Рішення № 63163339, 01.12.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/4504/15-ц 01.12.2016 01.12.2016 01.12.2016

Провадження №22-ц/784/2506/16

Категорія 27 Головуючий у судді першої інстанції : Лазарева Г.М.

Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1грудня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О., Коломієць В.В.

із секретарем судового засідання: Богуславською О.М.,

за участю: відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 серпня 2016р, ухваленого за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

(далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»)

до

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 5 лютого 2008 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № NKK0GA0000000001, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі67300 доларів США зі сплатою 10,8% процентів річних на залишок за кредитом строком до 5 лютого 2028 р.

Одночасно, з метою забезпечення виконання кредитного договору з відповідачкою ОСОБА_4 було укладено договір поруки № NKK0GA0000000001, а 27 грудня 2006 р. з відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір поруки за № NKK0GL04040011/1, за якими поручителі зобовязались відповідати перед кредитором за виконання зобовязань за кредитним договором у тому ж розмірі , що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів,

пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Посилаючись на те, що відповідачі порушують кредитні зобовязання, у звязку з чим та станом на 14 липня 2015 р. утворилась заборгованість, позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь 128213,69 доларів США заборгованості за кредитним договором, яка складається з 56531,08 доларів США заборгованості за кредитом; 26646,42 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом; 1124,08 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 37795 доларів США пені за порушення строків виконання зобовязань за кредитним договором, а також 11,38 доларів США (штраф фіксована частина) та 6104,87 доларів США штраф (процентна складова).

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 серпня 2016р. позов задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 1985575 грн. 67 коп. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на те, що суд в порушенні ст. 533 ЦК України стягнув кредитну заборгованість у гривні та безпідставно відмовив у стягненні пені, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 5 лютого 2008 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № NKK0GA0000000001, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі67300 доларів США зі сплатою 10,8% процентів річних на залишок за кредитом строком до 5 лютого 2028 р.

Одночасно, з метою забезпечення виконання кредитного договору з відповідачкою ОСОБА_4 було укладено договір поруки № NKK0GA0000000001, а 27 грудня 2006 р. з відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір поруки за № NKK0GL04040011/1, за якими поручителі зобовязались відповідати перед кредитором за виконання зобовязань за кредитним договором у тому ж розмірі що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

З матеріалів справи вбачається, що з 15 лютого 2011 р. відповідачка припинила виконувати свої зобовязання за кредитним договором, у звязку з чим станом на 14 липня 2015 р. утворилась 128213,69 доларів США заборгованості за кредитним договором, яка за розрахунком відповідача складається з 56531,08 доларів США заборгованості за кредитом; 26646,42 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом; 1124,08 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 37795 доларів США пені за порушення строків виконання зобовязань за кредитним договором, а також 11,38 доларів США (штраф фіксована частина) та 6104,87 доларів США штраф (процентна складова)

Відповідно до п.п. 2.2.10 та 2.3.3 кредитного договору, у разі порушення позичальником зобовязань, передбачених умовами даного кредитного договору Банк має право вимагати, а позичальник зобовязаний достроково погасити заборгованість перед Банком у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 1 вересня 2015 року на адресу позичальника та поручителів було направлено повідомлення про погашення кредитної заборгованості, яке відповідачами залишено без задоволення ( а.с. 10,11-12).

За таких обставин, з урахуванням положень ст. ст. 526, 527, 553, 554, 611, 625, 1054 ЦК України суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність вимог Банку щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентів за користування кредитом та комісії.

Разом з тим, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції щодо звільнення відповідачів від сплати пені.

Так, за положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання (частини перша, третя статті 549 ЦК України).

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що за змістом частини третьої статті 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

З розрахунку позивача вбачається, що пеня була нарахована на 56531,08 доларів США заборгованості за кредитом та 26646,42 доларів США заборгованості по процентам, а тому розмір пені 37 795,85 доларів США до розміру основного боргу за кредитом є значно меншим.

Таким чином, суд першої неправильно застосував положення частини третьої статті 551 ЦК України та звільнив відповідачів від сплати пені .

Крім того, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції щодо стягнення кредитної заборгованості в національній валюті.

Так, відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Згідно зі статтею 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків з розміщення, залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Статтею 5 Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України (далі НБУ). Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Крім того, Національним банком України на виконання положень статті 11 Декрету прийнято Положення.

Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

Відповідно до розяснень, викладених у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрет.

Отже, якщо в кредитному договорі виконання зобовязання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України), то за наявності хоча б в однієї зі сторін зобовязання (у банку-отримувача або в ініціатора платежу) індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (стаття 5 Декрету), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

На момент видачі кредиту відповідачці ПАТ КБ «ПриватБанк» мав Банківську ліцензію № 22 та Дозвіл № 22-2, видані Національним банком України 4грудня 2001 р., додаток до дозволу № 22-2, видані Національним банком України 29 2003 р., які дозволяють банку виконувати банківські операції, передбачені ст. 47 Закону, що не оспорювалось сторонами в судовому засіданні.

Така правова позиція узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом України в постанові № 6-1680цс15 від 10 лютого 2016 р., яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для застосування.

Також не можна погодитись з висновком суду першої інстанції щодо необхідності стягнення штрафу у розмірі 6104,87 доларів США як процентної складової.

Штрафом є неустойка, що обчислюється від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України).

Виходячи з аналізу частини 2 статті 549 ЦК, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Пунктом 4.3 кредитного договору передбачено, що у разі порушення строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. та 5% від суми позову.

За змістом цього зобов'язання нарахування процентної (розрахункової) частини штрафу повязано не з певною подією кредитних правовідносин (прострочення платежів), а з фактом звернення з позовом, що не відповідає сутності штрафу як способу забезпечення виконання зобов'язання.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим лише штраф в розмірі фіксованої частини 250 грн. або 11,38 доларів США.

Крім того, стягуючи кредитну заборгованість в солідарному порядку з трьох відповідачів, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що з відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були укладені самостійні договори поруки і вони між собою солідарно не поручались за боржника.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду слід змінити, стягнувши кредитну заборгованість в іноземній валюті у розмірі 122107, 96 доларів США, яка складається з 56531,08 доларів США заборгованості за кредитом; 26646,42 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом; 1124,08 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 37795 доларів США пені за порушення строків виконання зобовязань за кредитним договором, та 11,38 доларів США (штраф фіксована частина) с ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_4, та з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_5.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати понесені останнім на оплату судового збору до суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції пропорційно задоволеним вимогам, що становить 95 % та складає 84256 грн. 45 коп., тобто по 28 085 грн. 48 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 серпня 2016 року змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.

Стягнути з ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № NKK0GA0000000001 від 5 лютого 2008 року, яка утворилась станом на 14 липня 2015 року у розмірі 122107, 96 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № NKK0GA0000000001 від 5 лютого 2008 року, яка утворилась станом на 14 липня 2015 року у розмірі 122107, 96 доларів США.

Стягнути ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» по 28085 грн. 48 коп. судових витрат з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.О. Шаманська

Судді О.О. Данилова

ОСОБА_6