Постанова № 63166189, 30.11.2016, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3180/16-а

Провадження № 2-а/740/104/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Пантелієнко В.Г.,

при секретарі -Філоненко О.В.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача виконавчого комітету Ніжинської міської ради -ОСОБА_2,

відповідача - міського голови м.Ніжина Лінника А.В.

представника міського голови - Кононця Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ніжин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ніжинської міської ради, міського голови м. Ніжина Лінник Анатолія Валерійовича про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, збільшивши в подальшому заявлені вимоги, в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови м. Ніжина Лінника А.В. від 08 серпня 2016 року № 331-К «Про звільнення з посади начальника юридичного відділу апарату виконавчого комітету Ніжинської міської радди ОСОБА_1.», поновити її на посаді начальника юридичного відділу апарату виконавчого комітету Ніжинської міської ради, стягнути з виконавчого комітету Ніжинської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути на її користь 30000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Вимоги позову обґрунтувала тим, що з 2001 року по 21 березня 2016 року вона перебувала у трудових відносинах з виконавчим комітетом Ніжинської міської ради, остання займана посада - начальник юридичного відділу апарату виконавчого комітету Ніжинської міської ради. 21 березня 2016 року міський голова видав розпорядження №132-К яким звільнив її з посади за п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України - у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці. Дане розпорядження було оскаржено нею до суду і Постановою суду від 29 липня 2016 року її було поновлено на посаді начальника юридичного відділу апарату виконавчого комітету Ніжинської міської ради з 21.03.2016 року, стягнуто заробіток за час вимушеного прогулу. Отримавши постанову суду та виконавчі листи позивач 29 липня 2016 року о 14-й годині 20 хвилин подала заяву на ім'я міського голови щодо видачі розпорядження про поновлення її на роботі, ознайомлення з відповідним розпорядженням, внесення змін до трудової книжки та визначення робочого місця. 29.07.2016 року вона перебувала у приймальні міського голови до кінця робочого дня, однак міський голова її не прийняв, відповідне розпорядження не видав. 01.08.2016 року вона звернулася з заявами до державної виконавчої служби та до державної казначейської служби про примусове виконання постанови Ніжинського міськрайонного суду від 29 липня 2016 року. 02 серпня Ніжинським управлінням Державної казначейської служби їй було перераховано середній заробіток за час вимушеного прогулу. 05 серпня 2016 року на її адресу надійшов рекомендований лист, який містив розпорядження міського голови від 29 липня 2016 року за № 325-К про її поновлення, тому вона звернулася 05.08.2016 року у міський центр зайнятості щодо зняття її з обліку як безробітної. 08 серпня 2016 року вона вийшла на роботу, де її ознайомили з розпорядженням під особистий підпис, надали пропозиції щодо заміщення вакантних посад і запропонували надати пояснення про причини відсутності на роботі з 01 по 05 серпня 2016 року. В своїх поясненнях позивач повідомила дату отримання нею розпорядження міського голови про поновлення її на посаді, крім того зазначила, що в період з 01.08.2016 року по 06.08.2016 року вона здійснювала догляд за сином 2009 року народження, який хворів. Незважаючи на її пояснення 08 серпня 2016 року міським головою було видано розпорядження № 331-К про її звільнення на підставі п.4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, за прогул.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав викладених в позові додатково пояснивши, що відповідачем вкотре проігноровано норми трудового законодавства, вона поновлювалась в судовому порядку з метою перебувати у трудових відносинах з установою, однак відповідач не бажає її перебування на службі і вдається до різних способів її звільнення дискредитуючи її як працівника та спеціаліста, позбавляючи її права на працю, паплюжить її трудову репутацію, що призвело до моральних страждань та негативно впливає на соціальне життя.

Представник відповідача виконавчого комітету Ніжинської міської ради ОСОБА_2 позовні вимоги заперечив пояснивши, що ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на законних підставах зважаючи на те, що з розпорядженням про прийняття її на роботу датованим 29.07.2016 року, вона ознайомилась в цей же день у кабінеті №31 виконавчого комітету Ніжинської міської ради. Однак вона була не згодна з деякими пунктами розпорядження, довго обговорювала в присутності інших службовців, а потім забрала їх оригінали і покинула приміщення виконкому. Близько 18 години розпорядження про поновлення ОСОБА_1 було розміщено на офіційному сайті Ніжинської міської ради. 01.08.2016 року позивач не вийшла на роботу, і про причини невиходу нікому не повідомила, 02.08.2016 року було проведено засідання ради трудового колективу, так як позивач не є членом профспілкової організації, на якому вирішено погодити можливе застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення після отримання її письмових пояснень. Позивач вийшла на роботу 08.08.2016 року тому від неї одразу зажадали пояснень щодо її відсутності в період з 01.08. по 05.08 2016 року та що до поважних причин такої відсутності. У зв'язку з тим що позивач не надала ніяких підтверджуючих документів було прийнято рішення про її звільнення за прогули, оскільки таке дисциплінарне стягнення було узгоджено з радою трудового колективу ще 02.08.2016 року.

Міський голова м. Ніжина Лінник А.В. в судовому засіданні пояснив, що позивач була поновлена на посаду постановою суду, яка виконана установою 29.07.2016 року, про що вона була повідомлена, однак в цей день відмовилась поставити підпис про ознайомлення її з розпорядженням, а наступного робочого дня не вийшла на роботу не повідомивши про причини. У зв'язку з відсутністю її на роботі в період з 01.08.2016 по 05.08.2016 року без поважних причин та відмовою надати підтверджуючі документи причини відсутності, ним було прийнято розпорядження про звільнення за прогули.

Представник відповідача міського голови міста Ніжина Лінника А.В. - Кононець Ю.В. вимоги позову заперечив та дав пояснення аналогічні поясненням ОСОБА_2 Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6, який є керуючий справами виконавчого комітету Ніжинської міської ради, пояснив, що 29.07.2016 року після прийняття судом рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді, в цей же день було підготовлено проект розпорядження про поновлення останньої. З 14 години до 14-40 розпорядження було підписано міським головою, після чого він запропонував ОСОБА_1, яка знаходилась у вестибюлі виконкому підійти в його робочий кабінет та ознайомитись із ним. Позивачка довго знайомилась та почала висловлювати свої заперечення щодо здійснення їй виплат з фонду економії, після чого взяла документи в яких мала поставити підписи про ознайомлення і кудись пішла, як він вважав до міського голови. Однак після цього вона не повернулася сама і не повернула розпорядженнь. В цей же день увечері розпорядження про поновлення ОСОБА_1 було опубліковано на інтернетсайті виконкому.

Допитана в якості свідка ОСОБА_7 підтвердила, що 29.07.2016 року після 18-ї години вона розмістила на офіційному сайті Ніжинської міської ради підписане міським головою розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, яка є начальником сектору відділу кадрів, пояснила, що 29.07.2016 року бачила ОСОБА_1 у виконкомі і знає, що було підготовлено та підписано міським головою два розпорядження про поновлення ОСОБА_1 та про наступне вивільнення. Починаючи з 01.08.2016 року вона особисто телефонувала позивачці з метою з'ясувати причини її невиходу на роботу, однак позивачка не відповідала на дзвінки, тому 02.08.2016 року було зібрано раду трудового колективу та погоджено застосування звільнення у разі встановлення відсутності її на роботі без поважних причин. Після виходу на роботу 08.08.2016 року ОСОБА_1 не надала підтверджуючих документів які б свідчили про поважну причину її відсутності з 01.08. по 05.08.2016 року на робочому місці.

Допитана свідок ОСОБА_9, яка є головним спеціалістом з питань кадрової політики виконавчого комітету Ніжинської міської ради в судовому засіданні пояснила, що 29.07.2016 року ОСОБА_1 надавались на ознайомлення розпорядження про її поновлення на роботі, особисто вона присутня при їх врученні не була.

Допитана свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила знає, що ОСОБА_1 ознайомлювали з розпорядженням про поновлення на роботі, але позивач свій підпис про ознайомлення з вказаним розпорядженням не поставила забравши з собою оригінал розпорядження.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 8-9) ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з виконавчим комітетом Ніжинської міської ради з 12.07.2001 по 21.03.2016 рік за цей час змінила декілька посад, 29.07.2016 року поновлена на роботі з 21.03.2016 року за рішенням суду від 29 липня 2016 року.

29 липня 2016 року Ніжинським міськрайонним судом було винесено постанову про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови Лінника А.В. про звільнення з посади позивача, в частині поновлення на роботі рішення допущено до негайного виконання. Сторони отримали рішення в той же день, про що свідчать розписки на зворотному боці обкладинки другого тому справи 740/1476/16-а.

08.08.2016 року розпорядженням міського голови №331-к звільнена з займаної посади начальника юридичного відділу апарату виконавчого комітету Ніжинської міської ради на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, за прогул без поважних причин.

Тлумачення норм ст. 235 Кодексу Законів про працю України дає можливість зробити висновок, що негайне поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає в тому, що роботодавець зобов'язаний допустити його до роботи відразу ж після оголошення відповідного рішення.

Законом не передбачено обов'язок працівника виходити на роботу того ж чи наступного дня після винесення рішення про поновлення його на роботі. Виконати рішення - це обов'язок працедавця: ознайомити з наказом (розпорядженням) про поновлення на роботі, створити належні умови праці, забезпечити робочим місцем.

На а.с. 20 мається власноручно написана заява ОСОБА_1 від 29.07.2016 року на ім'я міського голови м. Ніжина Лінника А.В. щодо видачі розпорядження про її поновлення на роботі.

На а.с. 21 мається акт складений в присутності свідків, в якому зазначено, що станом на 29 липня 2016 року на 17-ту годину 02 хвилини міський голова Лінник А.В. не прийняв ОСОБА_1 і не ознайомив з розпорядженням про поновлення її на роботі, хоча вона і перебувала у його приймальні з 14-ї години 30 хвилин, тобто до закінчення робочого часу.

Наступного робочого дня, тобто 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Ніжинського відділу державної виконавчої служби з заявою про прийняття виконавчого листа про поновлення її на роботі, її заяву було прийнято, що засвідчує підпис заступника начальника ДВС Гаврилея І.О. (а.с.23).

Законодавцем передбачено, що працівник якого поновлено на роботі має бути належним чином повідомлений про прийняття наказу(розпорядження) про його поновлення.

В даному випадку суд вважає належним повідомленням позивача є дата отримання нею поштовою кореспонденцією 05.08.2016 року копії розпорядження міського голови про її поновлення.

Обрана представниками відповідачів позиція щодо ознайомлення позивачки з наказом про поновлення 29.07.2016 року шляхом вручення їй для ознайомлення розпоряджень не може бути розцінена судом як належний доказ, оскільки позивач не засвідчила своїм підписом такої події, що розцінюється судом лише як намагання роботодавця ознайомити працівника з розпорядженням, що не привело до очікуваного результату, та не свідчить про належне повідомлення .

Суд вважає, що у відносинах що склалися між сторонами, вірним рішенням прийнятим відповідачем є повідомлення поновленого на посаді працівника, поштовою кореспонденцією, яка містить відмітку про вручення працівнику під розписку такого поштового відправлення.

Тому суд не приймає до уваги як належне повідомлення працівника публікацію розпорядження про її поновлення на сайті Ніжинської міської ради.

Як встановлено судом в матеріалах справи маються копії поштових повідомлень датовані 01 серпня 2016 року про надіслання виконавчим комітетом Ніжинської міської ради на адресу ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією розпорядження № 325-К та пропозиції надати пояснення про причини своєї відсутності на роботі 1 серпня, які були отримані позивачем 05 серпня 2016 року, про що свідчить відповідний підпис ОСОБА_1 (а.с. 24).

Таким чином в перший робочий день після належного повідомлення, тобто 08.08.2016 року, вона повинна була вийти на роботу, що і зробила позивач. В разі невиходу ОСОБА_1 на роботу 08.08.2016 року її дії могли бути розцінені як прогул, однак позивач вийшла на роботу і готова була приступити до виконання своїх обов'язків, про що свідчить її заява від 08.08.2016 року подана міському голові, в якій вона погодилась на пропозицію на заміщення вакантної посади начальника відділу інвестиційної діяльності та розвитку інфраструктури та просила призначити її на вказану посаду (а.с. 35).

На а.с.27, 29 містяться письмові пояснення ОСОБА_1 в яких вона повідомила роботодавця, що поштою отримала розпорядження про поновлення її на роботі 05.08.2016 року, а особисто ознайомилась з розпорядженням 08.08.2016 року.

Згідно п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до роз'яснень викладених в п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Таким чином звільнення працівника на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України є заходом дисциплінарного стягнення, а тому при звільненні за даною підставою власником або уповноваженим ним органом мають бути додержані вимоги ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України щодо порядку та правил застосування дисциплінарних стягнень.

При цьому процедура звільнення у зв'язку з дисциплінарним стягненням передбачає сукупність таких факторів, як відсутність працівника більше трьох годин, після чого власник або уповноважений орган має зажадати письмових пояснень від працівника щодо причин відсутності його на роботі, після чого звертається за попередньою згодою до виборного органу, який під час розгляду такого звернення має заслухати пояснення працівника, і надати свій висновок щодо погодження чи відмову у погодженні притягнення працівника до відповідальності керівнику, який зваживши всі обставини має прийняти рішення щодо застосування дисциплінарного стягнення.

В даному випадку Рада трудового колективу, яка діє на підприємстві, і яка розглядала питання щодо згоди на звільнення ОСОБА_1 за прогули, оскільки позивач не є членом профспілкової організації, не дотрималась процедури розгляду питання щодо позивачки, зробивши висновок про поведінку ОСОБА_1 в майбутньому, погодивши наперед можливе застосування дисциплінарного стягнення, що свідчить не лише про упереджене ставлення до працівника, а і ставить під сумнів факт проведення такого засідання Ради, з огляду на лист голови Ради трудового колективу Лях О.М., яким спростовується розгляд даного питання на засіданні Ради трудового колективу.(а.с. 79)

Аналізуючи стосунки що склались між сторонами, події які відбувались та обставини які з'ясовані судом, для вирішення даного спору на думку суду вирішального значення не має причина відсутності ОСОБА_1 на роботі після прийняття розпорядження про її поновлення в період з 01.08 по 05.08. 2016 року , яку відповідачі намагались пояснити як неповажну, оскільки будь-яка причина відсутності на роботі працівника, який належним чином не повідомлений про наявність розпорядження про своє поновлення на посаді, не свідчить про порушення працівником трудового законодавства.

Тому не заслуговують на увагу акти складені відповідачем з 01.08.2016 року по 05.08.2016 року(а.с. 113-123) щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі, а вимагання у позивача документів що підтверджують хворобу її сина в даний період є порушенням прав та свобод позивача, з огляду та ті порушення трудового законодавства які були допущені відповідачем.

Однією з гарантій прав громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збережені роботи.

Отже суд приходить до висновку, що позивач підлягає поновленню на посаді з якої була звільнена з порушенням чинного трудового законодавства.

У зв'язку з поновленням на роботі на користь позивача з відповідача, відповідно до вимог ч.2 ст. 235 КЗпП України слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Отже роботодавець повинен сплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.08.2016 року по 30.11.2016 року з розрахунку 236,325 гривень за один робочий день (вирахувавши з вказаної суми обов'язкові податки та платежі).

Позивачем окрім того заявлено вимогу про стягнення з виконавчого комітету Ніжинської міської ради на її користь 30000 гривень моральної шкоди.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На думку суду позивачу була завдана моральна шкода, а тому з врахуванням характеру та обсягу заподіяних ОСОБА_1 моральних страждань, тривалості негативних наслідків морального характеру, ступеню вини відповідача, врахувавши, що роботодавець повторно після поновлення на роботі знехтував трудовими правами позивача, а також виходячи з засад розумності, справедливості та виваженості з виконавчого комітету Ніжинської міської ради на користь ОСОБА_1 слід стягнути 5000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави 1102,40 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 40, 43, 147, 235, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 158, 160-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови м. Ніжина Лінника А.В. від 08.08.2016 року №331-к «Про звільнення з посади начальника юридичного відділу апарату виконавчого комітету Ніжинської міської ради ОСОБА_1.»

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного відділу апарату виконавчого комітету Ніжинської міської ради з 08.08.2016 року.

Стягнути з виконавчого комітету Ніжинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.08.2016 року по 30.11.2016 року з розрахунку 236,32 гривень за один робочий день (вирахувавши з вказаної суми обов'язкові податки та платежі).

Стягнути з виконавчого комітету Ніжинської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з виконавчого комітету Ніжинської міської ради на користь держави судовий збір 1102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 копійок.

Постанова в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Ніжинського

міськрайонного суду В.Г. Пантелієнко

Повний текст рішення виготовлено 05.12.2016 року