Ухвала суду № 63155928, 02.12.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/787/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Ушаков М.М. Провадження № 22-ц/773/1683/16 Категорія: 81 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання Кирилюк О.О.,

з участю представника боржника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за клопотанням Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Електростальський завод важкого машинобудування» про надання дозволу на примусове виконання в Україні рішення іноземного суду за апеляційною скаргою ВАТ «Електростальський завод важкого машинобудування» на ухвалу Нововолинського міського суду від 17 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ВАТ «Електростальський завод важкого машинобудування» звернулося до суду із зазначеним клопотанням, посилаючись на те, що рішенням Арбітражного суду Московської області (м. Москва, Російська Федерація) у справі № А41-45510/12 за позовом цього заводу до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Завод «Промлит», що знаходиться у місті Нововолинську Волинської області України, про стягнення заборгованості позов задоволено. Постановлено стягнути з ТОВ «Завод «Промлит» на користь ВАТ «Електростальський завод важкого машинобудування» грошові кошти за недопоставлену продукцію, а також продукцію неналежної якості в розмірі 1613974,53 рублів, витрати по сплаті державного мита в розмірі 29139,75 рублів, зобовязати ТОВ «Завод «Промлит» здійснити вивіз бракованого товару, поставленого за контрактом № 03-59-11/661 від 06 липня 2010 року за власний рахунок. Рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та вступило в законну силу.

Посилаючись на положення Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, підписаної державами членами Співдружності Незалежних Держав, в тому числі Україною та Російською Федерацією, ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, заявник просив надати дозвіл на примусове виконання вищезгаданого рішення іноземного суду.

Ухвалою Нововолинського міського суду від 17 жовтня 2016 року клопотання залишено без розгляду та разом з доданими до нього документами повернуто особі, яка його подала.

В апеляційній скарзі ВАТ «Електростальський завод важкого машинобудування» просить скасувати цю ухвалу, а справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції в новому складі, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченні ТОВ «Завод «Промлит» просить відхилити апеляційну скаргу і залишити ухвалу без змін, зазначаючи про її законність та обґрунтованість.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Арбітражного суду Московської області Російської федерації від 11 березня 2013 року з ТОВ «Промлит» на користь ВАТ «Електростальський завод важкого машинобудування» стягнуто грошові кошти за недопоставлену продукцію, а також продукцію неналежної якості в розмірі 1613974,53 рублів, витрати по сплаті державного мита в розмірі 29139,75 рублів і зобовязано ТОВ «Промлит» здійснити вивіз бракованого товару, поставленого за контрактом № 03-59-11/661 від 06 липня 2010 року за власний рахунок. Суддею, під головуванням якого ухвалено це рішення, посвідчено, що воно вступило в законну силу (а. с. 7).

11 червня 2013 року Арбітражним судом Московської області видано виконавчий лист на примусове виконання вказаного рішення (а. с. 8-15).

Ухвалою Арбітражного суду Московської області від 01 серпня 2016 року постановлено виправити друкарську помилку, допущену в тексті судового акту Арбітражного суду Московської області від 11 березня 2016 року у справі № А41-45510/12, замість: ТОВ «Промлит» читати ТОВ «Завод «Промлит» (а. с. 101).

У клопотанні ВАТ «Електростальський завод важкого машинобудування» про надання дозволу на примусове виконання в Україні рішення іноземного суду боржником зазначено ТОВ «Завод «Промлит» (а. с. 2-6).

Залишаючи клопотання без розгляду та повертаючи його заявнику, суд першої інстанції виходив з того, що неможливо точно встановити, яка саме юридична особа є боржником у даній справі, оскільки із місту рішення Арбітражного суду Московської області вбачається, що таким є ООО «Промлит», а із клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду ТзОВ «Завод «Промлит».

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи і зроблені з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Згідно з ч. 1 ст. 392 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 394 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: 1) ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження; 2) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; 3) мотиви подання клопотання. До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні); 3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи; 4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше); 5) документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником); 6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.

Підстави, з яких суд може залишити клопотання без розгляду та повернути його разом з доданими документами особі, що його подала, наведені у ч. 4 ст. 394 ЦПК України. Такими підставами є не оформлення клопотання і документів, що додаються до нього, відповідно до вимог, передбачених вищенаведеними нормами ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником подано перелік документів, встановлений законом. Зокрема, надано клопотання, у якому зазначено найменування особи, що його подає, і найменування боржника, їх місцезнаходження, мотиви подання клопотання (а. с. 2-6). До клопотання додано, зокрема засвідчену копію рішення іноземного суду з відміткою про набрання ним законної сили (а. с. 7), документи, які засвідчують, що боржник був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (а. с. 27-28), довіреність, що посвідчує повноваження представника, який подав клопотання (а. с. 29).

Однак суд ніяким чином не перевірив, чи оформлені подані заявником документи відповідно до вимог міжнародного законодавства та ЦПК України і не встановив передбачених ч. 4 ст. 394 ЦПК України підстав для залишення клопотання без розгляду та його повернення заявнику.

Зазначена в оскаржуваній ухвалі обставина щодо неможливості точного встановлення юридичної особи боржника, по-перше, не є законною підставою для залишення клопотання без розгляду, а по-друге, не відповідає дійсності.

Хоча у вступній та резолютивній частинах рішення Арбітражного суду Московської області від 11 березня 2013 року і вказано назву боржника ТОВ «Промлит», однак, як зазначалося вище, ухвалою цього ж суду від 01 серпня 2016 року постановлено виправити друкарську помилку, допущену в тексті рішення, а саме замість ТОВ «Промлит» читати ТОВ «Завод «Промлит» (а. с. 101).

Крім того, до клопотання додано контракт № 03-59-11/661 від 06 липня 2010 року між ТОВ «Завод «Промлит» та ВАТ «Електростальський завод важкого машинобудування», на підставі якого Арбітражним судом Московської області вирішено справу (а. с. 16-20). У виконавчому листі, виданому Арбітражним судом Московської області 11 червня 2013 року на примусове виконання вказаного рішення, адреса боржника зазначена м. Нововолинськ Волинської області, вул. Шахтарська, 49, яка співпадає з його адресою, вказаною у контракті (а. с. 8-15). Згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 401035 ТОВ «Завод «Промлит» зареєстрований за вказаною адресою (а. с. 64-65), що також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 62-63).

Аналіз наведених доказів у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що особа боржника, щодо якої ухвалено рішення Арбітражного суду Московської області, належним чином ідентифікована.

Оскільки невідповідність висновків суду першої інстанції та допущені ним порушення вищенаведених норм процесуального права призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскаржувану ухвалу слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до того ж суду.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Електростальський завод важкого машинобудування» задовольнити частково.

Ухвалу Нововолинського міського суду від 17 жовтня 2016 року в даній справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді