Ухвала суду № 63157842, 29.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/4352/16-ц Головуючий у І інстанції Подрєзова Г. О.Провадження № 22-ц/780/5697/16 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 43 29.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючогоБерезовенко Р.В., суддівОлійника В.І., Лівінського С.В.,при секретаріВоробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2016 року у справі за позовом Білоцерківського національного аграрного університету до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, 3-тя особа Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року Білоцерківський національний аграрний університет звернувся із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, 3-тя особа Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.

В обґрунтування позову позивач вказував, що згідно з ордером на тимчасове жиле приміщення № 421 від 14.11.2006 року, виданим ОСОБА_5 та членам її сім'ї в складі: сина ОСОБА_6, дочки ОСОБА_9 була надана для тимчасового проживання на період роботи ОСОБА_5 в університеті на посаді асистенту кафедри агрохімії та ґрунтознавства АДРЕСА_1.

У зв'язку зі звільненням з 30.06.2014 року ОСОБА_5 з роботи, згідно з наказом від 27.06.2014 року № 132/ос, по закінченню строку трудового договору, припинилося право проживання у гуртожитку відповідачки та членів її сім'ї.

Вказує, що кімната № 182 підлягала звільненню, відповідно до п.4 Договору, проте відповідачі зазначену кімнату у гуртожитку не звільнили, що змушує позивача звертатися до суду.

Просив суд виселити ОСОБА_5 разом із членами її сім'ї з кімнати гуртожитку, яку вони займають без законних підстав.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2016 року позов задоволено.

Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та їх малолітніх дітей ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду без змін. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_5 та Білоцерківським державним аграрним університетом 19.04.2006 року був укладений контракт - строковий трудовий договір №18/06, відповідно до якого відповідачка приймалася на роботу на кафедру агрохімії та грунтознавства на період з 19.04.2006 року по 19.04.2009 року.

Вподальшому, ОСОБА_5 Білоцерківським державним аграрним університетом 14.11.2006 року був виданий ордер №421 на вселення її сім'ї в складі 3 чоловіки в сімейний гуртожиток ДАУ на жилу площу 29 кв.м., яка складається з 2-х жилих кімнат за адресою АДРЕСА_1 та укладено відповідний договір (а.с.10) про тимчасове проживання в кімнаті гуртожитку.

В ордері зазначено, що житлова площа надається для тимчасового мешкання на період роботи в організації (установі, підприємстві), яка надає житло. В разі припинення трудового договору із зазначеними організаціями, зайнята житлова площа в сімейному гуртожитку повинна бути звільнена і здана на протязі місяця.

В указаному ордері членами сім'ї ОСОБА_5 вказані син ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_9

Також, між сторонами 13 лютого 2009 року було укладено договір на тимчасове проживання у кімнаті гуртожитку, відповідно до п.3 якого, сторони передбачили, що кімнатонаймачі попереджені, що кімната є тимчасовим житлом на період роботи (навчання) в університеті.

В п.4 Договору передбачено - по закінченню терміну проживання зазначеного в п.2 даного договору, кімнатонаймач разом зі своєю сім'єю, зобов'язується в двотижневий термін звільнити кімнату №182 в гуртожитку №7, яка була надана на період роботи в університеті.

Пункт 6.2 Договору пердбачає, що даний договір може бути пролонгований при умові продовження роботи (навчання) в університеті, що оформлюється додатковим договором.

Крім того, між позивачем та відповідачем було укладено контракт - строковий трудовий договір №24/09, відповідно до якого відповідачка приймалася на роботу на кафедру агрохімії та грунтознавства на період з 19.04.2009 року по 19.04.2014 року та №5/14, відповідно до якого відповідачка приймалася на роботу на кафедру агрохімії та грунтознавства на період з 19.04.2014 року по 30.06.2014 року.

З 30.06.2014 року ОСОБА_5 було звільнено з роботи, згідно з наказом від 27.06.2014 року № 132/ос, по закінченню строку трудового договору.

Згідно форми «А», в кімнаті гуртожитку, що надавалася ОСОБА_5 зареєстровані, також, малолітні ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно з рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 23.07.1987 року № 300 « Про реєстрацію 233-квартирного жилого будинку по вул. Піщаній для малосімейних, як сімейного гуртожитку» будинок за вказаною адресою вул. Піщана (перейменовано вул. Героїв Чорнобиля) підлягав заселенню відповідно до ст.ст. 128, 129 ЖК Української РСР для тимчасового проживання малих сімей.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_5 працювала в університеті за строковим трудовим договором - контрактом до 30.06.2014 року, по закінченні якого була звільнена з займаної посади, і саме на цей період часу їй та членам її сім»ї надавалася кімната в гуртожитку, про що кімнатонаймач була попереджена належним чином, відповідно до п.п. 3,4 Договору, позовні вимоги є цілком доведеними та обгрунтованими.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 127 ЖК Української РСР, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Статтею 124 ЖК Української РСР передбачено, що робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

За правилами ст. 125 цього Кодексу без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у ст. 124 ЖК Української РСР, не може бути виселено, зокрема осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, а також пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, правильно виходив із того, що оскільки ОСОБА_5 звільнена з посади доцента кафедри землеробства, агрохімії та ґрунтознавства в зв'язку із закінченням строку дії трудового договору і пропрацювала на підприємстві, в установі, організації, що надала їй службове жиле приміщення, менш як десять років (з 2006 року по 2014 рік), тому відповідно до вимог ст. ст. 124, 125 ЖК Української РСР вона підлягає виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з нею проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Що ж стосується доводів апелянта, про те, що правовідносини, які виникли між сторонами не регулюються вимогами ЖК України, а слід застосовувати у даному випадку главу 59 ЦК України, то вони колегією суддів розцінюються критично, оскільки повністю спростовуються належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, і які відповідач намагається трактувати на свою користь, перекручуючи при цьому їх дійсний зміст.

Врахувуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: В.І. Олійник

С.В. Лівінський