Рішення № 63156668, 29.11.2016, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/291/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 листопада 2016 року смт. Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Бабича С.В., з участю секретаря судового засідання Строган Л.В., відповідача ОСОБА_1 та її преставника ОСОБА_2, розглянувши цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк" (далі ПАТ КБ "Правекс-Банк") звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 6 жовтня 2008 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого ПАТ КБ "Правекс-Банк", надало відповідачу кредит у розмірі 52470,00 грн для придбання автомобіля зі строком повернення до 6 жовтня 2015 року та сплатою відсотків за користування кредитом 19 % річних. З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між банком та ОСОБА_1 6 жовтня 2008 року було укладено договір поруки.

Посилаючись на порушення ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь у солідарному порядку заборгованість, яка виникла станом на 17 червня 2015 року в сумі 63904,40 грн.

В судове засідання представник позивача не зявився, при цьому подав до суду заяву, в якій, підтримавши позовні вимоги в повному обсязі, просить розглянути справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник позов не визнали, вважаючи договір поруки, укладенний 6 жовтня 2008 року між банком та ОСОБА_1 припиненим. Окрім цього, просять застосувати строки позовної давності до позову ПАТ КБ "Правекс-Банк" до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася, подавши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши пояснення відповідача та її представника, а також дослідивши письмові докази, суд прийшов до переконання, що позов ПАТ КБ "Правекс-Банк" слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 6 жовтня 2008 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику 52470,00 грн зі строком повернення до 6 жовтня 2015 року та сплатою відсотків за користування кредитом 19 % річних.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором 6 жовтня 2008 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки, за умовами якого остання зобов'язалась нести солідарну відповідальність по всім зобов'язанням позичальника, що випливають з кредитного договору.

Внаслідок несвоєчасного та неповного виконання ОСОБА_3 своїх зобов"язань за кредитним договором, станом на 17 червня 2015 року загальна сума заборгованості складає 63904,40 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом 25590,46 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом 15385,84 грн, заборгованість за пенею за користування кредитом - 13764,33 грн, заборгованість за пенею за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом - 9163,77 грн., що підтверджується розрахунком позивача.

Згідно статті 1054 частини 1 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно частини 2 цієї ж статті та частини 2 статті 1046 ЦК України кредитний договір вважається укладеним з моменту передання грошей.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Статтями 530 та 631 ЦК України визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання".

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Такі висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у постановах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року 6-116 цс13, від 19 березня 2014 року 6-20цс14, які в силу статті 360-7 ЦПК України є обов"язковими дл усіх судів України.

Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору - до 6 жовтня 2015 року (пункт 1.2 кредитного договору), так і строк виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця до 10 числа кожного місяця для основної заборгованості і для процентів за користування кредитом (пункт 4.4, 4,5 кредитного договору).

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Відповідно до змісту статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, при цьому поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Посилання представника відповідача щодо припинення поруки, з урахуванням пункту 4 статті 559 ЦК України є безпідставними, оскільки пунктом 4.1 договору поруки, укладеного 6 жовтня 2008 року між банком та ОСОБА_1, встановлено строк дії вищевказаного договору - до 1 жовтня 2018 року.

Даючи оцінку доводам відповідача та її представника щодо застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а спецільна позовна давність по вимогах про стягнення неустойки - один рік (статті 257, 258 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як зазначалось вище, умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

З розрахунку заборгованості за кредитом станом на 17 червня 2015 року, поданих банком, останній черговий платіж за кредитним договором ОСОБА_3 було здійснено 16 травня 2012 року.

Із позовом до суду позивач звернувся 16 березня 2016 року.

З врахуванням вищевикладеного, враховуючи, що відповідачі доводів позивача щодо невиконання ними договірних зобовязань не спростували, своїх розрахунків не надавали, клопотань про призначення відповідної експертизи для визначення розміру такої заборгованості до суду не заявляли, суд прийшов до висновку, що майнові права ПАТ КБ «Правекс-банк» підлягають захисту шляхом солідарного стягнення з них суми заборгованості в межах строку позовної давності (щомісячних платежів), тобто з 16 березня 2013 року щодо заборгованості по кредиту та відсоткам та з 16 березня 2015 року - по пені за несвоєчасну сплату кредиту і процентів.

Частково задовольняючи позов, відповідно до статті 88 ЦПК України, суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 526, 551, 553, 554,559, 1046, 1054 ЦК України, статтями 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" 31827 (тридцять одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 86 (вісімдесят шість) коп заборгованості за кредитним договором та 686 (шістсот вісімдесят шість) грн 32 (тридцять дві) коп судових витрат, повязаних зі сплатою судового збору.

У задоволені решти позову публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Романівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.В.Бабич