Рішення № 63158719, 30.11.2016, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1834/16-ц

Провадження №2/541/911/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 листопада 2016 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Сидоренка Ю.В.

при секретарі - Лисенко О.В.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОУЛ-УКРАЇНА» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення коштів,

В С ТА Н О В И В:

10 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вказаним позовом до ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА» про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів. В позові посилався на те, що 08 червня 2016 року він уклав договір фінансового лізингу № 00119 з ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА» предметом якого є транспортний засіб (комбайн) марки Jonn Deere 9500. За цим договором товариство зобов'язувалося придбати у свою власність та передати у користування позивачу трактор на строк та на умовах передбачених цим договором. Цього ж дня відповідно до квитанції №0.0.564040862.1 на розрахунковий рахунок № 26009052642625 ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА», що відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк» (код банку отримувача 320649), проведено перерахунок грошових коштів у сумі 75000 гривень 00 копійок, як оплата згідно договору Фінансового лізингу № 00119 за комбайн перший платіж. Після ознайомлення з договором фінансового лізингу йому стало зрозуміло, підписаний ним договір не відповідає ряду норм чинного законодавства, порушує його права, як споживача фінансових послуг. Зміст основного тексту Договору не містить повної та достовірної інформації про фінансові послуги, що надаються ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА». Сторонами договору не був підписаний Додаток №2, що є обставиною яка вказує на не укладання Договору №00119 фінансового лізингу в сумі 75000 гривень 00 копійок, в результаті чого ним безпідставно здійснено перерахування зазначених грошових коштів на рахунок ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА». Вважає, що договір є нікчемним відповідно до статті 220 ЦК України, так як договір не був посвідчений нотаріально. Також зазначав, що у відповідача відсутня ліцензія на здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України також є підставою для визнання правочину недійсним. У зв'язку з цим позивач просив визнати договір фінансового лізингу недійсним та стягнути з відповідача сплачені ним кошти та судовий збір при звернені до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2, що діє на підставі відповідної довіреності (а.с. 53) в судове засідання не зявився, подав заперечення в якому зазначив, що діяльність ТОВ "СОУЛ-УКРАЇНА" базується на ряді норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншого законодавства України щодо надання послуг з фінансового лізингу, що гарантує Товариству його існування на ринку України. Договори, які укладаються з клієнтами ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА», повністю відповідають діючому законодавству України, а тому при вирішенні спорів між сторонами повинні також застосовуватися положення Договору № 00199 та додатків до нього. Вважає позов безпідставним та таким, що не підкріплений жодним належним доказом, даний правочин не підлягає визнанню недійсним лише з підстав заперечення його дійсності Позивачем (лізингоодержувачем). Укладений договір фінансового лізингу є дійсним в силу його укладення та досягнення згоди по всіх істотних умовах між сторонами. Відповідно до Положення, затвердженого розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 22.01.2004 року №21, відповідач отримав Довідку про взяття на облік юридичної особи та має право надавати послуги з фінансового лізингу. Необхідність отримання ліцензії та статусу фінансової установи для здійснення такої діяльності нормативно-правовими актами Нацкомфінпослуг не передбачено. У звязку з чим просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі (а.с. 44-51,63-66).

Оскільки представник відповідача в судове засідання не зявився повторно і не подав заяви про розгляд справи у його відсутність, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, суд, відповідно до ст.224 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що 08 червня 2016 року між ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №00119 фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб (комбайн) марки Jonn Deere 9500, зернова жатка Jonn Deere 622 (п.1.2 договору). Вартість предмету лізингу, відповідно п.8.1 договору становить 750 000 грн. (а.с. 11-15).

Законом України «Про фінансовий лізинг» визначено фінансовий лізинг як вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. За вимогами ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно п 4.1 договору лізингодавець зобов'язаний купити предмет лізингу, за вартістю предмета лізингу, в строк, який передбачає розумний період часу який необхідний для пошуку предмета лізингу, додаткового погодження з лізингоодержувачем характеристик предмета лізингу та узгодження із продавцем усіх правових аспектів із оплати продавцю предмета лізингу, але не більше 60 (шістдесят) робочих днів, та виключно після того, як лізингодавець отримає від лізингоодержувача такі платежі: платіж за оформлення договору; авансовий платіж; різницю до вже сплаченого Авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4. ст. 9 даного договору, або різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п 9.5. ст. 9 даного договору (за наявності). У разі відсутності у продавця визначеного лізингоодержувачем предмета лізингу на дату купівлі та замовлення його продавцем для подальшого продажу лізингодавцю, лізингодавець зобов'язаний повідомити про це лізингоодержувача у письмовій формі у такому випадку строк купівлі предмета лізингу продовжено. Укладеним договором передбачено, що платіж за оформлення договору - першочерговий одноразовий платіж, розмір якого погоджений між сторонами та який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на розрахунковий рахунок лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою, перевіркою, розглядом документів та укладанням договору, а також за здійснення необхідних дій лізингодавця, які пов'язані з передачею предмета лізингу лізингоодержувачу, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір платежу за оформлення договору становить 10 (десять) відсотків від погодженої вартості предмета лізингу.

На виконання умов договору 08 червня 2016 року позивачем сплачено на рахунок відповідача, що вказаний у договорі фінансового лізингу, 75000 грн. як платіж за оформлення договору (квитанція від 08.06.2016 року №0.0.564010862.1 виданої банком «Приватбанк») (а.с18).

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Також встановлено, що згідно п.1.3, 1.4 вказаного договору, лізингодавець разом з продавцем солідарно відповідають перед лізингоодержувачем, виключно за зобовязанням, щодо продажу (поставки) предмета лізингу. Усі ризики по предмету лізингу переходять до лізингоодержувача в момент передачі предмета лізингу згідно акту приймання передачі. П.6.4 договору передбачено, що недоліки предмета лізингу, що виникли у гарантійний строк експлуатації в результаті гарантійних випадків, не з вини лізингоодержувача, усуваються за рахунок продавця. В договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності товару, або виявлення інших недоліків під час гарантійного строку експлуатації. В силу ч. 1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням ст. 808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця, і водночас це обмежує права споживача на захист і отримання відшкодування у передбачених законом випадках. Отже такі умови є несправедливими. Частинами 1, 2 , 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»). Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, за своєю правовою природою, договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України. Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Судом встановлено, що договір фінансового лізингу укладений між сторонами нотаріально посвідчено не було.

Висновки суду, враховуючи вимоги ст. 360-7 ЦПК, узгоджуються з правовими позиціями викладеними у Постанові ВСУ від 16.12.2015 року № 6-2766 цс15 та не суперечать правовим позиціям викладеним у Постанові ВСУ від 11.09.2013 № 6-40 цс 13.

Згідно з розясненнями, що містяться у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне визнати договір фінансового лізингу № 00119 від 08.06.2016 року, укладений між ТОВ «СОУЛ-УКРАЇНА» та ОСОБА_1 недійсним та стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним платіж за оформлення договору в сумі 75 000 гривень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» необхідно стягнути з відповідача на користь позивача сплачений позивачем судовий збір за вимогу немайнового характеру у розмірі 551,20 грн. та на користь держави недоплачений судовий збір за вимогу майнового характеру в сумі 750 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 15, 16, 216, 220, 227, 628, 799, 806, 808 ЦК України, ст. 10, 11, 60, 88, 213, 214, 215, 224, 360-7 ЦПК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 2, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00119, укладений 08 червня 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СОУЛ-УКРАЇНА».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОУЛ-УКРАЇНА» (адреса: 01033, м. Київ, вул.Саксаганського,15 ,офіс 10, код ЄДРПОУ 40099841, р/р 26009052642625 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 320649) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер ДРФО НОМЕР_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1) 75000,00 грн. (Сімдесят пять тисяч гривень 00 коп.), сплачених за договором фінансового лізингу № 00119 від 08 червня 2016 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОУЛ-УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 сплачений за подання позову до суду судовий збір у сумі 551,20 грн. (Пятсот пятдесят одну гривню 20 коп.)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОУЛ-УКРАЇНА» на користь держави судовий збір в розмірі 750,00 грн. (Сімсот пятдесят гривень 00 коп.) на р/р 31210206700012, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач коштів УДКСУ у Миргородському районі, код отримувача за ЄДРПОУ 37845125, банк отримувача ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, призначення платежу: «22030001 Судовий збір; 26436309 (п.1.1)».

Відповідач може подати до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області заяву про перегляд заочного рішення протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з часу проголошення через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_3