Рішення № 63164913, 24.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6996/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Парапан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: судді Парапана В.Ф.

Суддів: Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.

За участю секретаря Сідлецької К.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа: ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, заподіяної здоровю внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015р. ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», (далі-ПАТ НАСК «Оранта»), у якому просила суд стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» на її користь шкоду,заподіяну здоровю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, (далі - ДТП) у розмірі 10 295,55 грн.

Зазначала, що 28.11.2014р. о 08 год. 20 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «NISSAN INTERSTAR», державний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, рухаючись по автодорозі М-15 38 км. + 500 м. с. Маяки, Біляївського району Одеської області не врахував дорожні умови, не вибрав безпечну швидкість та дистанцію, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки VOLVO 740GL, державний номер НОМЕР_2.

Винним у ДТП є водій ОСОБА_3, якого постановою Саратського районного суду Одеської області від 22.12.2014р. притягнуто до адміністративної відповідальності заст. 124 КпАП України та піддано штрафу у розмірі 340 грн.

Внаслідок ДТП автомобіль VOLVO 740GL, 1990 р. випуску, яким вона керувала, отримав механічні пошкодження. Через пошкодження автомобіля вона зазнала матеріальних збитків.

Цією пригодою також було завдано шкоду її здоровю, а саме: травма голови, що спричинила втрату свідомості, носова кровотеча, загальна слабкість, а також нудота, у звязку з чим 29.11.2014р. вона була госпіталізована до неврологічного відділення Біляївської центральної районної лікарні і з 29.11.2014 по 12.12.2014 р.р. знаходилась на стаціонарному лікуванні з клінічним діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. За час перебування в Біляївській ЦРЛ вона на лікування витратила грошові кошти у розмірі 6 295,55 грн. Крім того, вона отримала моральну шкоду, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала у звязку з ушкодженням здоровя. Моральну шкоду вона оцінює в 4 000 грн. Оскільки відповідач відмовляється відшкодувати заподіяну шкоду, позивачка звернулася до суду з позовом.

У письмових запереченнях ПАТ НАСК «Оранта»» позов не визнала.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 15.06.2016р. позов задоволено: стягнуто з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП у розмірі 6295,55 грн. та моральну шкоду на суму 4000 грн., а всього 10295,55 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У апеляційній скарзі ПАТ НАСК «Оранта»» просить рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди скасувати, а в іншій частині - залишити без змін, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник позивачки, вважаючи рішення суду законними та обгрунтованим, просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивачки та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, й заперечення проти неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступнихпідстав.

Відповідно дост. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В даному ж випадку рішення суду першої інстанції, що ухвалене по справі в оскаржуваній частині не відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, його висновки не відповідають обставинам справи.

Відповідно дост. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст.ст.10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

За положеннями ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 131 ЦПК України сторони зобовязані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених ч.1 цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Задовольняючи позов про стягнення з ПАТ НАСК «Оранта» матеріальної шкоди на суму 6295,55 грн. суд першої інстанції виходив з того, що позов є обґрунтованим та доведеним.

Однак, із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки він суперечить матеріалам справи та не ґрунтується на законі.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правої відповідальності власників транспортних засобів» , у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сумм, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у ввстановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоровю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Судом установлено і це доведено матеріалами спрви, що 28.11.2014р. о 08 год. 20 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «NISSAN INTERSTAR», державний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, рухаючись по автодорозі М-15 38 км. + 500 м. с. Маяки, Біляївського району Одеської області не врахував дорожні умови, не вибрав безпечну швидкість та дистанцію, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки VOLVO 740GL, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Винним у ДТП є водій ОСОБА_3, якого постановою Саратського районного суду Одеської області від 22.12.2014р. притягнуто до адміністративної відповідальності заст. 124 КпАП України та піддано штрафу у розмірі 340 грн.

Внаслідок ДТП автомобіль VOLVO 740GL, 1990 р. випуску, отримав механічні пошкодження, а вона тілесні пошкодження.

Також з матеріалів справи убачається, що 18.09.2014р. між ОСОБА_3 та ПАТ НАСК «Оранта» було укладено договір обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за умовами якого ОСОБА_3 застрахував свою цивільно-правову відповідальність за подію, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «NISSAN INTERSTAR», державний номер НОМЕР_1 страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого складає: за заподіяння життю здоровю - 100000 грн.; за майнову шкоду - 50000 грн, франшиза - 1000 грн. cтрок дії договору з 01.10.2014р. по 30.09.2015р.

02.12.2014р. позивачка повідомила страхову компанію ПАТ НАСК «Оранта» про настання страхового випадку.

Позивачка у позовній заяві вказала, що за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП її транспортному засобу відповідач з нею розрахувався, що підтверджується розрахунком страхового відшкодування та заявою на видачу готівки, які додаються.

Розглянувши справу, суд першої інстанції також дійшов висновку про те, що у звязку з ДТП позивачці були заподіяні тілесні ушкодження, вона погано себе почувала, зверталася до лікарні, їй був встановлений діагнозгостра закрита черепно-мозкова травма, вона пройшла курс лікування, та на придбання ліків сплатила 6295,55 грн.,

Відповідно до ст. 24.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правої відповідальності власників транспортних засобів у звязку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, повязані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоровя, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом здоровя.

Відповідач у своїх запереченнях на позов та у апеляційній скарзі зазначав, що за правилами ст. 24.1 вищевказаного закону для отримання страхового відшкодування потерпілій особі необхідно надати до страхової компанії товарні чеки з аптеки з зазначенням назв, кількості та вартості придбаних позивачем медичних засобів.

Проте позивачка надала касові чеки у яких такі данні відсутні, в них зазначені лише загальні групи препаратів тобто «кардіо, гіпотензивні, антибіотики, тощо.»

По наданим чекам страхова компанія не може розрахувати суму страхового відшкодування, оскільки, для розрахунку потрібно розуміти доцільність придбання даних препаратів, чи мають відношення ці препарати для лікування травм, отриманих саме під час цього ДТП.

У звязку з тим, що страхувальник так і не надав зазначених документів страхова компанія була вимушена розрахувати суму страхового відшкодування на підставі п.24.2 ст. 24 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правої відповідальності власників транспортних засобів» - мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, повязану з лікуванням потерпілого становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров я, але не більше 120 днів.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача наполягав на тому, ПАТ НАСК «Оранта» на рахунок ПАТ КБ «Правекс Банк» було перераховано для ОСОБА_2 страхове відшкодування на суму 596,82 грн., проте представник позивачки стверджує, що таких грошей у цьому банку немає.

Колегія суддів погоджується з твердженнями відповідача про безпідставність вимог позивачки щодо відшкодування їй матеріальної шкоди на суму 6295,55 грн., оскільки позивачка не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження цих своїх вимог.

Так, позивачка розмір витрат на лікування, повязаного з даним ДТП обгрутнтовувала квитанціями (чеками) з аптеки фірми «ЛІК-ЛТД ТОВ та медичним листом КУ «Біляївська центральна районна лікарня» від 24.12.2015р. стосовно того, які ліки вона застосовувала при лікуванні.

Для постановлення рішення про відшкодування витрат на лікування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б з достовірністю свідчили про те, що понесені витрати зроблені за рахунок особистих коштів й що ці ліки були придбані та використані на лікування позивачки.

Разом з тим, надані позивачкою квитанції із зазначеної аптеки про придбання ліків не свідчать з достовірністю, що ці ліки були придбані саме позивачкою та за її кошти й що ці ліки були використані на її лікування.

Так, з листа медичної установи від 24.12.2014р. видно, що позивачка в період з 29.11.2014р. по 12.12.2014р. перебувала на стаціонарному лікуванні у вищевказаній медичній установі й при її лікуванні застосувалися такі ліки: кардіопрепарати, гіпотензивні препарати та анальгетики, тощо.

З наданих позивачкою квитанцій убачається, що невідома особа у зазначеній аптеці в період з 01.12.2014р. по 15.12.2014р. придбала такі ліки:

- 01.12.2014р. в 10 год. 56 хв. за двома квитанціями №№2767, 2770 придбала кардіопрепарати на суму 544,00 грн. та 841,65 грн. відповідно;

- 02.12.2014р. в 12 год. 56 хв., в 16 год. 02 хв. та в 16 год. 03 хв. за чотирма квитанціями №№ 2827, 2839, 2840,2841 придбала кардіопрепарати, предмети догляду та антибіотики на суму 968,45 грн., 495,00 грн., 384,50 грн. та 238,65 грн. відповідно;

- 05.12.2012р. придбала судину на суму 100 грн.;

- 06.12.2014р. придбала гіпотензивні ліки на суму 241,80 грн.:

- 15.12.2014р. за пятьма квитанціями в 10 год. 18 хв., в 13 год. 26 хв., в 14 год. 56 хв. в 16 год. 04 хв. та в 16 год. 33 хв. придбала кардіопрепарати, анальгетики та гіпотензивні ліки на суму 555,25 грн., 425,75 грн., 622,45 грн. , 477,65 грн. та 400,00 грн. відповідно.

Ураховуючи, що у цих квитанціях не зазначена особа, яка придбавала ці ліки, конкретна назва цих ліків та їх кількість, а в один і той же день за декільком квитанціями придбавалися ліки, ( а 15.12.2014р. - за пятьма квитанціями, коли позивачка вже була виписана зі стаціонарного лікування), колегія суддів відноситься до цих доказів критично й ставить їх під сумнів.

Вирішуючи справу, суд вищевикладене не прийняв до уваги, унаслідок чого його висновки не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального і процесуального права, а тому його рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальної шкоди в розмірі 6295,55 грн. на підставі п.п.3, 4 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 червня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 6295,55 грн. скасувати та ухвали у цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих вимог - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.Ф.Парапан

ОСОБА_4

ОСОБА_5