Ухвала суду № 63173173, 01.12.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/22949/15-ц

Провадження № 22-ц/792/617/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Спірідонової Т.В.,

суддів: Купельського А.В., Янчук Т.О.

секретар - Лапко Ю.В.,

за участю: апелянта - ОСОБА_1

позивача - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

встановила :

В листопаді 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 борг за договором позики у сумі 1100000грн.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 09 вересня 2015 року ОСОБА_1 позичив у позивача 42200 доларів США, які зобов'язався повернути до 09 жовтня 2015 року. Однак відповідач кошти не повернув. Вважає, що відповідач відповідно до ст.625 ЦК України повинен сплатити суму боргу станом на 09.11.2015 року з урахуванням щомісячно чотирьох процентів за прострочення виконання зобов'язання.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2016 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1100000грн. та 6090грн. сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту передачі відповідачу коштів, зазначених у розписці, не перевірено чи була написана розписка за власним бажанням відповідача та не вирішено питання про призначення судової експертизи для з'ясування правомірності наданих документів. Судом не враховано, що текст розписки написано позивачем та не перевірено факт наявності таких коштів у позивача на момент їх передачі. Розписка не містить обов'язкових реквізитів, а саме прізвища, імені по батькові особи, серії та номера паспорта, адреси реєстрації.

Апелянт ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Позивач ОСОБА_2, заперечуючи проти апеляційної скарги зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів ______________

Головуюча в першій інстанції - Мазурок О.В.

Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія : 27

вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що боржник за договором позики прострочив свої грошові зобов'язання, а тому відповідно до частини другої статті 625 ЦК України на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням щомісячно чотирьох процентів від простроченої суми.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Встановлено, що 09 вересня 2015 року ОСОБА_2 позичив ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 42200 доларів США, які ОСОБА_1 зобов'язався повернути до 09 жовтня 2015 року. У разі неповернення суми у строк ОСОБА_1 до суми боргу зобов'язувався щомісячно сплачувати 4% від суми боргу.

Зазначені обставини підтверджуються розпискою.

У зазначений в розписці строк відповідач кошти не повернув.

Частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Вказані правові висновки висловлені Верховним Судом України в постановах №6-1967цс15 від 11.11.2015р. та № 6-63цс13 від 18.09.2013 р.

Позивач на підтвердження укладення договору позики надав суду оригінал розписки від 9 жовтня 2015 року, яка свідчить про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 у позику грошових коштів в сумі 42200 доларів США.

Відповідно до статті 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довесті ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В судовому засіданні позивач підтвердив, що за домовленістю з відповідачем ОСОБА_1 ним було написано текст розписки, однак підпис був проставлений відповідачем.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України встановлено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

При перегляді рішення в апеляційному порядку сторонам відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України роз'яснено право на призначення відповідної експертизи.

Ухвалами Апеляційного суду Хмельницької області від 21.04.2016 року та від 21.07.2016 року за клопотанням відповідача у справі призначено судову почеркознавчу експертизу та судову фізико-хімічну експертизу давності документа.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 27.10.2016 року зазначені ухвали про призначення судових експертиз скасовано у зв'язку з неоплатою експертиз.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 пояснив, що проведення експертиз є недоцільним, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують безпідставність заявлених позивачем вимог.

За таких обставин, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що йому не належить підпис у розписці про отримання коштів від 09.09.2015 року.

Враховуючи наявність у позивача оригіналу розписки від 09.10.2015 року суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо повернення йому зазначених у розписці коштів, а тому кошти підлягають стягненню на користь позивача.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша стаття 1050 ЦК України). За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов розписки від 09.09.2015 року сторонами визначено, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання ОСОБА_1 зобов'язується сплачувати чотири проценти щомісячно від суми боргу.

Оскільки ОСОБА_1 не виконав у встановлений строк зобов'язання за договором позики, за період з 10.10.2016 року по 09.11.2015 року чотири проценти від простроченої суми боргу відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України становить 1688 доларів США (42200х4%).

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93, Закон України від 23 вересня 1994 року №185/94 ВР «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на

території України.

Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з частиною третьою статті 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Відтак, у національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобов'язання, передбачені, зокрема, у статті 1048 ЦК України, та при застосуванні статті 625 ЦК України.

Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України в постанові №6-79цс14 від 02.07.2014р.

Станом на 05.02.2016 року (день ухвалення рішення судом першої інстанції) офіційний курс долара США становить 25,89грн., а тому сума боргу становить 1136260грн.32коп. ((42200+1688)х25,89)).

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором позики з урахуванням встановлених договором позики процентів за прострочення виконання зобов'язання, в межах заявлених вимог у розмірі 1100000грн.

Позивачем при пред'явленні позову до відкриття провадження у справі було сплачено судовий збір у сумі 6090грн., що підтверджується квитанціями №0.0462842819.1 від 17.11.2015 року, №0.0462843956.1 від 17.11.2015 року, №Н606771 від 08.12.2015 року (а.с.2,3,12). Тому, посилання апелянта на те, що позивач був безпідставно звільнений судом від сплати судового збору не знайшли свого підтвердження.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча (підпис) Т.В.Спірідонова

Судді (підпис) А.В. Купельський

(підпис) Т.О. Янчук

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова