Ухвала суду № 63170644, 24.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/6076/15-к Головуючий у 1 інстанції - Лялюк Є.Д.

Провадження № 11-кп/783/903/16 Доповідач - Калиняк О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Калиняк О.М.

суддів Березюка О.Г., Маліновської-Микич О.В.,

розглянувши кримінальне провадження № 461/6079/15-к про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, проживав за адресою: АДРЕСА_1,

за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Красноводськ Республіки Туркменістан, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Львова, проживає за адресою: АДРЕСА_3,

за ч.3 ст. 185 КК України,

з участю секретарів Василевської В.Ю., Петрук Ю.Ю.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3

захисників Пономаренка В.П., Накловича І.М., Семко В.В.

прокурорів Притули С.М., Горин У.І.

представника потерпілого ТзОВ "Галсофт-сервіс" - ОСОБА_9,

за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 17 червня 2016 року

в с т а н о в и л а :

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 17 червня 2016 року засуджені:

ОСОБА_1 за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185; ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 70 КК України на чотири роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та на нього покладені обов'язки, передбачені п.2, п.3, п.4 ч.1 ст. 76 КК України;

ОСОБА_4 за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 70 КК України на чотири роки два місяці позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 185 КК України та виправданий у зв'язку з відсутність в його діянні складу кримінального правопорушення.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили змінено з цілодобового домашнього арешту на особисте зобов`язання та покладено обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено без змін - тримання під вартою.

Постановлено рахувати ОСОБА_4 строк відбування покарання з 11 березня 2016 року. У строк відбуття покарання зараховано один день його затримання, а саме 22 жовтня 2015 року, зарахувавши строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі відповідно до ст. 72 КК України до набрання вироком законної сили.

Постановлено, що ОСОБА_3 станом на 17.06.2016 відбув покарання у вигляді одного року обмеження волі за вироком Галицького районного суду м. Львова від 23.04.2015 року та його звільнено з під-варти в залі суду.

Цивільний позов ТзОВ «Галсофт-Сервіс» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «Галсофт-Сервіс» матеріальну шкоду в розмірі 1000 грн.

Цивільний позов ТзОВ «Передзвін» задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 в користь ТзОВ «Передзвін» матеріальну шкоду в розмірі 1535 грн.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком 08 квітня 2015 року близько 00.30 год. на вул. Римлянина, 10 у м. Львові ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, утримуючи ОСОБА_10 та наносячи йому удари по обличчю й тулубу, відкрито заволоділи мобільним телефоном потерпілого марки «Lenovo S 920» вартістю 3599 грн., з сім картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» вартістю 20 грн., на рахунку якої перебували кошти в сумі 25 грн., та сім картою мобільного оператора «Лайф» вартістю 10 грн., на рахунку якої перебували кошти в сумі 30 грн., карткою пам'яті вартістю 220 грн. та грошовими коштами в сумі 800 грн., чим спричинили ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 4704 грн.

08 серпня 2015 року близько 23 год. 50 хв. на вул. Саксаганського, 11 у м. Львові ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи умисно, з метою протиправного збагачення, незаконно проникли у приміщення квартири № 2 вищевказаного будинку, звідки таємно викрали пральну машину марки «Самсунг» WF6458N7W вартістю 4000 грн., Wi-Fi роутер «ТР-Link» вартістю 450 грн., жіночу куртку вартістю 800 грн. та жіночі тапки вартістю 150 грн., спричинивши матеріальну шкоду ОСОБА_11 на загальну суму 5400 грн.

17 вересня 2015 року близько 12 год. 30 хв. ОСОБА_4, перебуваючи у квартирі за адресою: АДРЕСА_4, діючи повторно, з метою протиправного збагачення, маючи умисел на заволодіння чужим майном, таємно викрав у ОСОБА_12 мобільний телефон марки Jiayu G4s вартістю 5000 грн., який був у чохлі вартістю 100 грн., з карткою пам'яті вартістю 200 грн., з сім картою мобільного оператора «Лайф» вартістю 20 грн., з сім картою мобільного оператора «Київстар» вартістю 20 грн., зарядним пристроєм вартістю 100 грн., спричинивши ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 5440 грн.

22 жовтня 2015 року близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_1, маючи умисел на викрадення чужого майна, з метою протиправного збагачення, за попередньою змовою в групі осіб, перебуваючи в супермаркеті «Арсен», в ТЦ «Роксолана» на пл. Соборній, 14-15 у м. Львові, шляхом вільного доступу викрали окіст свинячий вагою 3,176 кг, вартістю 174, 30 грн., що належить ТОВ «Альянс Маркет», проте свого злочинного умислу не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затриманні охороною вказаного магазину.

07 грудня 2015 року близько 21 год. 20 хв. на вул. Князя Романа у м. Львові ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, викрав зі столу біля входу в кафе-музей «Фіксаж» ТзОВ «ГАЛСОФТ-СЕРВІС» на вул. Князя Романа,6 у м. Львові, декоративну металеву лампу, яка належить вказаному підприємству, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1000 грн.

04 лютого 2016 року близько 19 год. 00 хв. торговому центрі «Роксолана», на пл. Соборній, 14 у м. Львові, ОСОБА_4, маючи умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно викрав електросушку марки «Solaris ZG-820», яка належить ТзОВ «Передзвін», чим завдав вказаному товариству матеріальної шкоди на суму 1535 грн.

В апеляційній скарзі прокурор Притула С.М. просить вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає рішення незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на такі доводи: незважаючи на наявність достатніх та допустимих доказів, суд прийняв рішення про невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та виправдав його (за епізодом від 8 серпня 2015 року). При прийнятті вказаного рішення суд виходив виключно зі слів обвинуваченого, належним чином не оцінивши інші наявні у справі докази, а саме: протокол огляду місця події, показання обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_4, розписку, надану ОСОБА_3 в ході досудового розслідування. Судом всупереч п.2 ч.2 ст. 88 КПК України не взято до уваги та не дано належної оцінки даним, які характеризують особу ОСОБА_3, який неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, та обставинам вчиненого злочину. Судом допущено неповноту судового розгляду, яка полягала в тому, що ОСОБА_3 повідомив суду нові обставини й прокурором відповідно до вимог ч.2 ст. 333 КПК України з метою перевірки правдивості показань обвинуваченого було заявлено клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів ТОВ «Лайфселл», проте судом у задоволенні клопотання відмовлено без зазначення будь-яких мотивів та підстав. Незважаючи на клопотання учасників кримінального провадження про допит потерпілого ОСОБА_11, яке судом задоволено в судовому засіданні 07.06.2016, та визнано необхідною явку потерпілого для його допиту, судом в засіданні 17.06.2016 не з'ясовано думку учасників щодо можливості провадження судового розгляду без участі потерпілого та відповідно не проведено його допит. Разом з тим в матеріалах провадження відсутні відомості про те, що потерпілий був належним чином повідомлений про дату й час судового розгляду, що відповідно до п.5 ч.2 ст. 412 КПК України є підставою для скасування судового рішення. В судовому засіданні 17.06.2016 обвинуваченим ОСОБА_4 оголошено та надано суду клопотання про заміну захисника; суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого, чим допустив істотне порушення вимог КПК України в частині забезпечення права обвинуваченого на захист, передбаченого ст.ст. 20, 42, 54 КПК України та ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить пом'якшити призначене йому покарання. Вирок вважає необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги його стан здоров'я, щире каяття, допомогу слідству та без врахування положень ст.ст. 66, 69 КК України, ст. 9 КПК України призначив надто суворе покарання.

При апеляційному розгляді прокурори Притула С.М. та Горин У.І. апеляційну скаргу прокурора підтримали, покликаючись на викладені в ній мотиви, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 заперечили. Просять апеляційну скаргу прокурора задоволити.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат Наклович І.М. апеляційну скаргу ОСОБА_4 підтримали, покликаючись на викладені в ній мотиви, апеляційну скаргу прокурора заперечили.

ОСОБА_4 пояснив, що квартира АДРЕСА_2 належить йому на праві власності і цю квартиру він надав для проживання ОСОБА_11 08 серпня 2015 року з цієї квартири він разом з ОСОБА_1 викрали майно ОСОБА_11 ОСОБА_3, який на той час знаходився на вулиці, про те, що вчиняється крадіжка, не знав. До суду першої інстанції він претензій не має, просить пом'якшити призначене йому покарання та зарахувати йому час попереднього ув'язнення у строк покарання відповідно до ч.5 ст. 72 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Пономаренко В.П. апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 підтримали, апеляційну скаргу прокурора заперечили.

ОСОБА_1 пояснив, що домовленість про викрадення майна з квартири АДРЕСА_2 у нього була тільки з ОСОБА_4 і цю крадіжку вони скоїли вдвох. ОСОБА_3 про те, що вчиняється крадіжка, не знав.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат Семко В.В. апеляційну скаргу прокурора заперечили, апеляційну скаргу ОСОБА_4 підтримали.

ОСОБА_3 пояснив, що він знав, що на АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_4 і думав, що вони ідуть в квартиру до ОСОБА_4 Він стояв на вулиці, біля під'їзду, оскільки розмовляв по телефону і не міг бачити, як ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проникали в квартиру. Розписку, на яку покликається прокурор, він писав, будучи у стані сп'яніння, у відділі поліції, під диктовку слідчого й при цьому жодних речей слідчому не віддавав.

Представник потерпілого ТзОВ "Галсофт-сервіс" - ОСОБА_9 вирішення апеляційних скарг поклав на розсуд суду.

Заслухавши доповідь судді, виступ сторони обвинувачення та сторони захисту, представника потерпілого ТзОВ "Галсофт-сервіс" - ОСОБА_9, обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Апеляційний суд переглядає вирок в межах апеляційних скарг відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України.

Доводи прокурора про незаконність судового рішення, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону колегія суддів до уваги не бере як безпідставні.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, зокрема, при встановленні відсутності в діянні особи складу кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Усі докази обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, були предметом ретельного дослідження судом першої інстанції й не підтвердили пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення.

Висновок суду про відсутність в діянні ОСОБА_3 складу злочину є обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції повно, всебічно, неупереджено та об'єктивно дослідив усі представлені стороною обвинувачення докази, дав їм належну оцінку, і дійшов правильного висновку про невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України (за епізодом викрадення майна у потерпілого ОСОБА_11 08 серпня 2015 року).

При ухваленні вироку про виправдання ОСОБА_3 судом першої інстанції повністю дотримані вимоги ч.3 ст. 374 КПК України. Мотивувальна частина вироку містить формулювання обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_3 й визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням переконливих мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення. Формулювань, які б ставили під сумнів невинуватість виправданого, вирок не містить.

Як на доказ вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину прокурор в апеляційній скарзі покликається на протокол огляду місця події, показання обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_4; розписку, надану ОСОБА_3 в ході досудового розслідування.

Таке покликання є безпідставним, оскільки в ході огляду місця події не здобуто доказів про вчинення злочину саме ОСОБА_3; обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_4 і в суді першої інстанції, і в апеляційному суді дали показання про непричетність ОСОБА_3 до крадіжки майна ОСОБА_11 08 серпня 2015 року; а відібрана у ОСОБА_3 у поза процесуальний спосіб, у приміщенні відділу поліції, без присутності захисника в особи (яка на той момент не мала жодного процесуального статусу, а в подальшому стала обвинуваченим) розписка не відповідає критерію допустимості і не може бути покладена в основу обвинувального вироку (т.2 а.с.111).

Отже суд обґрунтовано не взяв до уваги надані стороною обвинувачення докази, оскільки вони жодним чином не підтверджують наявність у діях ОСОБА_3 складу злочину, й навів у вироку належні й достатні мотиви прийнятого рішення.

Доводи прокурора про неповноту судового розгляду, яка полягає в тому, що суд відмовив у клопотанні прокурора про тимчасовий доступ до речей і документів ТОВ «Лайфселл» (заявленого з метою перевірки показань ОСОБА_3 про те, що у під'їзд будинку він не заходив і на вулиці розмовляв по телефону), на увагу не заслуговують, оскільки з'ясування цієї обставини не може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення й відповідно не є підставою для визнання судового розгляду неповним в розумінні п.1 ч.1 ст. 410 КПК України.

Твердження прокурора про те, що судом всупереч п.2 ч.2 ст. 88 КПК України не взято до уваги та не дано належної оцінки даним, які характеризують особу ОСОБА_3, який неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, та обставинам вчиненого злочину, колегія суддів до уваги не бере.

Відповідно до ч.1 ст. 88 КПК України докази, які стосуються судимостей обвинуваченого, є недопустимими на підтвердження невинуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Покликання прокурора на п.2 ч.2 ст. 88 КПК України в даному випадку є необґрунтованим. Вказана норма закону застосовується, коли необхідно пояснити природу дій обвинуваченого, його намірів, умислу, навиків та усвідомлення обвинуваченим обставин, за яких він вчинив відповідне правопорушення. Натомість суд встановив відсутність у діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, а тому твердити про неврахування судом положень п.2 ч.2 ст. 88 КПК України є недоречним.

Як на одну з підстав скасування вироку прокурор покликається на відсутність у матеріалах провадження відомостей про те, що потерпілий ОСОБА_11 був належним чином повідомлений про дату і час судового розгляду.

Таке трактування закону є неточним, а твердження прокурора не відповідає фактичним обставинам.

Однією з безумовних підстав скасування судового рішення законодавцем визначено випадок, коли судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (п.5 ч.2 ст. 412 КПК України).

У матеріалах кримінального провадження є повідомлення про вручення потерпілому ОСОБА_11 поштового відправлення, з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_11 особисто отримав повідомлення про судове засідання на 11.00 год. 17 червня 2016 року (т.2 а.с.226).

Отже передбачена п.5 ч.2 ст. 412 КПК України підстава для скасування судового рішення відсутня.

Крім цього здійснення судового провадження у відсутності потерпілого ОСОБА_11 (який не був очевидцем події злочину 08 серпня 2015 року) не вплинула на правильність викладених у вироку висновків щодо обставин злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та щодо осіб, причетних до його вчинення.

Порушення права обвинуваченого ОСОБА_4 на захист та на істотні порушення судом кримінально-процесуального закону, на що в апеляційній скарзі покликається прокурор Притула С.М., колегія суддів за наявними матеріалами кримінального провадження не вбачає.

Твердження прокурора про те, що суд першої інстанції, відмовивши обвинуваченому ОСОБА_4 у клопотанні про заміну захисника ОСОБА_13 іншим захисником, допустив істотне порушення вимог КПК України, конституційних норм та норм Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині забезпечення обвинуваченому права на захист, не ґрунтується на нормах закону.

Право обвинуваченого на захист було забезпечена в порядку ст. 49 КПК України.

Захисником Накловичем І.М. надавалась обвинуваченому ОСОБА_4 безоплатна вторинна правова допомога за дорученням від 21.09.2015 Регіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги у Львівській області.

В подальшому в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді обвинувачений ОСОБА_4 жодних застережень щодо здійснення адвокатом Накловичем І.М. його захисту не висловлював.

За таких обставин відмова суду у заміні обвинуваченому ОСОБА_4 захисника не може розцінюватись як порушення права обвинуваченого на захист.

Колегія суддів звертає увагу, що 17 червня 2016 року, в судовому засіданні суду першої інстанції, вирішення клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про заміну йому захисника прокурор Притула С.М. поклав на розсуд суду, при цьому жодних застережень щодо забезпечення обвинуваченому права на захист та необхідності заміни захисника не навів.

Твердження в апеляційній скарзі прокурора про істотні порушення судом вимог кримінального процесуального закону жодними доводами не підкріплені.

Визначених ст. 412 КПК України істотних порушень, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законний та обґрунтований вирок, допущено не було.

Доведеність вини та кваліфікація його дій обвинуваченим ОСОБА_4 в апеляційній скарзі не оспорюються.

Щодо покарання, з яким обвинувачений ОСОБА_4 не погоджується, то воно призначене судом з дотриманням вимог ст.ст. 65, 66 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів, обране з врахуванням особи обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується посередньо; обставин, які пом'якшують покарання, - щирого каяття та активного сприяння у розкритті злочинів; відсутності обставин, які обтяжують покарання, та призначене в межах, встановлених санкціями частини статей КК України, що передбачають відповідальність за вчинені злочини, із визначенням остаточного покарання за правилами ст.ст. 70, 71 КК України.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника Накловича І.М. про необґрунтованість вироку, неврахування судом при призначенні покарання стану здоров'я обвинуваченого, його щирого каяття, допомоги слідству, положень ст.ст. 9, 66 КПК України і про те, що призначене покарання є надто суворим, колегія суддів визнає безпідставними й до уваги не бере.

Усі дані про особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують покарання (в тому числі й ті, на які покликається апелянт), були в повній мірі враховані судом першої інстанції при призначенні покарання й наведені у вироку суду.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд, врахувавши усі обставини справи та особу обвинуваченого, на підставі ч.1 ст. 70 КК України обґрунтовано застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим і на підставі ч.1 ст. 71 КК України - принцип часткового складання та до призначеного за сукупністю злочинів покарання приєднав частину невідбутого покарання за вироком Личаківського районного суду м. Львова від 30 грудня 2015 року.

Підстав вважати, що призначене обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, немає.

На думку колегії суддів підстави для призначення ОСОБА_4 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, відсутні.

За змістом ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за вчинений злочин, є правом, а не обов'язком суду і може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості цього злочину, з урахуванням особи винного.

Між тим під час судового розгляду достатніх підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_4 покарання, з врахуванням особи обвинуваченого, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Колегія суддів з урахуванням в сукупності усіх обставин та особи обвинуваченого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності і знову вчинив тяжкі злочини під час іспитового строку, не вбачає достатніх підстав для застосування щодо ОСОБА_4 положень ст. 69 КК України.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що призначене обвинуваченому ОСОБА_4 остаточне покарання у вигляді чотирьох років двох місяців позбавлення волі є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів й підстав для зміни вироку та пом'якшення обвинуваченому покарання немає.

Апеляційні скарга прокурора та обвинуваченого ОСОБА_4 не містять правових підстав для скасування вироку.

Враховуючи наведене, колегія суддів визнає апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_4 необґрунтованими.

Вирок суду ухвалений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, і підстав для його зміни чи скасування немає.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України ОСОБА_4 слід зарахувати у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 11 березня 2016 року по 24 листопада 2016 року включно та один день його затримання, а саме 22 жовтня 2015 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 17 червня 2016 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_4 без задоволення.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 11 березня 2016 року по 24 листопада 2016 року включно та один день його затримання, а саме 22 жовтня 2015 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, засудженим, який утримується під вартою, у той же строк з дня проголошення ухвали.

С у д д і :

Калиняк О.М. Березюк О.Г. Маліновська-Микич О.В.