Рішення № 63167445, 05.12.2016, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

05.12.16

Провадження 2/235/3186/16

Справа 235/7185/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2016 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Данилів С.В.,

за участю секретаря: Харенко Т.Ю.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 13 у м. Покровську Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя на виробництві

В с т а н о в и в :

21 листопада 2016 року до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся з позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровям на виробництві.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він працював гірником очисного вибою ПАТ «Шахтоуправління «Покровське».

Позивач зазначає, що в період перебування у трудових відносинах з ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська Західна №1, а саме 15.08.2010 року з ним стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом №71 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1. Так, під час виконання зачистки кармана секції 91 з між секційного простору випав шматок породи 0,2*02*0,1м, та вдарив по лівій кисті.

10.12.2010 року міжрайонною травматологічною МСЕК м. Красноармійськ було видано довідку про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, якою визначено відсоток втрати професійної працездатності 10%.

Позивач вказує, що у подальшому 12.01.2012 року був звільнений з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоровя.

Крім того, у звязку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» у нього виникло професійне захворювання.

Найменування основного діагнозу та його код згідно з класифікатором МХК-10: хронічна поперекова-крижова радикулопатія з вираженим мязові-тонічним, вираженим лівобічним корінцевим, больовим синдромами, статико-динамічними порушеннями. Захворювання професійне (первинно). Найменування супутнього діагнозу та його код згідно з класифікатором МХК-10: поперековий остеохондроз з протрузією дисків L2-L4, спондилоартроз.

Стаж роботи: загальний 20 років 10 місяців 18 днів; за професією 11 років 2 місяці; стаж роботи в умовах впливу шкідливих факторів 20 років 8 місяців.

Причина професійного захворювання: згідно лабораторно-інструментальних досліджень; потужність зовнішньої роботи (Вт) при роботі з участю мязів нижніх кінцівок та тулуба 176,6 Вт (ПДР-90 Вт), теж при роботі з переважною участю мязів плечового поясу 51,7 Вт (ПДР-45Вт).

Позивач зазначає, що за результатами проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання складено відповідний акт розслідування причин виникнення професійного захворювання за формою П-4, затверджений головним державним санітарним лікарем м.Красноармійська, Димитрова, Красноармійського району 14.03.2014 року.

У подальшому комісією МСЕК йому було встановлено третю групу інвалідності та 60% стійкої втрати професійної працездатності з них: 50% за профзахворюванням, 10% за трудовим каліцтвом.

Також, позивач вказує, що в порушення ст.153 КЗпП України, відповідачем не було забезпечено належні, безпечні і здорові умови праці, що призвело до виникнення професійного захворювання, прямим наслідком чого є моральні страждання.

Так, внаслідок отримання професійного захворювання в нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, він став інвалідом. Практично постійно відчуває біль та обмеження дій в шийному відділі хребта; обмеження активних рухів в ньому; оніміння рук, болі і обмеження в поперековому відділі, поганий сон через хворобу. Потребує постійне медикаментозне та санаторно-курортне лікування. Через погіршення стану здоровя, він був змушений звільнитися з роботи, яка була єдиним джерелом існування для нього. Все це разом вплинуло на його спосіб життя, на сімейний бюджет, оскільки для лікування необхідні чималі кошти. Також, він втратив нормальні життєві звязки і йому доводиться докладати зусилля для організації свого життя. Вищевикладені обставини негативно відбиваються на його душевному стані. Він постійно відчуває душевні страждання та переживання, зявилося почуття тривоги, особливо з урахуванням незворотності наслідків отриманого професійного захворювання, неможливості відновлення стану здоровя.

Відтак, заподіяну йому моральну шкоду позивач оцінює в 50000,00 грн., яку просить стягнути з відповідача по справі.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, надав суду заяву про слухання справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позову заперечив у повному обсязі надавши письмове заперечення, що міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи на підставі наявних доказів за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці, позивач ОСОБА_1 з 12.11.2007 року по 12.01.2012 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, та був звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоровя (а.с. 8).

Перебуваючи з відповідачем у трудових відносинах, позивач працював гірником очисного вибою 5 розряду з повним підземним робочим днем у шахті.

Під час роботи в шахті ОСОБА_1 отримав травму на виробництві, що підтверджується Актом № 71 про нещасний випадок, повязаний з виробництвом (а.с. 11,12), Актом розслідування нещасного випадку, що стався 15.08.2010 року о 10.40 год., в пункті 6 вказано, що даний нещасний випадок повязаний з виробництвом, підлягає обліку на підприємстві, і по ньому необхідно скласти акт про нещасний випадок, повязаний з виробництвом, за формою Н-1, згідно чого комісія дійшла висновку, що особою, а саме ОСОБА_1, допущено порушення нормативних актів з питань охорони праці, невиконання яких привело до даного нещасного випадку (а.с.9,10). Згідно п.1 вищевказаного акту, ОСОБА_1 встановлено діагноз: травматична ампутація 5 пальця лівої кисті на рівні с/3 основної фаланги.

Відповідно до довідки МСЕК серії 10 ААА № 0333632 від 10.12.2010 року, ОСОБА_1 при первинному огляді встановлено втрату професійної працездатності 10% (а.с.17).

З матеріалів справи вбачається, що під час роботи в шахті ОСОБА_1 отримав професійне захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 14 березня 2014 року, в пунктах 16, 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовленим впливом промислового фактора - важкість праці. Причина професійного захворювання: згідно лабораторно-інструментальних досліджень; потужність зовнішньої роботи (Вт) при роботі з участю мязів нижніх кінцівок та тулуба 176,6 Вт (ПДР-90 Вт), теж при роботі з переважною участю мязів плечового поясу 51,7 Вт (ПДР-45Вт) (а.с. 13,14).

Через вказані пошкодження здоровя позивачу встановлено діагноз: хронічна поперекова-крижова радикулопатія з вираженим мязові-тонічним, вираженим лівобічним корінцевим, больовим синдромами, статико-динамічними порушеннями. Захворювання професійне (первинно). Найменування супутнього діагнозу та його код згідно з класифікатором МХК-10: поперековий остеохондроз з протрузією дисків L2-L4, спондилоартроз.

Згідно медичного висновку лікарської-експертної комісії спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання № 2804/2344 від 17.12.2013 року, позивачу встановлено діагноз: «Хронічна попереково-крижова радикулопатія з вираженими мязові-тонічним, вираженим лівобічним корінцевим, больовим синдромами, статико-динамічними порушеннями». Позивачу було встановлено професійне захворювання вперше (а.с.30).

Згідно довідки МСЕК серії 10 ААА № 124812 від 19 травня 2016 року, ОСОБА_1 було встановлено втрату професійної працездатності 60%, з яких: 50% за профзахворюванням, 10% за трудовим каліцтвом, потребу в медикаментозному, санаторно-курортному лікуванніта третю групу інвалідності (а.с. 18,19).

Також, вищевказані обставини підтверджуються епікризом історії хвороби №7179/839, випискою із медичної карти стаціонарного хворого №9560/1230, виписним епікризом історії хвороби №146, виписним епікризом історії хвороби №454-299, історією хвороби №9103, випискою із історії хвороби №28101, висновком ТОВ «ДЦ МРТ».

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на час виникнення спірних відносин, в звязку із зміною спеціального закону, не відповідає за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником виробничої травми чи професійного захворювання в цей період від набуває права на відшкодування моральної шкоди на загальних підставах, встановлених законом.

Згідно ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до вимог ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, ст.237-1 - відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто передбачає відшкодування моральної шкоди, яка спричинена з вини роботодавця.

Отже, моральну шкоду повинен відшкодовувати роботодавець, оскільки шкода здоровю завдана при виконанні позивачем трудових обовязків, про що свідчать: акт розслідування нещасного випадку, акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, висновок МСЕК, медичний висновок лікарсько-експертної комісії та інші медичні документи, які є в справі.

Що стосується доводів відповідача про відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди, то суд не приймає такі до уваги, оскільки відповідно до чинного законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, так як стан здоровя потерпілого погіршено.

Обовязкове призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.

Частина 2 ст.237-1 КЗпП України містить посилання на те, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

В той же час є загальна норма ст..23 ЦК України, якою передбачено певний порядок та визначення розміру моральної шкоди.

Крім того, відповідно до ч.8 ст.8 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого виходить із загальних засад законодавства (аналогія права), ч.9 забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Так, відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, до юридичних фактів, які має довести позивач, зокрема, належить доведення факту завдання моральної шкоди та розміру шкоди.

Доведення цих обставин із боку позивача можливе на підставі доказів, перелічених у статті 57 ЦПК України. До таких доказів належить і висновок експертизи, проте він не є як єдиним можливим і достатнім доказом спричинення шкоди, так і підставою визначення її розміру, оскільки згідно з частиною другою статті 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленого значення.

Відтак, якщо позивач надав докази завдання йому шкоди, довів цими доказами певний її розмір і не просив суд про призначення медико-соціальної експертизи, то суд не має підстав для відмови в позові чи призначення експертизи з власної ініціативи, оскільки це не передбачено положеннями ЦПК України (ст.ст. 10, 143 - 145), які мають суто змагальний характер доказування.

У разі якщо відповідач не погоджується з доводами позивача про наявність моральної шкоди та її розміром, визначеним позивачем, відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України відповідач не позбавлений можливості заявити клопотання про призначення такої експертизи.

Відповідач у даній справі клопотання про проведення експертного дослідження не заявляв.

Відповідно до розяснень № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в звязку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 60% працездатності в звязку з роботою на виробництві, визнаний інвалідом третьої групи. Після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Вищезазначене законодавство, а також розяснення Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (із змінами від 25 травня 2001 року) «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», повязують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих звязків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Ураховуючи вищенаведене, ступінь втрати працездатності, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, погіршення стану здоровя позивача, а також те, що професійна працездатність позивача в звязку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням втрачена на 60%, встановлена 3 група інвалідності, суд вважає за можливе стягнути на його користь суму 30000 грн., яка буде справедливою сатисфакцією за заподіяну моральну шкоду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, позивач за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Частиною 3 ст.88 ЦПК України, встановлено, що якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою встановлена ставка судового збору - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» №928- VIІІ від 25 грудня 2015 року з 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата складає 1378,00 грн.

Отже, з відповідача в дохід держави слід стягнутисудовий збір у сумі 551,20 грн.

Керуючисьст. 153, 237-1 КЗпП України, ст.23,268 ЦК України, ст. ст.3,5,7,8,10,14,57-60,79,88,208-209,212-218 ЦПК України, суд,-

В и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (р\р 26000010150071 в ПАТ «ВТБ Банк» м. Київ, МФО 321767, код ЕДРПОУ 13498562) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер 25168110755, грошову компенсацію у сумі 30 000 (тридцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя на виробництві.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (р\р 26000010150071 в ПАТ «ВТБ Банк» м. Київ, МФО 321767, код ЕДРПОУ 13498562) на користь держави судовий збір у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: С.В. Данилів