Постанова № 63154917, 29.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2016 р. Справа№ 911/5045/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Агрикової О.В.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Бохан О.Г. довіреність № 1-22-18 від 12.01.16

від відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України

на ухвалу Господарського суду Київської області від 03 жовтня 2016 року

у справі № 911/5045/15 (суддя Чонгова С.І.)

за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України

до Міністерства оборони Російської Федерації

про стягнення 514 307,96 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Міністерства оборони Російської Федерації про стягнення 514307,96грн. заборгованості за аеронавігаційні послуги (а.с. 3-6).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було здійснено оплату рахунків-фактур від 14.10.2014 р. № 9017/144306/9, від 17.10.2014 р. №9017/144582/8, від 14.11.2014 р. №9017/144862/10, від 12.12.2014 р. №9017/145138/11, від 16.01.2015 №9017/145408/12, від 11.02.2015 р. №9017/15226/1, від 15.05.2015 р. №9017/15984/4, від 11.06.2015 р. №9017/151263/5 виставлених на оплату послуг з аеронавігаційного обслуговування, які надані повітряним суднам відповідача - Міністерству оборони Російської Федерації у зоні відповідальності України у серпні - грудні 2014 року, січні, квітні, травні 2015 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03 жовтня 2016 року у справі № 911/5045/15 провадження у справі припинено (а.с. 129-131).

17 жовтня 2016 року Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулось з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 03 жовтня 2016 року у справі №911/5045/15, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 03 жовтня 2016 року у справі №911/5045/15, справу передати до Господарського суду Київської області на розгляд по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 жовтня 2016 року апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ухвалу Господарського суду Київської області від 03 жовтня 2016 року у справі №911/5045/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Калатай Н.Ф.

31 жовтня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ухвалу Господарського суду Київської області від 03 жовтня 2016 року у справі №911/5045/15 прийнято до провадження колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Калатай Н.Ф., продовжено строк розгляду на 15 днів у відповідності зі ст. 69 ГПК України та призначено до розгляду на 29 листопада 2016 року.

У судовому засіданні 29 листопада 2016 року представник Державного підприємства обслуговування повітряного руху України надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, справу передати до Господарського суду Київської області на розгляд по суті.

Представник Міністерства оборони Російської Федерації у судове засідання 29 листопада 2016 року не з'явився, про час ті місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту ІДПЗ Укрпошта та "Почта Росии" за штрих масовим ідентифікатором RC041868113UA.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Копію ухвали від 31.10.2016 р. у даній справі було надіслано на адресу Міністерства оборони Російської Федерації, зазначену позивачем в позовній заяві та апеляційній скарзі - 119160, Росія, м. Москва, вул. Знаменка, 19. Відповідно до п. 3.9.2 зазначеної вище постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що з огляду на приписи ст. 102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Таким чином, враховуючи обмеження строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду досить коротким терміном та продовження строку такого розгляду згідно ухвали від 31.10.2016 р. відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, дана постанова приймається за відсутності представників відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, а також за наявними в матеріалах даної справи документами.

Додатково слід наголосити на тому, що неявка в судове засідання 29.11.2016 р. представників Міністерства оборони Російської Федерації не перешкоджає розгляду по суті апеляційної скарги позивача, оскільки оскаржувана ухвала про припинення провадження у справі мотивована порушенням Державним підприємством обслуговування повітряного руху України вимог процесуального законодавства щодо відповідності складу учасників господарському процесуальному законодавству та не зачіпає інтересів відповідача у даній справі, так як не стосується суті правовідносин між сторонами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Підставою звернення позивача з вимогами до Міністерства оборони Російської Федерації є існування у останнього заборгованості у сумі 514 307,96 грн. за послуги з аеронавігаційного обслуговування, що надавалися позивачем повітряним суднам відповідача на території України.

Припиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 3 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року (до якої Україна приєдналась 10.08.1992 та яка набула чинності - 09.09.1992, а також до якої приєдналась Росія - 15.10.1970), a) ця Конвенція застосовується тільки до цивільних повітряних суден і не застосовується до державних повітряних суден; b) повітряні судна, що використовуються на військовій, митній і поліцейській службах, розглядаються як державні повітряні судна; c) жодне державне повітряне судно Договірної держави не здійснює польоту над територією іншої держави і не робить на ній посадку, окрім як з дозволу, що надається спеціальною угодою або іншим чином, і згідно з її умовами. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Міністерством оборони Російської Федерації виконувались функції від держави, в розумінні приписів зазначеної Конвенції, тому між сторонами склались не приватноправові, а публічно-правові відносини, тому зазначений спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Підставою даного позову є не здійснення відповідачем оплати рахунків-фактур від 14.10.2014 № 9017/144306/9, від 17.10.2014 №9017/144582/8, від 14.11.2014 №9017/144862/10, від 12.12.2014 №9017/145138/11, від 16.01.2015 №9017/145408/12, від 11.02.2015 №9017/15226/1, від 15.05.2015 №9017/15984/4, від 11.06.2015 №9017/151263/5 виставлених на оплату послуг з аеронавігаційного обслуговування, які надані повітряним суднам відповідача - Міністерству оборони Російської Федерації у зоні відповідальності України у серпні - грудні 2014 року, січні, квітні, травні 2015 року.

Відповідач у даній справі - Міністерство оборони Російської Федерації є іноземною юридичною особою.

Відповідно до ст. 124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 2 Господарського Кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право" (далі - Закон).

Згідно ст. 1 Закону, приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи; Іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом як підсудність судам України справ з іноземним елементом.

До недоговірних зобов'язань застосовуються положення статті 48 Закону України "Про міжнародне приватне право", відповідно до якої до зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 76 вказаного Закону суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

Оскільки відносини між сторонами даного спору носять недоговірний характер, згода сторін про вибір права відсутня, при цьому, подія, яка стала підставою для подання позову (надання позивачем послуг з аеронавігаційного обслуговування), відбулась на території України (в межах повітряного простору України), колегія суддів приходить до висновку, що даний спір повинен розглядатися в господарських судах України і у даному випадку до врегулювання відносин сторін даного спору слід застосовувати положення Закону України "Про міжнародне приватне право".

Крім колегія суддів зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що Відповідачем виконувались функції від держави, в розумінні приписів Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року відповідно до якої повітряні судна, що використовуються на військовій, митній і поліцейській службі розглядаються як державні повітряні судна з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6.2. Правил надання експлуатантам дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України, затверджених Наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації Міністерства оборони України від 28.11.2005 р. № 897/703 (далі - Правила), для виконання транзитного польоту іноземним ПС, пов'язаного з перевезенням глав держав, урядів та очолюваних ними делегацій, міністрів закордонних справ та міністрів оборони, а також для виконання транзитного польоту державних ПС експлуатант надсилає за дипломатичними каналами заявку до МЗС України не пізніше ніж за 5 робочих днів до початку запланованого польоту за формою, яка наведена у додатку 8.

У разі виконання транзитного польоту з вантажем (товаром) військового призначення у заявці зазначаються додатково: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача із зазначенням їх адрес, телефонів, факсів; інформація про вантаж: назва, характер (у тому числі відповідно до його міжнародної класифікації за списком ООН), кількість, вид упакування та вага вантажу; реквізити страхового полісу обов'язкового виду страхування третіх осіб на поверхні.

Матеріали справи заявок таких не містять.

Відповідно до п. 1 Інструкції щодо метрологічного забезпечення літерних рейсів, затвердженої наказом Міністерства оборони України, Держкомгідромета України, Укравіатрансу, Украеронавігації N 210/128/169/66 від 16.08.95 р./13.06.95 р./ 16.08.95 р./19.06.95 р., польоти літер "А" (надалі - літерні рейси) виконуються для перевезення повітряним транспортом вищих посадових осіб України, а також глав держав та урядів зарубіжних країн, які прибувають до України або перетинають її повітряний простір.

Натомість апелянтом надано телеграфні повідомлення про польоти літаків Міністерства оборони РФ (а.с. 145-151), у яких інформація щодо виконання літерних рейсів відсутня, також вказані повідомлення не містять інформації визначеної у передбаченої п.6.8. Правил та додатку до них щодо виконання міжнародних нерегулярних транзитних польотів без посадки і з технічною посадкою в аеропортах України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції передчасно було встановлено, що спір у даній справі не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Частиною 1 статті 8 вказаного Закону встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Голдер проти Сполученого Королівства, 1975 р. зазначив, що: Було б неприпустимо, щоб ст. 6 (п. 1) Конвенції містила детальний опис гарантій, що нада ються сторонам у цивільних справах, і не захищала б передусім те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Такі характеристики процесу, як "справедливість, публічність, оперативності судового провадження були б марними за відсутності судового провадження".

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про порушення місцевим господарським судом вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та норм процесуального права, в результаті чого останній дійшов передчасного висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі із застосуванням повноважень передбачених п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а відповідно і неправильного застосування зазначеної норми процесуального права.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 ГПК України, у випадках скасування апеляційною інстанцією, зокрема, ухвали про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ухвалу Господарського суду Київської області від 03 жовтня 2016 року у справі №911/5045/15 підлягає задоволенню, ухвалу Господарського суду Київської області від 03 жовтня 2016 року у справі №911/5045/15 необхідно скасувати, а справу № 911/5045/15 - направити на розгляд до Господарського суду Київської області для розгляду по суті.

Відповідно до п. 4.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4, ч. 1 ст. 104 та ч. 7 ст. 106 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ухвалу Господарського суду Київської області від 03 жовтня 2016 року у справі №911/5045/15 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 03 жовтня 2016 року у справі №911/5045/15 - скасувати.

3. Справу №911/5045/15 направити на розгляд до Господарського суду Київської області.

4. Господарському суду Київської області за результатами розгляду справи №911/5045/15 здійснити розподіл суми судового збору за розгляд Київським апеляційним господарським судом апеляційної Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ухвалу Господарського суду Київської області від 03 жовтня 2016 року у справі №911/5045/15.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді Н.Ф. Калатай

О.В. Агрикова