Рішення № 63163368, 01.12.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/401/16-ц 01.12.2016 01122016 01.12.2016

Провадження №22-ц/784/2199/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 487/401/16-ц Головуючий І інстанції Нікітін Д.Г.

Провадження № 22-ц/784/2199/16 Доповідач Темнікова В.І.

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого Темнікової В.І.,

суддів Данилової О.О., Прокопчук Л.М.,

при секретарі Гавор В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 серпня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що відповідно до наказу № 1277/к від 29.12.2015 р. ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал», на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України його було звільнено з посади докера-механізатора за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Також позивач зазначив, що на ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» він працював з 01.06.2012 р. до 07.05.2015 р. (коли був звільнений уперше згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України). На підставі наказу товариства № 295 від 09.11.2015 р., виданого на виконання рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 09.11.2015 р., його було поновлено на роботі з 09.11.2015 р. Наступного дня, відповідачем було складено наказ №296, згідно якому він мав пройти навчання та перевірку знань з питань охорони праці та пожежної безпеки в порядку, визначеному роботодавцем. Листом від 11.11.2015 р. він повідомив роботодавця, що ознайомився з наказом, звернув увагу, що до 04.12.2015 р. є чинними результати попереднього навчання, що підтверджується посвідченням № 1119. Також, повідомив, що вважає за необхідне пройти навчання та перевірку знань у незалежній організації за власний рахунок, після чого зобов'язувався до 04.12.2015 р. надати належні документи про проходження навчання та перевірку знань. Оскільки він чітко розумів безпідставність свого звільнення 07.05.2015 р. та необхідність дотримання вимог законодавства про охорону праці, він пройшов навчання та перевірку знань ще до поновлення його на роботі 09.11.2015 р. Його професія пов'язана з виконанням роботи з навантаження, розвантаження, переміщення, складування всіх вантажів із застосуванням підйомно-транспортного обладнання, а також інших видів допоміжних робіт пов'язаних з забезпеченням перевантажувального процесу морських суден. Керуючись п.4.4 Типового положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, відповідно до витягу з протоколу № 89-0-15ОП від 09.10.2015 р. НЦ ТОВ «Миколаївський інститут професійного розвитку та освіти» в нього були перевірені знання з охорони праці, та інші необхідні знання докера-механізатора. 04.12.2015 р. зазначений протокол він надав ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал». Однак, лише з наказу № 1277/к від 29.12.2015 р. йому стало відомо, що надані ним заява та документи не є підтвердженням проходження ним спеціального навчання та перевірки знань в порядку, регламентованому п.4.4 Типового положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці. При цьому, відповідач не запропонував йому пройти повторне навчання та перевірку знань на підприємстві. Його мотивація проходження навчання в іншій установі полягала в упередженому відношенні до нього з боку відповідача. Після поновлення на роботі 09.11.2015 р. він сумлінно виконував свої обов'язки до 04.12.2015 р., коли був відсторонений від роботи без оголошення йому відповідного наказу. На підставі викладеного, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ № 1277/К від 29.12.2015 р. ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» про його звільнення; поновити його на посаді механізатора (докера-механізатора) комплексної бригади на вантажно-розвантажувальних роботах 3 класу; стягнути з ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» на його користь середній заробіток за весь період вимушеного прогулу, а саме з 30.12.2015 р по день ухвалення рішення, виходячи з середнього заробітку в розмірі 72,82 грн./год.; визнати протиправними дії товариства щодо відсторонення його від роботи з 04.12.2015 р. по 29.12.2015 р. включно та стягнути з товариства 10413,26 грн. за вимушений прогул за вказаний період; стягнути компенсацію за невикористану планову відпустку за 2015 р. в розмірі 8767,60 грн.; стягнути відшкодування за несвоєчасний розрахунок по виплаті компенсації за невикористану планову відпустку за 2015 р. з 29 грудня 2015р. по день ухвалення рішення; стягнути компенсацію за невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 2800 грн. та стягнути моральну шкоду в розмірі 60000 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 серпня 2016 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково. Судом визнано незаконним та скасовано наказ № 1277/К від 29.12.2015 р. ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» про звільнення ОСОБА_1 Поновлено ОСОБА_1 на посаді механізатора (докера-механізатора) комплексної бригади на вантажно-розвантажувальних роботах 3 класу в ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал». Також судом стягнуто з ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь період вимушеного прогулу в сумі 88330,26 грн. та 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Визнано протиправними дії ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» щодо відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 04.12.2015 р. по 29.12.2015 р. включно. Стягнуто з ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» на користь ОСОБА_1 10413,26 грн. за вимушений прогул за вказаний період; 8767,60 грн. компенсації за невикористану планову відпустку за 2015 р.; 88 330,62 грн. відшкодування за несвоєчасний розрахунок; 2800 грн. компенсації за невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення, що виплачується при наданні щорічної відпустки. Стягнуто з ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» судовий збір в сумі 4960,80 грн. на користь держави. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить зупинити апеляційне провадження до закінчення касаційного провадження № 6-35242ск15-1 по справі № 487/4230/15-ц за касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 09.11.2015 р. Після відновлення провадження скасувати рішення Заводського районного суду та ухвалите нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» підтримав доводи апеляційної скарги, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник не визнали доводи апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.

Ухвалюючи рішення по справі суд виходив з того, що позивач 01.06.2012 р. був прийнятий на роботу в ТОВ Стивідорна компанія Нікмет-Термінал на посаду докера-механізатора (механізатора). 07.05.2015 р. Позивача було звільнено згідно наказу № 396/к від 07.05.2015 р. на підставі п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України - за систематичне порушення трудової дисципліни. 09.11.2015 року ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді на підставі наказу генерального директора ТОВ Стивідорна компанія Нікмет-Термінал № 295 від 09.11.2015 р. та рішення Апеляційного суду Миколаївської області №487/4230/15-ц від 09.11.2015 р., яке допущено до негайного виконання. ОСОБА_1 за професією є механізатором (докером-механізатором) комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах, яка пов'язана з виконанням роботи з навантаження, розвантаження, переміщення, складування всіх вантажів із застосуванням підйомно-транспортного обладнання, а також інших видів допоміжних робіт, пов'язаних забезпеченням перевантажувального процесу морських суден. Згідно з пунктом 101 Переліку робіт з підвищеної небезпеки, затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці України 26.01.2005р. № 15, зареєстрованому в Мінюсті України 15.02.2015 р. за № 232/10512, вантажно - розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів включені до вказаного переліку. Статтею 18 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Відповідач не заперечує того факту, що позивач мав право виконувати небезпечні роботи до 04.12.2015 р. Проте, 10.11.2015р. ТОВ Стивідорна компанія Нікмет-Термінал було видано наказ № 296 про організацію навчання та перевірку знань з питань охорони праці та пожежної безпеки ОСОБА_1 в порядку, визначеному роботодавцем. 04.12.2015 р. ОСОБА_1 з супровідним листом на адресу відповідача та голови комісії ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» з питань перевірки знань з охорони праці надав копії протоколу № 89-о-15ОП від 09.10.2015 НЦ ТОВ «Миколаївський інституту професійного розвитку та освіти» та посвідчення щодо наявності допуску до виконання небезпечних робіт.

Також судом було встановлено, що відповідно до припису начальника служби охорони праці, екологічної та технічної безпеки ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» ОСОБА_2 №02/15 від 04.12.2015р. позивачу було заборонено виконання робіт підвищеної небезпеки з 14.30 год. 04.12.2015р. В приписі також було зазначено, що поновлення робіт допускається лише з письмової згоди цієї посадової особи після отримання ОСОБА_1 позитивного результату перевірки знань з питань охорони праці в постійно діючий комісії підприємства. 07.12.2015р. ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» було видано наказ № 320 Щодо дій пов'язаних з приписом № 02/15 від 04.12.2015р., яким відповідальним особам доручено запропонувати механізатору (докеру-механізатору) ОСОБА_1 перейти на роботу, яка не пов'язана з підвищеною небезпекою, а саме на роботу підсобного робітника або прибиральника території. У наказі передбачено оформити переведення ОСОБА_1 за наявності письмової згоди останнього; у разі письмової відмови від запропонованої посади встановити простій з вини працівника. Відповідачем було складено повідомлення № 04-1065 від 11.12.2015р., яким ОСОБА_1 була запропонована робота, не пов'язана з підвищеною небезпекою. Відомості про вручення повідомлення працівнику відсутні. Також відповідачем було складено акт № б/н від 15.12.2015 р. про усну відмову ОСОБА_1 від запропонованих вакансій. Одночасно у п. 3 наказу № 320 від 07.12.2015 р. Щодо дій пов'язаних з приписом № 02/15 від 04.12.2015 р. вказано, що у зв'язку з діючим дисциплінарним стягненням у вигляді догани (наказ від 11.02.2015 р.) необхідно підготувати та оформити подання до профспілки щодо отримання згоди на звільнення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, судом було встановлено, що документи про додаткову організацію навчання та/або перевірку знань ОСОБА_1 з питань охорони праці в постійно діючий комісії підприємства, про що йшлося в приписі №02/15 від 04.12.2015 р. та п. 4 наказу підприємства № 296 від 10.11.2015 р., відповідач не надав та розпочав процедуру звільнення працівника. Не надав відповідач також належних доказів, з яких би вбачалось доведення до відома ОСОБА_1 підстав його відсторонення від виконання посадових обов'язків з 04.12.2015 р. до 29.12.2015 р. та підстав направлення до профспілкового органу подання для погодження його звільнення відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Чисельні звернення Позивача до керівних органів Товариства та профспілкового органу з цього питання фактично залишились без відповіді (заяви від 04.12.2015, 14.12.2015, 21.12.2015, 23.12.2015, 28.12.2015).

Враховано судом було також те, що позивач самостійно за власні кошти пройшов навчання та пройшов перевірку знань з питань охорони праці 09.10.2015 р., коли ще не був поновлений на роботі за результатами незаконного звільнення 07.05.2015 р., про що повідомив відповідача 04.12.2015 р. Позивач має відмітку у посвідченні № 1119 про успішне проходження перевірки знань від 09.10.2015 р. Обгрунтованих заперечень, які б свідчили про невідповідність документів, наданих ОСОБА_1, а також інших відомостей, які б свідчили про некомпетентність позивача, роботодавець не надав. Також суд дійшов висновку про те, що відповідач, приймаючи рішення про звільнення, взагалі проігнорував попередню роботу позивача, а саме той факт, що він працював на підприємстві з 01.06.2012 р. на одній і тій же посаді, з однаковими посадовими обов'язками, та щороку проходив перевірку знань в Товаристві, отримуючи позитивні результати (записи від 12.11.2012 р., 09.11.2013 р., 04.12.2014 р. у посвідченні № 1119). Прийнято судом було до уваги також ствердження позивача про упереджене ставлення до нього зі сторони керівництва, спричинене попереднім конфліктом, який став приводом до звільнення позивача 07.05.2015р., про яке зазначено в рішенні Апеляційного суду Миколаївської області від 09.11.2015р. За скаргою ОСОБА_1 з приводу ненадання йому щорічної відпустки, Державною службою України з питань праці у грудні 2015 р. було отримано погодження на проведення перевірки ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал», що також на думку суду свідчить про конфлікт між сторонами. Про неможливість використання праці ОСОБА_1 на виробництві, пов'язаному з експлуатацією джерел підвищеної небезпеки та таких, що представляють собою зони підвищеної небезпеки, відповідач зазначав такожу своїй касаційній скарзі № 01-994 від 20.11.2015 р. по справі № 487/4230/15-ц, що також було розцінено судом як упередженість керівництва підприємства.

З урахуванням викладеного, самостійне проходження навчання та проходження перевірки знань з питань охорони праці поза межами ТОВ СКНТ свідчить на думку суду, що ОСОБА_1 вживав заходів, які б забезпечували реалізацію його права на працю, гарантованого ст. 43 Конституції України. Тому суд вважав, що відповідач мав можливість застосувати менш суворий захід дисциплінарного стягнення, що виключає звільнення працівника.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що відсторонення позивача від роботи з 04.12.2015 по 29.12.2015, яке було здійснено на підставі припису №02/15 від 04.12.2015р. начальника службиохорони праці, екологічної та технічної безпеки ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» ОСОБА_2, є незаконним. Посилаючись на положення ст. 46 КЗпП України та ч. 6 ст. 15 Закону України «Про охорону праці», суд дійшов висновку, що спеціаліст з охорони праці має право тільки вимагати відсторонення (складає припис), однак, лише власнику або уповноваженому ним органу належить право відсторонити працівника від роботи.

Також суд вважав, що відповідач в порушення ч. 10 ст. 10 та ч. 3 ст. 11 Закону України «Про відпустки» не надав позивачу відпустку у грудні 2015 р. Так, 19.11.2015 р. табельником ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до графіку відпусток на 2015 р. йому буде надано щорічну відпустку у грудні 2015 р. Тією ж датою ОСОБА_1 склав заяву про надання 14 календарних днів відпустки, починаючи з 11.12.2015 р., яке було узгоджено з керівником структурного підрозділу ОСОБА_3 Однак, як вбачається з наказу № 657/К від 19.11.2015 р. керівник підприємства не підписав його без зазначення будь-яких причин. 23.12.2015р. позивач повторно надав заяву про відпустку. Позивач звертався за захистом своїх прав до профспілки (заява від 17.12.2015 р.). Однак, всі заяви залишені без розгляду. На скаргу ОСОБА_1 щодо обставин ненадання йому відпустки Управління Держпраці у Миколаївській області листом № В-246-15/1560 від 24.12.2015 р. повідомлено, що викладені факти свідчать про порушення Закону України «Про відпустки».

З огляду на викладене, суд вважав за необхідне задовольнити позовні вимоги та визнати незаконним та скасувати наказ № 1277/К від 29.12.2015 р. про звільнення ОСОБА_1; поновити його на посаді механізатора (докера-механізатора) КБВРР 3 класу в Товаристві; визнати протиправними дії відповідача щодо відсторонення позивача від роботи з 04.12.2015 р. по 30.12.2015 р.

З урахуванням приписів пунктів 2,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок № 100), а також того, що при звільненні 29.12.2015 р. ОСОБА_1 видано розрахунковий лист за грудень 2015 р., з якого вбачається, що нарахована лише компенсація за щорічну відпустку (за 4 календарних дня) в розмірі 889,68 грн., а у період з 07.05.2015 р. по 09.11.2015 р. ОСОБА_1 не працював з поважних причин (був незаконно звільнений) і за ним не зберігався заробіток, суд дійшов висновку, що для розрахунку середньомісячного заробітку для обчислення виплати за час вимушеного прогулу необхідно взяти дані листопада та квітня 2015 р.

Враховуючи, що між позивачем та ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» відсутній спір щодо розміру компенсація за невикористану щорічну відпустку за 2015 р., суд дійшов вуисновку, що відповідач безпідставно не здійснив своєчасний розрахунок по цьому виду виплат.

Пунктом 2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004р. N 5, передбачено, що інші заохочувальні такомпенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До них належить матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом).

Проаналізувавши зазначені вище обставини, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за час вимушеного прогулу у розмірі 10 413,26 грн. у звязку з незаконним відстороненням від роботи з 04.12.2015 р. по 29.12.2015 р.; компенсації за час вимушеного прогулу з 30.12.2015 р. по дату ухвалення рішення у справі з розрахунку, що середній заробіток за 2 місяці становив 72,82 грн. за годину 88 330,66 грн.; середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 29.12.2015 р. по дату ухвалення рішення у справі 88 330,66 грн.; 8767,60 грн. компенсації за невикористану щорічну основну відпустку; компенсацію за невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2015 р. в сумі 2800 грн.

Крім того, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача в рахунок відшкодування завданої діями відповідача позивачу моральної шкоди 2000 грн.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд дійшов помилково, виходячи з наступного.

Так, приймаючи рішення по справі судом не було враховано те, що порядок навчання та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників у процесі трудової діяльності, а також учнів, курсантів, слухачів та студентів навчальних закладів під час трудового і професійного навчання встановлює Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затверджене наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 15 від 26.01.2005р. ( далі Типове положення). Згідно п. 1.3 Типового положення вимоги цього положення є обов'язковими для виконання усіма центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, бюджетними установами та суб'єктами господарювання (далі - підприємства) незалежно від форми власності та видів діяльності. Відповідно до п. 3.17 Типового положення працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються. Організаційне забезпечення роботи комісії (організація проведення перевірки знань з питань охорони праці, оформлення, облік і зберігання протоколів перевірки знань, оформлення і облік посвідчень про перевірку знань з питань охорони праці) згідно п. 3.18 Типового положення покладається на суб'єкт господарювання, яким проводилось навчання з питань охорони праці. Термін зберігання протоколів перевірки знань з питань охорони праці не менше 5 років. Посадові особи та інші працівники, зайняті на роботах, зазначених у Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 15 від 26.01.2005р. та Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженому наказом МОЗ України та Держнаглядохоронпраці України від 23.09.94р. № 263/121 (далі - роботи підвищеної небезпеки), згідно п. 4.1 Типового положення проходять щороку спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Спеціальне навчання з питань охорони праці може проводитись як безпосередньо на підприємстві, так і іншим суб'єктом господарювання, який в установленому Типовим положенням порядку проводить відповідне навчання. У разі здійснення професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безпосередньо на підприємстві спеціальне навчання з питань охорони праці є складовою зазначеної професійної підготовки ( п.4.2). При цьому спеціальне навчання з питань охорони праці проводиться роботодавцем на підприємстві за навчальними планами та програмами, які розробляються з урахуванням конкретних видів робіт, виробничих умов, функціональних обов'язків працівників і затверджуються наказом ( п.4.3). Перевірка знань з питань охорони праці після проведення спеціального навчання проводиться комісією підприємства. У разі неможливості створити комісію з перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві перевірка знань проводиться комісією спорідненого підприємства або територіального управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці ( п.4.4).

Таким чином, із системного аналізу змісту Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 15 від 26.01.2005р., випливає, що спеціальне навчання з питань охорони праці може проводитись як безпосередньо на підприємстві, так і іншим суб'єктом господарювання, який в установленому Типовим положенням порядку проводить відповідне навчання. При цьому спеціальне навчання з питань охорони праці проводиться роботодавцем на підприємстві за навчальними планами та програмами, які розробляються з урахуванням конкретних видів робіт, виробничих умов, функціональних обов'язків працівників і затверджуються наказом. Але перевірка знань з питань охорони праці після проведення спеціального навчання проводиться комісією підприємства і тільки у разі неможливості створити комісію з перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві, перевірка знань проводиться комісією спорідненого підприємства або територіального управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці

Як убачається з матеріалів справи, наказом Генерального директора ТОВ Стивідорна компанія Нікмет-Термінал№ 259 від 06.10.2014р. було затверджено та введено в дію Порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці та пожежної безпеки на підприємстві ( а.с.116 т.1). Наказом № 170 від 02.07.2015р. була створена постійно діюча комісія по перевірці знань з питань охорони праці підприємства (а.с. 141 т.1). 06 серпня 2015р. між ТОВ Стивідорна компанія Нікмет-Термінал та ТОВ «Регіональний центр з розвитку морських терміналів» було укладено договір про надання освітніх послуг та здійснення навчання (підготовку, підвищення кваліфікації) працівників ТОВ Стивідорна компанія Нікмет-Термінал№11/06/08-15 в тому числі за робітничею професією докера-механізатора комплексної бригади на навантажувально розвантажувальних роботах (а.с.15 т.2). 28 вересня 2015 р. відповідачем та ТОВ «Регіональний центр з розвитку морських терміналів» було погоджено Тематичний план та програма навчання з питань охорони праці та технології виконання робіт для праціваників ТОВ Стивідорна компанія Нікмет-Термінал( а.с. 20 т.2).

Після поновлення позивача на роботі, відповідач 09.11.2015р. звернувся до ТОВ «Регіональний центр з розвитку морських терміналів» з проханням провести позивачу щорічне спеціальне навчання з питань охорони праці для працюючих в ТОВ Стивідорна компанія Нікмет-Термінал ( а.с.17 т.2), а Додатком №5 до договору№11/06/08-15 від 06 серпня 2015р. було визначено термін та графік навчання ( а.с.18 т.2). 10 листопада 2015р. відповідачем було видано наказ № 296, яким позивача було направлено на навчання до ТОВ «Регіональний центр з розвитку морських терміналів». 11 листопада 2015р. позивач був ознайомлений з даним наказом, про що свідчить його заява від 11.11.2015р.( а.с.142 т.1), в якій він також повідомив відповідача про своє бажання пройти навчання в незалежній організації за власні кошти. Листом від 12 листопада 2015р. відповідач повідомив позивача про необхідність виконання наказу № 296 від10 листопада 2015р., копію якого позивач отримав 13.11.2015р. ( а.с.143 т.1). Не зважаючи на це позивач навчання в ТОВ «Регіональний центр з розвитку морських терміналів» не пройшов ( а.с.144 т.1). Згідно акту від 04 грудня 2015р.( а.с.145 т.1) позивач на засідання постійно діючої комісії з перевірки знань з питань охорони праці ТОВ Стивідорна компанія Нікмет-Термінал 04 грудня 2015р. о 14 год. не зявився та в цей же день надав відповідачу витяг з протоколу №89-о-150П засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці НЦ ТОВ «Миколаївський інститут професійного розвитку і освіти» від 09.10.2015р., згідно якого зазначена комісія перевірила його знання та встановила, що він допускається до виконання робіт згідно професії та посвідчення з відміткої даної установи про результати перевірки його знань: «знає». Проте, як убачається з тексту протоколу №89-о-150П засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці НЦ ТОВ «Миколаївський інститут професійного розвитку і освіти» від 09.10.2015р., комісією були перевірені знання позивача не по всім нормативним актам з охорони праці по зрівнянню з тими, які були визначені відповідачем як необхідні для вивчення за професією механізатор (докер-механізатор)комплексної бригади на навантажувально - розвантажувальних роботах в погодженому з ТОВ «Регіональний центр з розвитку морських терміналів» Тематичному плані та програмі навчання з питань охорони праці та технології виконання робіт для праціваників ТОВ Стивідорна компанія Нікмет-Термінал.

Більш того, позивач всупереч вимогам п. 4.4Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, навіть після проведення спеціального навчання у сторонній організації, навчання у якій не було ним погоджено з відповідачем, у визначений строк, а саме 04 грудня 2015р. не зявився на засідання постійно діючої комісії з перевірки знань з питань охорони праці ТОВ Стивідорна компанія Нікмет-Термінал та не склав іспит. НЦ ТОВ «Миколаївський інститут професійного розвитку і освіти», в якому складав іспит позивач, не є ні комісії з перевірки знань з питань охорони праці відповідача, ні комісією спорідненого з відповідачем підприємства, ні комісією територіального управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Аналіз зазначених вище обставин справи свідчить про те, що позивач не пройшов в установленому Типовим положенням порядку у відповідності до Тематичного плану та програми навчання з питань охорони праці та технології виконання робіт для праціваників ТОВ Стивідорна компанія Нікмет-Терміналщорічну перевірку знань, пройти яку він був зобовязаний наказом № 296 від10 листопада 2015р.

04 грудня 2015р. начальником служби охорони праці, екології і техногенної безпеки видав припис директору по експлуатації ОСОБА_4 про заборону позивачу виконувати роботи підвищеної безпеки з 14 год. 30 хв. 04 грудня 2015р. Зміна, в якій повинен був працювати позивач в цей день розпочиналася о 20 год. Тому позивач о 20 год. 04 грудня 2015р. не був допущений до виконання своїх трудових обовязків, що не заперечується позивачем та підтверджується нарядом завданням № 2353 для бригади № 104, в якому не зазначено позивача як особу, яка пройшла інструктаж та допущена до виконання робіт. Таким чином, фактичний не допуск позивача до роботи в цей день відбувся, хоч і на підставі припису начальника служби охорони праці, екології і техногенної безпеки від 04 грудня 2015р., але безпосереднім керівництвом позивача. На час початку зміни ( 20 година) робочий час адміністрації підприємства закінчився. 05 та 06 грудня 2015р. були вихідними днями, а 07 грудня 2015р. Генеральним директором було видано наказ № 320 щодо дій, повязаних з приписом від 04.12.2015р., згідно якого позивачу було запропоновано перейти на роботу, яка не повязана з підвищеною небезпекою, а в разі його відмови встановити йому простій з вини працівника. З даним наказом позивач був ознайомлений, про що свідчить його підпис на наказі з зазначенням того, що він з ним не згоден( а.с. 152 т.1). 11.12.2015р. відповідач на виконання наказу № 320 від 07.12.2015р. письмово запропонував позивачу вакантні посади, не повязані з підвищеною небезпекою. Згідно акту від 15.12.2015р. позивач усно відмовився від запропонованих вакансій та зафіксувати факт письмової відмови не побажав ( а.с. 153 т.1). Наказ № 320 від 07.12.2015р. позивачем не оспорюється.

Аналіз зазначених обставин у їх сукупності свідчить про те, що ствердження позивача про те, що до часу звільнення його з роботи ( 29 грудня 2015р.) йому було не відомо про причини не допуску його до роботи починаючи з 04 грудня 2015р., а також про неправомірність дій відповідача щодо не допуску його до роботи не відповідають матеріалам справи. Суд даним обставинам не дав належної правової оцінки і помилково дійшов висновку про неправомірність дій відповідача по відстороненню позивача від роботи з 04 грудня до 29 грудня 2015р.

Не відповідає обставинам справи також висновок суду про неправомірність дій відповідача через те, що відповідач не запропонував позивачу повторно пройти спеціальне навчання, так як позивач однозначно заявив відповідачу, що не бажає проходити навчання у порядку, визначеному відповідачем. Даних про те, що позивач довів до відома відповідача про своє бажання пройти спеціальне навчання у порядку, визначеному відповідачем, після 04 грудня 2015р., позивач суду не надав.

Саме по собі оформлення факту не допуску позивача до роботи, повязаної з підвищеною небезпекою, який відбувся пізно ввечері 04 грудня 2015р., наступного робочого дня, а саме 07 грудня 2015р., шляхом видачі Генеральним директором наказу № 320, з урахуванням конкретних обставин по справі, а також з урахуванням п.4 наказу Генерального директора № 296 від10 листопада 2015р., яким позивач був направлений на навчання в ТОВ «Регіональний центр з розвитку морських терміналів», в якому зазначено, що при незадововільному результаті знань позивача, не допускати останнього до виконання робіт, свідчить про відповідність оформлення відсторонення позивача від роботи діючому законодавству.

На час розгляду справи судом апеляційної інстанції рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 09.11.2015р. скасовано, а характеристика позивача, викладена відповідачем в касаційній скарзі на рішення Апелчційного суду Миколаївської області від 09.11.2015р., не свідчить про упереджене ставлення відповідача до позивача. Інших доказів наявності упередженого ставлення відповідача до позивача, позивачем надано не було.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» щодо відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 04.12.2015 р. по 29.12.2015 р. включно та стягнення з ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» на користь ОСОБА_1 10413,26 грн. за вимушений прогул за вказаний період слід скасувати та ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення про відмову у їх задоволенні.

З урахуванням викладеного, не відповідає обставинам справи також висновок суду про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 1277/К від 29.12.2015 р. ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» про звільнення ОСОБА_1, про поновлення його на посаді механізатора (докера-механізатора) комплексної бригади на вантажно-розвантажувальних роботах 3 класу в ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу в сумі 88330,26 грн.

При цьому колегія суддів враховує те, що раніше наказом № 37 від 11 лютого 2015р. до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення вимог Інструкції про заходи пожежної безпеки на обєктах ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал», Загальної інструкції з охорони праці для працюючих в ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал», а саме за те, що він 10 лютого 2015р. в порушення приписів названих інструкцій палив в недозволеному місці ( на території складу і на зауваження припинити паління відповів відмовою). З цим наказом позивач був ознайомлений і його не оскаржує.

Згідно п. 3.8 Правил внутрішнього трудового розпорядку, які діють в ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал», працівники товариства зобовязані неухильно дотримуватися порядку і правил, встановлених законодавством, наказами інструкціями та іншими нормативними актами, що діють на морському транспорті та на підприємстві.

Позивач мав діючий спеціальний допуск до виконання безпечних робіт до 04 грудня 2015р. Не виконавши наказ № 296 від 10 листопада 2015р., яким позивач був направлений на навчання в ТОВ «Регіональний центр з розвитку морських терміналів» в строки, відповідно до «Плану графіку проведення спеціального навчання та перевірки знань з питань охорони праці та пожежної безпеки», а саме не пройшовши в установленому Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 15 від 26.01.2005р., та наказом № 296 від10 листопада 2015р., порядку навчання в ТОВ «Регіональний центр з розвитку морських терміналів» в строки, визначені в наказі № 296 від10 листопада 2015р., додатку № 5 до договору№11/06/08-15 від 06 серпня 2015р. та не зявившись 04 грудня 2015 року на засідання постійно діючої комісії з перевірки знань з питань охорони праці ТОВ Стивідорна компанія Нікмет-Терміналдля перевірки знань, з урахуванням вище викладених обставин, позивач умисно порушив діючий на підприємстві порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, встановлений СТП 06-04:2014, Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, наказом № 296 від 10 листопада 2015р., чим допустив порушення трудової дисципліни. Дане порушення трудової дисципліни спричинило для підприємства негативні наслідки, повязані з необхідністю вчинення термінових організаціно розпорядних дій, повязаних з заміною позивача в виробничому процесі у пізній час після недопуску його о 20 год. 04 грудня 2015р. до виконання роботи підвищеної безпеки.

Згідно акту комісії від 04 грудня 2015р. позивач відмовився від письмових пояснень з приводу його неявки 04 грудня 2015р. на засідання постійно діючої комісії з перевірки знань з питань охорони праці ТОВ Стивідорна компанія Нікмет-Термінал. 07 грудня 2015р. Генеральним директором було видано наказ № 320 щодо дій, повязаних з приписом від 04.12.2015р., згідно якого позивачу було запропоновано перейти на роботу, яка не повязана з підвищеною небезпекою, а в разі його відмови встановити йому простій з вини працівника. Крім того, в даному наказі було зазначено про те, що у звязку з діючим дисциплінарним стягненням у вигляді догани у звязку з порушенням правил пожежної безпеки, підготувати та оформити подання до професійної спілки щодо отримання згоди на звільнення позивача за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України. З даним наказом позивач був ознайомлений, про що свідчить його підпис на наказі з зазначенням того, що він з ним не згоден( а.с. 152 т.1). 11.12.2015р. відповідач на виконання наказу № 320 від 07.12.2015р. письмово запропонував позивачу вакантні посади, не повязані з підвищеною небезпекою. Згідно акту від 15.12.2015р. позивач усно відмовився від запропонованих вакансій та зафіксувати факт письмової відмови не побажав ( а.с. 153 т.1).

Адміністрація звернулася до профкому підприємства з поданням про дачу згоди на звільнення позивача з роботи за п.3 ст. 40 КЗпП України від 14 грудня 2015р.

Рішенням президії профкому профспілкової організації ТОВ Стивідорна компанія Нікмет-Термінал від 29.12.2015р. була надана згода на звільнення позивача з роботи за п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне не виконання без поважних причин обовязків покладених трудовим договором і Правилами внутрішньогор трудового розпорядку. До цього президія профкому збиралася для розгляду даного подання 14 та 21 грудня 2015р. Кожен раз позивач запрошувався на всі засідання президії, але не зявлявся на засідання, мотивуючи недостатнім терміном для ознайомлення з документами, які стали підставою для подання про його звільнення.

29 грудня 2015р. відповідачем було видано наказ № 1277/К про звільнення позивача - механізатора (докера-механізатора) КБВРР 3 класу з 29 грудня 2015р. за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором і Правилами внутрішнього трудового розпорядку( п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України).

Згідно п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які не втратили юридичної сили (ст. 151 КЗпП України).

Попереднє дисциплінарне стягнення, накладене на позивача наказом № 37 від 11 лютого 2015р. достроково не знято, дія його продовжується до лютого 2015р. Правомірність даного стягненняч позивачем не оспорюється.

Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, колегія суддів вважає, що звільнення позивача з роботи за наказом № 1277/К від 29.12.2015 р. здійснено відповідачем правомірно у відповідності до вимог трудового законодавства. А враховуючи обставини порушень трудової дисципліни, допущених позивачем, а також характер діяльності підприємства, яка повязана з використанням джерел підвищеної небезпеки, колегія суддів вважає, що накладення на позивача такого дисциплінарного стягнення, як звільнення за систематичне невиконання працівником обовязків, покладених на нього трудовим договором та Правилами внутрішнього трудового розпорядку є співмірним з вчиненим ним порушенням.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 1277/К від 29.12.2015 р. ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» про звільнення ОСОБА_1 з роботи, поновлення його на посаді механізатора (докера-механізатора) комплексної бригади на вантажно-розвантажувальних роботах 3 класу в ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу в сумі 88330,26 грн., а тому рішення суду в цій частині слід скасувати та ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення про відмову у їх задоволенні.

Що стосується позовних вимог про стягнення компенсацію за невикористану планову відпустку за 2015 р. в розмірі 8767,60 грн., відшкодування за несвоєчасний розрахунок по виплаті компенсації за невикористану планову відпустку за 2015 р. з 29 грудня 2015р. по день ухвалення рішення та стягнення компенсацію за невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 2800 грн., то приймаючи рішення по справі про задоволення цієї частини позовних вимог, суд першої інстанції не врахував наступне.

Згідно ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Відповідно до ст.75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відліковується з дня укладення трудового договору. Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи згідно ст. 79 КЗпП України надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. У разі звільнення працівника йому відповідно до ст. 83 КЗпП України виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Як убачається з матеріалів справи, позивач був прийнятий на роботу з 01.06.2012р. ( а.с.105 т.1). Тому початок відліку відпрацьованого робочого року, за який він вперше мав право на відпустку почався не з 01 січня 2012р., а з 01.06.2012р. Тобто, перша відпустка надавалася за період з 01.06.2012р. по 31.05.2013р., друга відпустка за період з 01.06.2013р. по 31.05. 2014р. і так далі, не зважаючи на те, з якої дати фактично йому надавалася відпустка. Останні віпустки надавалися позивачу у 2014 році. Відповідно до наказу № 175/К від 24.04.2014р. позивачу була надана щорічна відпустка з 10 по 23 травня 2014р. тривалістю 14 календарних днів за період з 01.06.2014р. по 31.05.2015р. Згідно наказу № 591/К від 22.10.2014р. позивачу була надана щорічна відпустка з 02 по 11 листопада 2014р. тривалістю 10 календарних днів за період з 01.06.2014р. по 31.05.2015р. та додаткова відпустка тривалістю 4 календарні дні за цей же період з 12 по 15 листопада 2014р. Таким чином, позивачу в 2014р. була надана щорічна основна відпустка за період з 01.06.2014р. по 31.05.2015р. тривалістю 24 календарних дні.

Із системного аналізу як тексту пірвісної та уточненої позовної заяви, так і доданих до них позивачем розрахунків, позивач просив стягнути на його користь компенсацію за невикористану відпустку за 7 місяців, а саме за листопад та грудень 2014р. та за січень, лютий, березень, квітень та листопад 2015р.

Згідно наказів № 175/К від 24.04.2014р. та № 175/К від 24.04.2014р. позивачу вже була надана відпустка за листопад та грудень 2014р., а також за січень, лютий, березень та квітень 2015р.

З 07 травня 2015р. по 09 листопада 2015р. позивач не працював у звязку з його звільненням. Після поновлення його на роботі він знову приступив до роботи 09.11.2015р. 04 грудня він був відсторонений від роботи, а 29 грудня звільнений з роботи. На даний час набрало законної сили рішення суду про правомірність звільнення позивача з роботи з 07 травня 2015р. Як убачається з тексту наказу № 1277/К від 29 грудня 2015р. про звільнення позивача йому була нарахована компенсація за невикористаниу відпустку за період з 10 листопада по 29 грудня 2015р., тобто за 4 дні. Компенсацію за ці дні у розмірі 889,68 грн. позивач отримав ( а.с. 17т.1).

Зазначені обставини свідчать про те, що заявлені в установленому законом порядку по даній справі вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за невикористану відпустку за вказаний ним період є необгрунтованими. При цьому колегія суддів враховує те, що саме по собі повідомлення працівниками відповідача позивача про те, що згідно графіку відпусток на 2015р. йому буде надана щорічна відпустка в грудні, є підтвердженням того, коли згідно графіка позивач міг підти у відпустку у разі продовження роботи на підприємстві відповідача, а не підтвердженням того за який період буде надаватися така відпустка. Суд даним обставинам належної правової оцінки не дав і помилково дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача в цій частині.

Отже на дату звільнення позивач, з урахуванням відпрацьованого ним часу, мав право на компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 4 дні. Дана компенсація була виплачена позивачу.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення на його користь відшкодування за несвоєчасний розрахунок через невиплату компенсації за невикористану планову відпустку за 2015 р. з 29 грудня 2015р. по день ухвалення рішення також є неправомірні, оскільки згідно ст. 117 КЗпП України тільки у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, чого не сталося в даному випадку.

Даним обставинам суд також не дав належної правової оцінки і помилково дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування за несвоєчасний розрахунок по виплаті компенсації за невикористану планову відпустку за 2015 р. з 29 грудня 2015р. по день ухвалення рішення у сумі 88330,62грн. Тому рішення суду і в цій частині слід скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні вимог.

Матеріальна допомога на оздоровлення згідно п. 5.20 Колективного договору при наявності коштів надається працівника підприємства один раз на рік при умові надання щорічної відпустки за графіком і не менше 14 днів у розмірі посадового окладу. Оскільки позивач на час його звільнення не мав права на щорічну відпустку тривалістю не менше 14 днів, то його вимоги про стягнення з відповідача на його користь компенсації невиплаченої йому матеріальної допомоги, що виплачується при наданні щорічної відпустки у розмірі 2800грн. є необгрунтованими. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення компенсації невиплаченої матеріальної допомоги, суд цим обставинам належної правової оцінки не дав і помилково дійшов висновку про їх обгрунтованість.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Оскільки судом не встановлено порушень трудових прав позивача при його звільненні з роботи, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, спричиненої незаконним на думку позивача звільненням та відстороненням його від роботи, також є необґрунтованими.

Керуючись ст. ст.303,307,309, 214,316 ЦПК України, судова колегія,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 серпня 2016 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» про визнання незаконним та скасування наказу № 1277/К від 29.12.2015 р. ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» про звільнення ОСОБА_1, поновлення його на посаді механізатора (докера-механізатора) комплексної бригади на вантажно-розвантажувальних роботах 3 класу в ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал», стягнення з ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу з 30 грудня 2015 року по день ухвалення судового рішення, визнання протиправними дій ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» щодо відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 04.12.2015 р. по 29.12.2015 р. включно, стягнення з ТОВ «Стивідорна компанія Нікмет-Термінал» на користь ОСОБА_1 10413,26 грн. за вимушений прогул за вказаний період, стягнення компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік в розмірі 876760грн., компенсації за несвоєчасний розрахунок по виплаті компенсації за невикористану планову відпустку за 2015 рік за період з 29 грудня 2015р. по день ухвалення рішення по справі, компенсації за невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення, що виплачується при наданні щорічної відпустки у розмірі 2800грн. та моральної шкоди у розмірі 60000грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після його проголошення в касаційному порядку.

Головуючий

Судді