Ухвала суду № 63165950, 30.11.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/2144/2016 р. Головуючий в І інстанції Венглєвська Н.Б. Доповідач Полікарпова О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2016 року листопада місяця 30 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоПолікарпової О.М.суддівБазіль Л.В. Прокопчук Л.П.за участю секретаряПрушинської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_6 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 02 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, виконкому Фрунзенської сільської ради Генічеського району Херсонської області, Державного реєстратора Генічеської державної адміністрації Херсонської області про визнання житлового будинку спільною власністю подружжя та зобов'язання державного реєстратора змінити державну реєстрацію,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому посилається на те, що відповідно до свідоцтва про право власності від 17.10.2014 р. йому належить домоволодіння АДРЕСА_1.

Під час відбування ним покарання в місцях позбавлення волі до його будинку без його згоди вселилися його колишня дружина ОСОБА_8 та її мати ОСОБА_7

Вважає, що спірне домоволодіння не є їх сумісною власністю, оскільки шлюб між ними розірвано в 1995 році, а кошти за будинок були виплачені ним особисто в 2000 році.

Відповідачі відмовляються виселитися із вказаного будинку, чим порушують його права як власника. Просив усунути перешкоди в користуванні належним йому на праві приватної власності житловим будинком, виселити відповідачів з зазначеного будинку без надання їм іншого жилого приміщення.

В січні 2016 року ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_8 подав до суду зустрічний позов, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1988 року сім'я ОСОБА_8 стала проживати у колгоспному будинку по АДРЕСА_1

Згідно довідки колгоспу ХХІ з'їзду КПРС, даний будинок викупила ОСОБА_8, сплативши колгоспу його балансову вартість 11888,78 крб., тобто, будинок придбано в шлюбі.

09.12.1994 року ОСОБА_8 звернулась до Генічеського ДБТІ для виготовлення технічного паспорта на житловий будинок, де помилково вказала інший номер будинку, а саме АДРЕСА_1 хоча фактично це є житловий будинок АДРЕСА_1.

Право власності на житловий будинок ОСОБА_8 тоді не оформила, так як внаслідок реформування сільського господарства колгосп, який виступав продавцем, ліквідовано.

Просив визнати спірний будинок спільною власністю ОСОБА_8 та ОСОБА_6 та зобов'язати державного реєстратора Генічеської державної адміністрації Херсонської області змінити державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок в частині власності ОСОБА_6, зазначити замість приватної спільну сумісну власність ОСОБА_8 та ОСОБА_6

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 02 серпня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_8 задоволено.

Визнано житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 та зареєстрований на ОСОБА_6 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_8

Зобов'язано державного реєстратора змінити державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок з приватної власності ОСОБА_6 на спільну сумісну власність ОСОБА_8 та ОСОБА_6

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить зазначене рішення суду скасувати і постановити нове, яким задовольнити позов ОСОБА_6 та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8

У запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_8 ОСОБА_9 доводи скарги не визнає, вважає рішення суду законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок придбано під час перебування сторін у шлюбі, а тому він є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_8. Оскільки відповідачка ОСОБА_8 є співвласником спірного житлового будинку, вона не може бути виселена із нього, як і відповідачка ОСОБА_7, яка вселилась до спірного будинку з дозволу його співвласника - ОСОБА_8

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Право власності подружжя на момент виникнення спірних правовідносин регулювалось статтею 16 Закону «Про власність» від 07 лютого 1991 року, в якій було зазначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві

спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права

регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім'ю України.

Згідно зі ст.22 КпШС УРСР, який діяв на момент оплати вартості будинку, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Положення зазначених Законів кореспондуються із положеннями ст.60 СК України, ч.3 ст.368 ЦК України, якими регулювались спірні правовідносини на момент отримання ОСОБА_6 свідоцтва про право власності на будинок.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 перебували в зареєстрованому шлюбі з 07.11.1987 року (а.с.71).

Після реєстрації шлюбу сім'я ОСОБА_8 стала проживати в колгоспному будинку, який був наданий голові колгоспного двору ОСОБА_6, який працював на той час в колгоспі ХХ1 з'їзду КПРС.

У погосподарській книзі по особистому рахунку №1132 станом на 01.01.1988 року адреса господарства вказана: АДРЕСА_1 Генічеського району Херсонської області. В списку членів сім'ї в даному рахунку зазначено: голова сім'ї ОСОБА_6, жінка ОСОБА_8, донька ОСОБА_10 ( а.с.61-63).

В 1992 році, з січня по грудень, була сплачена колгоспу балансова вартість домоволодіння, яке обліковувалось за ОСОБА_6 в сумі 11 888,78 крб., що підтверджується рахунком №73 (а.с.64-65).

ОСОБА_6 зазначає, що саме він сплатив кошти за будинок, і це підтверджується довідкою виконавчого комітету Фрунзенської сільської ради Генічеського району Херсонської області, в якій зазначено, що ОСОБА_6 дійсно сплатив вартість в сумі 11 888,78 грн. за домоволодіння, розташоване за адресою в АДРЕСА_1, Генічеського району Херсонської області (а.с.86).

ОСОБА_8, як на доказ сплати вищевказаної суми за будинок посилається на довідку колгоспу ХХ1 з'їзду КПРС без номера і без дати, підписану головою колгоспу та головним бухгалтером, в якій значиться, що ОСОБА_8, яка проживає в колгоспному житловому будинку балансовою вартістю 11 888,78 рублів, сплатила 11 888,78 рублів (а.с.23).

Касові чеки, які б підтверджували внесення коштів за будинок, у жодної із сторін не збереглися. Однак факт оплати вартості будинку не заперечується ні ОСОБА_8, ні Фрунзенською сільською радою.

Судом першої інстанції також було встановлено, що 1994 році вказаний будинок ОСОБА_8 не оформила в законному порядку, оскільки колгосп було ліквідовано, у зв'язку з реформуванням сільського господарства в Україні.

31 травня 1995 року шлюб між сторонами було розірвано ( а.с.72).

Враховуючи встановлені обставини щодо часу перебування сторін по справі у шлюбі, період сплати балансової вартості за будинок, і положення закону, які регулюють спірні правовідносини, районний суд прийшов до правильного висновку, що зазначений житловий будинок є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Не прийнятними є доводи апелянта щодо невідповідності номеру будинку, на який ОСОБА_8 в 1994 році було виготовлено технічний паспорт, а саме №16 замість вірного №31.

ОСОБА_8 в зустрічному позові зазначалося, що нею було помилково вказано адресу будинку АДРЕСА_1, хоча фактично це є житловий будинок по АДРЕСА_1

Вказана обставина підтверджуються інвентаризаційною справою, яка була заведена Генічеським БТІ за заявою ОСОБА_8 у 1994 році, та зіставленням її з інвентарною справою, заведеною у 2014 році за заявою ОСОБА_6 на житловий будинок № АДРЕСА_1, Генічеського району Херсонської області, з яких вбачається ідентичність спірного домоволодіння.

Факт проживання ОСОБА_8 разом з чоловіком та донькою у спірному домоволодінні по АДРЕСА_1 підтверджується витягом із по господарської книги.

Відповідно до довідки, виданої Фрунзенською сільською радою Генічеського району Херсонської області від 16.10.2015 р. №548, за адресою с. Фрунзе АДРЕСА_1, Генічеського району Херсонської області проживають: з 1987 року ОСОБА_8, з 1987 року ОСОБА_6, з 1988 року ОСОБА_10, з 1994 року ОСОБА_11, з 2011 року ОСОБА_12, з 2009 року ОСОБА_13, ОСОБА_14., ОСОБА_15, з 2013 року ОСОБА_16 (а.с.21).

Доводи апелянта з приводу того, що ОСОБА_8 зареєстрована за іншою адресою, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки відсутність реєстрації ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вказаному будинку не може свідчити про відсутність у них підстав на проживання в спірному будинку.

Згідно із ст.157 ЖК України, членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

В судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції позивач не навів доказів, які б свідчили про порушення його права на користування житлом з боку відповідачів, а також про їх самовільне вселення.

Твердження апелянта про те, що між ОСОБА_8 та колгоспом ХХ1 з'їзду КПРС не було укладено нотаріально посвідченої угоди купівлі-продажу, а довідка не є тим документом, який підтверджує набуття права власності, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки на підставі аналогічної довідки апелянт отримав свідоцтво на право приватної власності на спірний будинок.

Таким чином, правильним є висновок суду про те, що оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 являються співвласниками спірного майна, позовна заява ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом виселення ОСОБА_8, а також ОСОБА_7, яка вселилась з дозволу співвласника цього будинку, задоволенню не підлягає.

Доводи апелянта не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення його позовних вимог, а також відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки судом вірно визначено характер спірних правовідносин, норми закону, що їх регулюють, оскаржуване рішення є таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 02 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.М. Поілкарпова

Судді Л.В. Базіль

Л.П. Прокопчук