Ухвала суду № 63172341, 23.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Болотова Є.В.

ШаховоїО.В.

при секретарі Горбачовій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Первушина Наталія Юріївна, про визнання дій незаконними та визнання заяви недійсною, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року,

у с т а н о в и в :

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус КМНО Первушина Н.Ю., про визнання дій незаконними та визнання заяви недійсною.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Позивач, зокрема, посилається на ті обставини, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позову, оскільки в силу закону відступлення частки у статутному капіталі є договором, який повинен укладатися у письмовій формі. Статтею 78 Закону України, передбачено, що нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить закону і які не мають характеру угод. Зазначає, що заява, в якій міститься волевиявлення власника ТОВ про безоплатну передачу майнових прав в статутному капіталі, що в грошовому вимірі становить 20 000 000,00 грн., на користь ОСОБА_3, має характер правочину. Законом України «Про нотаріат» регламентовано, що нотаріус зобов'язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам. Також зазначає, що оспорювана заява містить не тільки повідомлення про вихід із складу власників ТОВ «Профі Люкс», що дійсно є підставою для вирішення питання про виключення учасника з товариства загальними зборами (п. 5 статуту). Така заява лише з висловленням наміру вийти із складу засновників (власників) є формальною.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 апеляційну

_____________

Справа № 755/98/16-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/11581/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Катющенко В.П.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 у задоволенні апеляційної скарги просила відмовити, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року залишити без змін.

Третя особа приватний нотаріус КМНО Первушина Н.Ю., належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у її відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 19 грудня 2012 року ОСОБА_2 було оформлено заяву, посвідчену приватним нотаріусом КМНО Первушиною Н.Ю., відповідно до якої ОСОБА_2, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та їх правові наслідки, без будь-якого тиску зі сторони, як фізичного так і морального, відповідно до власного волевиявлення, виходить зі складу власників ТОВ «ПРОФІ ЛЮКС», за власним бажанням. Свою частку (корпоративні та майнові права) в Статутному капіталі ТОВ «ПРОФІ ЛЮКС», що складає 100% статутного капіталу та в грошовому виразі становить 20 000 000 гривень 00 копійко, а також відповідні права і обов'язки на ТОВ «ПРОФІ ЛЮКС», вона безоплатно передала на користь ОСОБА_3 Будь-яких претензій, в тому числі і майнових, вона до ТОВ «ПРОФІ ЛЮКС», та до ОСОБА_3, не має і мати не буде. Просить власника ТОВ «ПРОФІ ЛЮКС» у встановленому Статутом ТОВ та чинним законодавством України порядку розглянути цю заяву та з врахуванням викладеного у ній затвердити відповідні зміни до установчих документів ТОВ «ПРОФІ ЛЮКС» (а. с. 36).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що стороною позивача не було доведено факту чинення з боку відповідача по відношенню до позивача насильницьких дій, вчинення тиску, направлених на оформлення та підписання позивачем заяви на вихід з товариства та передачу частки у статутному капіталі товариства відповідачу. Щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання дій приватного нотаріуса незаконними, суд виходив з того, що пред'явлення позивачем вимог до третьої особи суперечить нормам цивільного процесуального законодавства.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що учасники товариства мають право: вийти в установленому порядку з товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Згідно положень ч. 1 ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Як роз'яснено в п. 28 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24 жовтня 2008 року № 13, при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна заява позивача від 19 грудня 2012 року є формою реалізації передбаченого права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства, така заява не може вважатися угодою, оскільки виступає дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків позивача у товаристві, при цьому прийняття рішення про вихід учасника з товариства здійснюється виключно рішенням загальних зборів (ст. 59 Закону України «Про господарські товариства») на підставі поданої учасником заяви.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Доводи апелянта з приводу того, що заява про вихід є угодою, яка у свою чергу є підставою для здійснення державної реєстрації зміни складу учасників, є безпідставними, оскільки зазначені вище норми Закону України «Про господарські товариства» та ЦК України не надають заяві про вихід з товариства характеру угоди та не впливають на законність дій нотаріуса, який посвідчував підпис на заяві ОСОБА_2 про вихід від 19 грудня 2012 року.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення позову не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини, вірно встановлено правовідносини сторін та правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює, з огляду на що апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Є.В. Болотов

О.В.Шахова