Рішення № 63175831, 01.12.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/3640/16-ц

пр. № 2/336/2110/2016

РІШЕННЯ

Іменем України

01 грудня 2016 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дацюк О.І.

при секретарі Скибі О.Б.

за участю представника позивача Денщикова О.О., представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Запорізької міської ради до ОСОБА_3 про стягнення збитків,-

ВСТАНОВИВ:

Запорізька міська рада звернулась з позовом до ОСОБА_3, вказавши, що 12.06.2008 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області надано дозвіл на виконання будівельних робітна об'єкті будівництва «Будівництво гаражу на території ОГК «Мирний» у м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 3в, замовником якого є ОСОБА_3 13.02.2014 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації. Однак, всупереч вимогам ст. 40 ч. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання кошів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя ОСОБА_3 не звернулась до міського голови для укладення договору про пайову участь, внаслідок чого такий договір не був укладений, а позивач недоотримав доходи в сумі 75406,7 гривень, які є упущеною вигодою. По суті вимог позивач просить стягнути з ОСОБА_3 на користь Запорізької міської ради суму збитків у розмірі 75406,7 гривень та судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги на зазначених в позовній заяві підставах, вказуючи, що хоча ОСОБА_3 і почала будівництво об'єкту до прийняття та набрання чинності відповідним законодавством, натомість прийнятий об'єкт в експлуатацію після набрання чинності відповідними нормами закону, тому ОСОБА_3 повинна була повідомити позивача про будівництво та сплатити відповідну суму, водночас ОСОБА_3 не звернулась до позивача з заявою про пайову участь та не уклала відповідного договору. З вимогою укласти такий договір Запорізька міська рада до ОСОБА_3 не зверталась, оскільки строки укладення договору спливли, в судовому порядку визнати такий договір укладеним не намагались.

Представник відповідача проти позову заперечувала, вказавши, що фактично будівництво об'єкту відбулось до прийняття відповідних норм закону, а саме у 2008 році, тому Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийнятий у 2011 році не може створювати для ОСОБА_3 відповідних обов'язків. Крім того, підставою для сплати коштів є відповідний договір, який між сторонами не укладався, Запорізька міська рада з пропозицією укласти такий договір до ОСОБА_3 не зверталась, в судовому порядку позовів про спонукання укласти відповідний договір не подавала. Також представник відповідача вказувала і на те, що рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2016 року розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя встановлений для нежитлових будівель та споруд на рівні 1% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, тож, враховуючи положення ст. 58 Конституції України щодо зворотної сили нормативно-правових актів, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи, розмір внеску у будь-якому випадку не може становити 10/%, як того просить позивач. Загалом представник відповідача просила у позові відмовити повністю через його безпідставність.

В ході дослідження письмових доказів судом встановлено таке.

13.02.2014 року ОСОБА_3 було подано до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (а.с. 8-10) щодо будівництва гаражу на території обслуговуючого гаражного кооперативу АДРЕСА_1.

Відповідно до відомостей, вказаних у декларації, а також пояснень представника позивача в судовому засіданні, з заявою про надання дозволу на будівництво ОСОБА_3 звернулась у 2008 році та вже 12.06.2008 року отримала дозвіл на будівництво, фактично будівництво гаражу здійснено протягом 2008 року.

20.11.2015 року ОСОБА_3 було направлено вимогу про сплату суми збитків, підписану міським головою, яка була отримана ОСОБА_3 01.12.2015 року (а.с. 13-15).

При вирішенні спору суд виходить з такого.

Стаття 11 ЦПК України вказує, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статті 10,60 ЦПК України покладають обов'язок доведення обставин, які є підставою для вимог або заперечень, на сторони.

Позивач в якості підстави для стягнення заявленої суми зазначив спричинення майнової шкоди з вини відповідача.

Стаття 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038 від 17.02.2011 року, який набрав чинності 12.03.2011 року, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Статтею 1 Закону України № 3038 надане визначення замовника, яким є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що замовником є особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Натомість вказаним Законом до категорії замовника та відповідно особи, яка повинна брати участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, звернутися з заявою та укласти договір про пайову участь, не віднесені особи, які на час набрання вказаним законом чинності вже здійснили будівництво, адже на час виникнення у ОСОБА_3 наміру щодо будівництва гаражу не існувало ані Закону України № 3038, ані Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, який був затверджений рішенням Запорізької міської ради від 24.12.2012 року та яким лише наприкінці 2012 році були визначені конкретні порядок сплати та розміри пайової участі забудівників.

Відповідно до п. 1.4 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого Рішенням Запорізької міської ради № 77 від 24.12.2012 року (а.с. 11-12) (далі Порядок) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у м. Запоріжжя, зобов'язаний взяти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя.

Пунктом 2.2 Порядку визначено, що розмір пайової участі становить для нежитлових будівель та споруд 10% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків 4% загальної кошторисної вартості будівництва об'єктів.

При цьому відповідно до п. 3.1 Порядку договір про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя укладається під час надання департаментом архітектури та містобудування міської ради замовнику містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки або після надходження до виконавчого комітету міської ради повідомлення про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт та дозволу на виконання будівельних робіт.

Отже як Законом України № 3038, так і Порядком визначено, що обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом сплати пайового внеску набуває замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, а договір повинен укладатися під час надання департаментом архітектури та містобудування міської ради замовнику містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки або після надходження до виконавчого комітету міської ради повідомлення про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт та дозволу на виконання будівельних робіт.

Натомість такі події як то виникнення наміру на забудову земельної ділянки, надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, надходження до виконавчого комітету міської ради повідомлення про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт та дозволу на виконання будівельних робіт в частині будівництва ОСОБА_3 гаражу вже відбулись у 2008 році, тобто задовго до прийняття Закону України № 3038, визначення Запорізькою міської радою відповідного порядку та виникнення у замовників обов'язку щодо сплати пайової участі.

Відповідно до ст. 40 ч. 5, 6 Закону України № 3038 величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Отже відповідно до вищевказаних норм Закону підставою для сплати суми коштів, що становить пайову участь, є виключно договір, в якому визнаються розмір пайової участі, строк сплати пайової участі та відповідальність сторін (п. 3.2 Порядку), а конкретна величина пайової участі у кожному випадку будівництва та для кожного замовника встановлюється окремо у відповідному договорі та не може бути лише вище визначеного Законом граничного розміру пайової участі, натомість така величина у відповідності до укладеного договору може бути і нижчою.

Враховуючи таке, без укладення відповідного договору з визначенням конкретних умов сплата коштів ОСОБА_3 не має підстав для сплати коштів.

Крім того, на переконання суду, безпідставними є і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача максимально можливого розміру пайової участі, адже за наслідками укладення договору такий розмір міг бути і меншим.

При цьому суд також враховує, що позивачем не вчинялось жодних дій, направлених на укладення договору з ОСОБА_3 шляхом надіслання останній пропозиції укласти відповідний договір, а також позивач не намагався в судовому порядку визнати такий договір укладеним або спонукати ОСОБА_3 на укладення такого договору.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 57-60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У позові Запорізької міської ради до ОСОБА_3 про стягнення збитків відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя О.І. Дацюк