Постанова № 63154941, 30.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2016 р. Справа№ 910/16277/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016

у справі № 910/16277/16 (суддя - Плотницька Н.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 13 592 грн. 43 коп

за участю представників сторін :

від позивача: Зеркін А.С., довіреність №14-403юр від 12.10.2016

від відповідача: Гордієнко М.В., довіреність б/н від 27.10.2016

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (відповідач у справі) про стягнення 13 592 грн. 43 коп. збитків, заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення перевезення було втрачено частину вантажу, а тому позивач зазначає про обов'язок відповідача, як перевізника, згідно ст.. 114, 115, 130, ст. 530, 908 Цивільного кодексу України, відшкодувати завдані збитки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» збитки, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу у сумі 13 592 грн. 43 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1378 грн. 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», подав апеляційну скаргу (вх. № 06-29.2/6708 від 18.10.2016), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що на думку відповідача, обставини щодо втрати вантажу під час його перевезення залізницею не підтверджені належними та допустимими доказами у справі, а тому вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Мальченко А.О., Агрикової О.В. та призначено розгляд справи на 30.11.2016.

30.11.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача у справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» заперечує проти доводів апелянта, вважає висновки Господарського суду міста Києва законними та обґрунтованими, а тому просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 залишити без змін.

У судовому засіданні 30.11.2016 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 30.11.2016 заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі №910/16277/16 законним та обґрунтованим, а тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

26.06.2015 між Публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» (продавець за договором, позивач у справі) та фірмою «ArcelorMittal Hochfeld GMBH» (покупець за договором) укладено контракт №202Z-2015 від 26.06.2015, відповідно до умов якого продавець купує металопродукцію загальною кількістю 1 750+5/-5% метричних тонн загальною вартістю 725 900,00+5/-5% доларів США.

На виконання умов контракту, між Публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» та фірмою «ArcelorMittal Hochfeld GMBH» укладено специфікацію/доповнення № 15 до контракту, згідно до якої Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» зобов'язалося здійснити поставку на користь фірми «ArcelorMittal Hochfeld GMBH» катанку з вуглеродної сталі (далі - продукція/товар) загальною масою/кількістю - 3 538 метричних тон.

Пунктом 5.1. контракту передбачено, що продукція постачається на умовах FOB stowed LSD - Чорноморські порти України (згідно Інкотремс в редакції 2010).

На виконання умов контракту, зі сторони позивача було навантажено продукцію у вагон №65949729 за залізничною накладною №45401817 (а.с. 11) для перевезення залізничним транспортом на адресу Адміністрації Одеського Морського порту (отримувач за дорученням АрселорМіттал Хочвелд ГмбХ адреса: Україна, 65026, м. Одеса, пл. Митна, б. №1).

16.04.2016 Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (відправник) завантажило вантаж (катанка стальна) у вагон №65949729 власності ПВРЗ ПАТ «Укрзалізниця» способом навалу та подало його до перевезення ПАТ «Українська залізниця» на ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

Колегія суддів зазначає, що ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка узгоджується з приписами ч. 4 ст. 909, ч. 1 ст. 920 ЦК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про транспорт» підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно статті 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 «Правил оформлення перевізних документів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).

У відповідності до пункту 1.1. Правил перевезення вантажів навалом та насипом затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001, № 542 вантажі, які не потребують упакування, в залежності від фракційного складу перевозяться навалом або насипом, без підрахунку місць. У перевізних документах на ці вантажі у графі «Найменування вантажу» проставляється: «Навалом» чи «Насипом», зазначені положення кореспондуються у абзаці 2 пункту 2.1. Правил оформлення перевізних документів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000, №644.

Відповідно до пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644 загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній.

Згідно до положень статті 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, яка визначається останнім.

Як вбачається із п. 20-26 залізничної накладної №454401817, маса вантажу визначена відправником на 200-тонному вагонному ваговому пристрої заводський № 16Т675П200УВК-1 та склала 61 046,00 кг. (60 846,00 кг. - маса вантажу + 200,0 кг. - маса упаковки). Вищезгаданий вантаж був навантажений у вагон власності ПВРЗ ПАТ «Укрзалізниця» та закріплений згідно з МТУ від 24.01.2007, №МО 10/24 (схема №12-06 акт МО 10/03 від 14.02.2012 р.).

Крім того, як вірно вказано місцевим господарським судом, у відповідній графі залізничної накладної «№ 9 документи, що додані відправником» було зазначено, що додано: сертифікат приймання №8001184546, яким встановлено масу вантажу - 60 846,00 кг.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезень передбачено, що факт приймання вантажу до перевезення завантаженого у вагон відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів працівниками відправника і залізниці.

Відповідач прийнявши до перевезення вагон №65949729, поставив календарний штемпель станції відправлення в оформленій залізничній накладній №454401817.

У відповідності до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній

17.04.2016 на станції Одеса-Порт Одеської залізниці зі сторони вантажоодержувача Адміністрації Одеського морського порту, при постановці та візуальному огляді з вагону № 65949729 за відправкою №45401817 у присутності змінного заступника начальника складу Надюк С.А. було виявлено сліди розкрадання - відсутність однієї бухти у вагоні, про що направлено телефонограма №77 від 17.04.2016 (о 19:25 год.) про необхідність комісійної видачі вантажу (а.с. 35).

18.04.2016 зі сторони РФ «Одеська залізниця» було направлено телефонограму, на адресу вантажоодержувача, з відмовою від комісійної видачі вантажу (а.с. 33).

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.

Згідно з п. 2 Правил комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Відповідно до п. 16 розділу 28 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту та України від 28.05.2002 №334, у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції.

Як встановлено судом з наявних у матеріалах справи документів, Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» Адміністрації Одеського морського порту 18.04.2016 направлено скаргу на відмову у видачі вантажу з оформленням комерційного акту на адресу начальника виробничого підрозділу Одеської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» Царенко А.Г.

Згідно з п.17 Правил складання актів начальник Дирекції на скаргу про відмову від складання комерційного акта (акта загальної форми) або про неправильне його оформлення повинен дати мотивовану відповідь по суті скарги: стосовно швидкопсувних вантажів - протягом доби, а стосовно інших вантажів - не пізніше триденного терміну після отримання скарги. У разі обґрунтованості скарги начальник Дирекції дає розпорядження про складання комерційного акта (акта загальної форми) або про переоформлення акта.

21.04.2016 на адресу заявника надійшла відповідь Одеської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» з посиланням на безпідставність вимог заявника, оскільки у даному вагоні кількість місць до повного вивантаження не прораховувалась, дротяні ув'язки на вантажі не порушені та не виявлено слідів крадіжки.

З урахуванням відмови в оформленні комерційного акту та наявного, за твердженням позивача, факту втрати вантажу (його частини) під час перевезення, що вбачалося з візуального стану вантажу у вагоні № 65949729, зі сторони незалежного сюрвейтера від імені ТОВ «Меру Транс» було здійснено інспекцію «до» та «після» вивантаження, за наслідками чого виявлено невідповідність між фактичною масою вантажу та масою зазначеною у перевізному документі № 45401817, а саме: 17.04.2016 було проведено інспекцію за прибулим залізничним вагоном №65949729, якою виявлено, що відповідно до інформації зазначеної у залізничній накладній №45401817 кількість бухт катанки у верхньому шарі вагону № 65949729 повинна складати - 16, при здійсненні перерахунку виявилося - 15 бухт катанки; 22.04.2016 було проведено повторну інспекцію, при вивантаженні вагону №65949729 на рампу складу ТОВ «Новолог». При вивантаженні було проведенно перевірку та детальна інспекція кожної бухти катанки. За результатами чого встановлено наступне: було вивантажено 31 бухта загальною масою 59 093 кг. (згідно заводських бірок), недостача склала-1 бухта. Дані обставини були зафіксовані у звіті про вигризку від 23.04.2016, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 29).

Статтею 133 Статуту передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що одержувач вантажу переуступив своє право на пред'явлення претензій та позовів до залізниці за недостачу вантажу Публічному акціонерному товариству «АрселорМіттал Кривий Ріг» (як відправнику вантажу), що підтверджується переуступним написом у накладній №45401817.

Колегія суддів зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (статті 114 Статуту).

Відповідно до статті 52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на станції призначення буде виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, або якщо ці обставини зазначені у комерційному акті, складеному на шляху проходження, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу (стаття 53 Статуту залізниць України).

Обов'язок скласти комерційний акт виникає у залізниці лише у випадках, коли вона згідно зі статтею 52 Статуту зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу і при цьому виявлено псування, пошкодження чи недостачу вантажу, що перевищує встановлені норми (пункту 3.2. Розділу З роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002, № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» зі змінами та доповненнями).

Вищенаведені встановлені судом обставини справи з урахуванням вказаних норм чинного законодавства свідчать, що відповідачем не було належним чином виконано покладений на нього обов'язок зі здійснення комісійного приймання вантажу, а також складання комерційного акту (пункт 2 Правил складання актів) про невідповідність фактичної маси вантажу проти маси зазначеної у перевізному документі, у зв'язку з чим одержувач вантажу скористався правом, закріпленим пунктом 16 Правил складання актів, та подав письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень безпосередньо або через начальника станції.

З системного аналізу вищенаведених норм законодавства, колегія суддів зазначає, що підставою для матеріальної відповідальності залізниці є обставини, зафіксовані комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту. Якщо начальник залізничної станції необґрунтовано відмовився скласти комерційний акт або акт загальної форми, вантажоодержувач має право оскаржити таку відмову в порядку, передбаченому законодавством. У разі додержання порядку оскарження відмови начальника станції у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звернутися до залізниці з претензією або позовом, до яких необхідно додати докази оскарження дій начальника залізничної станції та акти приймання вантажу.

Аналогічні положення передбачені п. «б» ст.130 Статуту залізниць України, відповідно до якого право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що в матеріалах справи наявні всі необхідні докази на підтвердження обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці.

Таким чином, враховуючи бездіяльність відповідача, а також той факт, що відповідачем було прийнято вантаж у вагоні № 65949729 за залізничною накладною № 45401817 без зауважень щодо маси вантажу, зазначеної у відповідні графі залізничної накладної, а також те, що нестача вантажу підтвердилась інспекційною перевіркою маси вантажу у спірному вагоні, що зафіксовано у відповідному звіті про вивантаження від 23.04.2016, за результати чого було виявлено фактичне розходження маси вантажу проти маси зазначеної у залізничній накладній № 45401817 у сторону зменшення на 1 753,00 кг. (маса відсутньої бухти №32), з урахуванням того факту, що перевізником було відмовлено у складанні комерційного акту та у зв'язку з чим позивачем було подано скаргу на відмову у складанні комерційного акту, колегія суддів дійшла висновку, що подані сторонами докази, які були досліджені судом в їх сукупності, свідчать про існування підстав для покладення на залізницю матеріальної відповідальності відповідно до приписів чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, судом першої інстанції обґрунтовано покладено на залізницю відповідальність за недостачу вантажу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, якими перевізник (Одеська залізниця) довів би відсутність своєї вини в частковій недостачі вантажу.

Згідно з частиною 2 пункту 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до частин 1,2,4 пункту 27 Правил видачі вантажів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000, № 644 вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто; при видачі вантажів, маса яких наслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, а саме: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у здрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокро солона; тютюн; м'ясо свіже; 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах, а саме: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, а саме: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'які всякі; 0,5% маси всіх інших вантажів; норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Згідно до інформації, зазначеної у відповідній довідці вартості вантажу (катанка сталева), вартість такого вантажу складає - 9 387,04 грн. без ПДВ за 1 000,00 кг., зазначена цінова категорія кореспондується з інформацією зазначеною у доповненні (специфікації № 15) до контракту. Загальна вартість втраченого вантажу складає 16 455,48 грн. з урахуванням кількості нестачі вантажу у розмірі 1 753 кг (1 753 кг (1,753 т.). X 9 387,04 = 16 455,48 грн).

За таких обставин, вартість втраченого перевізником вантажу, з урахуванням норми природної втрати і граничного розходження (0,5% маси втраченого вантажу) складає: 13 592,43 грн. (61 046,00 кг х 0,5% = 305,23 кг. - норма природної втрати вантажу 1 553,00 кг - 304,23 кг. = 1 447,77 кг. - маса втраченого вантажу з урахуванням норми природної втрати (1 447,77 кг (1,448 т). X 9 387,04 грн. = 13 592,43 грн. (без ПДВ).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт недостачі вантажу у вищевказаній кількості підтверджений матеріалами справи, а розрахунок суми збитків, наведений позивачем в позовній заяві, відповідає нормам чинного законодавства та матеріалам справи.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про невиконання залізницею своїх зобов'язань за договором перевезення належним чином, оскільки збереження вантажу належним чином не було забезпечено, тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 139850,33 грн є правомірною, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Як вірно було досліджено місцевим господарським судом, на виконання наказу Міністерства інфраструктури України від 10.04.2012 № 212 19.04.2012 проведена зміна найменування Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця» на Державне підприємство «Південна залізниця».

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування (надалі - Товариство) утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (надалі - підприємства залізничного транспорту). Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» утворено ПАТ «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Додатком 1 до вказаної Постанови є перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ «Українська залізниця», до якого увійшло Державне підприємство «Одеська залізниця».

Відповідно до ст. 1 Статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 ПАТ «Укрзалізниця» є юридичною особою, що утворена відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ст. 2 Статуту).

Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які за змістом ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», презюмуються достовірними, ПАТ «Українська залізниця» визначене правонаступником у тому числі і ДП «Одеська залізниця».

Таким чином, враховуючи положення ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», а також факт реєстрації ПАТ «Українська залізниця», положення статей 1, 2 статуту якого визначають положення щодо правонаступництва, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що всі права та обов'язки ДП «Одеська залізниця» перейшли до його правонаступника - ПАТ «Українська залізниця».

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва 14.07.2016 у справі №910/7519/16 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі №910/16277/16 залишити без змін.

3. Справу №910/16277/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко