Рішення № 63156883, 30.11.2016, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10111/16-ц

2/357/3890/16

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Подрєзова Г. О. ,

при секретарі - Александрова А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква

позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, 3-я особа Голова ліквідаційної комісії Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди;

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що з 14.11.2013року працювала на посаді начальника Головного фінансово-економічного управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Але, наказом № 386-к від 18.08.2016року «Про звільнення ОСОБА_1.» її було звільнено з посади на підставах, передбачених п.3 ст.40 КЗпП України. Згідно з наказом, підставою звільнення позивачки зазначено - систематичне невиконання працівником без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором. Не погоджуючись з зазначеним наказом та звільненням з роботи, позивачка просила суд визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення з посади начальника Головного фінансово-економічного управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, посилаючись на те, що звільнення проведено незаконно, без дотримання передбачених законодавством гарантій, в тому числі без врахування обставин, щодо порушення її трудових прав з боку адміністрації, а саме вчинення психологічного тиску, незаконне позбавлення надбавок до заробітної плати, не включення її до графіку відпусток на 2016рік. Тобто, звільнення було проведено без дотримання вимог ст..ст. 147,147-1,148,149 КЗпП України, а тому є порушенням її трудових прав, які просила захистити шляхом скасування незаконного наказу про звільнення та поновлення її на роботі. Посилаючись на те, що незаконним звільненням їй було заподіяно моральної шкоди, яка заподіяна у зв»язку з не можливістю виконувати свої прямі обов»язки, нервуванням та стражданнями, необхідністю звернення до суду, що вимагало додаткових зусиль і витрачання часу, просила стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 100000грн. , середній заробіток за час вимушеного прогулу - 35000грн.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала в повному обсязі.

Представники відповідача за довіреностями в судовому засіданні позов не визнали в повному обсязі, надали письмові заперечення проти позову, згідно з якими ОСОБА_1 систематично не виконувала свої посадові обов»язки, а саме відмовилася від отримання наказу № 214 від 17.08.2016року «Про відрядження» та посвідчення про відрядження, не виконала доручення заступника голови комісії Виконавчої дирекції Фонду від 16.08.2016року № Д-к-164 щодо аналізу причин та розмірів помилок допущених робочими органами відділень Фонду, термінів та порядку повернення помилково перерахованих коштів за 6 місяців 2016року. Наказом від 17.08.2016року № 385-к позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану, а наказом від 18.08.2016року № 386-к за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов»язків, покладених трудовим договором - звільнено із займаної посади за п.3 ст. 40 КЗпП України.

3-я особа Голова ліквідаційної комісії Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в судове засідання не з»явився, надав письмові заперечення проти позову, згідно з якими просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, представників відповідача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України - трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівникм без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Частиною 2 ст. 147 КЗпП установлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Заходами стягнення є догана і звільнення (ч.1 ст. 147 КЗпП).

Суду були надані докази прийняття позивачки ОСОБА_1 на роботу на посаду начальника Головного фінансово-економічного управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідно до наказу № 525-к від 14.11.2013року.

Судом встановлено, що згідно з положенням про Головне фінансово - економічне управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності , затвердженого наказом від 26.09.2013р. № 448-к - управління є структурним підрозділом виконавчої дирекції Фонду, до основних завдань віднесено - формування та аналіз виконання бюджету Фонду, обґрунтування розміру страхових внесків, впровадження прогресивних форм роботи зі страхувальниками.

Відповідно до наказу від 18.08.2016р. № 386-к «Про звільнення ОСОБА_1.» з посади начальника Головного фінансово - економічного управління Виконавчої дирекції Фонду позивачку звільнили з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин своїх трудових обов»язків.

На обґрунтування правомірності звільнення позивачки з роботи, представниками відповідача до суду були надані довідки, а саме :

Доручення заступника голови комісії Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 16.08.2016року № Д-к-164 згідно з яким ОСОБА_1 зобов»язано проаналізувати причини та розміри здійснення помилок робочими органами відділень Фонду, терміни та порядок повернення помилково перерахованих коштів за 6 місяців 2016року. Термін виконання до 12-00год.17.08.2016року.

В судовому засіданні позивачка пояснила, що дійсно таке доручення нею було отримано 16.08.2016року і в цей же день у службовій записці від 16.08.2016року на ім.»я заступника голови комісії Блажинської Т.О. нею було надано пояснення щодо причин не можливості виконання доручення, а саме - усунення її від доступу до фінансових документів, програм фінансового обліку, перешкоджання керівництвом Фонду здійсненню нею своїх прямих обов»язків. Службова записка ОСОБА_1 була вручена 16.08.2016року заступнику начальника управління організаційно - документального забезпечення та аналітичної роботи І.М.Долинець, що не спростовано представниками відповідача в судовому засіданні.

Також листом від 18.08.2016року позивачка на виконання доручення від 16.08.2016року № Д-к-164 надала інформацію про результати аналізу за 6 місяців 2016року про повернення страхувальниками помилково (надлишково) сплачених ними коштів 107768,90грн. із зазначенням причин помилок.

Дані обставини також не спростовані в судовому засіданні.

Позивачка також послалася на особисті звернення до Міністерства соціальної політики України зі скаргами на неправомірні дії з боку керівництва Фонду відносно неї, намагання звільнити без законних підстав, позбавлення її як керівника управління, здійснення покладених на неї обов»язків, а саме позбавлення права підпису документів, права на отримання надбавок, премій, перешкоджання отримання нею службової кореспонденції, не надання чергової відпустки по заяві від 11.08.2016року, блокування виходу зі службового приміщення.

Судом враховано те, що дійсно з заявою про надання щорічної основної відпустки від 11.08.2016року ОСОБА_1 зверталася до заступника Голови ліквідаційної комісії Виконавчої дирекції Фонду Чудочкіної Т.Ю. Але, за даними управління фінансів, обліку та звітності Головного фінансово-економічного управління щодо планування відпусток працівників управління на 2016рік, начальник управління ОСОБА_1 не включена до графіку відпусток і причини цього, представники відповідача пояснити суду не змогли.

Відповідно до рішення №1 Комісії по трудових спорах Виконавчої дирекції Фонду за зверненням ОСОБА_1 30.12.2014року порушення з боку ОСОБА_1 своїх посадових обов»язків документального підтвердження не знайшло.

А відповідно до рішення №3 Комісії по трудових спорах Виконавчої дирекції Фонду за зверненням ОСОБА_1 17.03.2015року щодо правомірності позбавлення її частини премії за серпень 2014року за порушення функціональних обов»язків, комісія зобов»язала Виконавчу дирекцію Фонду провести нарахування частини премії за серпень 2014року в розмірі 2056грн.

Також, позивачка послалася в судовому засіданні і на висновки позапланової перевірки додержання законодавства про працю у Виконавчій дирекції Фонду, викладені у Приписі № 26-158/973-796 від 01.09.2016року Головного управління Держпраці у Київській області, згідно з якими були виявлені порушення ч.2 ст. 79 КЗпП України - не включення начальника Головного фінансово - економічного управління ОСОБА_1 до графіку черговості відпусток. Крім цього виявлено порушення ч.12 ст. 10 Закону України «Про відпустки» - відмовлено в наданні ОСОБА_1 щорічної основної відпустки за відпрацьований час з 14.11.2015року по 13.11.2016рік, відповідно до її заяви від 11.08.2016року.

За вказані порушення відносно Голови комісії з припинення Виконавчої дирекції Фонду - ОСОБА_6 було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Тобто, в судовому засіданні були підтверджені ті обставини, що позивачка звернулася з заявою від 11.08.2016року про надання відпустки з 22.08.2016року, але адміністрація Фонду до графіку відпусток на 2016рік позивачку взагалі не включили, її заяву про відпустку не розглянуло і пояснити причину в судовому засіданні не змогла.

Крім цього, судом враховано, що отримавши доручення від 16.08.2016року № Д-к-164 щодо здійснення аналізу причин фінансових порушень у підрозділах Фонду, ОСОБА_1 в цей же день повідомила керівництво про причини не можливості його виконання, пов»язані з не допуском її до фінансових документів, а 18.08.2016року надала письмовий аналіз за 2016р.

Тобто підстав вважати, що позивачка без поважних причин не виконала своїх посадових обов»язків під час виконання доручення 16.08.2016року № Д-к-164, на думку суду не має.

При цьому , суд критично оцінює твердження представників відповідача щодо правомірності притягнення позивачки ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідно до наказів № 385-к від 17.08.2016року, так і згідно з наказом від 18.08.2016року № 386-к.

Як вбачається з наказу № 385-к від 17.08.2016року він постановлений на підставі доповідної записки заступника голови комісії Т.О. Блажинської щодо не виконання ОСОБА_1 наказу від 17.08.2016р. № 214 «Про відрядження», хоч в наказі про оголошення догани вказано підставу - систематичні порушення.

До наказу №386-к від 18.08.2016року про звільнення ОСОБА_1 додана доповідна записка заступника голови комісії Фонду Т.О. Блажинської від 18.08.2016року про не виконання ОСОБА_1 доручення № Д-к-164, яке не було виконане у строк до 17.08.2016року.

З чого випливає, що наказ №386-к був виданий з порушенням вимог п.3 ст.40 КЗпП, оскільки відсутні докази вчинення порушення працівником трудової дисципліни після притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Суд також враховує ті обставини, що позивачка мала право на щорічну відпустку з 22.08.2016року, в наданні якої їй було безпідставно відмовлено (навіть не розглянуто заяви), а замість цього, направлено з 22.08.2016року у відрядження. Позивачка пояснила ці дії відповідача намаганням примусити її звільнитися за власним бажанням.

Виходячи з встановлених обставин, суд критично оцінює і наказ від 17.08.2016року № 385-к про оголошення ОСОБА_1 догани за систематичне порушення трудової дисципліни, оскільки підставою дисциплінарного стягнення в наказі названо лише одне порушення.

Відповідно до роз"яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" п.22 у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з»ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП.

Згідно з п.23 - за передбаченими п.3 ст.40 підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

З даного наказу не вбачається, які саме систематичні порушення вчинені працівником, а тому на думку суду є незаконним і наказ від 18.08.2016року «Про звільнення ОСОБА_1.» за п.3 ст. 40 КЗпП України, оскільки відсутні належні докази щодо систематичного не виконання працівником покладених на нього обов»язків саме без поважних причин, а з боку адміністрації Фонду вбачаються численні порушення прав працівника передбачених трудовим законодавством України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку, відсутні належні докази на виконання відповідачем, як стороною трудового договору, вимог передбачених ст..ст.147- 149 КЗпП України.

Крім цього, позивачка послалася на те, що вийшла зі складу профспілкової організації Фонду, що підтвердив відповідач довідкою Профспілкового комітету первинної профспілкової організації апарату Виконавчої дирекції Фонду від 29.11.2016року № 15.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Приписи ст. 27 Закону «Про оплату праці» щодо порядку обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, відсилають до положень Постанови КМУ від 08.02.95 р. №100 (далі - Порядок №100).

ВСУ в справі від 23.01.2012 р. у справі 6-87цс11 роз'яснив, як правильно застосовувати приписи ст. 235 КЗпП при стягненні заробітку за час вимушеного прогулу у спорах про поновлення на роботі.

Суд враховує наведені вище норми, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто ті, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 р. IV Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Позивачка ОСОБА_1 просила стягнути за час вимушеного прогулу з 18.08.2016року по день постановлення рішення суду суму - 35000грн.

Згідно наданого відповідачем розрахунку : середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 - 395,34грн., з врахуванням часу вимушеного прогулу з 18.08.2016р. по 30.11.2016рік - 86днів, всього до стягнення підлягає сума 395,34 х 86 = 33999,24грн.

В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 100000грн., позовні вимоги не доведені належними доказами, не надано розрахунку моральної шкоди, а тому до задоволення не підлягають. Також з відповівдача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір - 1378грн.

Керуючись ст.ст. 15,60,212-215,218.223 ЦПК України, ст.ст. 40, 147,147-1,148,149 , 235 КЗпП України, суд-

В И Р І Ш И В :

Оголосити вступну і резолютивну частини рішення по справі. Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 386-к від 18.08.2016року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади начальника Головного фінансово - економічного управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за ст.40 п.3 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Головного фінансово - економічного управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Стягнути з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 18.08.2016року по 30.11.2016року - 33999,24грн. та на користь держави судовий збір - 1378грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

В частині поновлення на роботі рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Г. О. Подрєзова