Рішення № 63162552, 01.12.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 128/2248/16-ц Провадження № 22-ц/772/3499/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 57 Доповідач Медяний В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,

за участю секретаря Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-земельний союз «АЛЬЯНС» про стягнення безпідставно набутих коштів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2016 року,

встановила:

31 травня 2016 року позивач ОСОБА_2, інтереси якого представляє ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до ТОВ «Юридично-земельний союз «АЛЬЯНС» про стягнення безпідставно набутих коштів.

Посилається на те, що згідно із рішення 3 сесії 7 скликання Жабелівської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 23 грудня 2015 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею 0,6300 га за адресою с. Жабелівка, вул. О. Кошового, 79.

З метою виготовлення даної технічної документації ОСОБА_2 11 січня 2016 року звернувся до ТОВ «Юридично-земельний союз «АЛЬЯНС» якому, не дивлячись на відсутність укладеного договору, згідно накладної №1 від 11 січня 2016 року сплатив кошти в сумі 1200,00 грн.

Проте, технічну документацію відповідач ТОВ «Юридично-земельний союз «АЛЬЯНС» позивачу не виготовляв, а сплачені гроші назад не повернув.

28 січня 2016 року представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулась до відповідача з вимогою повернути безпідставно набуті кошти. Проте, відповідач кошти так йому і не повернув.

В звязку із цим позивач змушений був звернутися за захистом свого порушеного права до суду та просив стягнути з ТОВ «Юридично-земельний союз «АЛЬЯНС» на його користь безпідставно набуті кошти в розмірі 1200 грн., а також всі понесені ним судові витрати пов'язані з розглядом даної справи.

Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 46-47).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2016 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити повністю. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач у справі ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу повністю підтримали та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник відповідача у справі ТОВ «Юридично-земельний союз «АЛЬЯНС» до суду апеляційної інстанції не зявився, тому відповідно до вимог ст. 74 , ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у його відсутність.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобовязана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що між сторонами виникли договірні відносини, підтвердженням чого є отримання позивачем накладної № 1 від 11 січня 2016 року, що є розрахунковим документом у сенсі п. 9.13 Правил побутового обслуговування населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року № 313, у звязку з чим договірний характер спірних відносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, зокрема щодо зобовязання повернення безпідставно набутого майна. Водночас позивачем не було надано жодного доказу на те, що відповідач своєчасно не приступив до виконання взятих на себе зобовязань по наданню послуг з складання техдокументації або виявлені недоліки в наданні таких послуг або наявні істотні недоліки в наданні таких послуг, суду не надано. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши відсутність порушень прав споживача з боку відповідача, дійшов висновку про відмову у задоволені позову ОСОБА_2

Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Перелік способів захисту цивільних справ та інтересів міститься в статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» розяснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, об'єктом захисту є порушене право чи інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного захисту. Однак, судом не встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача.

Проте зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає з огляду на зазначене.

Судом першої інстанції встановлено що з метою виготовлення технічної документації позивач у справі ОСОБА_2 звернувся до відповідача ТОВ «Юридично-земельний союз «АЛЬЯНС» та в якості оплати ним було передано відповідачеві грошові кошти в розмірі 1200,00 грн., що підтверджується накладною № 1 від 11 січня 2016 року, виданою ТОВ «Юридично-земельний союз «АЛЬЯНС» (а.с. 4).

28 січня 2016 року представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила повернути сплачені нею 04 та 11 січня 2016 року грошові кошти на загальну суму 2400 грн., оскільки, як зазначено в заяві, вона зіткнулася з нечесними діями працівника ОСОБА_4П.(а.с.7-8). Однак сплачені кошти позивачу так і не повернуті, а техдокументація так і не виготовлялася.

Загальні підстави для виникнення зобовязання в звязку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Обєктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Таким чином зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України обєктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_2, не дивлячись на відсутність укладеного договору, надав ТОВ «Юридично-земельний союз «АЛЬЯНС» згідно накладної №1 від 11 січня 2016 року грошові кошти в сумі 1200,00 грн. для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею 0,6300 га за адресою с. Жабелівка, вул. О. Кошового, 79. Проте, технічну документацію відповідач ТОВ «Юридично-земельний союз «АЛЬЯНС» позивачу так і не виготовляв, а сплачені позивачем гроші на неодноразові вимоги ОСОБА_2 назад йому так і не повернув.

Таким чином позивач не довів, що між ним та відповідачем виникли договірні правовідносини після видачі зазначеної накладної. Також сторони у справі не надали суду жодного іншого доказу на підтвердження існування між ними та виконання договірного зобов'язання.

У звязку з цим колегія судді переконана, що суд першої інстанції, установивши, що між сторонами у справі виникли правовідносини, які регулюються ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків, дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення цих коштів за статтею 1212 ЦК України, оскільки встановлено та підтверджується доказами у справі те, що відповідач ТОВ «Юридично-земельний союз «АЛЬЯНС» набув грошові кошти саме без достатніх правових підстав та не повернув їх позивачу ОСОБА_2 на його неодноразові вимоги.

Судом встановлено, що поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов'язання, тому у цьому разі виникнення між ними спору щодо повернення цього майна (сплачених грошових коштів в сумі 1200 грн.), яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення ст. 1212 ЦК України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 березня 2016 р. у справі N 6-2978цс15).

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПУ України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 сплатив за складання позовної заяви адвокату ОСОБА_5 згідно квитанції від 2.06.2016 року 500 грн. ( а.с.10).

Також позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору в суд першої інстанції в сумі 551, 21 грн. (а.с.1) та в суд апеляційної інстанції в сумі 606,32 грн. (а.с. 55, 65).

Таким чином понесені позивачем судові витрати в загальній сумі 1657,52 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно дост. 307 ЦПК Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ч. 1ст. 309 ЦПК Українипідставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування обставин, що мають значення для справи, є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування матеріального або процесуального права.

Зазначені в сукупності обставини, свідчать про неповне зясування судом обставин по справі, неналежну оцінку судом усіх наявних у матеріалах справи доказів, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до положеньст. 309 ЦПК Україниє підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 84, 88, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-земельний союз «АЛЬЯНС» на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти в сумі 1200 грн. та понесені ним судові витрати в сумі 1657,52 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : /підпис/ ОСОБА_6

Судді : /підпис/ ОСОБА_7

/підпис/ ОСОБА_8

Згідно з оригіналом: