Ухвала суду № 63182117, 06.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7779/16 Справа № 175/1874/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Демченко Е.Л.

суддів Максюта Ж.І., Петешенкової М.Ю.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про поділ спадщини, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про поділ спадщини.

24 червня 2016 року до суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 про залишення позову без розгляду.

14 липня 2016 року третя особа по справі ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сімєю без державної реєстрації шлюбу та визнання права власності на частку у спільній сумісній власності.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2016 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 про залишення позову без розгляду задоволено, клопотання представника третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_10 про обєднання в одне провадження позову третьої особи задоволено частково, відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2016 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зазначаючи, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_11 ставить питання про скасування ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2016 року та закриття провадження по справі, мотивуючи тим, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та залишаючи позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду на підставі п.5 ч.1ст.207 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача звернувся до суду із письмовою заявою про залишення позову без розгляду, вирішуючи питання стосовно обєднання в одне провадження позову третьої особи, прийняв до уваги, що позивач відмовляється від первісного позову, а тому вважав клопотання таким, що підлягає задоволенню частково.

У повній мірі з таким висновком суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства, у відповідності до вимогст.1 ЦПК Україниє справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, інтересів держави.

З матеріалів справи вбачається порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду клопотання про залишення позову без розгляду.

На підставіст.27 ЦПК Україниособи які беруть участь у справі мають право вільно розпоряджатись своїми цивільними процесуальними правами.

Частиною 2ст.31 ЦПК Українивизначено, що крім прав та обов'язків, визначених устатті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

У відповідності до вимог п.5 ч.1ст.207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Частина 2ст.208 ЦПК Українипередбачає, що питання про залишення заяви без розгляду вирішується судом шляхом постановлення ухвали. Відповідно до ч.4,6ст.208 ЦПК Україниухвали, які постановляються у нарадчій кімнаті, оформлюються окремим процесуальним документом, а ухвали, постановлені у судовому засідання оголошуються негайно після їх постановлення.

Задовольняючи заяву про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції не з'ясував чи підтримує її позивач ОСОБА_2 та не перевірив повноваження представника ОСОБА_12 стосовно подання заяви про залишення позову без розгляду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що до заяви про залишення позову без розгляду було додано копію договору про надання правової допомоги від 12 січня 2015 року, укладеного між позивачем ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_12, з п.2 якого вбачається, що останній має право лише відмовитися від позову (п.3 ч.1 ст.205 ЦПК України), а не подавати клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п.5 ч.1ст.207 ЦПК України (т.5 а.с.107,109-110,131-132,134).

Крім того, заяви і клопотання осіб, які беруть участь у справі, розглядаються судом після того, як буде заслухана думка решти присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. Ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню з інших підстав (ст.168ЦПК України).

Згідно розяснень, викладених в абз.2 п.22постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2, клопотання осіб, які беруть участь у справі, з питань, пов'язаних з розглядом справи, суд вирішує негайно. Відкладення вирішення клопотань не допускається. Відмова в їх задоволенні не позбавляє права осіб, які беруть участь у справі, знову заявляти клопотання з того самого питання в процесі судового розгляду, якщо при цьому немає зловживання процесуальними правами. Суд вправі при вирішенні повторного клопотання з урахуванням зміни обставин у ході розгляду справи постановити іншу ухвалу по суті заявленого клопотання.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд клопотання про залишення позову без розгляду було відкладено.

Колегія суддів звертає увагу на те, що представник ОСОБА_2 в апеляційній скарзі ставить питання про скасування ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2016 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Задовольняючи частково клопотання ОСОБА_5 про обєднання в одне провадження лише в частині відкриття провадження по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно, суд прийшов до вірного висновку.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року №12 окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції, зазначені в ст.293 ЦПК відповідно до буквального змісту кожного із пунктів.

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності (п.5 ч.1 ст.293 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як розяснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.п.42,43 постанови «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 1 березня 2013 року №3 виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Якщо пред'явлено позов про право власності на кілька жилих приміщень (квартир), розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох квартир (об'єктів нерухомості) у різних місцевостях, тобто вимоги, для кожної з яких частиною першою статті 114 ЦПК встановлено виключну підсудність, то позов пред'являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом доОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сімєю без державної реєстрації шлюбу та визнання права власності на частку у спільній сумісній власності.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_5 зазначила спірним майном базу відпочинку спортивно-оздоровчого клубу «Мустанг», розташованого по вул.Орельська,3 в смт.Кіровське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, що за адміністративною територіальністю відносяться до компетенції саме Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

Оскільки судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому в частині клопотання про залишення позову без розгляду оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.303,307,311,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2016 року в частині залишення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про поділ спадщини без розгляду скасувати, справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2016 року в частині відкриття провадження по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Максюта Ж.І.

ОСОБА_13