Постанова № 63155032, 23.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2016 р. Справа№ 910/10838/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Яценко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 23.08.2016

у справі №910/10838/16 (суддя Комарова О.С.)

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл Рітейл», м. Київ

про стягнення 700 102,00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Павленко І.В. - представник (довіреність від 16.12.2015 № б/н);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (надалі - ДП «АМПУ», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл Рітейл» (надалі - ТОВ «Техойл Рітейл», відповідач) про стягнення штрафних санкцій в сумі 700 120,00 грн, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару за договором поставки №98-В-АМПУ-15 від 06.11.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.08.2016 у справі №910/10838/16 клопотання ТОВ «Техойл Рітейл» про зменшення розміру штрафних санкцій задоволено частково, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Техойл Рітейл» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 25 000,00 грн штрафу, 25 000,00 грн пені та 10 501,53 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим рішенням, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Скарга вмотивована тим, що суд прийняв рішення з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, з'ясувавши неповно обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим висновки, викладені в рішенні не відповідають цим обставинам. Скаржник просив суд скасувати рішення та прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 апеляційну скаргу ДП «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Дикунська С.Я. та призначено до розгляду на 12.10.2016.

Відповідач скористався правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу.

12.10.2016 в судовому засіданні розгляд справи в порядку статті 77 ГПК України було відкладено до 09.11.2016 у зв'язку з неявкою уповноваженого представника відповідача та задоволенням клопотання останнього про відкладення розгляду справи на іншу дату.

09.11.2016 в судовому засіданні було оголошено перерву до 16.11.2016.

16.11.2016 судом було розглянуто та задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи в порядку статті 69 ГПК України на п'ятнадцять днів та оголошено перерву до 23.11.2016.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити з підстав, наведених у скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши думку представника скаржника щодо розгляду апеляційної скарги у відсутність вищевказаного учасника судового процесу, колегія дійшла висновку про можливість такого розгляду, зважаючи на пояснення, надані представником відповідача у попередніх судових засіданнях, у яких останній заперечував проти задоволення апеляційної скарги та наголошував на законності та правильності оскаржуваного позивачем судового рішення.

23.11.2016 в судовому засіданні колегією суддів було проголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 06.11.2015 між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (в тексті договору - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл Рітейл" (в тексті договору - постачальник) було укладено договір поставки № 98-В-АМПУ-15, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар: паливо рідинне та газ; оливи мастильні за кодом ДК 016-2010 19.20.2 (дизельне паливо), а покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, кількість та ціна на товар, що поставляється згідно з цим договором, визначені у специфікації (Додаток № 1 до цього договору) (далі - Специфікація), яка є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами п. 3.1. договору ціна цього договору становить 51 123 345,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 10 224 669,00 грн, разом ціна цього договору становить 61 348 014,00 грн з ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена у специфікації.

Пунктом 4.2. договору сторони визначили, що розрахунки проводяться покупцем через Філію, яка фактично отримала товар, протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з дати отримання Філією оригіналу належним чином оформленого рахунку на оплату партії поставленого товару, за умови наявності підписаної сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної на поставлену партію товару, що підлягає оплаті.

Відповідно до п. 5.1. договору, поставка товару здійснюється протягом терміну дії цього договору окремими партіями на підставі замовлень покупця, отриманих постачальником до закінчення терміну дії цього договору.

Місця та спосіб поставки товару: регіони України, згідно з Додатком №3 до цього договору (п.5.2 договору).

За умовами пункту 5.6.1. договору поставка товару здійснюється окремими партіями протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання постачальником замовлення на відповідну партію товару.

Датою поставки покупцю товару (партії товару) є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної (5.6.2. договору).

У відповідності до умов п. 7.2.2. договору, за порушення строку поставки партії товару, встановленого цим договором, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості партії товару, зазначеної у замовленні, за кожний день порушення строку, а за порушення строку поставки такої партії понад 10 (десять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) % від вартості такої партії товару.

Також умовами договору, а саме пунктом 7.4 сторони передбачили, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Згідно п.10.1, цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 15.04.2016 включно.

Додатковою угодою № 3 від 15.04.2016 до договору поставки № 98-В-АМПУ-15 від 06.11.2015 сторони внесли зміни до пункту 3.1. договору та виклали його в наступній редакції: "загальна ціна цього договору становить 51 123 339,45 грн без ПДВ, крім того ПДВ 10 224 667,89 грн, разом загальна ціна цього договору становить 61 348 007,34 грн з ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена у специфікації". Вказану додаткову угоду підписано відповідачем з протоколом розбіжностей.

Відповідно до протоколу розбіжностей № 1 від 15.04.2016 до додаткової угоди № 3 від 15.04.2016 до договору поставки № 98-В-АМПУ-15 від 06.11.2015 року сторонами змінено п. 3.1. договору та викладено його в такій редакції: "загальна ціна цього договору становить 51 123 341,90 грн без ПДВ, крім того ПДВ 10 224 668,38 грн, разом загальна ціна цього договору становить 61 348 010,28 грн з ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена у специфікації".

Як вбачається зі специфікації, яка є додатком № 1 до договору поставки № 98-В-АМПУ-15 від 06.11.2015, в редакції Додаткової угоди № 3 від 15.04.2016, відповідач мав поставити з 06.11.2015 до 07.04.2016 включно: дизельне паливо (зимове/літнє), ДСТУ 4840:2007 та/або ДСТУ 7688:2015 у кількості 1 937 100,00 кг, ціна за одиницю виміру без ПДВ - 13,65 грн, загальна ціна з ПДВ 31 729 698,00 грн; а з 08.04.2016 до закінчення терміну дії договору: дизельне паливо (зимове/літнє), ДСТУ 4840:2007 та/або ДСТУ 7688:2015 у кількості 1 684 773,00 кг, ціна за одиницю виміру без ПДВ - 14,65 грн, загальна ціна з ПДВ 29 618 309,34 грн.

Водночас, у відповідності до специфікації, яка є додатком № 1 до договору поставки № 98-В-АМПУ-15 від 06.11.2015, в редакції додаткової угоди № 3 від 15.04.2016 року, з урахуванням протоколу розбіжностей № 1 від 15.04.2016 до додаткової угоди № 3 від 15.04.2016, відповідач прийняв на себе зобов'язання по поставці з 06.11.2015 до 31.03.2016 включно: дизельного палива (зимове/літнє), ДСТУ 4840:2007 та/або ДСТУ 7688:2015 у кількості 1 370 040,00 кг, ціна за одиницю виміру без ПДВ - 13,65 грн, загальна ціна з ПДВ 22 441 255,20 грн; а з 01.04.2016 включно до закінчення терміну дії договору - дизельного палива (зимове/літнє), ДСТУ 4840:2007 та/або ДСТУ 7688:2015 у кількості 2 213 126,00 кг, ціна за одиницю виміру без ПДВ - 14,65 грн, загальна ціна з ПДВ 38 906 755,08 грн. Загальна ціна договору з ПДВ 61 348 010,00 грн.

Визначаючи правову природу відносин, що склалися у сторін за даним договором, місцевий господарський суд правильно вказав, що такий має ознаки договору поставки, за яким, у відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України.

Приписами частини 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (стаття 691 Цивільного кодексу України).

Положеннями частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Звертаючись до суду з даним позовом та обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначав, що на виконання умов договору № 98-В-АМПУ-15 від 06.11.2015 та поданих ним замовлень на поставку товару, відповідачем така поставка здійснена з істотним відхиленням від строків, визначених договором, у зв'язку з чим останньому була нарахована пеня у розмірі 0,1 % від вартості партії товару, зазначеної у замовленні за кожний день порушення строку, а також штраф у розмірі 7 % від вартості партії товару у зв'язку з порушенням строків поставки понад 10 календарних днів. Також позивач зазначав, що з метою досудового врегулювання спору ним неодноразово направлялись на адресу відповідача претензії з пропозицією сплатити у добровільному порядку штрафні санкції за порушення строків виконання зобов'язань, однак останнім були визнані вимоги лише за претензією №614-05/16 від 18.05.2016, заявленою на суму 46 336,54 грн, вимоги за іншими претензіями відповідач не визнав, вказуючи, що нарахування санкцій, заявлених в інших претензіях, було здійснено по поставкам, здійсненим поза межами строку дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 98-В-АМПУ-15 від 06.11.2015 та замовлень позивача на партії товару за №№ 1827/1 від 04.04.2016, 1897/2, 1897/3, 1897/4 від 06.04.2016, 2047/2, 2047/3 від 12.04.2016, 2069/1, 2099/1 від 13.04.2016, отриманих відповідачем в дні подачі таких замовлень, що підтверджується відмітками уповноважених осіб про їх отримання, відповідач поставив позивачу обумовлений договором товар, що підтверджується видатковими накладними: №№ ТР-0004289 від 13.04.2016 на суму 65 274,54 грн, ТР-0004356 від 19.04.2016 на суму 311 060,52 грн, ТР-0004358 від 19.04.2016 на суму 181 988,16 грн, ТР-0004360 від 19.04.2016 на суму 74 363,40 грн, ТР-0004365 від 19.04.2016 на суму 550 728,66 грн, ТР-0004370 від 18.04.2016 на суму 582 249,60 грн, ТР- 0004371 від 18.04.2016 на суму 568 537,20 грн, ТР-0004372 від 19.04.2016 на суму 547 177,50 грн, ТР-0004373 від 19.04.2016 на суму 576 500,94 грн, ТР-0004374 від 19.04.2016 на суму 382 488,06 грн, ТР-0004375 від 19.04.2016 на суму 578 733,60 грн, ТР-0004376 від 19.04.2016 на суму 562 665,48 грн, ТР-0004377 від 19.04.2016 на суму 599 935,08 грн, ТР-0004393 від 20.04.2016 на суму 567 781,26 грн, ТР-0004394 від 20.04.2016 на суму 568 713,00 грн, ТР-0004395 від 20.04.2016 на суму 558 622,08 грн, ТР-0004396 від 20.04.2016 на суму 561 030,54 грн, ТР- 0004397 від 20.04.2016 на суму 561 030,54 грн, ТР-0004398 від 22.04.2016 на суму 72 025,26 грн, ТР-0004399 від 22.04.2016 на суму 35 722,56 грн, ТР-0004451 від 22.04.2016 на суму 72 025,26 грн, ТР-0004454 від 22.04.2016 на суму 38 922,12 грн, ТР-0004455 від 22.04.2016 на суму 86 106,84 грн, ТР-0004486 від 25.04.2016 на суму 559 782,36 грн, ТР-0004487 від 25.04.2016 на суму 561 311,82 грн, ТР-0004488 від 25.04.2016 на суму 557 092,62 грн, ТР-0004506 від 26.04.2016 на суму 35 283,06 грн, ТР-0004510 від 27.04.2016 на суму 35 687,40 грн, ТР- 0004516 від 27.04.2016 на суму 36 478,50 грн, ТР-0004527 від 27.04.2016 на суму 569 398,62 грн, ТР-0004709 від 11.05.2016 на суму 488 091,12 грн, ТР-0004818 від 26.05.2016 на суму 35 160,00 грн, однак продукція за зазначеними видатковими накладними була поставлена відповідачем з порушенням строків, встановлених в п. 5.6.1. договору.

Так, замовлення позивача на партію товару № 1827/1 від 04.04.2016, який мав бути поставлений 06.04.2016, відповідач виконав лише 13.04.2016 на суму 65 274,54 грн, а 27.04.2016 - на суму 36 478,50 грн; замовлення №1897/3 від 06.04.2016, датою виконання якого за договором є 08.04.2016 відповідач виконав частково 21.04.2016 на суму 263 700,00 грн та 20.04.2016 - на суму 732 716,82 грн; замовлення №1897/4 від 06.04.2016, яке мало бути також виконане 08.04.2016 відповідач виконав частково 26.04.2016 на суму 35 283,06 грн, 25.05.2016 на суму 35 160,00 грн, 01.07.2016 на суму 439 500,00 грн, не виконавши поставки за цим замовленням на суму 703 200,00 грн; замовлення №1897/2 від 06.04.2016 (дата поставки 08.04.2016) виконав 19.04.2016 на суму 582 249,60 грн, 20.04.2016 - на суму 568 537,20 грн, 21.04.2016 - на суму 1 709 778,06 грн, а 22.04.2016 на суму 1 973 935,14 грн; замовлення № 2047/2 від 12.04.2016 (дата поставки 14.04.2016) виконав 22.04.2016 на суму 1 437 446,28 грн, 23.04.2016 - на суму 561 030,54 грн, 26.04.2016 - на суму 1 118 404,44 грн, 27.04.2016 - на суму 559 782,36 грн, а 11.05.2016 - на суму 488 091,12 грн; замовлення на поставку товару за №2047/3 від 12.04.2016 (дата поставки 14.04.2016) відповідач виконав 20.04.2016 на суму 74 363,40 грн, 22.04.2016 - на суму 197 054,22 грн та 28.04.2016 на суму 35 687,40 грн; замовлення на поставку товару №2069/1 від 13.04.2016 загальною вартістю 110 754,00 грн (дата поставки 15.04.2016) відповідач виконав 22.04.2016 частково, а саме, на суму 107 747,82 грн; замовлення з поставки продукції №2099/1 від 13.04.2016 вартістю 580 140,00 грн (дата поставки 15.04.2016) відповідач виконав частково 20.04.2016 на суму 311 060,52 грн та 21.04.2016 - на суму 118 788,06 грн, при цьому поставка продукції на суму 150 292,00 грн за цим замовленням залишається не виконаною, доказів протилежного відповідач ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надав.

Зважаючи на порушення відповідачем строків поставки продукції та відмовою останнього у добровільному порядку виконати вимоги за пред'явленими претензіями, позивач заявив до стягнення з ТОВ «Техойл Рітейл» на свою користь:

- за видатковими накладними № ТР-00042289 від 13.04.2016 та № ТР-0004516 від 27.04.2016 (замовлення №1827/1 від 04.04.2016) пені в розмірі 391,65 грн та 729,57 грн відповідно, а також штрафу у розмірі 7% від вартості товару згідно видаткової накладної №ТР-0004516 від 27.04.2016 за порушення строку поставки понад 10 календарних днів (прострочення становить 20 календарних днів) - у розмірі 2 553,50 грн, нарахованих станом на 27.04.2016;

- за видатковими накладними №ТР-0004370 та №ТР-0004371 від 18.04.2016, видатковими накладними №ТР-0004372, №ТР-0004373, №ТР-0004376, №ТР-0004377, №ТР-0004375, №ТР-0004393, №ТР-0004394 від 19.04.2016 (замовлення №1897/2) пені в розмірі 58 254,91 грн, а також штрафу за порушення строку поставки згідно видаткової накладної № ТР-0004371 від 18.04.2016 за порушення строку поставки на 11 днів в сумі 39 797,60 грн, згідно видаткових накладних №ТР-0004372, №ТР-0004376, №ТР-0004377 від 19.04.2016 (порушення строку поставки 12 днів) - штрафу в сумі 119 684,46 грн, а згідно видаткових накладних №ТР-0004373, №ТР-0004375, №ТР-0004393, №ТР-0004394 від 19.04.2016 (порушення строку поставки 13 днів) - штрафу в сумі 138 175,46 грн, нарахованих станом на 22.04.2016;

- за видатковими накладними №ТР-0004358 та № ТР-0004365 від 19.04.2016 (замовлення №1897/3) пені в розмірі 8 059,89 грн, а також штрафу за порушення строку поставки згідно вказаних накладних за порушення строку поставки на 11 днів в сумі 51 290,18 грн, нарахованих станом на 20.04.2016;

- за видатковою накладною №ТР-0004374 від 19.04.2016 (за замовленням №1897/3 від 06.04.2016, замовленням №2099/1 від 13.04.2016) пені в розмірі 3 757,74 грн, а також штрафу за порушення строку поставки згідно замовлення №1897/3 на 12 днів в розмірі 18 459,00 грн, нарахованих станом на 21.04.2016;

- за видатковою накладною №ТР-0004506 від 26.04.2016 (за замовленням №1897/4 від 06.04.2016) пені в розмірі 599,81 грн, а також штрафу за порушення строку цієї поставки на 17 днів в розмірі 2 469,81 грн, нарахованих станом на 26.04.2016;

- за видатковими накладними №ТР-0004394, №ТР-0004395, №ТР-0004396, №ТР-0004397 від 20.04.2016, видатковими накладними №ТР-0004486, №ТР-0004487, №ТР-0004488 від 25.04.2016, за видатковою накладною №ТР-0004527 від 25.04.2016 (замовлення №2047/2 від 12.04.2016) пені в розмірі 40 972,38 грн, а також штрафу за порушення строку поставки згідно видаткових накладних №ТР-0004487 та №ТР-0004488 за порушення строку поставки на 11 днів в сумі 78 288,31 грн, згідно видаткової накладної №ТР-0004486 - за порушення строку поставки на 12 днів в сумі 39 184,77 грн, та за видатковою накладною №ТР-0004527 - за порушення строку поставки на 13 днів в сумі 39 857,90 грн, нарахованих станом на 28.04.2016;

- за видатковою накладною №ТР-0004360 від 19.04.2016, за видатковими накладними №ТР-0004451, №ТР-0004454, №ТР-0004455 від 22.04.2016 та видатковою накладною №ТР-0004510 від 27.04.2016 (замовлення №2047/3 від 12.04.2016) пені в розмірі 2 215,14 грн, а також штрафу за порушення строків поставки згідно видаткової накладної №ТР-0004510 від 27.04.2016 за порушення строку поставки на 13 днів в сумі 2 498,12 грн, нарахованих станом на 28.04.2016;

- за видатковими накладними №ТР-0004398, №ТР-0004399 від 22.04.2016 (замовлення №2069/1 від 13.04.2016) пені в розмірі 646,49 грн, нарахованої станом на 22.04.2016;

- за видатковою накладною №ТР-0004356 від 19.04.2016 (замовлення №2099/1 від 13.04.2016) пені в розмірі 1 244,24 грн, нарахованої станом на 20.04.2016;

- за видатковою накладною №ТР-0004709 від 11.05.2016 (замовлення №2047/2 від 12.04.2016) пені в розмірі 12 690,37 грн, а також штрафу за порушення строків поставки за вказаною накладною на 26 днів в сумі 34 166,38 грн, нарахованих станом на 11.05.2016;

- та за видатковою накладною №ТР-0004818 від 26.05.2016 (замовлення №1897/4 від 12.04.2016) пені в розмірі 1 652,52 грн, а також штрафу за порушення строків поставки за вказаною накладною на 47 днів в сумі 4 113,72 грн, нарахованих станом на 26.05.2016.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про сплату штрафних санкцій, зокрема, з претензією від 23.05.2016 за вих.№2436, в якій пропонував у добровільному порядку сплатити штрафні санкції у розмірі 46 856,75 грн у зв'язку з порушенням на 26 календарних днів строків поставки товару за замовленням №2047/2 від 12.04.2016 згідно договору № 98-В-АМПУ-15 від 06.11.2015; 03.06.2016 за вих. №2649 позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату штрафних санкцій у розмірі 4 113,72 грн у зв'язку з порушенням на 47 календарних днів строків поставки товару за замовленням №1897/4 від 06.04.2016.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з листом № 2441 від 23.05.2016 в якому просив в термін до 24.05.2016 визнати штрафні санкції та здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом підписання двостороннього акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.05.2016 року, проте, відповідач зазначений акт не підписав та штрафні санкції не сплатив.

Як стверджує позивач, вищезазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача штрафних санкції в сумі 700 102,00 грн.

Не визнаючи заявлені позовні вимоги та заперечуючи проти них повністю, відповідач посилався на те, що ним на адресу позивача неодноразово направлялись листи щодо коригування цін на одиницю товару, у зв'язку з різким коливанням курсу гривні до іноземної валюти, що спричинило значну зміну кон'юнктури ринку та різке підвищення цін на паливо-мастильні матеріали, однак позивач такі пропозиції залишив без задоволення, що призвело до збитковості договору поставки № 98-В-АМПУ-15 від 06.11.2015. Водночас, відповідач вказав, що позивач листом № 2046 повідомив його про свою згоду на підвищення ціни до рівня 17,58 грн./кг з ПДВ, замість 18,00 грн./кг з ПДВ, на підтвердження чого разом з листом був відправлений проект додаткової угоди № 3, в п. 5 якої було встановлено, що умови такої угоди в порядку ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, застосовуються до відносин, що виникли з 08.04.2016, однак, відповідач не міг погодитись з запропонованим проектом додаткової угоди № 3 в частині розповсюдження умов вказаної угоди на відносини, що виникли 08.04.2016, зважаючи на те, що замовлення на партію товару №№ 1827/1 від 04.04.2016, 1897/3, 1897/4 від 06.04.2016 були подані до 08.04.2016, а тому нова ціна на товар на той момент в частині ціноутворення, розцінювалась не просто як упущена вигода, а вже як прямий збиток, що призводить до порушення принципів ведення підприємницької діяльності на паритетних засадах.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2016 відповідач надав суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 7 000,00 грн, мотивоване зміною курсу гривні у співвідношенні до іноземної валюти, що зумовило підвищення цін на пальне. А оскільки позивач не погодився на його пропозицію щодо підвищення ціни, він змушений був здійснювати поставку продукції на невигідних для себе умовах. Водночас, у клопотанні відповідач наголосив на тому, що позивач неналежним чином виконував зобов'язання з оплати товару, у зв'язку з чим станом на 30.04.2016 дебіторська заборгованість за зобов'язаннями позивача склала 11 058 716,58 грн, що вплинуло на здатність ТОВ «Техойл Рітейл» належним чином вести свою господарську діяльність та своєчасно здійснювати поставку товару позивачеві. До клопотання відповідач долучив довідку з обслуговуючого банку № 015-3/489 від 19.08.2016 на підтвердження свого скрутного фінансового становища та зауважив, що у разі задоволення позову в повному обсязі його економічний стан істотно погіршиться.

На підтвердження вказаних обставин, відповідачем до клопотання б/н від 22.08.2016 було додано довідки Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", а саме, довідку № 4.3/814 від 23.11.2015, з якої вбачається, що мінімальна ціна дизельного пального складала 17,84 грн, а середня вартість - 18,49 грн з ПДВ; з довідки № 4.3/2 від 04.01.2016 вбачається, що мінімальна ціна дизельного пального складала за умови доставки у автоцистернах, партіями від 1 до 40 т - 17,68-18,79 грн/кг, а за умови доставки у бочках об'ємом 165-170 кг, партіями від 660 до 850 кг - 18,98-20,40 грн/ кг; з довідки № 116/54 від 12.03.2016 вбачається, що мінімальна ціна дизельного пального складала за умови доставки у автоцистернах, партіями від 1 до 40 т - 17,37-18,54 грн./кг, а за умови доставки у бочках об'ємом 165-170 кг, партіями від 660 до 850 кг - 18,67-20,15 грн/ кг.

Відповідач також вказує, що поставка товару здійснювалася з простроченням на дуже не значні строки, а саме: заявка від 04.04.2016, у значній мірі виконана з простроченням у 6 днів, заявка від 06.04.2016 на 85% відсотків виконана з простроченням у 10 та 11 днів, заявка від 12.04.2016 виконана на 5 та 12 день після спливу строку на поставку товару, передбаченого договором, а заявка від 13.04.2016 виконана з простроченням у 4 та 6 днів, а тому штрафні санкції за затримку здійснення поставки товару, в середньому, на 7 днів у розмірі 700 102,00 грн є непомірно великими порівняно із наслідками порушення зобов'язання.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов частково, суд, використовуючи своє право, надане статтею 233 Господарського кодексу України, відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України, дійшов висновку про обгрунтованість клопотання, його часткового задоволення та зменшення розміру штрафних санкцій до 50 000,00 грн.

Судом при прийнятті оскаржуваного рішення було враховано, що заявлений позивачем розмір штрафних санкцій становить надмірно велику суму, взято до уваги скрутний фінансовий стан відповідача та безпосередньо поведінку позивача як сторони за договором, яким взяті на себе зобов'язання щодо вчасної та повної оплати поставленого товару виконані неналежно.

Однак, з такими висновками судова колегія погодитись не може та вважає за необхідне зазначити наступне.

Господарському суду законодавчо, у відповідності до пункту 3 статті 83 ГПК України та статті 223 ГК України, надано право при прийнятті рішення на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, у підпункті 3.17.4. пункту 3.17. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до п.42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" №01-8/211 від 07.04.2008, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Посилаючись на наведені положення, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, по-перше, про винятковість даного випадку, а по-друге, про надмірний розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення, зважаючи на те, що загальний розмір штрафних санкцій становить 700 102,00 грн, що у співвідношенні із загальною сумою договору ( 61 348 014,00 грн) складає 1,14%.

Колегія суду погоджується з доводами скаржника про помилковість висновку суду про неналежне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань зі своєчасної оплати, яким взято до уваги довідку б/н від 23.08.2016, надану відповідачем про стан заборгованості позивача по оплаті товару в сумі 731 148,29 грн, картку рахунку 3611 за період з 01.12.2015 по 22.08.2016, згідно якої сальдо становить таку ж величину.

Дослідивши та надавши оцінку даним доказам, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що заборгованість з оплати у позивача виникла після закінчення строку дії договору та допущених відповідачем порушень строків поставки, а саме, з 11.05.2016 (т.3 а.с.87-89), в той час, коли позивач прийняв рішення про притримання оплати, сума якої відповідала розміру штрафних санкцій, нарахованих відповідачеві за неналежне виконання ним договірних зобов'язань, до вирішення спору про стягнення неустойки у судовому порядку.

Отже, дії останнього з притримання оплати жодним чином не перешкоджали відповідачеві своєчасно виконати зобов'язання по поставці товару.

Крім того, інформація, викладена відповідачем у довідці стосовно строків проведення розрахунків по оплаті поставленої продукції не відповідає умовам договору, оскільки розрахунок термінів оплати поставленого товару відповідачем відображено з дати поставки, тобто дати оформлення видаткової накладної, а згідно умов п.4.2 договору у покупця виникає обов'язок по оплаті товару протягом 15 банківських днів з дати отримання позивачем оригіналу належним чином оформленого рахунку на оплату партії товару, за умови наявності підписаної сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної на поставлену партію товару, що підлягає оплаті.

Разом з тим, при вирішенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій судом не було враховано, що сторони, укладаючи договір за результатами державної закупівлі, погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, строк поставки, порядок розрахунків, відтак, відповідач, прийнявши на себе зобов'язання по поставці продукції у визначений договором строк, погодився з передбаченою у договорі відповідальністю за прострочення виконання взятих на себе зобов'язань.

Доводи відповідача про те, що ним вживались заходи щодо перегляду ціни договору, а позивачеві направлявся відповідний проект додаткової угоди, який так і не був схвалений позивачем, що стало причиною порушення строків поставки, колегія суддів відхиляє як надумані, оскільки обставини, на які посилається відповідач не є підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання перед позивачем договірних зобов'язань.

Вказуючи в рішенні про те, що стягнення штрафних санкцій у заявленому позивачем розмірі вплине на здатність ТОВ «Техойл Рітейл» належним чином вести свою господарську діяльність, суд не врахував тієї обставини, що позивач є державним підприємством, предметом діяльності якого є, зокрема, організація та забезпечення безпеки мореплавства, надання суднам лоцманських послуг, послуг із забезпечення безпечного проходження суден судноплавними шляхами, відповідно, неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань зі своєчасного забезпечення позивача паливно-мастильними матеріалами може становити загрозу безпеці судноплавства.

За приписами частини 4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вбачається з пункту 7.4 договору, саме таким приписам слідували сторони, узгоджуючи умови договору поставки.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 цього ж Кодексу зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, належним є виконання такого зобов'язання, яке прийняте кредитором та в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

З умов договору поставки вбачається, що відповідач взяв на себе зобов'язання не лише вчасно поставити товар, а й сплатити штрафні санкції у разі несвоєчасного виконання ним зобов'язань.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем умови договору щодо своєчасної, протягом двох календарних днів з дня отримання замовлення на партію товару, поставки продукції не виконувались, а за рядом замовлень залишаються невиконаними до цього часу, не зважаючи на те, що строк дії договору закінчився 15.04.2016. Так, поставка за замовленням №2099/1 від 13.04.2016 залишається невиконаною відповідачем, а доказів протилежного останнім суду не надано у розумінні статей 32-34 ГПК України.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що останній зазнав збитків внаслідок невчасної поставки відповідачем продукції судова колегія відхиляє, зважаючи на те, що прийняття на себе обов'язку зі сплати штрафних санкцій у разі несвоєчасного виконання зобов'язань по договору ніяким чином не ставиться у залежність від наявності заподіяних збитків іншій стороні.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, та яка може обчислюватись, зокрема, у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Згідно п.2 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до умов п. 7.2.2. договору, за порушення строку поставки партії товару, встановленого цим договором, сторони узгодили, що постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1 % від вартості партії товару, зазначеної у замовленні, за кожний день порушення строку, а за порушення строку поставки такої партії понад 10 (десять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) % від вартості такої партії товару.

Колегія, перевіривши нарахування позивачем пені та штрафу, зазначає, що такий здійснений позивачем правильно та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі - 700 102,00 грн.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційні доводи скаржника про порушення судом першої інстанцій під час ухвалення судового рішення норм матеріального та процесуального права переконливими, оскільки їх обґрунтованість підтверджується наявними матеріалами справи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія находить апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2016 у справі №910/10838/16 - частковому скасуванню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, на відповідача покладаються витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2016 у справі №910/10838/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.08.2016 у справі №910/10838/16 скасувати частково.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техойл Рітейл» (01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 5-В, код ЄДРПОУ 39582451) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, код ЄДРПОУ 38728507) 700 102 (Сімсот тисяч сто дві) гривні 00 коп. штрафних санкцій та 22 053 (Двадцять дві тисячі п'ятдесят три) гривні 53 коп. судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

5. Матеріали справи №910/10838/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук