Ухвала суду № 63179298, 30.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/189/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченка К.В.

Лукянчук О.В.

при секретарі: Голобородько Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління МВС України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління МВС України в Одеській області, Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар) ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, стягнення грошового утримання та завданої моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління МВС України в Одеській області, Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар) ГУМВС України в Одеській області, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління МВС України в Одеській області №1336 о/с від 4.11.2015р. в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_2 з посади начальника Усатівського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар) ГУМВС України в Одеській області за пунктом 64 «г», яким його було звільнено з 6.11.2015р. у запас Збройних сил;

- поновити підполковника міліції ОСОБА_2 на посаді начальника Усатівського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар) ГУМВС України в Одеській області з 6.11.2015р.;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не розгляду заяви підполковника міліції ОСОБА_2 про подальше проходження служби у лавах Національної поліції у відповідності до п.9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про Національну поліцію»;

- зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області розглянути рапорт, поданий підполковником міліції ОСОБА_2 згідно п.9 розділу XI ЗУ «Про Національну поліцію» та відповідно до «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» звільнити за п.64 «з» (у зв'язку з переходом на роботу до іншого відомства);

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути кандидатуру підполковника міліції ОСОБА_2 для зайняття посади у відповідності до п.9 Розділу XI Прикінцеві та перехідних положень ЗУ «Про Національну поліцію» згідно поданої ним 7.11.2015р. відповідної заяви та видати з цього приводу відповідний наказ;

- стягнути з Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар) ГУМВС України в Одеській області відповідне грошове утримання у зв'язку з вимушеним прогулом з моменту підписання наказу № 1336 о/с від 4.11.2015р. до моменту винесення відповідного судового рішення;

- стягнути з Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар) ГУМВС України в Одеській області 10000,0грн. завданої моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що наказом начальника ГУМВС України в Одеській області №1336 о/с від 4.11.2015р. підполковника міліції ОСОБА_2, начальника Усатівського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області, згідно п.п.10 та 11 розділу XI ЗУ «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ було звільнено з 6.11.2015р. у запас Збройних сил за п.64 «г» (через скорочення штатів). Разом з цим, позивач вважає, що звільнення працівників міліції зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів відбувається лише за наступних підстав: у разі відмови працівника міліції від проходження служби в поліції; у разі невідповідності вимогам до поліцейських, визначених ЗУ «Про Національну поліцію» при виявленні бажання проходити службу; у разі відсутності можливості подальшого використання на службі. При цьому, на думку позивача, п.9 Розділу XI ЗУ «Про Національну поліцію» закріплено обов'язок пропонування особам, які виявили бажання працювати в поліції та відповідають вимогам до поліцейських, рівнозначні посади, або посади вищі чи нижчі щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Також, позивач вважає, що начальник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, яку звільняють за скороченням штату, як це передбачено п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Як вказав позивач, 4.11.2015р. відповідно до п.64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ним, разом з усіма працівниками Усатівського відділу міліції, було подано відповідний рапорт на ім'я начальника ГУМВС України в Одеській області про звільнення його з органів внутрішніх справ у зв'язку і бажанням проходити службу в Національній поліції. Даний рапорт він особисто передав для розгляду співробітникові відділу кадрів Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар) ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_3, проте, на відміну від інших працівників відділу, в якому він проходив службу, вказаний рапорт не був розглянутий та відповідь йому не надано. За таких обставин, позивач вважає, що оскільки він рапорт про звільнення його з органів внутрішніх справ у зв'язку з бажанням проходити службу в Національній поліції подав, обмежень, пов'язаних зі службою в поліції не має, підстав для його звільнення не було. Крім того, позивач зазначив, що наказ про його звільнення у зв'язку із скороченням штату датований 4.11.2015р., але фактично копію витягу з наказу він отримав лише 25.11.2015р.. Тим самим, на думку позивача, відповідач навмисно затягнув строк, відведений законом (3 місяці з дня опублікування ЗУ «Про Національну поліцію»), в разі відмови в призначені до ГУ НП в Одеській області, на право подачі ним заяви про бажання проходити службу в будь якому органу Національної поліції України, на що у нього було переважне право та бажання. Також, позивач вказав, що не зважаючи на положення п.8 розділу XI Перехідних положень ЗУ «Про Національну поліцію», згідно якого всі працівники вважаються повідомленими про скорочення, вказане знаходиться у протиріччі з вимогами ст.49-2 КЗпП України, оскільки персонального повідомлення позивача не відбувалось взагалі, та можливе скорочення, ще не означає його неминучість. Окрім викладеного, позивач вказав, що 7.11.2015р. ним разом з усіма працівниками Усатівського відділу міліції, в якому останній проходив службу, на ім'я начальника ГУ НП була подана заява про прийняття на службу у Національну поліцію, яка також не була розглянута та про результати її розгляду повідомлено не було. Також, на думку позивача, відповідачем не доведено, що він не відповідає вимогам щодо поліцейських, які визначені в ЗУ «Про Національну поліцію». Вислуга років у ОСОБА_2 в органах МВС України 20 років 2 місяця 15 дів, за весь цей час служби він мав численні нагороди та відзнаки, що говорить про його досвід, компетентність та професіоналізм. Крім того, позивач вважає, що про незаконність його звільнення свідчить ще й той факт, що в його трудовій книжці, в порушення вимог п.п.2.3. 2.25. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, не вказано причину звільнення із посиланням на відповідну статтю, пункт закону на підставі яких він був звільнений з роботи.

Позивач посилаючись на зазначені обставини просив позов задовольнити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в Одеській області №1336 о/с від 4 листопада 2015р. про звільнення з 6 листопада 2015р. у запас Збройних Сил України за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України начальника Усатівського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар) ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2.

Поновлено підполковника міліції ОСОБА_2 на посаді начальника Усатівського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області з 6.11.2015р.

Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (Ліквідаційну комісію) розглянути питання у відношенні підполковника міліції ОСОБА_2 щодо звільнення за пунктом 64 «з» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в поліції.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не розгляду, поданої 7 листопада 2015р. ОСОБА_2 заяви про подальше проходження служби у лавах Національної поліції у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про Національну поліцію».

Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_2 на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про Національну поліцію», згідно поданої ним 7.11.2015р. відповідної заяви.

Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення підполковника міліції ОСОБА_2 на посаді начальника Усатівського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар) ГУМВС України в Одеській області.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційних скаргах апелянти просять постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарг без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач звільнив позивача з порушенням вимог діючого законодавства.

Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 з серпня 1995р. проходив службу в органах внутрішніх справ, остання займана посада начальник Усатівського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар) ГУМВС України в Одеській області, звання - підполковник міліції.

Відповідно до пункту 64 «з» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», позивачем 4.11.2015р. був поданий відповідний рапорт на ім'я начальника ГУ МВС України в Одеській області про звільнення з органів внутрішніх справ, у зв'язку із бажанням проходити службу в поліції.

6.11.2015р. на ім`я т.в.о. начальника ГУНП в Одеській області позивачем була подана заява про подальше проходження служби у лавах Національної поліції у відповідності до п.9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про Національну поліцію».

Після подання рапорту, позивач приходив на службу та служив до 25.11.2015р.

Між тим, 25.11.2015р. позивачем отриманий витяг з наказу начальника ГУ МВС України в Одеській області №1336 о/с від 4.11.2015р., з якого вбачається, що його звільнено з 6.11.2015р. з займаної посади на підставі пунктів 10 та 11 розділу ХІ ЗУ «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість наказу про звільнення, та підстави, з якими позивач пов'язує їх незаконність, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЗУ «Про міліцію» №565-ХІІ від 20.12.1990р., яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин і втратила чинність 7.11.2015р., передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою КМУ №114 від 29.07.1991р., особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі.

2.07.2015р. прийнято ЗУ «Про Національну поліцію» №580-VIII (далі Закон України №580-VIII), який опубліковано в газеті «Голос України» 6.08.2015р..

У пп.1 п.1 Прикінцевих та перехідних положень наведеного Закону закріплено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з п.п.8, 9 Прикінцевих та перехідних положень розділу XI Закону України №580-VIII з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції, передбачені ст.49 ЗУ «Про національну поліцію», відповідно до якої, на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.

Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України «Про очищення влади».

Відповідно до ст.50 ЗУ «Про національну поліцію» громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, з метою визначення стану їхнього здоров'я зобов'язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі. Відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативно-правовими актами.

Обмеження, пов'язані зі службою в поліції визначені ст.61 ЗУ «Про національну поліцію».

Згідно п.10 Прикінцевих та перехідних положень розділу XI ЗУ «Про національну поліцію» працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

З вищенаведеного вбачається, що законодавцем було чітко встановлено строки настання права звільнення працівників міліції за скороченням штатів з підстав, визначених п.10 Прикінцевих та перехідних положень розділу XI ЗУ «Про національну поліцію», а саме: тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення (з 6.08.2015р.).

Тобто, законодавцем надано тримісячний термін починаючи з 6.08.2015р. особам, що проходять службу в органах внутрішніх справ, виявити бажання на проходження служби в поліції або відмовитись від неї та вирішення питання щодо прийняття їх на службу в поліцію. Лише після сплину такого строку за наявності відмови працівника міліції від проходження служби в поліції та/або не прийняті її на службу до поліції вона може бути звільнена з ОВС за п.10 Прикінцевих та перехідних положень розділу XI ЗУ «Про національну поліцію» - за скороченням штату. В свою чергу, до сплину вказаного строку особи, що проходять службу в органах внутрішніх справ можуть бути звільнені з органів внутрішніх справ на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Як встановлено судом першої інстанції та судовою колегією, оскаржуваний наказ про звільнення позивача із займаної ним посади в органах внутрішніх справ був прийнятий 4.11.2015р., тобто до сплину терміну, визначеного п.10 Прикінцевих та перехідних положень розділу XI ЗУ «Про національну поліцію», а відтак звільнення позивача за цим наказом повинно було бути здійснено з дотриманням вимог Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Щодо порядку звільнення, то звільнення особи за п.п.«г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою КМУ №114 від 29.07.1991р. можливо у разі відсутності можливості подальшого використання такої особи на службі

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

Однак, відповідачі жодним чином не обґрунтували відсутність можливості подальшого використання позивача на службі.

Положеннями п.9 Прикінцевих та перехідних положень розділу XI ЗУ «Про національну поліцію» закріплено право осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ станом на 6.11.2015р., можуть за їх згодою, бути прийнятими на службу до поліції, за умови відповідності працівників міліції вимогам, встановленим до поліцейських.

Зазначене право працівників міліції на первинному етапі реалізується шляхом вчинення пропозиції відповідними керівними посадовими особами про прийняття на службу до поліції на певну посаду та у пропонований заклад, та виявлення такими працівниками міліції бажання проходити службу в поліції шляхом написання відповідних заяв (рапортів).

Проте, в порушення вимог п.9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про національну поліцію», з моменту опублікування цього Закону (з 6.08.2015р.) та до прийняття спірного наказу (4.11.2015р.) про звільнення позивача за п.64 «г» (через скорочення штату), йому не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості його подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського, при умові, що він подавав відповідний рапорт про бажання проходити службу в органах поліції.

Факт написання та подання рапорту про подальше проходження служби в органах поліції досліджувалось в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Судовою колегією в судовому засіданні, шляхом допитів свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановлено, що позивач писав та подавав відповідні рапорти (заяви) 4.11.2015р. та 6.11.2015р. про звільнення за власним бажанням з органів внутрішніх справ за п.64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом до іншого відомства та про прийняття до лав Національної поліції. Допитана у якості свідка ОСОБА_3 підтвердила факт передання цих заяв їй особисто позивачем та зазначила, що рапорти (заяви) працівників, які були написані 4.11.2015р. та 6.11.2015р., не реєструвались та знаходились у відділі кадрового забезпечення і були передані до УКЗ ГУМВС України в Одеській області та УКЗ ГУ НП в Одеській області нею особисто. Також, ОСОБА_3 вказала, що нею особисто складався список працівників Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області бажаючих продовжувати службу (роботу) в поліції, копія якого долучена до матеріалів справи (т.1 а.с.164), в якому було визначено прізвище позивача, який був направлений до ГУМВС України в Одеській області 4.11.2015р.. Окрім викладеного, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підтвердили, що після 7.11.2015р. позивач продовжував працювати в Усатівському ВП Біляївського ВП ГУНП в Одеській області та виконував свої посадові обов'язки очільника цього відділу, зокрема, надавав до Біляївського ВП ГУНП в Одеській області стройові записки, інш.

За викладених обставин, враховуючи допущені ГУ МВС України в Одеській області порушення порядку та умов звільнення позивача, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно прийняв рішення про скасування оспорюванного наказу про звільнення, оскільки він прийнятий з порушенням діючого законодавства.

В доводах апеляційних скарг апелянти посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 200, 206,254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 6 грудня 2016р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лукянчук