, не оспорюючи кваліфікацію дій її підзахисного та доведеність його вини, просить вирок районного суду змінити, призначити ОСОБА_1 покарання обмежившись відбутою мірою покарання за ч.1 ст.119 КК України та звільнити його із зали суду.

Провадження №11-кп/794/396/16 Головуючий в І інстанції:Римлянська Г.О.

Категорія: ч.1 ст.119КК України Суддя - доповідач: Потоцький В.П.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд послався на негативну характеристику за місцем проживання, проте така характеристика, на думку апелянта, не знайшла свого підтвердження в суді першої інстанції та спростовується показаннями свідків.

В апеляційній скарзі прокурора Лерко І.В. ставиться питання про скасування вироку районного суду у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, одночасно просить постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 11 років позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.

Апеляційні вимоги прокурора мотивовані тим, що суд першої інстанції прийшов до невірного висновку щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст. 119 КК України, оскільки докази зібрані у кримінальному провадженні вказують на винуватість останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України

Згідно вироку суду, 08.11.2015 року приблизно о 20 годині ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухався по вул. Головній в с.Ожеве Сокирянського району Чернівецької області разом зі своєю співмешканкою, особу якої органом досудового розслідування не встановлено, яка називалася «Савельєвою Людмилою Миколаївною», перебуваючою також у стані алкогольного спяніння.

Не маючи умислу на спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень та позбавлення її життя, не передбачаючи наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, не втримавши рівновагу внаслідок стану алкогольного спяніння, під час неодноразових падінь разом з останньою на асфальтовану поверхню тротуару, ОСОБА_1 неодноразово падав при цьому своїм тілом зверху на тіло ОСОБА_3, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді: переломів ребер - справа - 4,5,6,7,8-го по середньо-ключичній лінії, 9-го по середньо-пахвинній лінії, 10-го по задньо-пахвинній лінії, 11-го по лопаточній лінії; зліва - 3,4,5,6,7-го - по середньо-ключичній лінії, 8-го (подвійного) по передньо-пахвинній та задньо-пахвинній, 9-го (подвійного) по передньо-пахвинній та задньо-пахвинній, 10-го по задньо-пахвинній, 11-го (подвійного) по задньо-пахвинній і логіаточній лінії; розривів міжреберних м'язів та пристінної пліви в місцях подвійних зламів ребер, які спричинили плевро-пульмональний шок, від якого ОСОБА_3 померла на місці протягом не більше 60 хвилин з моменту заподіяння даних тілесних ушкоджень.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та вимоги апеляційних скарг, думку обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, прокурора Лерко І.В., який в свою чергу підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, посилаючись на обставини в ній викладені, , перевіривши матеріали кримінального провадження та зясувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника та прокурора не підлягають задоволенню, на підставі наступного.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги та не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду, які не оспорено в апеляційних скаргах.

Колегією суддів при перевірці вироку суду першої інстанції встановлено, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, тобто у вбивстві, вчиненому через необережність, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Так, винуватість ОСОБА_1 саме за ч.1 ст. 119 КК України повністю підтверджується показаннями свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, малолітнього свідка ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, а також письмовими доказами: - протоколом огляду місця події від 09.11.2015 року з таблицями ілюстрації до нього (т.2, а.с.2-16); - протоколом огляду місця події від 09.11.2015 року з таблицями ілюстрації до нього (т.2, а.с.18-24); - протоколом огляду трупа від 09.11.2015 року (т.2, а.с.25-27); -висновком судово-медичної експертизи №188 від 09.11.2015 року (т.2, а.с.33); -лікарським свідоцтвом про смерть №102 від 09.11.2015 року (т.2, а.с.12); - висновком судово-медичної експертизи №95 від 18.01.2016 року з фототаблицями тілесних ушкоджень на тілі невстановленої особи жіночої статі (т.2, а.с.36-47); - додатковим висновком експерта №95 від 21.03.2016 року (т.2, а.с.49-52); - висновком судово-медичної експертизи речових доказів №209 від 21.12.2015 року (т.2, а.с.58-60); - висновком судово-медичної імунологічної експертизи №2137 від 17.12.2015 року (т.2, а.с.74-77); - висновком судово-медичної імунологічної експертизи №2140 від 17.12.2015 року (т.2, а.с.87-90); - висновком судово-медичної імунологічної експертизи №2143 від 17.12.2015 року (т.2, а.с.110-113); - висновком судово-медичної імунологічної експертизи №2144 від 17.12.2015 року (т.2, а.с.115-118).

Оскільки вказані показання свідків та письмові докази були безпосередньо оцінені судом, не суперечать та взаємодоповнюють один одного, то, на думку колегії суддів, були вірно покладені в основу обвинувального вироку.

Посилання прокурора в своїй апеляційній скарзі на показання свідків, які були надані ними в ході проведення досудового розслідування, є безпідставними, оскільки відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або на отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Крім того, такі показання свідків не доводять винуватість ОСОБА_1 саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Усі інші письмові докази, зокрема висновки експертиз, які зазначені в апеляційній скарзі прокурора, не можуть бути визнані такими, що доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Інших переконливих доказів на спростування висновків районного суду апеляційна скарга прокурора не містить.

Що стосується покарання, то воно призначене обвинуваченому у відповідності до вимог ст. 65 КК України, в межах санкції статті Особливої частини КК України, за якою його засуджено, з врахуванням положень Загальної частини КК України, зокрема ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, відсутності обставин, що помякшують та наявністю обставин, що обтяжують покарання, яке за своїм видом та розміром є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Так, судом враховано що злочин, вчинений ОСОБА_1 відноситься, у відповідності до ст. 12 КК України, до злочинів середньої тяжкості, особу винного, зокрема, те, що він є особою, в силу ст. 89 КК України, раніше не судимою, за місцем проживання характеризується з негативного боку, в місцях попереднього увязнення характеризується позитивно, не має постійного місця роботи, на спеціальних обліках не перебуває. Обставин, що помякшують покарання районним судом не встановлено. До обставин, що обтяжують покарання колегією суддів районного суду було віднесено: вчинення злочину в стані алкогольного спяніння, щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані.

За таких обставин, призначене ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст. 119 КК України, буде необхідним і достатнім в даному випадку та цілком відповідатиме принципам призначення покарання, а також меті покарання, передбаченій у ст. 50 КК України.

Доводи захисника ОСОБА_2 про те, що суд незаконно взяв до уваги характеристику за місцем проживання, є безпідставними, та більш того не дають колегії суддів підстав для зміни вироку районного суду в частині призначеного покарання.

Вирок суду є законним, вмотивованим, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги: захисника ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1, прокурора Лерко І.В. залишити без задоволення, а вирок Сокирянського районного суду Чернівецької області від 30 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1, засудженого за ч.1 ст.119 КК України, - без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який утримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий Судді ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15