Ухвала суду № 63182083, 29.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6325/16 Справа № 404/6351/12 Головуючий у 1 й інстанції - Савченко В. О. Доповідач - Прозорова М.Л.

Категорія 21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року

29 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Прозорової М.Л.,

суддів: Максюти Ж.І., Макарова М.О.,

при секретарі: Сахарову Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Жидков Володимир Юрійович, приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Оката Людмила Григорівна, обласне комунальне підприємство "Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації", про визнання правочину недійсним, визнання права власності на ? частину квартири в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08.04.2016 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог (а.с.199-201).

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08.04.2016 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Жидков В.Ю., приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Оката Л.Г., ОКП "Дніпродзержинське БТІ", про визнання правочину недійсним, визнання права власності на ? частину квартири в порядку спадкування за законом (а.с.191-194).

Як на підстави апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи (а.с.199-201).

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору дарування квартири від 04.04.2007 року ОСОБА_7, що мешкала за адресою: АДРЕСА_1, з однієї сторони, та ОСОБА_3, що мешкала за адресою: АДРЕСА_2 , з другої сторони, уклали договір дарування про таке: ОСОБА_7 подарувала, а онучка ОСОБА_3 (ОСОБА_3.) прийняла у дар квартиру за адресою: АДРЕСА_1 безоплатно (а.с.6,14).

Договір дарування підписаний сторонами та посвідчений 04.04.2007 року приватним нотаріусом дніпродзержинського міського нотаріального округу Жидковим В.Ю.

В договорі також зазначено, що особи сторін встановлені, їх дієздатність, а також належність квартири ОСОБА_7, перевірено, заборони на відчуження вказаної квартири відсутні. Сторонам зрозумілі суть і значення договору, угода здійснюється сторонами за доброю волею без будь-яких погроз, примусу та насильства, фізичного чи психічного тиску та спрямована на реальне настання наслідків обумовлених у договорі. Договір підписується сторонами добровільно при здоровому розумінні та у ясній пам'яті.

Також у договорі зазначено, що «у зв'язку із хворобою (катаракта) ОСОБА_7, та на її особисте прохання договір у голос прочитаний їй нотаріусом та підписний ОСОБА_9 у її присутності та присутності нотаріуса».

Право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано на ім'я ОСОБА_3 (ОСОБА_3) ОКП "Дніпродзержинське БТІ" від 28.07.2008 року за номером запису: 21977 в книзі: 143, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.26,14).

Із позовної заяви вбачається, що заявивши вимоги про визнання правочину таким, що укладений внаслідок обману, ОСОБА_7 посилалась на те, що онучка ОСОБА_3 (ОСОБА_3.) обманула її щодо виду укладеного правочину, оскільки вона мала на меті укладання договору довічного утримання.

Між тим оспорюваний правочин підписаний позивачем та посвідчений нотаріусом, який виконав свій обов'язок до укладання цивільно-правових угод з'ясувати волевиявлення сторін, роз'яснити сторонам вид правочину, його умови та правові наслідки укладання.

Тобто, при укладанні договору дарування були дотримані вимоги ч.1 ст. 203 ЦК України, яка передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За ч.2 ст. 230 ЦК України, оман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року № 9 правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи докази в їх сукупності колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 на час укладання договору дарування усвідомлювала значення своїх дій. Перед укладенням договору і в момент укладення договору, нотаріусом були роз'яснені вимоги недійсності правочину, про що свідчить зміст договору.

Оспорюваний договір було складено відповідно до вимог чинного законодавства. Волевиявлення позивача на момент укладання договору дарування відповідало його внутрішній волі. Той факт, що позивач залишилась проживати у будинку після укладення договору дарування не свідчить, що обдарований не прийняв дар.

За таких обставин, в силу діючого законодавства, а саме: ст.ст. 203,209,215,229,230,235,631,638,717,718 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач не надала переконливих доказів на підтвердження своїх позовних вимог і правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, визнання права власності на ? частину квартири в порядку спадкування за законом.

Доводи ОСОБА_2в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_7 договір дарування уклала внаслідок оману щодо обставин, які мають істотне значення і вважала, що буде отримувати довічне утримання, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки по справі не встановлена наявність обставин, які існували саме на момент вчинення вказаного правочину - договору дарування квартири від 04.04.2007 року, щодо яких ОСОБА_7 помилялася і які мали істотне значення.

Позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_7 під час підписання та посвідчення нотаріусом договору дарування не розуміла значення своїх дій та не керувала ними, діяла під впливом помилки чи омани.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справ.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,315,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий

Судді: