Постанова № 63173442, 30.11.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2016 р. Справа №917/29/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі судового засідання Новиковій Ю.В.,

за участю представників:

позивача - Маківського О.В., за довіреністю №937 від 23.12.2015р.,

відповідача - Гниди Ф.А., за довіреністю б/н від 01.10.2016р.,

1-ої третьої особи - не з'явився,

2-ої третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Липоводолинської селищної ради (вх.№2900П/1-41 від 31.10.2016р.), на рішення господарського суду Полтавської області від 31.03.2016р. у справі №917/29/16,

за позовом Липоводолинської селищної ради, смт. Липова Долина, Сумська обл.,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", м. Гадяч Полтавської обл.,

1-а третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, м. Гадяч Полтавської обл.,

2-а третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "СК "Арсенал Страхування", м. Київ,

про стягнення 387561,40 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Липоводолинська селищна рада звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про стягнення 146063,11 грн. збитків - витрат по аварійному ремонту моста в смт. Липова Долина, завданих у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, вчиненою під керуванням ОСОБА_3 автомобілем МАЗ 543203, державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу, внаслідок якої пошкоджено міст в смт. Липова Долина.

16.03.2016р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог б/н від 15.03.2016р., в якій Липоводолинська селищна рада просить стягнути з відповідача 387561,40 грн., посилаючись на те, що Сумським відділом комплексного проектування державного підприємства "Укрдіпродор" розроблено проект ремонту автодорожнього мосту на дорозі комунальної власності по вул. Оболонська (Комсомольська) в смт. Липова Долина та визначено вартість робіт. Крім того, у своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з 5813,42 грн. витрат по сплаті судового збору та 4000,00 грн. витрат за послуги адвоката.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 31.03.2016р. у справі №917/29/16 (суддя Кульбако М.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 31.03.2016р. у справі №917/29/16 та винести нове, яким задовольнити позов в повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2016р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та її розгляд призначено на 30.11.2016р.

29.11.2016р. через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду від ТОВ "Гадячсир" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12024), в якому відповідач просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт перебування мосту на балансі Липоводолинської селищної ради; акт та проект не можуть бути належними доказами, які б встановили вартість матеріального збитку, оскільки є лише документами, які фіксують виконання робіт за розцінками окремо взятого суб'єкту господарювання, що також підтверджується різницею в сумах, визначених даними документами. Також, відповідач вважає, що за відсутності в додатках позивача копії свідоцтва адвоката чи оригіналу ордеру адвоката та доказів в підтвердження розумності витрат - послуги адвоката до відшкодування не підлягають.

Треті особи у справі відзивів на апеляційну скаргу не надали, в призначене судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не сповістили, про розгляд справи були належним чином повідомлені, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а сторони попереджені про те, що у разі неявки представників справа може бути розглянута за наявними в ній документами, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників третіх осіб.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 30.11.2016р. представник апелянта підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, оскаржуване рішення просив залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2015р. близько 05:30 в смт. Липова Долина Сумської області по вул. Комсомольська автомобіль МАЗ 543203-220, державний номерний знак НОМЕР_1, з причепом KRAMER, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, характеристику транспортного засобу, особливості вантажу, виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з відбійником мосту, чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України. У результаті цього виникла дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений міст.

Вказане зафіксовано в адміністративному протоколі від 18.05.2015р., що складений старшим інспектором ВДАІ Липоводолинського району Тесленком М.І. відносно ОСОБА_3

11.06.2015р. Гадяцьким районним судом Полтавської області винесено постанову, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 340 грн. Постанова в апеляційному порядку не оскаржувалась.

Відповідно до рішення Липоводолинської селищної ради від 31.05.1994р. дорожній міст по вулиці Комсомольській в смт. Липова Долина прийнято у комунальну власність селищної ради.

Позивач зазначив, що оригінал вказаного рішення було втрачено. З метою відновлення втраченого рішення Липовдолинською селищною радою 25.02.2016р. було прийнято рішення "Про автодорожній міст в смт. Липова Долина", відповідно якого рішення від 31.05.1994 р. було поновлено.

21.10.2015р. філія "Липоводолинський райавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" листом №93 повідомила, що дороги та дорожні споруди по вул. Комсомольська у власності та на балансі філії не перебувають. Обслуговування даної ділянки дороги здійснюється за рахунок коштів Липоводолинської селищної ради.

Згідно довідки №141 від 25.02.2016р., виданої селищною головою Липоводолинської селищної ради автодорожній міст, що знаходиться по вул. Оболонській (Комсомольській) в смт. Липова Долина обліковується на балансі Липоводолинської селищної ради і його балансова вартість складає 98842,00 грн.

Згідно рішення Липоводолинської селищної ради від 18.01.2016р. назва вулиці Комсомольська змінена на Оболонську.

Позивач зазначає, що оскільки ОСОБА_3 на момент здійснення вказаного правопорушення перебував у трудових відносинах з ТОВ "Гадячсир" та транспортний засіб МАЗ 543203-220, державний номерний знак НОМЕР_1, з причепом KRAMER також належить ТОВ "Гадячсир", останній зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки.

Також, колегія суддів зазначає, що джерело підвищеної небезпеки МАЗ 543203-220, державний номерний знак НОМЕР_1, з причепом KRAMER, державний номерний знак НОМЕР_2 застраховані за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25.06.2014р. серія №АІ/2965398 та серія №АІ/2965399. Страхувальником вказаного наземного транспортного засобу є ТОВ "Гадячсир".

Крім того, страхувальником ТОВ "Гадячсир" було надано до ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" заяву про настання події, що має ознаки страхового випадку по договору.

Розмір збитків позивач обґрунтовував актом приймання виконання будівельних робіт по аварійному ремонту моста в смт. Липова Долина по вул. Комсомольській, складеного ТОВ "Сумимостобуд", відповідно до якого загальна сума витрат становить 146063,11 грн.

Також, позивачем до заяви про збільшення позовних вимог було надано проект поточного середнього ремонту автодорожнього мосту на дорозі комунальної власності по вул. Оболонська в смт. Липова Долина, який розроблено Сумським відділом комплексного проектування Державного підприємства - Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор"

Так, на підставі договору №2 від 15.02.2016р. про виконання проектних робіт розроблено проект ремонту мосту та визначено вартість відновлюваного ремонту. Розмір шкоди (відновлюваного ремонту пошкодженого мосту) становить 372748,00 грн. Згідно п. 2.1. договору про виконання проектних робіт вартість цих робіт складає 14813,40 грн. Також, позивач надав платіжне доручення №11 від 15.02.2016р., яке підтверджує сплату 14813,40 грн. за договором №2 від 15.02.2016р.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 387561,40 грн. збитків.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про відмову в позові з підстав того, що наявний в матеріалах справи проект поточного середнього ремонту автодорожнього мосту на дорозі комунальної власності по вул. Оболонська в смт. Липова Долина не є належним доказом в обґрунтування суми понесених позивачем збитків, що заявлена до стягнення з відповідача.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

За загальним правилом розмір відшкодування шкоди встановлюється законом або домовленістю сторін, а у разі наявності спору між сторонами - судом.

Порядок визначення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано главою 82 Цивільного кодексу України.

Крім цього, відповідні роз'яснення надано у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992р. N6, відповідно до яких, при визначенні розміру шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого. Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють знешкодження або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або приниження нематеріальних благ (життя, здоров'я тощо).

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої майну особи в результаті ДТП, та визначаючи розмір такої шкоди, судам слід звернути увагу на положення статті 1192 Цивільного кодексу України, згідно з яким, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати їй в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У роз'ясненні Вищого господарського суду України N 02-5/215 від 01.04.1994р. "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначається, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків (відшкодування шкоди), господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до частини 1 пункту 8 статті 16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Збитками відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до частини 1 статті 22, частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені лише у випадку якщо буде доведено кожний з елементів складу правопорушення.

Недоведення хоча б одного з них виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що посилання позивача при визначенні розміру збитків на акт приймання будівельних робіт за серпень 2016р., робочий проект, договір №2 на виконання проектних робіт від 15.02.2016р., як на докази понесення позивачем збитків внаслідок ДТП, безпідставні, оскільки вказані документи не доводять обсягів завданої шкоди і розміру понесених витрат на відновлення автодорожнього мосту на дорозі комунальної власності по вул. Оболонська.

Вказані документи, надані позивачем жодним чином не підтверджують, що зазначений обсяг виконаних робіт, буде проведений з метою усунення наслідків ДТП.

Таким чином, позивачем не доведено наявність збитків, як складової цивільного правопорушення, що виключає можливість настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків у даній справі.

Отже, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 387561,40 грн. збитків, завданих внаслідок ДТП є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача (вх.№12053 від 30.11.2016р.) про призначення судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставити питання щодо визначення розміру матеріальної шкоди на відновлювальний ремонт автодорожнього мосту на дорозі комунальної власності по вул. Оболонська в смт. Липова Долина, завданої внаслідок ДТП, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012р. за змістом статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, яким приймаються додаткові докази і перевіряється законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, вправі призначити судову експертизу на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у відповідності до вказаної вище статті 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Заявляючи клопотання про призначення судової експертизи позивач не обґрунтував неможливість заявлення такого клопотання в суді першій інстанції з причин, що не залежали від нього, як того вимагає стаття 101 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин, враховуючи положення статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в заявленому позивачем клопотанні.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані із розглядом справи не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105, Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Липоводолинської селищної ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 31.03.2016р. у справі №917/29/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя П.В. Тихий