Ухвала суду № 63161507, 02.12.2016, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кс/759/2872/16

ун. № 759/13670/16-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2016 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва Заєць Т.О. при секретарі Котляр Ю.М., за участі прокурора Київської місцевої прокуратури №8 Коркуна Р.В., підозрюваного ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015100080000024 від 03.03.2015 року, в м. Києві клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Пироговичі, Іванківського району, Київської обл., громадянин України, одружений, з вищою освітою, працюючого директором ТОВ «Білтек Буд», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, раніше не засуджений, підозрюваний у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

10.10.2016 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Святошинського УП ГУ НП в м. Києві Карасьова Д.С., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №8 Коширець В.В. про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтоване наступним. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2, займаючи з 2013 року посаду керівника ТОВ «Білтек Буд» (код ЄДРПОУ 38690877), будучи службовою особою, постійно виконуючою організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, умисно скоїв службове підроблення та привласнення бюджетних коштів в особливо великому розмірі.

Зокрема, 14.08.2014 року ОСОБА_2, будучи директором ТОВ «Білтек Буд» (код ЄДРПОУ 38690877), уклав з управлінням освіти Святошинської РДА в м. Києві, яке с замовником робіт, в особі начальника ОСОБА_6 договір № 194/14 від 14.08.2014 (далі - Договір) на проведення капітального ремонту фасаду в ЗНЗ № 297 по вул. Жолудева, 3-Г. Ціна договору становить 1 195 000,00 грн. в тому числі ПДВ 199 166,67 грн. Термін виконання робіт за договором становить серпень-вересень 2014 року (п. 5.1 договору). Кінцеві розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після підписання Сторонами акта виконаних робіт (п. 4.2. договору).

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на службове підроблення та привласнення бюджетних коштів в особливо великому розмірі, ОСОБА_2, перебуваючи у невстановленому слідством місці, достовірно знаючи, що роботи по договору № 194/14 від 14.08.2014 року виконані не в повному обсязі, діючи умисно, з метою заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах, маючи на меті отримання законних підстав для проведення оплати по договору, вніс завідомо неправдиві відомості щодо обсягу та вартості виконаних робіт до актів приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 01.12.2014 року на суму 742 280,40 грн. та № 2 від 01.12.2014 на суму 398 957,60 грн., після чого затвердив вказані акти, шляхом внесення в графи «Генпідрядник (підрядник)» свого особистого підпису та поставлення на Актах, відтиску круглої гербової печатки ТОВ «Білтек Буд» (код ЄДРПОУ 38690877).

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, надав вказані акти до управління освіти Святошинської РДА в м. Києві. Наведеними діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 366 КК України.

Крім цього, 14.08.2014 року ОСОБА_2, будучи директором ТОВ «Білтек Буд» (код ЄДРПОУ 38690877), уклав з управлінням освіти Святошинської РДА в м. Києві, яке є замовником робіт, в особі начальника ОСОБА_6 договір № 194/14 від 14.08.2014 на проведення капітального ремонту фасаду в ЗНЗ № 297 по вул. Жолудева, 3-Г. Ціна договору становить 1 195 000,00 грн. в тому числі ПДВ 199 166.67 грн. Термін виконання робіт за договором становить серпень-вересень 2014 року (п. 5.1 договору). Кінцеві розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після підписання Сторонами акта виконаних робіт (п. 4.2 договору).

У подальшому, 01.12.2014 року ОСОБА_2, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на службове підроблення та привласнення бюджетних коштів в особливо великому розмірі, достовірно знаючи, що роботи по договору № 194/14 від 14.08.2014 виконані не в повному обсязі, діючи умисно, з метою заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах, маючи на меті отримання законних підстав для проведення оплати по Договору, вніс завідомо неправдиві відомості щодо обсягу та вартості виконаних робіт до актів приймання виконаних будівельних робіт № 1 від на суму 742 280,40 грн. та № 2 від 01.12.2014 на суму 398 957,60 грн., після чого затвердив вказані акти, шляхом внесення в графи «Генпідрядник (підрядник)» особистого підпису та поставлення на Актах, відтиску круглої гербової печатки ТОВ «Білтек Буд» (код ЄДРПОУ 38690877). Вказані акти надав до управління освіти Святошинської РДА в м. Києві для їх підписання Замовником та подальшого здійснення оплати.

На підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за Договором, бухгалтерією Управління освіти Святошинської РДА в м. Києві підготовлено платіжні доручення № № 4150. 4153, 3973. 3972, 4146, 4145, 4148, 4149, 4151, 4152, 397 Г від 25.12.2014 року, які надано до УДКСУ у Святошинському районі, відповідно до яких на розрахунковий рахунок ТОВ «Білтек Буд» (код ЄДРПОУ 38690877) № 37129001006030 26.12.2014 перераховано кошти у сумі 1141238,00 грн.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 14684/15-45 від 21.10.2015 року нанесено збитки державі на загальну суму 895 427 грн., що на момент вчинення злочину більше ніж в шістсот разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і становить особливо великий розмір.

Таким чином, своїми умисними, протиправними діями, які виразились у привласненні бюджетних коштів в особливо великих розмірах, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами допитів свідків висновками експертів та іншими матеріалами.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання.

Оскільки подані слідчим до клопотання матеріали не містили відомостей про повідомлення ОСОБА_2 про підозру, вручення йому клопотання про обрання запобіжного заходу, слідчим суддею було здійснено виклик ОСОБА_2 до суду за допомогою поштового зв'язку. Проте у визначений час ОСОБА_2 не з'явився до суду.

За відсутності в матеріалах клопотання відомостей про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2, було здійснено запит до міграційної службі і встановлено, що останнє зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 було АДРЕСА_1, звідки він знятий з реєстрації 28.08.2015 року.

Зазначена у клопотанні адреса реєстрації і проживання (АДРЕСА_2) відрізнялася, у зв'язку із чим слідчого було повідомлено про необхідність надання до суду матеріалів кримінального провадження. Вказане було потрібно для встановлення обставини набуття ОСОБА_2 статусу підозрюваного та наявності підстав для подання відповідного клопотання до суду.

01.12.2016 року Слідчий ОСОБА_4. повідомив про неможливість надання матеріалів кримінального провадження, оскільки вони знаходяться в прокуратурі м. Києва.

Через деякий час ОСОБА_4 повідомив, що ОСОБА_2 затримано і скоро доставлять до суду 02.12.2016 року.

Враховуючи відсутність в матеріалах клопотання будь-яких доказів набуття ОСОБА_2 статусу підозрюваного, вчинення ним кримінального правопорушення, відсутність доказів, на які слідчий посилається в клопотання, слідчим суддею було витребувано матеріали кримінального провадження, проте слідчим і прокурором не було надано матеріали кримінальної справи до суду, а лише було надано деякі копії з них.

Підозрюваним, відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

За адресами, на які слідчий стверджує він направляв підозру, на час вчинення відповідних процесуальних дій ОСОБА_2 фактично не проживав і не був зареєстрований, до того ж будь-яких доказів направлення йому підозри слідчий і прокурор не надали.

Матеріали справи і додатково надані документи не містять будь-яких доказів того, що слідчим встановлено місце проживання (реєстрації) ОСОБА_2 і направлення йому повідомлення про підозру. Тобто, відсутні докази набуття ним статусу підозрюваного до 01.12.20116 року.

Матеріали клопотання свідчать, що до 01.12.20116 року ОСОБА_2 не був підозрюваним, в силу положень ч. 1 ст. 42 КПК України, доказів протилежного надано не було.

Отже, лише 01.12.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

За таких обставин, оголошення ОСОБА_2 в розшук, звернення з клопотаннями про дозвіл на затримання і про обрання запобіжного заходу є незаконними.

На час звернення 10.10.2016 року до Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній не набув ще статусу підозрюваного і дане клопотання не могло взагалі подаватися до суду і розглядатися слідчим суддею, оскільки суперечило ст. ст. 42, 176-194 КПК України, а тому воно не може бути задоволене, враховуючи наведені процесуальні порушення, що були допущені прокурором і слідчим при поданні клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вченні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Проте, до клопотання не додано жодних доказів, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, зокрема не надано доказів перебування його на посаді директора товариства, укладення договорів, отримання коштів, обернення їх на власну користь.

Єдиний доказ, що надано лише в сьогоднішньому судовому засіданні - це висновок за результатами проведення судової комісійної будівельно-технічної експертизи від 07.10.2015 року № 7639/7340/15-43, проте на підставі даного висновку неможливо встановити обставини вчинення кримінальних правопорушень і на нього слідчий не посилається у клопотанні, а тому воно не може бути прийняте до уваги взагалі, оскільки ним слідчий не обґрунтовує підстави для обрання запобіжного заходу, зокрема і наявність обґрунтованої підозри у вченні особою кримінального правопорушення.

Слідчий в клопотанні посилається на висновок судово-економічної експертизи № 14684/15-45 від 21.10.2015 року, проте не надає його до суду, в порушення ч. 5 ст. 132 КПК України.

За таких обставин до суду на час розгляду клопотання не було надано будь-яких доказів наявності обґрунтованої підозри у вченні ОСОБА_2 кримінального правопорушення.

В клопотанні не наведено достатніх підстав вважати, що перебуваючи на волі, особа може переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, вчинятиме дії, спрямовані на знищення, спотворення та приховування доказів, які викривають його у вчиненні злочину, перешкоджатиме досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні, шляхом здійснення незаконного впливу на свідків, змушуючи їх свідчити на його користь, вчинюватиме інші кримінальні правопорушення.

До клопотання не додано жодних доказів на підтвердження зазначених у ньому обставин, жоден із вказаних у клопотанні ризиків не підтверджується будь-якими доказами.

Враховуючи наведене, можна стверджувати, що подане клопотання є формальним без зазначення будь-яких доводів і без посилання на докази, які б свідчили про наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Частиною першою статті 29 Конституції України, передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У справі «Луценко проти України» Європейський суд з прав людини у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року в пункті 62 зазначив: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у зазначеному вище положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (див. рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04).

Статті 183-184 КПК України покладають саме на прокурора обов'язок обґрунтовувати наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також доводити, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Проте, на порушення процесуальних норм в клопотанні вказане не доведено. Доводи прокурора зводяться виключно до припущень, що не може слугувати підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також доводи клопотання і прокурора були спростовані в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 5 Листа від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 слідчий суддя, суд має ретельно перевіряти відповідність поданого клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу вимогам статті 184 КПК України, а також своєчасність надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу (не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання); у випадку недотримання слідчим, прокурором вимог статті 184 КПК України слідчий суддя розглядає відповідне клопотання та відмовляє у його задоволенні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Надані до суду клопотання і докази, а також пояснення прокурора не містять будь-яких доказів наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, не підтверджують наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України і недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, а тому на підставі ч. 2 ст. 194 КПК України у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Керуючись вимогами статей 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, 193-194, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ: Т.О.ЗАЄЦЬ