Вирок № 63169209, 01.12.2016, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/1875/15-к

Провадження № 1-кп/314/41/2016

ВИРОК

іменем України

01.12.2016 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді: Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання Павлівська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ кримінальне провадження № 42013080210000012, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 04.03.2013 року в порядку спеціального судового провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, місце народження: м. Вільнянськ Запорізької області, освіта середня спеціальна, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 121, ч. 3 ст. 365 КК України,-

за участю прокурорів Шафоростової О.О.,

ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого - адвоката Валочкіна В.В.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, згідно з наказом №302 о/с від 27.06.2007 УМВС України в Запорізькій області, призначений на посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Вільнянського РВ УМВС України в Запорізькій області.

Таким чином, ОСОБА_1, будучи працівником державного органу виконавчої влади України, відповідно до ст. 20 Закону України «Про міліцію», постійно виконував функції представника влади та відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України являється службовою особою, наділеною владними повноваженнями.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про міліцію», основними завданнями міліції є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; охорона і забезпечення громадського порядку.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про міліцію» діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про міліцію» міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань.

Згідно з вимогами ст. 10 Закону України «Про міліцію», міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про міліцію» застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівника міліції.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Конституції України, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню.

Відповідно до ст. 1 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, ратифікованої Указом Президента Верховної Ради УРСР № 3484-11 від 26.01.1987, катування означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурюванням, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.

Так, 30.01.2008 року згідно з постовою відомістю розстановки патрульно-постових нарядів, затвердженою начальником Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_5, дільничний інспектор міліції СДІМ Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області лейтенант міліції ОСОБА_1 разом з начальником конвойної служби Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області старшим сержантом міліції ОСОБА_6 були призначені на добове чергування у складі мобільної групи Вільнянського РВ ГУМВС по охороні громадського порядку в м. Вільнянськ.

Перед заступанням на добове чергування ОСОБА_1 та ОСОБА_6 були проінформовані з техніки безпеки щодо поводження з табельною зброєю та спецзасобами, про що свідчать їхні підписи в журналі № 109 «Инструктажей по технике безопасности обращения с табельным оружием» Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області.

Після проведення вказаного інструктажу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 отримали особисту табельну зброю. Крім цього, вказаним працівникам міліції були видані спецзасоби, передбачені п. 1 ст. 14 Закону України «Про міліцію»: ОСОБА_1 - наручники, а ОСОБА_6 - палка гумова 73 (ПГ-73).

30.01.2008 о 19.30 по телефону «102» до чергової частини Вільнянського РВ ГУМВС, що розташований за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 17, надійшло повідомлення від громадянки ОСОБА_7, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, про те, що її чоловік ОСОБА_3 погрожує їй фізичною розправою та підпалом вказаного домоволодіння. На місце події була направлена група Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_6

У подальшому, цього ж дня, приблизно о 20.45 ОСОБА_1, будучи службовою особою - дільничним інспектором міліції СДІМ Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, знаходячись біля паркану домоволодіння АДРЕСА_2, яке належить ОСОБА_3, знаходячись при виконанні своїх службових обов'язків, пов'язаних із захистом життя, здоров'я, прав і свобод громадян від протиправних дій, маючи умисел на перевищення влади та своїх службових обов'язків, пов'язаних із захистом життя, здоров'я, прав і свобод громадян від протиправних дій, діючи умисно, спільно з ОСОБА_6, якого вироком Заводського районного суд м. Запоріжжя від 11.06.2013 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 365 КК України (в редакції від 31.05.2007), усупереч інтересам служби, виходячи за межі наданих йому прав та службових повноважень як представнику влади, розуміючи, що своїми діями порушує вказані положення Закону, а також перевищує свої службові повноваження, нанесли ОСОБА_3 біля 40 ударів по життєво важливим органам - голові та тулубу. При нанесенні ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 став вимагати від ОСОБА_3 завести руки за спину, на які в подальшому ОСОБА_1 надів спецзасоби - наручники, тим самим незаконно їх застосувавши.

ОСОБА_3, лежачи на землі обличчям донизу, із замкнутими на його руках наручниками, відчуваючи при цьому сильний фізичний біль від отриманих ударів, повідомив ОСОБА_1 та ОСОБА_6, що в нього зламана нога в результаті вчинення протиправних дій працівниками міліції.

У свою чергу ОСОБА_6 запитав у ОСОБА_3: «Какая нога сломана?», на що останній повідомив, що зламана права нога. Після цього ОСОБА_6 наніс ОСОБА_3 один удар спецзасобом ПГ - 73 по голені правої ноги.

У результаті спільних умисних протиправних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ОСОБА_3 були завдані тілесні ушкодження: відкритий перелом обох кісток верхньої треті правої голені зі зміщенням кісткових фрагментів (з подальшим формуванням неправдивого суглобу на місці перелому), крововилив з набряком м'яких тканин у вказаній області, закритий перелом 7-го ребра зліва по задньо-підпаховій лінії, крововилив та садна лівої половини обличчя, у тому числі садно на ділянці лівої надбрівної дуги, значні крововиливи верхньої третини голені та стегна, які в своїй сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознаками небезпеки для життя, тобто були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

Крім того, 30.01.2008 згідно з постовою відомістю розстановки патрульно-постових нарядів, затвердженого начальником Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_5, дільничний інспектор міліції СДІМ Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області лейтенант міліції ОСОБА_1 разом з начальником Конвойної служби Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області старшим сержантом ОСОБА_6 були призначені на добове чергування у складі мобільної групи Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області по охороні громадського порядку у м. Вільнянськ.

Перед заступанням на добове чергування ОСОБА_1 та ОСОБА_6 були проінформовані з техніки безпеки щодо поводження з табельною зброєю та спецзасобами, про що свідчать їхні підписи в журналі № 109 «Инструктажей по технике безопасности обращения с табельным оружием» Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області.

Після проведення вказаного інструктажу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 отримали особисту табельну зброю. Крім цього, вказаним працівникам міліції були видані спецзасоби, передбачені п. 1 ст. 14 Закону України «Про міліцію»: ОСОБА_1 - наручники, а ОСОБА_6 - палка гумова 73 (ПГ-73).

30.01.2008 о 19.30 по телефону «102» до чергової частини Вільнянського РВ ГУМВС, що розташований за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 17, надійшло повідомлення від громадянки ОСОБА_7, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2, про те, що її чоловік ОСОБА_3 погрожує їй фізичною розправою та підпалом вказаного домоволодіння. На місце події була направлена група Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій області у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_6

У подальшому, цього ж дня приблизно о 20.45 ОСОБА_1 знаходячись біля паркану домоволодіння АДРЕСА_2, яке належить громадянину ОСОБА_3, знаходячись при виконанні своїх службових обов'язків, пов'язаних із захистом життя, здоров'я, прав і свобод громадян від протиправних дій, діючи умисно, спільно з ОСОБА_6, якого вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2013 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 365 КК України (в редакції 31.05.2007) безпідставно нанесли ОСОБА_3 біля 40 ударів по життєво важливим органам - голові та тулубу. При нанесенні ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 став вимагати від ОСОБА_3 завести руки за спину, на які в подальшому ОСОБА_1 надів спецзасоби - наручники, тим самим незаконного їх застосувавши.

ОСОБА_3, лежачи на землі обличчям донизу, із замкнутими на його руках наручниками, відчуваючи при цьому сильний фізичний біль від отриманих ударів, повідомив ОСОБА_1 та ОСОБА_6, що в нього зламана нога в результаті вчинених протиправних дій працівниками міліції.

У свою чергу ОСОБА_6 запитав у ОСОБА_3: «Какая нога сломана?», на що останній повідомив, що зламана права нога. Після цього ОСОБА_6 наніс ОСОБА_3 один удар спецзасобом ПГ - 73 по голені правої ноги.

У результаті спільних, умисних протиправних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ОСОБА_3 були завдані наступні тілесні ушкодження: відкритий перелом обох кісток верхньої треті правої голені зі зміщенням кісткових фрагментів (з подальшим формуванням неправдивого суглобу на місці перелому), крововилив з набряком м'яких тканин у вказаній області, закритий перелом 7-го ребра зліва по задньо-підпаховій лінії, крововилив та садна лівої половини обличчя, у тому числі садно на ділянці лівої надбрівної дуги, значні крововиливи верхньої третини голені та стегна, які в своїй сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознаками небезпеки для життя, тобто були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

ОСОБА_1, будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру, обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з'явився, не прибув на судові виклики без поважної причини більше як два рази, тому суд на підставі ухвали від 17.12.2015 року здійснював спеціальне судове провадження, що відповідає вимогам ст. 323 КПК України.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів підтверджується наступними доказами.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 30.01.2008 він знаходився вдома. Приблизно о 20.00 годині він почув гавкіт собак, виглянув у вікно та побачив двох невідомих чоловіків, які світили ліхтариком на один з його «ОСОБА_18», які були припарковані біля його двору. Він одягнувся і вийшов на двір. Один з чоловіків назвався, це був дільничний ОСОБА_1, та запропонував пройти до райвідділу. ОСОБА_3 попросив чоловіків пред'явити посвідчення, так як він їх раніше не знав, а також документи, на підставі яких йому треба саме зараз йти до райвідділу. Так як чоловіки не пред'явили йому посвідчення, він відмовився слідувати за ними, в цей час біля них проходив чоловік, ОСОБА_3 покликав його, запропонував бути свідком, коли чоловік підійшов, то ОСОБА_6 і ОСОБА_1 сказали йому йти далі, так як тут працює міліція, при цьому ОСОБА_6 тримав в руках гумову палку (ПГ-73). Після чого ОСОБА_3 розвернувся до чоловіків спиною, так як мав намір повернутись до свого двору, при цьому попередив чоловіків не йти за ним, так як у дворі в нього є собаки. Через 2-3 кроки йому був нанесений удар ззаду, після чого він впав на землю, при цьому ОСОБА_6 почав наносити йому удари ПГ-73 по спині і, так як він був одягнутий в теплу куртку, то ОСОБА_6 почав бити його по ногам, в цей час ОСОБА_1 бив його по голові ногами, було нанесено приблизно 40 ударів. При цьому ОСОБА_6 кричав «руки назад», він в свою чергу казав їм: «Як я можу завести руки назад, як ви б'єте мене по голові?». Він відчував дуже сильний біль, який вже не міг терпіти, і, не зважаючи на удари по голові, завів руки за спину, після чого ОСОБА_1 надів йому наручники. Далі йому наказали встати і йти до райвідділу. Встати він не зміг, так як в нього була зламана нога, про що він повідомив ОСОБА_6 та ОСОБА_1, після чого ОСОБА_6 запитав, яка саме нога зламана, він відповів, що права, нижче коліна, на що останній знову вдарив його ПГ-73 по правій нозі. В цей час на двір вийшов його батько ОСОБА_8, який покликав матір та його дружину. Після чого приїхала швидка та відвезла його до лікарні. В результаті отриманих травм ОСОБА_3 отримав ІІ групу інвалідності.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що 30.01.2008 о 21.00 год. він знаходився вдома, почув гавкіт собак, вийшов на вулицю та побачив свого сина ОСОБА_3, який лежав на землі обличчям до низу, біля нього стояли двоє чоловіків, в подальшому він дізнався, що це були робітники міліції ОСОБА_6 та ОСОБА_1 Після чого приїхала медична допомога та сина було доставлено до лікарні, так як в нього була зламана нога.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що 30.01.2008 в вечірній час доби він йшов по АДРЕСА_2. Його хтось покликав, потім він зрозумів, що це був ОСОБА_3, який стояв і розмовляв з двома чоловіками. Він направився в їх сторону, на що один з чоловіків сказав йому, щоб він йшов далі, так як вони з міліції. Він відійшов від них приблизно на 25 метрів

та став спостерігати, ОСОБА_3 і двоє чоловіків стояли розмовляли, потім ОСОБА_3 розвернувся та пішов в сторону будинку, після чого хтось з чоловіків вдарив ОСОБА_3 з заду, від чого він впав і чоловіки почали його бити, ОСОБА_3 почав кричати та кликати на допомогу.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що 30.01.2008 приблизно о 21.00 год він почув гавкіт собак, вийшов на двір, побачив біля будинку АДРЕСА_2 на землі лежав його сусід ОСОБА_3 обличчям донизу, поруч з ним були двоє чоловіків, які його били, у одного, що вищий зростом, в руках була гумова палка. ОСОБА_3 кричав, зкликав на допомогу.

Свідок ОСОБА_11, в судовому засіданні пояснила, що вона працює медичною сестрою у Вільнянський лікарні. 30.01.2008 вона знаходилась на чергуванні, приблизно о 21.30 год до лікарні в супроводженні працівників міліції ОСОБА_6 та ОСОБА_1 був доставлений ОСОБА_3, при цьому руки в нього були за спиною в наручниках. Після огляду у ОСОБА_3 були виявлені чисельні пошкодження, гематоми та відкритий перелом ноги.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що 30.01.2008 о 21.00 год вона почула гавкіт собак, вийшла на двір і там побачила, що на землі лежить чоловік, поруч ще були люди, потім вона побачила ОСОБА_8 (батька потерпілого) і зрозуміла, що на землі лежав ОСОБА_3, який при цьому стогнав від болю та казав, щоб батько нічого не підписував. Потім приїхала швидка допомога, забрала ОСОБА_3 до лікарні.

Крім показань потерпілого, свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів, підтверджується також й іншими доказами, зібраними у справі, а саме:

- копією протоколу відтворення обстановки та обставин події від 21.02.2012 за участі ОСОБА_6, де ОСОБА_6 показує та розповідає, як він разом з ОСОБА_1 наносили тілесні пошкодження ОСОБА_3 (том № 1 а.с. 166-179);

- копією протоколу відтворення обстановки та обставин події від 12.10.2011 за участі потерпілого ОСОБА_3, де він показує та розповідає як ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6 наносили йому тілесні ушкодження (том № 1 а.с. 180-189);

- висновком експерта № 2330, відповідно до якого у ОСОБА_3 виявлені наступні тілесні ушкодження: відкритий перелом обох кісток верхньої треті правої голені зі зміщенням кісткових фрагментів, крововилив з набряком м'яких тканин у даній області, які в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження. Крім того, у ОСОБА_3 виявлено перелом 7 ребра зліва, що кваліфікується як пошкодження середнього ступеню тяжкості, а також крововиливи та садна лівої половини обличчя, крововиливи у верхній третині лівої голені та стегна (том № 1 а.с. 191-195);

- копією протоколу відтворення обстановки та обставин події від 12.03.2012 за участі свідка ОСОБА_9, де він показує і розповідає як ОСОБА_3 наносили тілесні ушкодження ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (том № 1 а.с. 196-208);

- копією вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2012, який набрав законної сили 09.09.2013, та яким ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні 30.01.2008 злочинів відносно ОСОБА_3, та визнано винним за ч. 2 ст. 121КК України, за нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент спричинення, вчиненого групою осіб (в редакції від 31.05.2007), а також за ч. 3 ст.365 КК України за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, що спричинило тяжкі наслідки (том № 2 а.с. 83 -121);

- матеріалами з особової справи ОСОБА_1, відповідно до яких ОСОБА_1 в період з 27.06.2007 по 13.07.2010 працював дільничним інспектором міліції відділення дільничних інспекторів міліції Вільнянського РВ УМВС України в Запорізькій області (том № 1 а.с. 233-249, том № 2 а.с. 2-19).

Також в якості свідка в судовому засіданні був допитаний ОСОБА_13, який пояснив, що він працює заступником начальника відділу кадрового забезпечення Вільнянського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області на той час Вільнянського РВ УМВС України в Запорізькій області. В січні 2008 року йому зателефонував черговий і повідомив, що до лікарні доставлений гр. ОСОБА_3 з переломом ноги, перед цим на його адресу за викликом дружини направлялись працівники міліції ОСОБА_14 та ОСОБА_1 Зі слів ОСОБА_6 та ОСОБА_1 йому стало відомо, що ОСОБА_3 вів себе агресивно та погрожував їм, що спустить на них собак, у зв'язку з чим працівниками міліції були застосовані спецзасоби. Відносно цього випадку проводилась перевірка.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що в 2008 році він працював заступником начальника Вільнянського РВ УМВС України в Запорізькій області. В січні 2008 року до нього додому зателефонував черговий і повідомив, що працівниками міліції доставлений до лікарні громадянин ОСОБА_3, в якого зламана нога. Стосовно цього факту проводилась перевірка. Зі слів працівників міліції ОСОБА_6 та ОСОБА_1 йому відомо, що вони прибули за викликом громадянки ОСОБА_3. Прибувши на місце, вони побачили, що громадянин ОСОБА_3 вів себе агресивно та намагався спустити на них собак, у зв'язку з чим ними були застосовані спецзасоби.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що в січні 2008 році вона працювала слідчим Вільнянського РВ УМВС України в Запорізькій області, в один з днів в січні 2008 року вона знаходилась на чергуванні. Приблизно о 21.00 год вона була направлена по виклику за адресою АДРЕСА_2, стосовно отримання ОСОБА_3 травми ноги. По приїзду вона як слідчий склала протокол огляду місця події, відібрала пояснення у дружини ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_6 відмовився давати пояснення в судовому засіданні відповідно до ст. 63 Конституції України.

Суд критично відноситься до показань свідків ОСОБА_13, ОСОБА_15, стосовно пояснень щодо того, що ОСОБА_3 намагався спустити на ОСОБА_1 та ОСОБА_6 собак, так як ці пояснення вони давали зі слів ОСОБА_1 та ОСОБА_6, які зацікавлені в результаті розгляду справи.

Захисник обвинуваченого адвокат Валочкін В.В. вказав про невірну кваліфікацію, а саме, що ч. 3 ст. 365 КК України повністю охоплює ознаки ч. 2 ст. 121 КК України і додаткової кваліфікації не потребує, а також відсутність доказів, які підтверджують причетність його підзахисного ОСОБА_1 до вчиненого злочину, суд вважає таку правову позицію сторони захисту хибною, виходячи з наступного. Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 26.12.2003 № 15 п. 11 умисне заподіяння смерті чи тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні влади або службових повноважень кваліфікується за сукупністю злочинів - ч. 3 ст. 365 КК та однією з таких його статей: 112, 115, 121, 348, 379, 400 КК України. Посилання адвоката на непричетність його підзахисного до вчинення злочину спростовується зібраним та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Отже, під час здійснення спеціального судового провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 здобуто, як безпосередньо в судовому засіданні, так і під час досудового розслідування, докази його причетності у вчиненні злочинів.

При цьому судом встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого відповідає загальним засадам кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема: права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя (рішення від 03.05.2007 у справі «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» ЄСПЛ зазначив: якщо судове засідання відбувається за відсутності підсудного, це не є саме по собі порушенням ст. 6 Конвенції. При цьому відмова в доступі до правосуддя має місце, коли особа, засуджена заочно, не може домогтися ухвалення нового судового рішення щодо обґрунтованості обвинувачення з фактичних та юридичних підстав після того, як воно було реалізовано, якщо не було встановлено, що ця особа відмовилася від права на захист і на явку до суду).

Аналізуючи та оцінюючи обставини справи, показання потерпілого, свідків та всі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 повністю знайшла своє підтвердження в ході судового слідства, а тому його дії слід кваліфікувати за:

- ч. 2 ст.121 КК України - як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент спричинення, вчинене групою осіб (в редакції від 31.05.2007);

- ч. 3 ст.365 КК України - як перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, що спричинило тяжкі наслідки (в редакції від 31.05.2007).

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує позицію потерпілого, який просив не карати обвинуваченого суворо, характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, а саме: те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, стан здоров'я (том № 2 а.с. 34, 35-43), а також те, що обвинувачений на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, судом не встановлені.

На підставі викладеного, з урахуванням обставин справи, враховуючи те, що ОСОБА_1 покинув постійне місце свого проживання та вчинив тяжкий злочин, тому суд дійшов висновку, що перевиховання та виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, тому покаранням, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді позбавлення волі. Але враховуючи стан здоров'я та особу обвинуваченого, позицію потерпілого, який просив не позбавляти обвинуваченого свободи, суд вважає можливим призначити ОСОБА_1 мінімальне покарання у вигляді позбавлення волі, передбачене санкціями статей.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого (підсудного), випливає з дотримання судом принципів "рівних можливостей" та "справедливого судового розгляду", встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Судові витрати по справі відсутні, позов не заявлений.

Питання про речові докази суд має вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323, 371, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч.3 ст. 365 КК України, та призначити йому покарання:

за ч.3 ст. 365 КК України (в редакції від 31.05.2007) - 7 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки;

за ч. 2 ст. 121 КК України (в редакції від 31.05.2007) - 7 років 1 місяця позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.

Після набрання вироком законної сили ОСОБА_1 взяти під варту строком на 60 днів і до направлення до місця відбування покарання утримувати у Вільнянській установі виконання покарань управління ДПдС України в Запорізькій області № 11.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з дати його затримання.

Виконання вироку в частині затримання ОСОБА_1 і етапування його до направлення до місця відбування покарання до Вільнянської установи виконання покарань управління ДПдС України в Запорізькій області № 11, доручити Управлінню кримінальної поліції (Карний розшук) ГУНП в Запорізькій області.

Матеріали кримінального провадження, долучені прокурором, які є письмовими доказами по справі, залишити в матеріалах судової справи.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області обвинуваченим протягом 30 днів з дня отримання його копії, іншими учасниками процесу в цей же строк від дня його проголошення.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції.

Суддя: В.О. Кіяшко

01.12.2016