Рішення № 63154723, 30.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2016Справа №910/19035/16Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Трейд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області про стягнення 14840,71 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Дзюбайло О.О. (довіреність №01-22/7-8 від 04.01.2016р.); від відповідача: третьої особи:Шахрай М.О. (довіреність б/н від 12.04.2016р.); Колода Є.Г. (довіреність №11 від 17.02.2016р.);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Трейд" (надалі - ТОВ "Преса-Трейд", відповідач) про стягнення 119043,00 грн., з яких: 12811,55 грн. заборгованість з орендної плати за договором №1333 від 22.10.2013р., 1718,71 грн. - пеня, 157,95 грн. - 3% річних та 152,50 грн. - інфляційні.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власті №1333 від 23.10.2012р., в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за користування нерухомим майном.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2016р. порушено провадження у справі №910/19035/16, розгляд справи призначено на 16.11.2016р.

09.11.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали суду.

10.11.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду представником позивача подано клопотання для залучення до матеріалів справи документів.

10.11.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду представником відповідача подано заперечення на позов. Відповідно до яких відповідач зазначає, що 23.10.2012р. договір було укладено між Регіональним відділеннями фонду Державного майна по Київській області та відповідачем. Оскільки наказом Державної митної служби України, Адміністрації прикордонної служби України №406/243АГ від 11.06.2015р. було призупинено дію дозволу на відкриття магазину безмитної торгівлі, наданого відповідачу, 07.10.2015р. супровідним листом №2291 відповідачем на адресу позивача надіслано акти повернення орендованого майна. Відповідач вказує, що підстав для відмови у підписанні актів приймання-передачі (повернення з орендного користування майна) орендодавцем зазначено, позивач як балансоутримувач власних зобов'язань щодо прийняття за актом орендованого майна не виконав. Позивач, як балансоутримувач здійснив нарахування та вимагає сплати орендних платежів по торгових площах, які фактично не використовувались відповідачем, про це свідчить факт відключення подачі електричної енергії до орендованих приміщень, що було здійснено у жовтні 2015 року. Отже, позиція відповідача полягає в тому, що він як орендар звільняється від орендної плати за весь час, протягом якого він не міг використовувати орендоване майно. Позивач звертає увагу суду на те, що орендар перед балансоутримувачем виступав, як зобов'язана особа, боржник, який повинен вчинити дії на користь третьої особи (баласоутримувача), як от передати за актом майно, а баласоутримувач, як кредитор та зобов'язана особа одночасно повинна прийняти орендоване майно. У зв'язку із вищевикладеним просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

15.11.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2016р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області та відкладено розгляд справи на 30.11.2016р.

22.11.2016р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду від третьої особи надійшли письмові пояснення у справі. Відповідно до яких Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області позовні вимоги підтримує повністю та просить суд задовольнити позов.

Представник позивача у судовому засіданні 30.11.2016р. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову, з підстав викладених у письмових запереченнях. Представником відповідача також заявлено усне клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнив позов.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини щодо належного повідомлення відповідача та враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному і повному з'ясуванню фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/19035/16.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.10.2012р. між Регіональним відділеннями фонду Державного майна по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Преса-Трейд" укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 1333.

Відповідно до умов п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину приміщення на третьому поверсі терміналу "D", загальною площею 35,0 кв.м.

Майно передається в оренду з метою розміщення магазину з роздрібної торгівлі (п. 14 договору).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що майно заходиться на балансі ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - балансоутримувач) та розміщене за адресою: 08307, Київська обл. м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

За умовами п. 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатом конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація по індекс інфляції) без врахування ПДВ становить 30 500,00 грн.

Згідно п. 3.2. договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

З метою перевірки стану орендованого майна та використання його за цільовим призначенням балансоутримувач отримав: право доступу до предмету оренди (п. 5.9 договору), бути вигодонабувачем за договором страхування (пункти 5.8, 5.12 договором), вимагати повернення майна у разі припинення або розірвання договору (п. 5.14, п. 10.9 договору), тощо.

Пунктом 5.2. передбачено, що до 15 числа місяця, наступного за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача акт приймання-передачі виконаних послуг та рахунок. Підписаний акт приймання-передачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом п'яти днів з дати його утримання або надати в цей строк мотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом п'яти днів акт приймання-передачі виконаних послуг не було повернено балансоутримувачу та не надано в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаний сторонами.

Термін дії договору продовжувався додатковими угодами до договору № 1 від 04.12.2013р. та № 2 від 16.06.2014р., відповідно до яких термін дії договору продовжено до 22.02.2014р. та 22.02.2015р. відповідно.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами на виконання умов договору підписано Акт № 1 від 23.12.2012р. передачі-приймання державного майна в оренду.

Відповідно до Акту № ІІ приймання-передачі від 14.04.2016р. відповідач передав орендоване приміщення балансоутримувачу - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Звертаючись до суду з даним позовом ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" зазначає, що на виконання умов п. 5.2 договору для сплати орендної плати за квітень 2016р. позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру від 30.04.2016р. за №76/363 на загальну суму 30747,71 грн. та Акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2016р., з яких до сплати на користь позивача, як балансоутримувача належить 12811,55 грн. Відповідачем в порушення умов п. 3.6, п. 5.7 договору орендну плату не сплачено, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 12811,55 грн. Також, у зв'язку з несплатою заборгованості позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 1718,71 грн., індекс інфляції у сумі 152,50 грн. та 3 % річних у сумі 157,95 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Дослідивши зміст договору оренди №1333 від 23.10.2012р., господарський суд приходить до висновку, що він є договором оренди.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до п. 1 ст. 762 ЦК України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Незважаючи на те, що Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", яке є балансоутримувачем приміщення, не є стороною, за договором, даний правочин передбачає виникнення прав за ним у останнього. Зокрема, п. 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Частиною 2 ст. 527 ЦК України передбачено, що кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженною на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Отже, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" є уповноваженою особою приймати виконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати і, відповідно, вимагати його виконання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016р. по справі №910/6451/16 за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Трейд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області про стягнення 119 043, 00 грн. - позовні вимоги задоволено повністю.

У рішенні господарського суду міста Києва від 13.06.2016р. встановлено, що у зв'язку із відсутністю дозволу Міністерства інфраструктури відповідач зобов'язаний був повернути орендоване майно. Судом встановлено наявність вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Преса-Трейд" у неповерненні майна протягом трьох днів після закінчення строку оренди, оскільки не звільнено орендоване приміщення, що в свою чергу, унеможливило підписання позивачем акту приймання-передачі майна з оренди.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Отже, рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2016р. у справі №910/6451/16 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Частиною 2 ст. 795 ЦК України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У абзаці 4 п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013р. за №12 визначено, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Таку позицію підтримує і Верховний Суд України у постанові від 20.11.2012р. зі справи N 3-54гс12.

Відповідно до п. 3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору відповідач сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та позивачу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у рішенні №910/6451/16, відповідач лише 14.04.2016р. передав за Актом приймання-передачі №ІІ орендоване приміщення балансоутримувачу - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Відповідно до рахунку-фактури від 30.04.2016р. за №76/363 орендна плата позивачем розрахована за неповний календарний місяць, лише за 14 днів квітня 2016 року.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, керуючись вищенаведеними нормами законодавства та положеннями п. 3.11 договору, господарський суд дійшов висновку, щодо правомірного нарахування позивачем орендної плати до 14.04.2016р.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.6 договору сторони погодили, що п. 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа.

Враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України та умови пункту 3.6 договору відповідач повинен був сплатити орендну плату за квітень 2016 року на користь позивача (балансоутримувача) в розмірі 12811,55 грн. не пізніше 15 травня 2016р.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено та представником відповідача не заперечується, що зобов'язання зі сплати орендної плати за квітень 2016р. в розмірі 12811,55 грн. відповідачем не виконано, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 157,95 грн., інфляційні в розмірі 152,50 грн. та пені в розмірі 1718,71 грн. Розглядаючи ці вимоги суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що у правовідносинах сторін має місце допущене відповідачем порушення грошового зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є правомірними та відповідно до розрахунку позивача, який перевірено судом підлягають стягненню з відповідача у розмірі 152,50 грн. інфляційні та 157,95 грн. - 3% річних.

Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 1718,71 грн., то суд відзначає наступне.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені у сумі 1718,71 грн. за розрахунком позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення з відповідача 12811,55 грн. заборгованості з орендної плати за договором №1333 від 22.10.2013р., 1718,71 грн. - пені, 157,95 грн. - 3% річних та 152,50 грн. - інфляційних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст. 233 ГК України з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За переконанням господарського суду, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру штрафної санкції, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи, той факт, що порушення відповідачем зобов'язань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, з урахуванням тих обставин, що боржник намагався запобігти порушення зобов'язання та з метою захисту інтересів боржника від надмірно обтяжливих наслідків неустойки, господарський суд приходить до висновку щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, що відповідно складає:

пеня у розмірі 1718,71 грн. - 90% = 171,87 грн.

У п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕСА-ТРЕЙД" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, офіс 68 літ. "А", ідентифікаційний код 35371243) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська область, м. Бориспіль, міжнародний аеропорт "Бориспіль", ідентифікаційний код 20572069) основний борг у розмірі 12811 (дванадцять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 55 коп., пеню у розмірі 171 (сто сімдесят одна) грн. 87 коп., 3% річних у розмірі 157 (сто п'ятдесят сім) грн. 95 коп., індексу інфляції у розмірі 152 (сто п'ятдесят дві) грн. 50коп., 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

У судовому засіданні 30.11.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 05.12.2016 року.

Суддя В.В. Князьков