Рішення № 6315581, 31.08.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "31" серпня 2009 р.Справа № 9/1019

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Алексєєва М.В.

за участю представників сторін

від позивача Орел М.В. дов. від 25.08.09. №775

Макаренко Т.П. дор. від 25.08.09. №774

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (м.Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Житомир)

про стягнення 11760,00 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 11760,00 грн. помилково перерахованих коштів.

Представники позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, свого представника в засідання суду не направив, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд вважає вказану обставину такою, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

На підставі домовленості, досягнутою між сторонами, відповідачем було надано позивачу автотранспортні послуги на загальну суму 11760,00 грн., що підтверджується товаро-транспортною накладною №026120 від 28.07.08., накладною №1 від 28.07.08., актом прийому виконаних робіт від 28.07.08. (а.с.18-20).

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст.11, ч. 2 ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань є правочини.

Оскільки сторони при здійсненні господарської діяльності довели свою волю до настання правових наслідків при здійсненні поставки, то між ними виникли відповідні зобов'язання.

Проте позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача кошти в сумі 23520,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4664 від 07.08.08., тобто кошти в сумі 11760,00 грн. перераховано помилково.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача направлялися претензії № 270 від 26.01.09. (а.с.8), №397 від 13.02.09. (а.с.13) з вимогою в добровільному порядку повернути помилково перераховані кошти у сумі 11760,00 грн. Проте вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В матеріалах справи відсутні будь-які накладні та інші докази з боку відповідача щодо надання послуг чи поставки позивачу товару на спірну суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з ч.. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або" зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 139 ГК України зазначається, що майном є сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства (п.5 ст. 139 ГПК України).

Станом на день розгляду справи, відповідач кошти позивачу в сумі 11760,00 грн. не повернув, послуги на спірну суму не надав товар не поставив.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 11760,00 грн. безпідставно отриманим коштів правомірна та підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 193 ГК України, ст. 1212 ЦК України, ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1), код НОМЕР_1

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія", 10025, м.Житомир, вул.Промислова,10. код 03379632 - 11760,00 грн. помилково перерахованих коштів, 117,60 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяАлексєєв М.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам