Рішення № 63167891, 02.12.2016, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 243/8345/16-ц

Провадження номер 2/243/4109/2016

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2016 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Чемодуровій Н.О.,

при секретарі Жмарьові П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з уточненим в ході судового розгляду позовом до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Мотивувала свої вимоги тим, що вона працювала у ВАТ «Содовий завод» в період 12 липня 1990 року по 12 лютого 2001 року. Рішенням Слов'янського міського суду Донецької області від 06 квітня 1998 року було стягнуто з ВАТ «Содовий завод» на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 1059,48 грн. Виконавчий лист за рішенням суду був своєчасно наданий до Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби України та взятий на виконання. При її звільненні з підприємства, ВАТ «Содовий завод» був зобов'язаний провести розрахунок, однак цього не зробив, мотивуючи це скрутним фінансовим становищем підприємства. Станом на час її звільнення, заборгованість по виплаті допомоги по догляду за малолітньою дитиною складає 177,62 грн. Зазначила, що на час подання позову, ВАТ «Содовий завод», як юридичну особу, не знято з реєстрації і не ліквідовано відповідно до ухвали господарського суду Донецької області.

Зазначила, що відповідно до довідки ВАТ «Содовий завод» №01-23/122 від 17 березня 2016 року заробітна плата за два останні місяці до звільнення не нараховувалась. Тарифна ставка апаратника фільтрації на момент звільнення складала 0,78 грн./год.

Просить суд, стягнути на її користь з ВАТ «Содовий завод» заборгованість по заробітній платі у сумі 177,62 грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушеннями термінів її виплати у сумі 12375,93 грн. та середній заробіток у сумі 24641,76 грн.

Позивач ОСОБА_1, у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала до суду заяву, де просила розглянути справу без її участі, свої вимоги просила задовольнити у повному обсязі (а.с.16).

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод» м.Слов'янська в особі ліквідатора ОСОБА_2, в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без представника ВАТ «Содовий завод» та надала письмову заяву-заперечення щодо позову ОСОБА_1, згідно якої відповідач повністю не визнає позов та зазначає, що будь-які збільшення сум у ліквідаційній процедурі по справі №5\174Б про банкрутство ВАТ «Содовий завод» у частині застосування КЗпП та інших нормативно-правових актів, які прийняті до набрання чинності Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не можуть суперечити Закону (ч.2 ст.23 розділ VІІ Прикінцевих положень Закону №2343-ХІІ від 14.02.1992 року; ч.1 ст.38 Закону №4212-VІ від 22.10.2011 року «у банкрота не виникає будь-яких додаткових обов'язків»). Тому, ВАТ «Содовий завод» не може визнавати компенсацію чи інші додаткові вимоги, крім загальної заборгованості по заробітній платі, яка на момент відкриття ліквідаційної процедури рахувалась за даними бухгалтерського обліку. Зазначила, що окрім дійсної заборгованості по заробітній платі, всі інші вимоги ВАТ «Содовий завод» який знаходиться в ліквідаційній процедурі, не визнає за законом (а.с.15).

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, вважає що заявлені вимоги підлягають задоволенню за таких підстав.

Рішенням Слов'янського міського суду від 06 квітня 1998 року справа №2-785-1998г. стягнуто з ВАТ «Содовий завод» на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 1059,48 грн. (а.с.10).

Як вбачається з копії довідки ВАТ «Содовий завод» №01-23/122 від 16 березня 2016 року, ОСОБА_1 працювала у відповідача на посаді працівника цеху кальцинованої соди з 12 липня 1990 року по 12 лютого 2001 року (а.с. 5).

Відповідач ВАТ «Содовий завод» неналежно здійснював виплату заробітної плати та мав заборгованість перед позивачем.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України « Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Відповідно дост. 116 ч. 1 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно довідки ВАТ «Содовий завод» №01-23/122 від 16 березня 2016 року, заборгованість по заробітній платі складає 177 грн. 62 коп. Період появи заборгованості червень 1998 року серпень 1999 року (а.с.5).

Отже, судом встановлено, що з моменту звільнення та до теперішнього часу позивачу не виплачена заборгованість по заробітній платі, та оскільки позивач знаходилася в трудових правовідносинах з ВАТ «Содовий завод», у відповідності до чого сума заборгованості по заробітній платі у розмірі 177 грн. 62 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VІІ Оплата праці указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобовязання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Про неможливість здійснити розрахунок з позивачем, підприємство вказує на відсутність коштів та відкриття ліквідаційної процедури по справі з приводу банкрутства підприємства.

За положеннями ч. 4 ст. 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань щодо сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторію не поширюється на вимоги колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З урахуванням вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності із п. 20Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Приписами п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці встановлено, що закінчення строку виплати заробітної плати ( ст. 115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у звязку із затримкою його виплати. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Враховуючи ті обставини, що на теперішній час підприємство не здійснило з позивачем повного розрахунку, то перебіг тримісячного строку звернення до суду не розпочинався.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 надано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 116,117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обовязком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Розраховуючи суму середнього заробітку, позивач по даній цивільній справі, виходив з довідки наданої відповідачем № 01-23/122 від 16 березня 2016року (а.с 5), згідно якої, тарифна ставка на момент звільнення складала 0,78 грн./годину, при режимі роботи 8,2 год. Денна заробітна плата склала: 6 грн. 24 коп. (0,78 грн. х 8 год.).

За період з 13 лютого 2001 року по 02 грудня 2016 року (день ухвалення рішення), кількість робочих днів становить 3958 днів.

Тобто за період затримки розрахунку при звільненні, відповідно до приписівст. 117 КЗпП Українивідповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток в розмірі 24 697 грн. 92 коп. (6 грн. 24 коп. * 3958 дн.).

Вирішуючи питання стосовно виплати працівникові компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати у сумі 12 375 грн. 93 коп., суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку встановленому чинним законодавством.

Згідно дост. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Статтею 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Позивачем не додано доказів на підтвердження виплати йому заборгованості, та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації.

Крім того, діяпостанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року за № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати»- поширюється тільки на працюючих робітників, але ж ніяк не на звільнених. За таких підстав в задоволенні цих вимог слід відмовити.

Пунктом 1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 551 грн. 20 грн. на користь держави, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 47, 94, 116, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» » про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», розташованого за адресою: Донецька обл., м. Словянськ, вул. Чубаря, 91, р/р 26002619944722 у філії відділення ПІБ м.Словянська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: м.Словянськ, пров.Артема, буд. 45, заборгованості по заробітній платі у розмірі 177 (сто сімдесят сім) грн. 62 коп., середній заробіток за весь час затримки з 13 лютого 2001 року по 02 грудня 2016 року у розмірі 24 697 (двадцять чотири тисячі шістсот дев'яносто сім) грн. 92 коп., а всього 24875 (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн. 54 коп.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», розташованого за адресою: Донецька обл., м. Словянськ, вул. Чубаря, 91, р/р 26002619944722 у філії відділення ПІБ м.Словянська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895 на користь держави на р/р 31210206700075, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Донецькій області, отримувач Словянське УК (Словянськ), код отримувача 37803368, МФО 834016, код класифікації доходів бюджету 22030001 судовий збір у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

У задоволенні інших заявлених позовних вимог відмовити за відсутністю підстав.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.О. Чемодурова