Ухвала суду № 63169624, 01.12.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 334/2265/16

Провадження №22ц/778/4658/16 Головуючий у 1 інстанції: Лисенко Л.І.

Суддя-доповідач: Воробйова І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2016 року у справі за поданням головного державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Святченко Є.В. про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України , -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 рокуголовний державний виконавець Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Святченко Є.В. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

В поданні зазначено, що на виконанні в Орджонікідзевському відділі ДВС ЗМУЮ знаходиться виконавчий напис 4210 від 12.08.2015 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у сумі 131250,29 грн. Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 04.09.2015 р. Боржником виконавчий напис не виконується, заборгованість не сплачується.

Посилаючись на ці обставини, просила тимчасово обмежити ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх обов'язків.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2016 року подання задоволено.

Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до виконання ним своїх зобов'язань перед ПАТ КБ «Приватбанк».

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Постановляючи ухвалу про задоволення подання про обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання ним обов'язків покладених на нього виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. № 4210 від 12.08.2015 року, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ухиляється від виконання виконавчого напису, оскільки на виклики державного виконавця не з'являється, пояснень з приводу несплати ним заборгованості не надає.

З висновком суду в повній мірі погодитися не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну" від 21 січня 1994року (зі змінами), громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору у передбачених законом випадках.

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

У зв'язку з тим, що особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне, то відповідно до положень ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання державного виконавця, як на підставу вимог подання про тимчасове обмеження особи у праві виїзду, підлягають доведенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України тягар доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається саме на державного виконавця, як особу, що приймає участь у судовому засіданні, зважаючи, що участь сторін та інших заінтересованих осіб у засіданні не передбачена.

Вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Проте матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 було отримано вимогу державного виконавця № 2339/6 від 11.03.2016 року, оскільки реєстри відправки рекомендованої кореспонденції, які додані до подання не є доказом вручення зазначеного документу ОСОБА_3

При розгляді подання судом не були витребувані для огляду і матеріали виконавчого провадження, хоча у разі відсутності в матеріалах подання достатньої інформації щодо обставин виконання виконавчого напису, витребування матеріалів виконавчого провадження є доцільним.

Таким чином, без належної перевірки обставин щодо ухилення ОСОБА_3 від виконання судового рішення, доведення яких є обов'язковою умовою для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України, висновок суду про наявність підстав для задоволення подання є передчасним.

За вказаних обставин ухвала суду від 13 квітня 2016 року підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням визначеного ст. 377-1 ЦПК України порядку його вирішення, з передачею зазначеного питання на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312,313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2016 року по цій справі скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: