Постанова № 63173585, 01.12.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2016 р. Справа № 922/2967/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В. О.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 25.04.2016 №01-16юр/3218),

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 30.11.2016 №8792

третьої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2692 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2016 у справі № 922/2967/16

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м.Харків,

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - військова частина А1352, м.Балаклея Харківської області,

про стягнення 46604,35грн.

ВСТАНОВИЛА:

АК "Харківобленерго" звернулася до господарського суду Харківської області із позовом до відповідача, КЕВ м. Харкова, про стягнення інфляційних за період виникнення боргу за червень 2016 року у сумі 351,80 грн., пені за період з березня по липень 2016 року у сумі 42756,80 грн. та 3495,33 грн. 3% річних з березня по липень 2016 року - за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно з договором про постачання електричної енергії від 01.09.2006 №62-051.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.09.16 (суддя Бринцев О.В.), з урахуванням ухвали від 23.09.2016 про виправлення описки, позов задоволено частково. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова на користь АК "Харківобленерго" пеню у розмірі 21378,40 грн., 3% річних у розмірі 3495,33 грн., інфляційні у розмірі 351,80 грн. Також стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1378,00грн.

В частині стягнення пені в сумі 21378,40 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права і невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні пені в сумі 21378,40 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю; покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на те, що відповідачем не надано суду першої інстанції документів, що підтверджували б його важкий майновий стан, судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач є енергопостачальною організацією у Харківському регіоні та повинен вчасно проводити розрахунки за придбану електричну енергію з ДП "Енергоринок", отже, наявність заборгованості перед позивачем у відповідача ускладнювала фінансове становище позивача та шкодила нормальним розрахункам позивача за придбану на оптовому ринку електричну енергію. Також апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення було прийнято місцевим господарським судом у першому судовому засіданні чим, на думку апелянта, порушено його право на надання заперечень щодо правової позиції відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21.10.2016) вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено її розгляд на 29.11.2016, зобовязано позивача уточнити вимоги, викладені у прохальній частині апеляційної скарги, в частині номеру справи і дати оскаржуваного рішення місцевого господарського суду (оскільки вказані реквізити рішення апелянтом було зазначено неправильно); запропоновано учасникам процесу не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання надати суду апеляційної інстанції: позивачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі; відповідачу та третій особі - відзиви на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

31.10.2016 відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова є державною військовою бюджетною неприбутковою установою, що утримується за рахунок коштів державного бюджету, також стверджує, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, вина відповідача у неналежному виконанні даних зобовязань відсутня, що виключає його цивільно (господарську) правову відповідальність. Також Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова посилається на те, що його складний фінансовий стан підтверджується балансом підприємства. За таких обставин відповідач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

10.11.2016 третя особа, військова частина А1352, надала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що згідно з п.2 ч.2 ст.22 Бюджетного кодексу України та відповідно до ст.2 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік", головним розпорядником бюджетних коштів у відповідача є Міністерство оборони України, яким у листі №322/2/8417 від 01.10.2015 розяснено, що з 17.03.2014 і по теперішній час в Україні діє особливий період згідно зі ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На думку третьої особи, відповідне є винятковою обставиною, тому місцевий господарський суд правомірно застосував приписи ст.233 ГК України щодо зменшення розміру пені на 50%.

25.11.2016 позивач надав суду заяву, якою уточнено вимоги, викладені у прохальній частині апеляційної скарги, в частині номеру справи і дати оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, а саме, зазначено, що апелянт просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2016 у справі № 922/2967/16 в частині відмови у стягненні пені в сумі 21378,40 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Позивач також надав письмові пояснення, в яких, із посиланням на ст. 625 ЦК України, а також на постанову Вищого господарського суду України у справі №33/234/10 від 04.02.2015 та на постанови Верховного Суду України від 15.11.2010 у справі №4/720д, від 08.11.2010 у справі №4/719, від 15.05.2012 у справі №11/446 зазначає про те, що, на його думку, боржник не повинен звільнятися від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

У судовому засіданні 29.11.2016, в якому були присутні представники позивача та відповідача, судом оголошено перерву до 01.12.2016 об 11:30 годині.

01.12.2016 представником відповідача надано суду довідку про розмір заборгованості КЕВ м.Харкова за електричну енергію, воду та водовідведення, тепло та природний газ станом на 01.11.2016, а також копію балансу відповідача станом на 01.10.2016

Третя особа, військова частина А1352, звернулася до суду з заявою (вх.№ 12126, 12132), в якій просить здійснювати розгляд справи в судовому засіданні 01.12.2016 за відсутності представника військової частини А1352. Розглянувши вказане клопотання, враховуючи, що правову позицію третьої особи в даній справі викладено в наданих суду письмових поясненнях, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказане клопотання підлягає задоволенню і що відсутність представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

Представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи у звязку з хворобою юрисконсульта Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що заявником не надано доказів неможливості закінчення розгляду справи без участі саме юрисконсульта відповідача - враховуючи, що присутнім у судовому засіданні представником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова надано суду письмові докази та усні пояснення стосовно суті спору. За таких обставин, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, у звязку з чим суд відмовляє у задоволенні вищевказаного клопотання відповідача.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Присутні в судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали правову позицію, викладену ними, відповідно, в апеляційній скарзі та у запереченнях на неї.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.09.2006 між АК "Харківобленерго" (позивач) та військовою частиною А 1352 укладений договір про постачання електричної енергії №62051 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого позивач постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує позивачу її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами. Крім того, відповідно до п. 9.4 договір пролонгований на 2016 рік. (а.с. 57-62).

05.01.2015 між АК "Харківобленерго" (постачальник), Військовою частиною А - 1352 (Споживач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (платник та відповідач) укладена додаткова угода до договору, за якою сторони змінили в п. 4.1, 4.2, 4.4, 4.5, 6, 8, додатка 2 до договору "Порядок розрахунків" слова "споживач" на "платник", тобто платником за договором є Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова (відповідач). (а.с. 64)

Пунктом 4.1 додатку № 2 до договору сторони погодили, що відповідач здійснює оплату в продовж 10 операційних днів з моменту отримання споживачем рахунку та акту звірки.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті за спожиту електричну енергію здійснив несвоєчасно, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних.

Розглянувши вказані позовні вимоги, місцевий господарський суд визнав їх обґрунтованими з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами ч.7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується учасниками процесу в ході апеляційного провадження, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі. Натомість відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав несвоєчасно, за отриману споживачем з лютого по липень 2016р. електричну енергію розрахувався з порушенням строків, визначених договором.

За умовами п.4.2.1 договору сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених п.2.2.5 договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 "Порядок розрахунків", відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу та 3% річних. Сума пені нараховується з дати остаточного розрахунку, зазначеної в додатку № 2 "Порядок розрахунків" до дня ліквідації заборгованості включно.

Платник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням пені, а також 3% річних з простроченої суми боргу (п.4.2.5 договору).

Пунктом 6 додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань, позивач проводить відповідачеві нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, 3% річних з простроченої суми.

Позивач, відповідно до вищенаведених умов договору, за порушення строків виконання зобов'язання нарахував відповідачу пеню за період з березня по липень 2016 р. в розмірі 42756,80 грн., а також 3495,33 грн. 3% річних за цей же період.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок вказаних сум, з яким погодився місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично правильним та відповідає умовам договору і приписам чинного законодавства. В ході апеляційного провадження відповідач та третя особа не заперечували проти обґрунтованості нарахування заявлених до стягнення сум.

Разом з тим, в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідач надав відзив на позовну заяву (а.с.71), в якому міститься клопотання про зменшення розміру пені на 90% в порядку п.3 ст.83 ГПК України та у відповідності до п.1 ст.233 ГК України. Клопотання мотивоване тим, що відповідач є бюджетною установою, утримується за рахунок коштів державного бюджету, здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, обєктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном. Також відповідач просив місцевий господарський суд врахувати відсутність у нього основної заборгованості за спожиту електроенергію на момент розгляду даної справи.

За результатами розгляду вказаного клопотання місцевий господарський суд зазначив, що з урахуванням балансу майнових інтересів сторін, клопотання відповідача має бути задоволено частково, та у відповідності до ст.233 Господарського кодексу України, п.3 ст.83 ГПК України розмір пені слід зменшити на 50%, у звязку з чим вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 21378,40 грн.

Надаючи правову оцінку вищевказаним висновкам суду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, а згідно зі ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України. Зазначена норма ГПК України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), в тому числі й з власної ініціативи, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

З наведеного випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу, пені) є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки тобто можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду.

В апеляційній скарзі АК "Харківобленерго" посилається на те, що відповідачем не надано суду першої інстанції документів, що підтверджували б його важкий майновий стан. Однак, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом надано належну оцінку аргументам та доказам відповідача та обґрунтовано зазначено, що відповідач дійсно не є прибутковою організацією, утримується за рахунок коштів державного бюджету, у тому числі, і в частині витрат за надані комунальні послуги та енергоносії (про що зазначено у п.3.2.6 Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харкова, а.с.78), при цьому квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова є розпорядником коштів лише четвертої черги, що ускладнює вчасне отримання коштів для проведення вчасних оплат за договором №62051 від 01.09.2006.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що важкий майновий стан відповідача додатково підтверджується доказами, наданими ним суду апеляційної інстанції, зокрема, довідкою, відповідно до якої заборгованість КЕВ м.Харкова за енергоносії, воду та водовідведення станом на 01.11.2016 складає в загальній сумі 13046091,51 грн, а також балансом КЕВ м.Харкова станом на 01.10.2016, з якого вбачається відсутність коштів на казначейських рахунках відповідача.

Колегія суддів також зазначає, що дія в Україні особливого періоду (про що зазначає третя особа із посиланням на лист Міністерства оборони України №322/2/8417 від 01.10.2015) також є винятковою обставиною, що має бути взята до уваги при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені. На думку суду апеляційної інстанції, місцевим господарським судом також обґрунтовано враховано ті обставини, що строк прострочення розрахунків з позивачем за отриману електричну енергію є відносно незначним, а сума заборгованості на момент розгляду даної справи виплачена відповідачем в повному обсязі.

Відповідні висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією, викладеною, зокрема, в постановах Вищого господарського суду України від 13.10.2015 у справі №922/4781/14, від 18.11.2015 у справі №904/2080/15, від 23.02.2016 у справі №922/5031/15, від 21.04.2016 у справі №916/3787/15 тощо.

Посилання апелянта на постанови Вищого господарського суду України та Верховного Суду України, номери яких наведено в письмових поясненнях від 25.11.2016, колегія суддів не вважає переконливими аргументами. Зокрема, у справі №4/719, в якій відповідачем є банківська установа, в судових рішеннях йдеться про те, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів банку відповідно до положень ст.ст. 58, 85 Закону України Про банки і банківську діяльність не поширюється на інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних, оскільки останні входять до складу грошового зобов'язання і не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання. Як вбачається з постанови Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446, у вказаній справі відповідачем не було добровільно усунуто порушення свого господарського зобовязання та не сплачено основний борг до звернення позивача до суду. Тобто обставини вищенаведених справ є відмінними від тих, що мають місце в даній справі.

Посилання позивача на приписи ст.625 ЦК України колегія суддів також не вважає належними аргументами, оскільки заявлені позивачем нарахування на суму основного боргу у вигляді відсотків річних та інфляційних (що передбачено вказаною нормою), згідно з оскаржуваним рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Твердження апелянта про те, що місцевий господарський суд не врахував інтереси АК "Харківобленерго", колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки оскаржуваним рішенням, з урахуванням балансу майнових інтересів сторін, розмір пені зменшено на 50% (а не на 90%, як просив відповідач).

Окрім того, посилаючись на те, що наявність заборгованості перед позивачем у відповідача ускладнювала фінансове становище позивача та шкодила нормальним розрахункам позивача з ДП "Енергоринок" за придбану на оптовому ринку електричну енергію, апелянт водночас не навів доказів, що свідчили б про порушення АК "Харківобленерго" порядку розрахунків з ДП "Енергоринок" та зв'язок між даною обставиною і простроченням оплати за договором №62051 від 01.09.2006 зі сторони відповідача.

Також АК "Харківобленерго" посилається на те, що оскаржуване рішення було прийнято місцевим господарським судом у першому судовому засіданні, при цьому відзиву на позовну заяву не було надано позивачеві чим, на думку апелянта, порушено його право на надання заперечень щодо правової позиції відповідача, викладеної у вищевказаному відзиві.

Стосовно вказаних аргументів колегія суддів зазначає, що прийняття рішення у першому судовому засіданні не свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду. Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 07.07.2016 у справі №910/21819/15. Нормами чинного ГПК України також не передбачено обовязковості надання позивачеві копії відзиву відповідача на позовну заяву.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 20.09.16 (а.с.101), в якому були присутні представники обох сторін, представник відповідача повідомив суд, що ним надано відзив на позов та клопотання про зменшення розміру пені, вказаний відзив досліджено судом та долучено до матеріалів справи, представники сторін відповіли на запитання суду, а також обмінялися запитаннями та репліками. Тобто судом першої інстанції було дотримано встановленого порядку ведення судового засідання і у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому, як вбачається із вищезазначеного протоколу судового засідання та оскаржуваного рішення, представником позивача не було заявлено клопотання про надання йому додаткового часу для ознайомлення з відзивом на позовну заяву та підготовки відповідних заперечень.

За таких обставин колегія суддів не вбачає в діях суду першої інстанції порушення прав позивача. Суд апеляційної інстанції також враховує, що і в ході апеляційного провадження АК "Харківобленерго" також не наведено аргументів та доказів, що свідчили б про неправомірність зменшення заявленої до стягнення суми пені на 50%.

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції, якими мотивовано оскаржуване рішення, не спростовані позивачем в ході апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення має бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2016 (з урахуванням ухвали від 23.09.2016 про виправлення описки) у справі №922/2967/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 05.12.16

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Фоміна В. О.