Ухвала суду № 63157839, 29.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/8295/15-ц Головуючий у І інстанції Селезньова Т. В.Провадження № 22-ц/780/5504/16 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 46 29.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В., суддів:Олійника В.І., Лівінського С.В.,при секретарі:Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, третя особа Реєстраційна служба Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, третя особа Орган опіки та піклування Броварська міська рада Київської області, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, про визнання права власності на земельні ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ОСОБА_5 звернувся із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, третя особа Реєстраційна служба Броварського МУЮ Київської області, третя особа Орган опіки та піклування, Броварська міська рада Київської області, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності на земельні ділянки.

В обґрунтування позову вказував, що між ним, ОСОБА_5 і ОСОБА_9 12.02.2008 року був укладений попередній договір про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, за яким у строк до 12.05.2008 року мав бути укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,43га у АДРЕСА_1 за ціною 200 000 доларів США, за яким покупець мав здійснити попередню оплату у розмірі 8000 доларів США, за внесеними доповненнями до даного попереднього договору від 16.06.2009 року - сторони домовились укласти два договори купівлі-продажу двох земельних ділянок площею 0,18га і 0,25га, строк укладення договорів купівлі-продажу був визначений до 16.08.2008 року.

ОСОБА_5, сплатив за попереднім договором грошові кошти в сумі 170 000 доларів США продавцю ОСОБА_9, що встановлено судовим рішенням (рішення Деснянського райсуду м. Києва від 19.03.2014р.), але продавець до визначеної дати укладення договорів помер. ОСОБА_5 як кредитор заявив вимогу до спадкоємців, подавши заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину після ОСОБА_9, є малолітній ОСОБА_8, який успадкував вказані земельні ділянки, за які позивач повністю сплатив гроші спадкодавцю ОСОБА_9 , і вказані земельні ділянки з порушенням вимог закону, при відсутності згоди органу опіки, і з порушенням його прав як кредитора, були відчужені законним представником малолітнього ОСОБА_8 ОСОБА_10 покупцю ОСОБА_6 за договорами купівлі-продажу.

Вважає, що свідоцтво, видане на підставі даних трьох договорів купівлі-продажу ОСОБА_6 є недійсним, оскільки видане на підставі недійсних догорів. Вважає, що є підстави для визнання саме за ним права власності на зазначені земельні ділянки, враховуючи, що попередній договір ним, позивачем, виконаний і гроші в рахунок купівлі земельних ділянок були ним передані продавцю ОСОБА_9, але договір не укладено через смерть вказаної особи. Тому вважає, що є підстави для визнання права власності на вказані земельні ділянки за ним.

Просив визнати недійсними договори купівлі - продажу земельних ділянок, укладені між продавцем ОСОБА_7, що діяла від імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_8, і покупцем ОСОБА_6, а саме: договір купівлі-продажу №1297 щодо продажу земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, договір купівлі-продажу №1298 щодо продажу земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 та договір купівлі-продажу №1299 щодо продажу земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3;

визнати недійсним свідоцтво № НОМЕР_4 про право власності на нерухоме майно, видане Реєстраційною службою Броварського МРУЮ Київської області 10.06.2015р. , на ім'я покупця ОСОБА_6, на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_5, (об'єднану з трьох куплених ОСОБА_6 земельних ділянок), з тих підстав, що договори купівлі-продажу, які були підставою видачі свідоцтва про право власності, є недійсними, і тому за даними договорами ніяких правових наслідків для покупця не наступило;

визнати за ним право власності на наведені вище три земельні ділянки, кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2016 року у справі в задоволені позову відмовлено.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_5 і ОСОБА_9 12.02.2008 року був укладений Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, за яким у строк до 12.05.2008 року мав бути укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,43га у АДРЕСА_1 за ціною 200 000 доларів США, за яким покупець при укладенні цього договору здійснив передоплату у вигляді авансу в готівковому порядку в розмірі 40400 грн., що є еквівалентом 8000 доларів США, з внесеними доповненнями до попереднього договору від 12.08.2008 року, відповідно до якого п.4 Попереднього договору було викладено в наступній редакції « При укладенні цього договору покупець сплачує продавцю передоплату у вигляді авансу в готівковому порядку в розмірі 823 650 грн., що є еквівалентом 170 000 доларів США та з внесеними доповненнями до даного попереднього договору від 16.06.2009 року, відповідно до якого сторони домовились укласти два договори купівлі-продажу двох земельних ділянок площею 0,18га і 0,25га, строк укладення договорів купівлі-продажу був визначений до 16.08.2009 року.

ОСОБА_5, сплатив за попереднім договором грошові кошти в сумі 170 000 доларів США продавцю ОСОБА_9, що встановлено судовим рішенням (рішення Деснянського райсуду м. Києва від 19.03.2014р.), але продавець до визначеної дати укладення договорів помер і укладення основного договора не відбулося.

ОСОБА_5, вважаючи себе кредитором померлого, заявив вимогу до спадкоємців, подавши заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину після ОСОБА_9, є малолітній ОСОБА_8, який успадкував вказані земельні ділянки, за які позивач сплатив передоплату у вигляді авансу в готівковому порядку в розмірі 823 650 грн., що є еквівалентом 170 000 доларів США спадкодавцю ОСОБА_9

Вподальшому, вказані земельні ділянки були відчужені законним представником малолітнього ОСОБА_8 ОСОБА_10 покупцю ОСОБА_6 за наступними договорами купівлі-продажу:

- договір купівлі - продажу від 27.12.2013 року, посвідчений нотаріусом Змисловською Т.В., реєстровий номер №1297, укладений між продавцем ОСОБА_7, що діяла як законний представник від імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_8, і покупцем ОСОБА_6 За даним договором продана земельна ділянка, що розташована за адресою АДРЕСА_1, площею 0,1999га, призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1.

- договір купівлі - продажу від 27.12.2013 року, посвідчений нотаріусом Змисловською Т.В., реєстровий номер №1298, укладений між продавцем ОСОБА_7, що діяла як законний представник від імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_8, і покупцем ОСОБА_6. За даним договором продана земельна ділянка, що розташована за адресою АДРЕСА_1, площею 0,1324га, призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_2.

- договір купівлі-продажу від 27.12.2013 року, посвідчений нотаріусом Змисловською Т.В., реєстровий номер №1299, укладений між продавцем ОСОБА_7, що діяла як законний представник від імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_8, і покупцем ОСОБА_6. За даним договором продана земельна ділянка, що розташована за адресою АДРЕСА_1, площею 0,1000га, призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_3.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, видно, що на підставі даних договорів купівлі - продажу зареєстровано право власності ОСОБА_6 на вказані земельні ділянки, кадастрові номери НОМЕР_1, НОМЕР_3, НОМЕР_2, дата внесення відомостей до реєстру 23.12.2013 року.

З Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на дату формування відомостей 06.11.2015 року, вбачається, що 18.02.2014 року внесено до реєстру відомості про право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,4323 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_5, підстава: Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер НОМЕР_4, видане 21.02.2014р. Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області; відомості про реєстрацію обтяжень відсутні.

Відповідно до розпорядження № 982 від 17.12.2013 року Броварської райдержадміністрації за результатами розгляду заяви ОСОБА_7, даним Розпорядженням надано дозвіл на укладення ОСОБА_7 договору купівлі -продажу земельних ділянок площею 0,1999га, 0,1324га, 0,1000га, цільове призначення для ведення ОСГ, за адресою АДРЕСА_1, від імені її малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, які належать йому на праві власності.

Крім того, місцевим судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 20.10.2010 року, скасовано рішення Броварського міськрайонного суду від 12.07.2010 року, і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_10, ОСОБА_8, Управління Держкомзему у Броварському районі Київської області, ДП «Центр ДЗК» про стягнення авансу, звернення стягнення на майно, визнання права власності.

Дане рішення набрало законної сили і ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.01.2011 року відмовлено у відкриті касаційного провадження за касаційною скаргою на дане рішення Апеляційного суду Київської області.

Крім того, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03.04.2012 року, було скасовано Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12.12.2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_12 про визнання попереднього договору оплаченим і ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні позову (до ОСОБА_12) про визнання попереднього договору оплаченим.

Також, рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 19.03.2014 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_8, про визнання правочину оплаченим та виконаним у позові ОСОБА_5 було відмовлено.

На дане рішення позивач посилається, як на доказ доведеності факту передачі ним ОСОБА_9 170 000 доларів США за даним попереднім договором зі змінами. В даному рішенні дійсно зазначено, що з аналізу наданих доказів суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту сплати ним в повному обсязі грошових коштів в розмірі 170 000 доларів за попередні договором від 12.02.2008 року зі змінами від 14.05.2008 року, 12.02.2008 року, 13.02.2009 року, укладеними між ОСОБА_5 і ОСОБА_9

Також в рішенні зазначено, що суд встановив, що основний договір купівлі-продажу не був укладений з причини смерті ОСОБА_9 Підставою для відмови у позові судом у даному рішенні зазначено те, що позивач обрав спосіб захисту, не передбачений ні договором, ні законом, зокрема ст.16 ЦК України.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договори купівлі - продажу відповідають вимогам закону щодо їх форми і нотаріального посвідчення, зі змісту договорів видно, що сторони, укладаючи договори, досягли згоди відносно всіх істотних умов, що стосуються даного виду договорів і невідповідностей вимогам закону, що пред'являються до даного виду договорів не встановлено.

Свідоцтво, яке позивач просить визнати недійсним, було видане другому відповідачу (набувачу майна) - на підставі дійсних договорів купівлі-продажу, що відповідає вимогам закону.

Також, закон не передбачає переходу до спадкоємця в порядку спадкування зобов'язання укласти основний договір.

Попередній договір не замінює собою основного договору, не породжує - при будь-яких обставинах - переходу прав та обов'язків, які мають виникнути на підставі основного договору, зокрема, попередній договір не може мати своїм наслідком перехід (припинення і виникнення) права власності на майно, яке було б предметом відчуження за основним договором.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія виходячи із наступного.

Згідно ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до змісту ст. 319 ЦК власнику належить сукупність права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд і в тому числі право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку набувається з моменту реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ст. 6 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (Закон про реєстрацію) - будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 18 даного Закону свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається у визначених у даній статті випадках, перерахованих в пп. 1-8 та інших випадках, передбачених законом, зокрема на підстав договору .

Згідно ст. 19 даного Закону - державна реєстрація прав здійснюється на підставі, зокрема: п.1- договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Згідно ч.3 ст. 640 ЦК України - договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (Редакція чинна з 1.01.2013р.).

Згідно ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення.

Згідно ч.1 ст. 655 ЦК - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 658 ЦК - право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Відповідно до ст.204 ЦК -правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою статі 203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства; відповідно до ч.2 ст.203 ЦК - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; відповідно до ч.3 ст.203 ЦК - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.3 ст. 635 ЦК України зобов»язання, встановлене основним договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов»язки, що нерозривно пов2язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов»язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.608 ЦК України зобов»язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов»язаним з його особою і у зв»язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Проаналізувавши наведені вище норми права колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що Попередній договір не замінює собою основного договору, не породжує - при будь-яких обставинах - переходу прав та обов'язків, які мають виникнути на підставі основного договору, зокрема, попередній договір не може мати своїм наслідком перехід (припинення і виникнення) права власності на майно, яке було б предметом відчуження за основним договором, а закон не передбачає переходу до спадкоємця в порядку спадкування зобов'язання укласти основний договір є цілком обгрунтованими і законним.

Що ж стосується доводів апелянта про те, що він є кредитором померлого спадкодавця, то на думку колегії суддів, вони не заслуговують на увагу, оскільки між позивачем та померлим ОСОБА_9 були відсутні будь-які правовідносини, які б породжували кредитні зобов»язання останнього перед позивачем. Рішення суду з цього приводу також відсутні, а сам-по-собі Попередній договір купівлі-продажу, укладений між сторонами не породжує будь-яких кредитних зобов»язань, а тому на час смерті ОСОБА_9 не мав жодних обов»язків перед позивачем, як боржник.

Крім того, як вбачається зі змісту Попереднього договору позивач сплатив продавцю передоплату у вигляді авансу у готівковому порядку, який відповідно до п.7 договору, у випадку відмови продавця від продажу земельної ділянки без поважної причини у строк, встановлений цим договором, продавець повертає покупцеві, а тому, на думку колегії суддів позивач невірно обрав спосіб захисту порушених на його думку прав.

Отже, приймаючи до уваги все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не було доведено жодним належним та допустимим доказом порушення його прав відповідачами, відповідно до обраного ним способу захисту.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Р.В.Березовенко

Судді В.І. Олійник

С.В. Лівінський