Ухвала суду № 63157834, 30.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/4142/15-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/3885/16 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 23 30.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

30 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Журби С.О., Мережко М.В.,

за участю секретаря: Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2016 року за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання дій протиправними (незаконними), відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ПАТ «Київобленерго» про визнання дій протиправними (незаконними), відшкодування шкоди, посилаючись на те, що в березні 2013 року між ним, ОСОБА_3, та ПАТ «Київобленерго» був укладений договір про користування електричною енергією.

Під час укладання договору сторони дійшли згоди про те, що заборгованості не існує, і тому графік погашення боргу не складався, та відповідно до вимог ст. 638 ЦК України є укладеним.

Вони кожного місяця сплачують за спожиту електричну енергію, однак 22 квітня 2014 року без будь-якого попередження їхня квартира була відключена від електропостачання по наряду № 9001995951 від 09 квітня 2014 року із сумою боргу 2 753 грн..

Подача електроенергії була відновлена 30 квітня 2014 року без будь-яких умов чи правил, що є порушенням п. 36 Правил користування електричною енергією для населення.

Ірпінським районним судом Київської області від 21 червня 2014 року був виданий судовий наказ про стягнення з нього, ОСОБА_3, боргу у розмірі 1 772 грн. 27 коп., однак згідно ухвали суду від 17 квітня 2015 року вказаний судовий наказ було скасовано.

Він звертався до ПАТ «Київобленерго» з відповідними листами від 25 квітня 2013 року, 19 травня 2014 року, 01 серпня 2014 року про встановлення причин некоректних розрахунків та з проханням здійснити розрахунок щомісячно з травня 2009 року по березень 2013 року, з лютого 2013 року по березень 2014 року, надіслати зауваження, де були допущені помилки, але відповіді на подані заяви він не отримав.

В квартирі, яку було відключено від електроенергії, проживає він, ОСОБА_3 - ліквідатор ЧАЕС першої категорії, інвалід 2-ї групи із захворюванням, пов'язаного з ліквідацією аварії на ЧАЕС, ОСОБА_2 - особа, яка постраждала від аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інвалід 2-ї групи захворювання, яке пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС, ОСОБА_4 - онука, яка є інвалідом дитинства.

Відключаючи електроенергію від квартири, в якій вони мешкають, ПАТ «Київобленерго» порушив соціальні стандарти та державні соціальні гарантії. Перед відключенням ПАТ «Київобленерго» не надсилав ніякого попередження про відключення із зазначенням суми боргу, та не вручав її під розписку.

За завдані протиправні дії ПАТ «Київобленерго» щодо відключення електроенергії вони отримали моральні страждання, які полягають в тому, що вони постійно знаходяться в стресовій ситуації. Від постійного стресу в них підвищувався артеріальний тиск. Також через відключення електроенергії в них псувалися продукти харчування, вони не могли користуватися пральною машиною. Його онука ОСОБА_5, студентка другого курсу Національного університету КПІ, не могла користуватись комп'ютером та готуватись до занять.

Враховуючи викладене, позивачі просили зобов'язати ПАТ «Київобленерго» відшкодувати їм завдану моральну шкоду у розмірі по 10 000 грн. кожному; визнати дії ПАТ «Київобленерго» щодо відключення електроенергії в їхньому приміщенні протиправними; зобов'язати ПАТ «Київобленерго» сплатити йому, ОСОБА_3, 246 грн. за недовідпущену електричну енергію.

В подальшому позивач ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій просив залишити без розгляду заявлені ним позовні вимоги на підставі вимог п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_2 уточнила свої позовні вимоги, про що подала відповідну заяву.

Свої вимоги вона обґрунтовувала тим, що вона є споживачем електричної енергії і проживає разом зі своїм батьком в квартирі, яка належить ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності (23/100 частини). В інших двох кімнатах мешкають ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та разом вони кожного місяця сплачують кошти за використану електричну енергію згідно квитанцій розрахункової книжки, які надходили на ім'я ОСОБА_3.

Вона, як особа пільгової категорії, внесена до договору про користування електричною енергією.

Незважаючи, що споживачі кожного місяця сплачують за електричну енергію, ПАТ «Київобленерго» 22 квітня 2014 року без рішення суду про заборгованість, без відповідного попередження про відключення електричної енергії до квартири, відключив постачання електричної енергії до їхнього житла.

Відповідно до п. 27 ПКЕЕН ПАТ «Київобленерго» зобов'язаний був надіслати їй попередження про відключення електричної енергії з відміткою про його отримання.

Однак, попередження вона не отримувала, а також будь-яких повідомлень про наявність боргу за спожиту електроенергію. Внаслідок вказаних протиправних дій ПАТ «Київобленерго» щодо відключення постачання електроенергії до квартири, де вона проживає, їй були завдані моральні страждання.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_2 просила визнати відключення електричної енергії до квартири АДРЕСА_1 незаконними; зобов'язати ПАТ «Київобленерго» відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 20 000 грн..

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2016 року позовну заяву ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання дій протиправними та відшкодування шкоди залишено без розгляду на підставі вимог п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2016 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись із висновком, наведеним у рішенні, апелянтом подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити по справі нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального права щодо застосування строку позовної давності, а також посилається на неповноту судового розгляду та допущення порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом першої інстанції було встановлено, що 06 березня між ОСОБА_3 та ПАТ «А.Е.С. Київобленерго» в особі начальника Ірпінського РП було укладено договір про користування електричною енергією за № 200569695, відповідно до умов п.1 якого енергопостачальник бере на себе зобов'язання надійно постачати споживачеві електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до граничної потужності 1,7 кВт, з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості, а споживач зобов'язується оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором. Встановлено тип лічильника «Merkury 201» № 03268495, з показанням приладу обліку станом на 09 лютого 2013 року складають Т1-2130, Т2-6231, Т3-13843.

За умовами п. п. 10, 11 цього договору споживач електричної енергії ОСОБА_3 має певні права та обов'язки за вказаним договором, зокрема, отримання інформації щодо якості електричної енергії, тарифів (цін), порядку оплати, умов та режим споживання; відшкодування згідно із законодавством збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав за цим договором; якісне обслуговування електричних мереж, розрахункових приладів обліку; споживач зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору; дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про користування електричною енергією; оплачувати спожиту електричну енергію відповідно до умов п. 16 цього договору; вносити плату за спожиту електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.

За умовами п. 13 енергопостачальник зобов'язується забезпечувати надійне постачання електричної енергії згідно з умовами ліцензій та цього договору, проводити планові перевірку, ремонт і заміну приладів обліку, проводити контрольне знімання показань приладів обліку, розглядати звернення споживача щодо надання послуг постачання електричної енергії, та приймати з цього приводу рішення у терміни, передбачені ПКЕЕН.

Відповідно до п. 16 договору оплата за електричну енергію здійснюється відповідно до показань приладу обліку, розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показів приладу обліку та оформлення платіжних документів споживачем.

Відповідно до умов п. 18 договору у разі заборгованості, що існує на час укладання договору, сторони погоджують графік погашення за умови обов'язкової оплати поточних платежів. Заборгованість споживача визначається за рішенням суду.

Відповідно до умов п. 19 договору енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі і порядку, визначених законодавством.

Згідно умов п. 20 правил споживач несе відповідальність за неоплату або прострочення терміну оплати спожитої електричної енергії згідно з цим договором та ПКЕЕН; порушення вимог ПКЕЕН та умов цього договору.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.

Також встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на житло НОМЕР_8 від 15 листопада 2007 року, виданого Коцюбинською селищною радою Київської області, квартира АДРЕСА_2, належать на праві приватної власності 23/100 частини ОСОБА_3. Загальна площа квартири становить 15,7 кв.м.. Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 17237666 від 27 грудня 2007 року ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_8 від 15 листопада 2007 року на праві спільної часткової власності - 23/100 частки, належить квартира АДРЕСА_2.

Згідно договору про користування електричною енергією за № 200569695 від 06 березня 2013 року, який укладений між ПАТ «А.Е.С. Київобленерго» та ОСОБА_3, в графі «ПІБ особи, що має право на пільги», зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням НОМЕР_9, інвалід 2-ї групи захворювання, яке пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС, та має право на пільги і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В позовній заяві позивач зазначила про те, що 22 квітня 2014 року без будь-якого попередження квартира, в якій вона проживає разом зі своєю сім'єю, була відключена від електропостачання по наряду № 9001995951 від 09 квітня 2014 року із сумою боргу у розмірі 2 753 грн.. Всупереч Правилам користування електричною енергією попередження про відключення вона не отримувала, а також будь-яких повідомлень про наявність боргу за спожиту електроенергію, і тому вказані дії відповідача вважала протиправними.

Відповідно до п. 31 Правил користування електричною енергією для населення споживач, який має право на встановлені законодавством пільги з оплати спожитої електричної енергії, повідомляє у письмовій заяві енергопостачальника про своє право на пільгу з посиланням на відповідний законодавчий акт. Пільгова оплата електричної енергії здійснюється з дня подання споживачем заяви. У разі коли декілька членів однієї сім'ї, які проживають разом, мають право на пільги з оплати спожитої електричної енергії, пільга надається тільки одному з членів сім'ї. Споживач, який має декілька пільг, може обрати одну, більшу за розміром пільгу. Пільги з оплати спожитої електричної енергії надаються тільки за місцем постійного проживання.

З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 грудня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання попереджень щодо припинення постачання електроенергії недійсними та стягнення моральної шкоди відмовлено. Звертаючись з даним позовом до суду, ОСОБА_3 просив визнати попередження про припинення постачання електроенергії споживачу ОСОБА_3 за № 9990184963 від 31.10.2013р. із зафіксованим боргом станом на 31 грудня 2013 року 1577,95 грн., № 9745755117 від 01 грудня 2013 року з боргом на 01 грудня 2013 року -1476,12 грн., № 9024413701 від 31 грудня 2013 року з боргом на 31 грудня 2013 року 1580,94 грн., № 8009195234 від 30 січня 2014 року з боргом на 30 січня 2014 року - 2020,94 грн., № 9797033439 від 01 січня 2014 року з боргом на 01 березня 2014 року - 2354,37 грн., № 00000007 від 22 квітня 2014 року з боргом на 22 квітня 2014 року 1772,27 грн., № 9895991728 від 31 травня 2014 року з боргом 1694,78 грн. недійсними; зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» відшкодувати моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.

Вказаним рішенням Ірпінського міського районного суду Київської області від 04 грудня 2014 року встановлено, що ПАТ «Київобленерго» надсилав ОСОБА_3 попередження за № 9990184963 від 31 жовтня 2013 року, № 9024413701 від 31 грудня 2013 року, № 9745755117 від 01 грудня 2013 року, № 8009195234 від 30 січня 2014 року № 9797033439 від 01 березня 2014 року, № 00000007 від 22 квітня 2014 року, № 9895991728 від 31 травня 2014 року про припинення постачання електроенергії у зв'язку із заборгованістю за використану електроенергію. Разом з тим, рішенням Ірпінського міського суду від 04 грудня 2014 року встановлено, що на підставі вимог ст. 16 ЦК України, обраний позивачем спосіб захисту щодо визнання попереджень з приводу припинення постачання електроенергії недійсними - не передбачений чинним законодавством України, а тому така вимога не підлягала задоволенню.

Встановлено, що Ірпінський міський суд Київської області хоча і відмовив ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог на підставі ст. 16 ЦК України у зв'язку з невірно обраним способом захисту цивільних прав та інтересів, однак в даному рішенні суд також вказав на те, що позивачем ОСОБА_3 не було надано суду беззаперечних доказів, які б підтвердили об'єктивні обставини порушення ПАТ «Київобленерго» його законних прав.

Також відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 червня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «Київобленерго» про вчинення певних дій відмовлено. Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_3 просив визнати протиправними дії ПАТ «Київобленерго» щодо формування, надсилання попереджень про припинення постачання електроенергії до його помешкання за № 9990184963 від 31 жовтня 2013 року, № 9024413701 від 31 грудня 2013 року, № 9745755117 від 01 грудня 2013 року, № 8009195234 від 30 січня 2014 року № 9797033439 від 01 березня 2014 року, № 00000007 від 22 квітня 2014 року, № 9895991728 від 31 травня 2014 року.

Згідно п. 3 Правил користування електричною енергією для населення, затвердженого постановою КМУ за № 1357 від 26 липня 1999 року, споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з типовим договором про користування електричною енергією і укладається на три роки.

Відповідно до п. 20 Договору споживач несе відповідальність за прострочення внесення платежів за електричну енергію, порушення правил користування електричною енергією, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень і приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії, розкрадання електричної енергії, самовільне підключення до електромережі і споживання електричної енергії без приладів обліку, розукомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об'єктів, насильницькі дії щодо перешкоджання посадовим особам виконувати свої службові обов'язки.

Відповідно до п. 35 Правил користування електричною енергією для населення енергопостачальник має право відключити споживача у разі: порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію у порядку, визначеному пунктом 27 цих Правил, або порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з електропостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Відповідно до п. 4.1. «Правил користування електричною енергією» постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами.

Відповідно до положень п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Проте, колегія суддів дослідивши матеріали справи, погоджується з тим, що в даному випадку позивач ОСОБА_2 не виступає перед ПАТ «Київобленерго» як споживач, оскільки позивач не укладала з відповідачем відповідного договору про постачання електричної енергії.

З наявних матеріалів справи встановлено, що договір про надання послуг електропостачання в квартирі АДРЕСА_2 був укладений між ПАТ «Київобленерго» та ОСОБА_3, а позивач ОСОБА_2 була внесена до договору лише як особа, яка має пільги, встановлені законодавством, які лише враховуються при нарахуванні оплати за використану електроенергію. Тобто, позивач ОСОБА_2 не укладала з ПАТ «Київобленерго» відповідного договору про користування електричною енергією, у зв'язку з чим ПАТ «Київобленерго», надаючи послуги з електропостачання, не мало такого обов'язку повідомляти її про можливе відключення квартири, в якій вона проживає, від електричної енергії.

Позивач ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою форми № 3 від 09 лютого 2016 року, виданої УЖКГ»Біличі», та лише користується електроенергією, яку постачає відповідач ПАТ «Київобленерго».

В матеріалах справи наявні копії квитанцій про оплату наданих послуг з електропостачання, які видані на ім'я ОСОБА_3. Доказів про те, що позивач ОСОБА_2 здійснювала належним чином оплату за спожиту енергію, суду не надано. Дана обставина також підтверджує той факт, що між ОСОБА_2 та ПАТ «Київобленерго» не виникало ніяких обов'язків. В даному випадку попередження про відключення квартири АДРЕСА_2 від електроенергії було складене на ім'я ОСОБА_3 у зв'язку із зобов'язаннями, які в нього виникли перед ПАТ «Київобленерго».

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем ОСОБА_2 позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

У позовній заяві позивач зазначала, що у зв'язку з відсутністю електроенергії у будинку, їй завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона постійно перебуває в нервовому напруженні, яке впливає на стан її здоров'я, оскільки вона є інвалідом 2-ї групи. Через неправомірні дії відповідача щодо відключення електроенергії вона постійно отримує моральні страждання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Тому, враховуючи вищезазначені норми закону, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відмови позову в частині вимог про відшкодування моральної шкоди так, як позивачем ОСОБА_2 не було доведено наявності відносно неї протиправних дій з боку ПАТ «Київобленерго». Позивач ОСОБА_2 та її представник не довели і не надали належних доказів про заподіяння ОСОБА_2 відповідачем моральної шкоди.

Натомість, жодних доказів, які б могли призвести до скасування оскаржуваного рішення апелянтом не було надано.

Рішення суду є обґрунтованим та доведеним, підстав для скасування, передбачених вимогами ст. 309 ЦПК України апелянтом не було наведено.

Таким чином, судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: