Ухвала суду № 63179370, 01.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

01 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4214/16

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Косцової І.П.

суддів Турецької І.О.

Стас Л.В.

за участю секретаря судового засідання Разінкіної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2016 р. про відмову у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЮНІОН СТАНДАРД БАНК" Кічука Олега Івановича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЮНІОН СТАНДАРД БАНК" Білої Ірини Володимирівни №3-ТА від 10.12.2015 року в частині визнання правочину, проведеного за участю позивача, нікчемним із одночасним застосуванням наслідків нікчемності, а саме - проведення сторнування банківських операцій з перерахування коштів з рахунку позивача та відображення сторнованих коштів на рахунку їх первісного власника;

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЮНІОН СТАНДАРД БАНК" Кічука Олега Івановича, щодо застосування наслідків нікчемності правочину у вигляді не включення ОСОБА_3 до Переліку вкладників ПАТ "ЮСБ БАНК", що мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЮНІОН СТАНДАРД БАНК" Кічука Олега Івановича включити позивача до Переліку вкладників ПАТ "ЮСБ БАНК", що мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до залишку на її поточному рахунку НОМЕР_1 станом на 03 жовтня 2015 року з одночасним поданням відповідних відомостей до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2016 року у відкритті провадження відмовлено, на підставі ст. 109 КАС України.

В апеляційній скарзі апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Такий спір, на думку суду, підлягає розгляду у господарському суді у порядку господарського процесуального законодавства. В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилався на практику Верховного Суду України, викладену у постановах від 16.02.2016 у справі № 21-4846а15 та від 15.06.2016 у справі № 826/20410/14.

Однак колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Головною ознакою публічно-правових спорів є участь у них хоча б однією із сторін суб'єкта владних повноважень. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій та повноважень, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 20 травня 2014 року "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", передбачає, що відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду.

Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

У зазначених правовідносинах спір виник між фізичною особою та Фондом (юридичною особою публічного права, яка виконує делеговані повноваження), між цими сторонами не існують ніяких договірних або інших господарських правовідносин, а тому за своєї суттю він є публічно-правовим, а не господарським, як зазначив суд першої інстанції. Позивач не звертається до банку та не заявляє будь-яких вимог щодо банкрутства банку, який у таких спорах є стороною.

Щодо посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, згідно якої на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, то апеляційний суд, на підставі ст.244-2 КАС України, вважає за необхідне відступити від вказаної правової позиції з огляду на наступне.

Аналізуючи ч.3 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.1 Закону України "Про банки та банківську діяльність" п.6 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" можна погодитись з тим, що спори, які виникають з правовідносин, врегульованих цими статтями, учасниками яких є фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, мають розглядатись за правилами господарського судочинства господарськими судами.

Однак ці правовідносини мають бути господарськими за своїм змістом. Тобто, з однієї сторони фізична особа-кредитор, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, у справах щодо ініціювання процедури банкрутства та в інших випадках передбачених законодавством, а з іншої сторони Банк.

У спорах між вкладниками (фізичними особами без статусу підприємця) з уповноваженими особами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно оскарження відмови у включенні в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом, сторонами є фізична особа і Фонд. Спір між ними виник не з договірних відносин. При цьому, відповідно до законодавства, Фонд не є правонаступником Банку.

Згідно ч.3 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про банки та банківську діяльність" цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

Положеннями п.6 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Господарським судам, згідно ст.12 ГПК України, підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Проаналізувавши вказані норми права, апеляційний суд приходить до висновку, що ці норми не визначають підвідомчість спору, що виник між сторонами даної справи, оскільки ліквідація ПАТ "ЮНІОН СТАНДАРД БАНК" була розпочата та здійснюється відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Ліквідація зазначеної юридичної особи не пов'язана із визнанням її банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Закони України "Про банки і банківську діяльність" та "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначають різні підстави та порядок припинення юридичних осіб, а також уповноважують різних суб'єктів на здійснення відповідної процедури.

Так, відповідно до ч.1 ст.37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підставою для відкриття ліквідаційної процедури є постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом. Банкрутом є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Натомість, відповідно до ч.1 ст.34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у разі отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Згідно ч.6 ст.77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Перелік підстав для віднесення банку до категорії неплатоспроможних наведений у ст.76 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Вказана норма права пов'язує віднесення банку до категорії неплатоспроможних із наявністю у його діяльності певних порушень, які не обов'язково полягають у неможливості виконати зобов'язання перед вкладниками та іншими кредиторами.

Таким чином, ліквідація банку здійснюється з інших підстав та за іншою процедурою, ніж визнання юридичної особи банкрутом господарським судом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як зазначалось вище, господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

З огляду на те, що відносно Публічного акціонерного товариства "ЮНІОН СТАНДАРД БАНК" не порушено та, відповідно до ч.6 ст.77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", не могло бути порушено справу про банкрутство, апеляційний суд приходить до висновку, що даний спір не належить до підвідомчості господарського суду.

Також суд апеляційної інстанції враховує ту обставину, що позивачем у позові не ставиться питання щодо протиправності дій Банку по відшкодуванню коштів на рахунку, відкритого на ім'я позивача за відповідною угодою.

Таким чином, зважаючи на те, що ліквідація неплатоспроможних банків здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (а не через процедуру банкрутства), беручи до уваги суб'єктний склад сторін (якщо позивачем виступає фізична особа, а відповідачем уповноважена особа, як суб'єкт владних повноважень) та на специфіку правового статусу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у цих правовідносинах (який містить елементи здійснення владних управлінських функцій), даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, отримавши ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з підстав непідсудності цього спору адміністративним судам, буде позбавлена можливості реалізувати своє право на судовий захист шляхом звернення з таким позовом до господарського суду тому, що таке право на звернення до господарського суду має бути встановлене законодавчими актами.

У цьому випадку вимоги Господарського процесуального кодексу України дають адміністративним судам можливість скористатися своїм правом та відступити від правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постановах від 16 лютого 2016 року по справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, мотивуючи це відсутністю закріпленого законодавчими актами права фізичних осіб, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, на звернення з таким позовом до господарського суду.

Відповідно до статті 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи помилковість позиції суду першої інстанції щодо відсутності у переданому на вирішення суду спору ознак справи адміністративної юрисдикції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 199, ч.1 п.3 ст. 204, ст. 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26.08.2016 р. по справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЮНІОН СТАНДАРД БАНК" Кічука Олега Івановича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Косцова І.П.

Суддя: Турецька І.О.

Суддя: Стас Л.В.