Ухвала суду № 63157729, 24.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/1867/15-ц Головуючий у І інстанції Устимчук М. Ю.Провадження № 22-ц/780/4919/16 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 58 24.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

24 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Гуля В.В., Сліпченка О.І.,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українина ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 14 червня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейка Максима Валерійовича, зацікавлена особа: публічне акціонерне товариство «Омега Банк»,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із указаною скаргою, посилаючись на те, що 05 вересня 2014 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Борейко М.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 44637311 з примусового виконання виконавчого листа №2-1581/2011 від 10 червня 2014 року, виданого Макарівським районним судом Київської області про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору №578/IП-1 шляхом проведення прилюдних торгів в порядку Закону України «Про виконавче провадження» з початковою ціною продажу у розмірі 16 407 361 грн. 32 коп. 17 жовтня 2014 року державним виконавцем Борейком М.В. було складено акт опису й арешту майна, що розташоване у с. Копилів Макарівського району Київської області, відповідно до якого було описано та накладено арешт на земельну ділянку площею 8,000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, земельну ділянку площею 3,999 га, кадастровий номер НОМЕР_3; земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_2; земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_5; земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_4.

Вважає, що акт опису й арешту майна складений з порушенням вимог закону. Зокрема, зазначає, що державним виконавцем в акті опису й арешту майна не вказано ні паспортних даних, ні адреси проживання представника стягувача, якому передано майно на відповідальне зберігання, В акті не описано, що саме знаходиться на земельних ділянках. При проведенні зазначеної процесуальної дії права боржника не були забезпечені шляхом його участі або його представника, або участі представника житлово-експлуатаційної організації чи представника органів державної влади та місцевого самоврядування. Також вказувала, що акт опису й арешту майна складено державним виконавцем одноособово, без достатньої перевірки належності нерухомого майна боржнику. Крім того, даний акт містить лише загальну оцінку всього майна, однак не має оцінки кожної земельної ділянки. З урахуванням наведеного, заявник просила зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Борейка М.В. скасувати акт опису й арешту майна №696/7 від 17 жовтня 2014 року.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 17 вересня 2015 року замінено відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (а.с.38).

Вказана справа судами розглядалась неодноразово.

Останньою ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 14 червня 2016 року скаргу ОСОБА_2 задоволено. Зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Борейка М.В. скасувати акт опису й арешту майна №696/7 від 17 жовтня 2014 року.

В апеляційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипросить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що державним виконавцем в акті опису й арешту майна не вказано ні паспортних даних, ні адреси проживання представника стягувача, якому було передано майно на відповідальне зберігання. Акт опису й арешту майна складено державним виконавцем одноособово, без участі боржника та його представника, без достатньої перевірки належності нерухомого майна боржнику, державним виконавцем не описано, що знаходиться на земельних ділянках та їх місце розташування. За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуваний акт опису й арешту майна від 17 жовтня 2014 року не відповідає вимогам законодавства та порушує права ОСОБА_2

Однак з такими висновками суд першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За правилами ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 вересня 2014 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Борейко М.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 44637311 з примусового виконання виконавчого листа №2-1581/2011 від 10 червня 2014 року, виданого Макарівським районним судом Київської області про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору №578/IП-1 шляхом проведення прилюдних торгів в порядку Закону України «Про виконавче провадження» з початковою ціною продажу 16 407 361 грн. 32 коп.

08 вересня 2014 року державним виконавцем було винесено постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Омега банк», про що того ж дня повідомлено боржника ОСОБА_2

17 жовтня 2014 року державним виконавцем Борейком М.В. в рамках виконавчого провадження №44637311 було складено акт опису й арешту майна №696/7, відповідно до якого було описано та накладено арешт на земельну ділянку площею 8,000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, земельну ділянку площею 3,999 га, кадастровий номер НОМЕР_3, земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_5, земельну ділянку площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що розташовані у с.Копилів Макарівського району Київської області та належать ОСОБА_2 Вказане майно було передано на відповідальне зберігання представнику стягувача за довіреністю ОСОБА_4 під розписку в акті опису (а.с.5-6).

Також судом першої інстанції встановлено, що згідно з постановою державного виконавця від 09 березня 2015 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», який дів на час складання акта опису та арешту майна боржника, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч.1, п.5 ч.2 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», який дів на час складання акта опису та арешту майна боржника, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до пункту 4.2.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (в редакції, яка діла на час складання акта опису та арешту майна боржника) (далі - Інструкція), після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані:

а) назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

б) якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;

в) якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

г) прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);

ґ) відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;

д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;

е) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Згідно з пунктом 4.2.2 Інструкції, акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», який дів на час складання акта опису та арешту майна боржника, майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що акт опису й арешту майна є незаконним, оскільки державним виконавцем його складено одноособово, без достатньої перевірки належності нерухомого майна боржнику та в ньому не зазначено, що знаходиться на земельних ділянках і їх місце розташування, є необґрунтованими з таких підстав.

Як вбачається з акта опису й арешту майна, він був складений державним виконавцем у присутності двох понятих та представника стягувача ОСОБА_4, який діяв за довіреністю, про що свідчать їх підписи в акті. В акті опису й арешту майна державним виконавцем вказано земельні ділянки та їх відмінні ознаки, а саме, площу кожної земельної ділянки, їх кадастрові номери, місце розташування, загальну вартість та їх належність ОСОБА_2, з урахуванням даних, зазначених у виконавчому документі. Зазначене нерухоме майно було передано на відповідальне зберігання представнику стягувача ОСОБА_4 під розписку в акті опису.

Тому колегія суддів вважає, що акт опису й арешту майна був складений державним виконавцем з дотриманням вимог закону.

При цьому посилання суду першої інстанції на те, що в акті опису й арешту майна не вказано паспортних даних та адреси місця проживання представника стягувача, а також відсутнє повідомлення боржника про його складання, як підстави для скасування оскаржуваного акта, то вони не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини не є передбаченими законом підставами для скасування акта опису й арешту майна.

Отже, враховуючи, що при складанні акта опису й арешту майна державний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень і при цьому права чи свободи заявника не було порушено, то колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_2 та зобов'язання державного виконавця скасувати оскаржуваний акт опису й арешту майна.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до ч.2 ст.83 Закону України «Про виконавче провадження», який дів на час складання акта опису та арешту майна боржника, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, державний виконавець, який склав акт опису й арешту майна, не наділений повноваженнями щодо його скасування.

При розгляді скарги суд першої інстанції у порушення вимог ст.213 ЦПК України на вказані вище вимоги закону належної уваги не звернув, належної оцінки зазначеним вище обставинами не дав, доводів, викладених у запереченнях ПАТ «Омега Банк» не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про зобов'язання державного виконавця скасувати оскаржуваний акт опису й арешту майна.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права, з постановленням ухвали про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українизадовольнити.

УхвалуМакарівського районного суду Київської області від 14 червня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу.

В задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борейка Максима Валерійовича, зацікавлена особа: публічне акціонерне товариство «Омега Банк»- відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді