Ухвала суду № 63186157, 02.12.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Петлюка В.І.

суддів Потоцького В.П., Семенюка К.М.

за участю секретаря

судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№42013270000000075 від 23.11.2013 року, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, колишнього оперуповноваженого БЗПВ СКР Лінійного відділу на станції Чернівці УМВС України на Львівській залізниці, раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.307 КК України,

за апеляційними скаргами: обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, на вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 30 серпня 2016 року, -

за участю учасників судового провадження: прокурораОСОБА_4, обвинуваченогоОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Садгірського районного суду м. Чернівців від 30 серпня 2016року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено йому покарання у виді у виді позбавлення волі на строк 6 років

Єдиний унікальний № 725/1218/14-к Головуючий у 1 інстанції: Байцар Л.В.

Провадження № 11-кп/794/368/16 Доповідач: Петлюк В.І.

Категорія ч. 2 ст. 307 КК України

зконфіскацією майна належного йому на праві власності.

На підставі ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_2 спеціального звання старший лейтенант міліції.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу, залишено попередньо обрану - заставу. Покладено на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обовязки:

-прибувати до суду за викликом;

-не вилучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, а саме з м.Чернівці без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Вирішено питання повязані з речовими доказами та судовими витратами.

На вказаний вирок суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_3, який діє в інтересах обвинуваченого, кожен окремо, подали апеляційні скарги.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить скасувати вирок районного суду та ухвалити новий вирок за яким, визнати ОСОБА_2 не винуватим в інкримінованому йому злочині передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у звязку з тим, що не доведено, що ним вчинено кримінальне правопорушення, в якому останнього обвинувачують.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що районним судом було допущено необєктивне зясування обставин, що призвело до неповноти судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, з порушенням права на захист, та в посиланні для обґрунтування вироку на недопустимі докази що призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Захисник ОСОБА_3, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, також просить апеляційний суд повністю скасувати вирок районного суду та ухвалити виправдувальний вирок.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що вирок районного суду є незаконним, оскільки висновки суду не відповідають викладеним у вироку фактичним обставинам даного кримінального провадження, а також не відповідністю вироку вимогам ст. 374 КПК України.

Суд першої інстанції в своєму вирку беручи до уваги одні докази, які всі без винятку, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, водночас, повністю відкинув всі доводи сторони захисту щодо недопустимості цих доказів

Крім того, районний суд повністю проігнорував всі без виключення подані стороною захисту клопотання про недопустимість доказів.

Також вказує на повну відсутність правових підстав для проведення НСРД, оскільки без заведення ОРС проведення ОР заходів забороняється, про заведення ОРС виноситься постанова, проте в матеріалах даного кримінального провадження відсутні дані, які б свідчили про наявність таких підстав, як і заведення ОРС.

Крім цього, вказує про відсутність повноважень прокурора на здійснення процесуального керівництва, а також те, що всі без винятку письмові докази (протоколи про результати НСРД) були складені та передані прокурору із

величезним перебільшенням 24 годинного строку, що порушує вимоги ст.252КПК України.

Звертає увагу і на те, що ані його підзахисний ані він не отримали відповідного повідомлення по завершенню досудового слідства, а значить не були ознайомленні про проведення та види НСРД стосовно ОСОБА_2 та подальше використання зібраних матеріалів як докази в даному кримінальному провадженні.

Крім того, суд, часто без будь-якого обґрунтування, відмовляв, захиснику та обвинуваченому у праві перехресного допиту, шляхом відмови у постановлених запитаннях свідкам, стороні обвинувачення.

Із змісту доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_3 вбачається, що він звертає увагу суду на те, що районний суд проігнорував вказівки Вищого Спеціалізованого суду України, та не приєднав до матеріалів справи його промову.

Інших апеляційних скарг від учасників судового провадження не надходило.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що здійснив незаконну злочинну діяльність у сфері незаконного обігу наркотичних засобів шляхом придбання, зберігання, перевезення та збуту наркотичного засобу - канабісу, який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів та, продовжуючи свою злочинну діяльність, в період з початку грудня 2013 року до 17 березня 2014 року, за попередньою змовою з оперуповноваженим сектору БНОН Івано-Франківського MB УМВС України в Івано-Франківській області ОСОБА_5, групою осіб, здійснював злочинну діяльність у сфері незаконного обігу наркотичних засобів ляхом придбання, зберігання, перевезення та збуту таблеток «SUBUTEX», що у своєму ладі містять наркотичний засіб - бупренорфін, обіг якого обмежено.

Так, 11.12.2013 року, приблизно о 13 год. ОСОБА_2, працюючи оперуповноваженим БЗП СКР Лінійного відділу на станції Чернівці УМВС України на Львівській залізниці, знаходячись по вул. Головній, 200, в м.Чернівці, переслідуючи мету незаконного збагачення, придбав на території ТОВ «Ринок Головний», що по вул. Ентузіастів, 2-А в м. Чернівці, у невстановленої соби наркотичну речовину - канабіс у кількості 5-ти стаканів, який в подальшому зберігав при собі, з метою подальшого, незаконого його збуту.

Цього ж дня, приблизно о 13 год. 05 хв., ОСОБА_2, знаходячись біля житлового будинку № 9, що по вул. Ентузіастів у м. Чернівці, попередньо домовившись з покупцем «ОСОБА_6В.» про збут наркотичних засобів та про ціну за наркотичні засоби, незаконно збув останньому наркотичний засіб «Канабіс», в кількості на перерахунку висушеної речовини становить 153, 59 грама. За це отримав від останього 1200 грн. одразу, а 800 грн. в цей же день на вулиці Котляревського, 15, міста Чернівців.

Крім того, ОСОБА_2 на початку грудня 2013року звернувся до ОСОБА_5, який на той час перебував на посаді оперуповноваженого сектору БНОН Івано-Франківського MB УМВС України в Івано-Франківській області, з пропозицією придбання та збуту наркотичних засобів в тому числі і

таблеток «SUBUTEX», отримавши від останнього згоду.

Далі, ОСОБА_5, діючи на виконання попередньої змови з ОСОБА_2, з метою подальшої реалізації через останнього на території Чернівецької області зумовлених наркотичних засобів, на початку січня 2014 року зустрівся в мікрорайоні «Пасічна», що знаходиться в м. Івано-Франківськ із невстановленою слідством особою на ім'я Дмитро, у якого незаконно придбав 5-ть таблеток SUBUTEX» по 170 гривень за таблетку, які надалі незаконно зберігав у себе до приїзду ОСОБА_2

Після цього, ОСОБА_2, попередньо зізвонившись із ОСОБА_5, діючи з метою реалізації їх злочинного умислу, спрямованого на спільне із останнім збагачення шляхом незаконного збуту наркотичних засобів, 07 січня 2014 року в обідній час, зустрівся із ОСОБА_5 на автостанції в м. Косів.

Під час цієї зустрічі ОСОБА_2 поставив до відома ОСОБА_5 про те, що знайшов у м. Чернівці покупця на ім'я ОСОБА_6, який готовий придбати 30 таблеток «SUBUTEX» за ціною 300 гривень за таблетку, а всього на загальну суму 9 000 грн. В свою чергу ОСОБА_5, діючи на виконання на виконання розроблених спільних злочинних дій, передав ОСОБА_2 раніше придбані 5-ть таблеток для збуту цьому покупцю, обумовивши при цьому, що решту 25-ть таблеток передасть при наступній зустрічі.

Одночасно, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 визначили дату наступної зустрічі - 11січня 2014 року та обумовили, що при цій зустрічі ОСОБА_2 по факту одержання решти таблеток передасть ОСОБА_5 гроші в сумі 7 200 грн. з розрахунку 240 грн. за таблетку, а решту коштів для себе ОСОБА_2 одержить після остаточної передачі наркотичних засобів покупцю в м. Чернівці.

11 січня 2014 року приблизно о 10 годині 30 хв. ОСОБА_2, діючи з метою здійснення злочинного плану, спрямованого на спільне із ОСОБА_5 збагачення за рахунок незаконної реалізації наркотичних засобів, у м. Чернівці на автостанції № 3, що знаходиться по вул. Галицький шлях, 4, зустрівся із ОСОБА_6, якому збув 5-ть таблеток «SUBUTEX», за що одержав 7 600 грн., із врахуванням вартості всієї партії наркотичних засобів, які ОСОБА_2 повинен був передати ОСОБА_5

Решта грошей в сумі 1 400 грн. ОСОБА_6 мав передати ОСОБА_2 по приїзду останнього з Івано-Франківська з другою частиною партії таблеток у кількості 25-ть штук. Таким чином ОСОБА_2 збув, за посередництвом ОСОБА_5, першу частину наркотичних засобів.

Одержавши зазначені кошти, ОСОБА_2, діючи відповідно до попередньої домовленості із ОСОБА_5, прибув на Привокзальну площу у м. Івано-Франківськ, о 13 год. 30 хв. зустрівся із останнім. Та, як це ними було обумовлено, передав ОСОБА_5 кошти в сумі 7 200 грн. в якості оплати за 30-ть таблеток, в тому числі і за вже раніше передані для покупця у м. Чернівці 5-ть таблеток.

В свою чергу ОСОБА_5, отримавши вказані кошти, попросив ОСОБА_2 зачекати, пояснивши, що решту таблеток в кількості 25 штук донесе через певний час. Після цього, у проміжку часу між 13 год. 30 хв. та 15 год. 56 хв., того самого дня, ОСОБА_5 зустрівся із невстановленою слідством особою на ім'я Дмитро в мікрорайоні «Пасічна», що розташований у м. Івано

-Франківськ, в якого незаконно придбав іншу частину таблеток «SUBUTEX» у кількості 25-ти таблеток по 170 гривень за таблетку, а всього передав вказаному Дмитру 5 100 гривень за 30-ть таблеток «SUBUTEX».

Далі, в цей же день, приблизно о 16 год. 00 хв., ОСОБА_5 знову зустрівся із ОСОБА_2 в сквері біля Привокзальної площі у м. Івано-Франківськ, де переслідуючи мету спільного з ОСОБА_2 незаконного збуту наркотичних засобів, передав останньому іншу частину таблеток «SUBUTEX» в кількості 25-ть штук по 240 гривень за одну для подальшого їх збуту в м.Чернівці. На виконання спільного із ОСОБА_5В злочинного задуму, ОСОБА_2 перевіз вказані таблетки «SUBUTEX» до м. Чернівці, де біля автостанції №3, що знаходиться по вул. Галицький шлях, 4, збув їх ОСОБА_8 вже по 300 гривень за таблетку, за що додатково одержав грошові кошти в сумі 1 400 грн.

За таких обставин ОСОБА_2 у співучасті із ОСОБА_5 придбав, зберігав, перевіз та збув ОСОБА_8 наркотичні засоби (30-ть таблеток «SUBUTEX») за ціною 300 грн. за штуку, на загальну суму 9 000 грн., а згідно висновку експерта №67 від 21.01.2014 надані на дослідження 5 таблеток, загальною масою 1,9590 г, що знаходяться в фрагментах блістерів з написом «SUBUTEX», містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, загальною масою 0,0398 г, середній відсотковий вміст бупренорфіну в даних таблетках становить 2,03 мас.%. Надані на дослідження 25 таблеток, загальною масою 9,8454 г, що знаходяться в блістерах та фрагментах блістерів з написом «SUBUTEX», містять у своєму складі бупренорфін, загальною масою 0,1999 г, середній відсотковий вміст бупренорфіну в даних таблетках становить 2,03 мас.%.

Крім того, ОСОБА_2 17 березня 2014 року, приблизно о 10 годині 00 хв. у м.Чернівці на автостанції, що знаходиться по вул. Галицький шлях, 4, зустрівся із ОСОБА_6, який передав ОСОБА_2 12 600 грн. для проведення розрахунку за вказані наркотичні засоби. Решта 2 400 грн. ОСОБА_6 мав передати ОСОБА_2, в якості винагороди, по приїзду останнього з Івано-Франківська з наркотичними засобами.

Після цього, ОСОБА_2 поїхав до м. Івано-Франківськ, де близько 12 год. 45хв., по вул. Незалежності, 65, відбулась його зустріч із ОСОБА_5 та передав останьому грошові кошти в сумі 12 000 гривень на закупівлю 50 таблеток «SUBUTEX» по 240 грн. кожна.

В подальшому, ОСОБА_2, приблизно о 17 год. 00 хв., на розі вулиць Незалежності та Нова в м. Івано-Франківськ отримав від ОСОБА_5 41 таблетку «SUBUTEX», при цьому, ОСОБА_5 повернув ОСОБА_2 2000 гривень, пояснивши, що зміг придбати бажану для ОСОБА_2 кількість таблеток.

В свою чергу, виконуючи свою частину злочинного плану, в той же день, ОСОБА_2 перевіз вказані таблетки «SUBUTEX» до м. Чернівці, де близько 19год. поблизу автостанції №3 по вул. Галицький шлях, 4, збув їх у кількості 40 штук ОСОБА_8 вже по 310 гривень за таблетку, пояснивши це відсутністю більшої кількості таблеток та подорожчанням вказаних наркотичних засобів. Одну таблетку за згоди ОСОБА_6 ОСОБА_2 залишив

собі з метою подальшого її незаконного збуту. Однак, закінчити свій злочинний умисел направлений на незаконний збут 1 таблетки «SUBUTEX» не зміг так, як після збуту 40-ка таблеток «SUBUTEX» ОСОБА_8 був затриманий. Загалом, як винагороду ОСОБА_2 отримав 2 800 грн.

Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційних скарг, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані апеляційні скарги, посилаючись на обставини зазначені в них та просили закрити кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_2 у звязку з не доведеністю його вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, в якому останнього обвинувачують, думку прокурора, який просив рішення районного суду, як законне залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого та захисника, як необґрунтовані - без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав наведених в апеляційних скаргах, надавши слово усім учасникам у дебатах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 підлягають до часткового задоволення.

Оскільки зміст апеляційних скарг свідчать про те, що ніхто з апелянтів не оспорює фактичні обставини кримінального провадження щодо незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та збутом ОСОБА_2 наркотичних засобів, повторно, за попередньою змовою групою осіб, колегія суддів керуючись вимогами ст. 404 КПК України, не наводить доводів на підтвердження тих фактичних обставин, і висновків суду першої інстанції, які ніким не оспорені в апеляції. Тобто, не наводить доводів на підтвердження того, що ОСОБА_2 незаконно придбав, зберігав, перевозив з метою збуту та збував наркотичні засоби, за попередньою змовою групою осіб, повторно, і в тих кількостях, що зазначені у вироку суду та кваліфікації його дій за ч. 2 ст.307 КК України.

Твердження обвинуваченого та захисника про те, що негласні слідчі дії щодо ОСОБА_2 проводились з порушенням вимог КПК України, ЗУ «Про оперативну-розшукову діяльність», без дозволу слідчого судді є безпідставними та невідповідають дійсності.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 22.11.2013 року слідчим прокуратури було внесено до ЄРДР відомості про вчинення працівниками правоохоронних органів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 протиправних дій в сфері незаконного обігу наркотичних засобів (Т. 1, а.к.п. 1-4) та попередньо кваліфіковано дії останнії за ч. 3ст. 364 КК України в редакції, що діяла на той час та який віднесено до тяжких злочинів.

З показань свідка ОСОБА_6, який був допитаний судом, оцінку яким давали і інші суди, рішення яких були скасовані тільки через те, що було порушенно таємницю нарадчої кімнати, вбачається, що ОСОБА_2 пропонував займатися йому збутом наркотичних засобів. В своїх показаннях він підтвердив обставини, що викладені в протоколах огляду грошей, протоколах огляду покупця, в протоколах огляду та вилучення, протоколах аудіо-відео спостереження за особою, результатах негласних слідчих розшукових дій.

При цьому, вказав, що дійсно проводив оперативну закупку пяти стаканів канабісу, 30 та 50 таблеток «SUBUTEX».

Із стенограм розмов обвинуваченого ОСОБА_2 з особою ОСОБА_6 (Т.2, а.к.п. 149-161), вбачається, що особа, яка діяла під легендованим призвіщем, не схиляла ОСОБА_2 до вчинення незаконних дій, повязаних з обігом наркотичних засобів, а навпаки останній пропонував цій особі і був готовий займатися придбанням, перевезенням та збутом різних наркотичних засобів та у розмірах, що значно перевищували можливості збуту їх цією особою.

З оскаржуваного вироку вбачається, що суд обґрунтував свої висновки про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України доказами, які були дослідженні в судовому засіданні та здобуті ограном досудового розслідування після внесення відомостей в ЄРДР про вчинення протиправних дій обвинуваченим.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що слідчі органи приєдналися до розслідування цього кримінального провадження, а не ініціювали вчинення злочину.

А тому, посилання обвинуваченого та його захисника на те, що суд в основу вироку поклав докази, які є недопустимими, що протиправні дії ОСОБА_2 вчиняв внаслідок підбурювання його особою, який є працівником міліції та виступав, як покупець на призвіще «Чорний» є непереконливими.

Твердження обвинуваченого та його захисника про заборону діючим працівникам міліції приймати участь у проведенні негласних слідчих дій, приймати участь у здійсненні контролю за вчиненням злочину, є довільним трактитуванням останніх прав працівників оперативних підрозділів та слідчих, оскільки такі права працівників оперативних підрозділів прямо закріпленні в ст.ст. 5, 6 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» та у відповідних статтях глави 21 КПК України. А тому доводи апеляційних скарг, а також доповнень до них на наказ МВС України № 6 від 17.12.12 року на порушення працівниками міліції та прокуратури «Інструкції про порядок організації агентурної, оперативної роботи ОВС України» є недоречними, так, як зі слів обвинуваченого особа під призвіщем ОСОБА_6, був працівником СБНОН ЛВ на станції Чернівці і його безпосередніми службовими обовязками, відповідно було попередження і виявлення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та осіб, що їх вчиняють.

Не переконливим, колегія суддів вважає і доводи апелянтів про відсутність повноважень прокурора Іліки Д.І. на здійснення процесуального керівництва, оскільки цей прокурор був начальником відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК України, суд вірно кваліфікував та обґрунтував свій висновок у вироку належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

З урахуванням характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину, колегія суддів вважає, що районний суд, за таких обставин, прийшов до правильного висновку, що засуджений ОСОБА_2 повинен відбувати покарання у місцях

позбавлення волі.

Разом із тим, за змістом ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку.

Відповідно дост. 69 КК Україниза наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крімвипадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частинистатті)Особливої частини цьогоКодексу.

Як свідчать матеріали кримінального провадження з часу вчинення ОСОБА_2 останього епізоду злочину, минуло майже три роки. Протягом зазначеного часу кримінального процесуального провадження ОСОБА_2 перебував на волі, утримував себе, своїх батьків та жінку інваліда, позитивно характеризується по місцю проживання, сумлінно виконував обовязки, які були покладені на нього судом, жодних правопорушень не вчиняв. Ці обставини свідчать, що для відновлення ОСОБА_2 в соціальному статусі повноправного члена суспільства не потрібує тривалого терміну ізоляції його від суспільства.

З урахуванням особи винного, на яку зіславався районний суд, а також ті, обставини, які склалися на час розгляду кримінального провадження в апеляційному суді, колегія суддів вважає, як такі, що істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину.

Також, враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності за вчинений злочин, а також другорядну роль кари, як мети покарання, колегія суддів вважає, що в цьому конкретному випадку за можливе призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України.

Відповіднодост. 408 КПК Українисуд апеляційної інстанції змінює вирок уразі помякшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєюсуворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особіобвинуваченого.

Крім цього, колегія суддів вважає, що конфіскувати майно ОСОБА_2, належного йому на праві власності, слід за виключенням житла.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне з власної ініціативи прийняти рішення про зарахування обвинуваченому ОСОБА_2 строку його попереднього ув'язнення, у порядку визначеному ч. 5ст. 72 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.376,404,405,407,419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Садгірського районного суду м.Чернівців від 30 серпня 2016 року щодо ОСОБА_2, засудженого за ч. 2 ст. 307 КК України,

змінити у частині призначення основного покарання.

Визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначити йому покарання за цією статтею із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна, за виключенням житла.

Взяти ОСОБА_2 під варту в залі суду.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 в строк відбуття покарання перебування його під вартою з 17.03.2014 року по 20.03.2014 року та з 19 листопада 2015 року по 20 листопада 2015 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

В іншій частині вирок районного суду залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий В.І. Петлюк

Судді В.П. Потоцький

ОСОБА_9

Копія вірна: суддя