Ухвала суду № 63172407, 01.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа 752/11834/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/14457/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Новак А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

1 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Прокопчук Н.О., Саліхова В.В.,

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою заяву задовольнити, вважаючи, що судом порушено норми процесуального права, не враховано обставини, що мають значення для вирішення даного питання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що у серпні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості та просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 26 лютого 2015 року у сумі 31 728 204,38 грн., з яких 29 757 844,80 грн. - заборгованість за договором позики, 1 458 134,39 грн. - інфляційне збільшення боргу, 512 225,19 грн. - 3% річних за 210 днів прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року відкрито провадження по даній справі.

1 серпня 2016 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову та просив суд накласти арешт на майно ОСОБА_6, а саме - садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 351 за

адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, за адресою: Київська область, Баришівський район, Лук'янівська с/рада, садове товариство «Березовий гай», базу відпочинку за адресою: АДРЕСА_2 за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер НОМЕР_2, розташована за адресою: АДРЕСА_4, незавершене будівництво будинку АДРЕСА_5 за адресою: АДРЕСА_5, кадастровий номер НОМЕР_3,що розташована за адресою: АДРЕСА_6, кадастровий номер НОМЕР_4,

розташована за адресою: АДРЕСА_7, кадастровий номер НОМЕР_5, розташована за адресою: АДРЕСА_8.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується шляхом забороною вчиняти певні дії.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів наміру відповідачів відчужити зазначене вище майно.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції повною мірою погодитися не можна з огляду на наступне.

У пункту 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Із заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_5 як солідарного боржника згідно вимог позовної заяви. При цьому позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідачів грошових коштів у сумі 31 728 204,38 грн.

Не вжиття таких заходів може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки вищезазначене майно може бути відчужене відповідачами.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм чинного законодавства, вона підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 303,307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року скасувати та постановити нову наступного змісту.

Заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_6, а саме: садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 351 за

адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, за адресою: Київська область, Баришівський район, Лук'янівська с/рада, садове товариство «Березовий гай», базу відпочинку за адресою: АДРЕСА_3 за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер НОМЕР_2, розташована за адресою: АДРЕСА_4, незавершене будівництво будинку АДРЕСА_5 за адресою: АДРЕСА_5, кадастровий номер НОМЕР_3,що розташована за адресою: АДРЕСА_6, кадастровий номер НОМЕР_4,

розташована за адресою: АДРЕСА_7, кадастровий номер НОМЕР_5, розташована за адресою: АДРЕСА_8.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді