Ухвала суду № 63183466, 30.11.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1137/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2311/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Максюта І.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю: представника апелянта Витвицької В.Д., представника відповідачів ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» на рішення Івано-Франківського міського суду від 10 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

В січні 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» поданий позов до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтований тим, що 30 січня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, відповідно до якого позичальник отримав 23 400,00 дол. США та зобов'язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти, комісію та інші передбачені платежі, в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком №1 до нього - графіком погашення кредиту. З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 30 січня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладено договір поруки №11291394000/П. 11 червня 2012 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕЙ- КОЛЕКТ» відповідно до Договору факторингу №4 свої права вимоги за зобов'язаннями відповідача по кредитному договору. ОСОБА_6 належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим станом на 01 грудня 2013 року йому нарахована заборгованість в розмірі 25 333,40 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 399 533, 05 грн. Позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором станом на 10 березня 2015 року в розмірі 29 817, 94 дол. США з переведенням іноземної валюти в гривню за курсом, встановленим НБУ на день ухвалення рішення (а.с.71).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» подана апеляційна скарга, в якій апелянт посилається на необґрунтованість рішення, порушення судом норм чинного законодавства, а саме суд не врахував той факт, що позовна давність перервалася на підставі ч. 2 ст. 264 ЦК України поданням 24 червня 2010 року Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» позову до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором.

Також судом не взято до уваги, що п. 9.8. договору строк дії даного договору встановлюється з дати його укладання (дати підписання сторонами договору) до повного повернення банку всієї суми кредиту за договором та повного погашення плати за кредит і неустойки у разі її нарахування.

Крім того, суд не повідомив позивача про подання відповідачами заяви про застосування строку позовної давності.

Апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Вислухавши представника апелянта та представника відповідачів, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував закон, який їх регулює.

Відмовляючи у задоволенні позову до боржника ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 257, 260, 261, ч.1 ст.265 ЦК України, встановивши, що позов заявлений після спливу строку позовної давності, наслідки якого підлягають застосуванню. Відмовляючи у задоволенні позову до поручителя ОСОБА_5 суд виходив з положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, встановивши, що вимога про погашення заборгованості за зобов'язанням до поручителя пред'явлена після спливу шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11291394000 від 30 січня 2008 року, відповідно до якого позичальник отримав 23 400,00 дол. США та зобов'язався використовувати кредит на зазначені в договорі цілі, а також повернути суму кредиту, і сплатити плату за кредит й інші грошові платежі на рахунки банку в порядку та на умовах, передбачених договором. Згідно п.1.2.2. даного договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту (Додаток №1 до договору (а.с.13-15)), але в будь-якому випадку не пізніше 29 січня 2015 року. (а.с.4-15).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 30 січня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладено договір поруки №11291394000/П, відповідно до п.п. 1.1., 1.4.,2.2., 5.3. якого поручитель зобов'язалася перед кредитором відповідати за невиконання боржником ОСОБА_6 всіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору, в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною. У випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором, кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання поручителем на 10-тий робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом). Сторони притримуються загальних умов щодо строків позовної давності. (а.с.22-24).

Відповідач ОСОБА_4 умови кредитного договору виконував не у повному обсязі та несвоєчасно, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором станом на 10 березня 2015 року в розмірі 29 817, 94 дол. США.

Згідно заяв від 16 жовтня 2009 року ОСОБА_6 (а.с.198) та від 22 жовтня 2016 року ОСОБА_5 (а.с.199), акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором, направивши боржнику та поручителю окремі вимоги про дострокове повернення кредиту. Так, звертаючись до боржника, банк вимагав негайного виконання позичальником порушеного зобов'язання та сплати заборгованість протягом 31 календарного дня від дати отримання цього повідомлення, зазначивши, що на 32 календарний день з дати одержання даної заяви термін повернення всієї суми кредиту та процентів буде вважатися, таким, що настав, а кредитна заборгованість - обов'язковою до повернення в повному обсязі, якщо порушене зобов'язання на той момент не буде виконане. Звертаючись до поручителя, банком роз'яснено поручителю, що кредит боржником повинен бути сплачений достроково до 31 календарного дня від дати отримання повідомлення. Від поручителя вимагалася сплата простроченої заборгованості на протязі 10 днів з дня отримання вимоги в розмірі 957,46 дол. США та 522,78 грн. штрафних санкцій (а.с.199).

Відповідно до п. 6.2. договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов'язковими до повернення і сплати в повному обсязі банку з 41 (сорок першого) календарного дня, рахуючи з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку про дострокове повернення кредиту та плати за кредит, у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку внаслідок зміни позичальником адреси (без попереднього про це письмового повідомлення банку) або з інших підстав протягом 40 (сорока) календарних днів, рахуючи з дати направлення позичальнику повідомлення (вимоги) банку.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк виконання зобов'язання за кредитним договором для позичальника ОСОБА_6 настав 01 грудня 2009 року (на сорок перший день від 16 жовтня 2009 року з дати надіслання вимоги позичальнику ОСОБА_4).

Строк виконання зобов'язання для поручителя настав з 12 грудня 2009р. ( на 11 робочий день після невиконання вимоги позичальником).

24 червня 2010 року Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» поданий позов до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11291394000 від 30 січня 2008 року, який знаходився на розгляді в Івано-Франківському міському суді. (а.с.195-197).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 01 березня 2013 року вказаний позов залишено без розгляду, у зв'язку з повторною неявкою належним чином повідомленого позивача в судове засідання (а.с.194). Факт набрання цією ухвалою суду законної сили не оспорюється сторонами у судовому засіданні. Представник апелянта пояснив, що ним ця ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалася.

11 червня 2012 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» відповідно до договору факторингу №4 свої права вимоги за зобов'язаннями відповідача по кредитному договору. (а.с.36-40).

10.10.2016 р. до суду першої інстанції представником відповідача ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_5 подані окремі заяви про застосування строку позовної давності у спорі (а.с.192-193, 200-201)

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статі 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Даний кредитний договір забезпечений відповідно до ст. 546 ЦК України порукою та заставою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст.553 ЦК України).

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 ЦК України, встановлена тривалістю у три роки.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлений, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином, пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом є зміною строку виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Отже, враховуючи те, що первісний кредитор змінив строк виконання зобов»язання, і для боржника цей строк настав 01 грудня 2009 року. Оскільки кредит сплачено не було, тому первісному кредитору про порушення його права стало відомо 02 грудня 2009 року і з цього дня розпочався перебіг загального строку позовної давності. Останнім днем цього строку явилось 02 грудня 2012 року.

Оскільки, в силу ст.514 ЦК України, до позивача, як нового кредитора, перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, починаючи з 11 червня 2012 року, тому перебіг позовної давності продовжився, а не розпочався спочатку.

З огляду на положення ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення судом позову без розгляду з підстав, зазначених у ч. 3 ст. 207 ЦПК України, не зупиняє перебігу позовної давності, тобто перебіг позовної давності, що розпочався до подання позову, продовжується в загальному порядку.

Доводи апеляційної скарги щодо переривання перебігу строку позовної давності у зв'язку з наявністю умови, передбаченої ч.2 ст.264 ЦК України (пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач) не заслуговують на увагу, оскільки ця норма не застосовується у разі залишення позову без розгляду.

Також не приймаються судом посилання апелянта на те, що він не був повідомлений судом про подання заяв відповідачами про застосування строку позовної давності, так як представник позивача на власний розсуд не використав свого права на участь у судовому засіданні, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.203).

Враховуючи ту обставину, що порука є похідним зобов'язанням від договору кредиту, оскільки строк виконання основного зобов'язання боржником настав 01 грудня 2009 року і у шестимісячний строк з цього дня, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, до поручителя вимоги про сплату кредиту пред'явлено не було, тому порука є припиненою.

Отже, судом першої інстанції правильно по суті відмовлено у задоволенні позову.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-314,317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 10 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у двадцятиденний строк з дня набрання законної сили.

Судді: І.О. Максюта

Р.Й. Матківський

В.Д. Фединяк