Рішення № 63154495, 01.12.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2016 р. Справа № 917/1535/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна служба охорони "Яструб" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10, приміщення 4; адреса для листування: 04210, Київ-210, а/с - 109)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (місцезнаходження: 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 82, офіс 24)

про стягнення 573108,60 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Розглядається позовна заява про стягнення 573108,60 грн., з них: 453322,44 грн. -основного боргу за договором про надання охоронних послуг № 208-псо від 03.03.2015р., 70066,79 грн.- пені, 49719,37 грн. - річних.

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 17.11.2016р. про вручення судової ухвали.

Відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника відповідача.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В даному випадку явка представників сторін обов’язковою не визнавалася, розгляд справи вже відкладався за клопотанням відповідача, відсутність відповідача не перешкоджає вирішенню спору. Отже, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідачем також надано клопотання про розстрочку виконання рішення суду на три місяці.

В судовому засіданні 01.12.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

03 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Приватна служба охорони “Яструб” (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Овруцький молочноконсервний комбінат” (відповідачем) було укладено договір про надання охоронних послуг №208-псо (далі - Договір).

За умовами П.1.1.Договору відповідач як замовник доручає, а позивач (виконавець) зобов’язується надати за плату послуги по охороні об’єкта. Місце знаходження об’єкта: 11104, Житомирська область, м. Овруч, вул. Богдана Хмельницького, 92

Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. Договору охорона об'єкта здійснюється 7 цілодобовими постами охорони та 1 начальником охорони. Загальна вартість охоронних послуг становить 66 700,00 грн. за один календарний місяць.

Додатковою угодою від 15 червня 2015 року до Договору сторони змінили редакцію п.п. 1.3., 1.4., визначивши загальну вартість охоронних послуг за один календарний місяць у розмірі 75 300,00 грн.

Додатковою угодою від 01 серпня 2015 року до Договору сторони на зміну п.п. 1.3., 1.4. встановили вартість охоронних послуг за один календарний місяць в розмірі 83900,00 грн.

Додатковою угодою 15 жовтня 2015 року до Договору сторони внесли зміни в п.п. 1.3., 1.4. Договору, визначивши вартість охоронних послуг за один календарний місяць в розмірі 92 500,00 грн.

За період січень – червень 2016р. позивач надав послуги з охорони на загальну суму 477916,67 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актами здачі приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000062 від 31 січня 2016 року на суму 92 500,00 грн., № ОУ-0000165 від 29 лютого 2016 року на суму 92 500,00 грн., № ОУ-0000322 від 31 березня 2016 року на суму 92 500,00 грн., № ОУ-0000460 від 30 квітня 2016 року на суму 92 500,00 грн., № ОУ-0000645 від 31 травня 2016 року на суму 92 500,00 грн., № ОУ-0000658 від 06 червня 2016 року на суму 15 416,67 грн. (а.с. 21-27).

Згідно п.7.2. Договору оплата за послуги здійснюється у повному розмірі до 5 числа місяця наступного за звітним шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Згідно п.7.3 Договору у разі розірвання Договору оплата за надані в останньому місяці дії Договору послуги повинна бути здійснена у розмірі, що обраховується пропорційно до кількості днів, в які надавались послуги, протягом 2 банківських днів з моменту розірвання договору.

06 червня 2016 року між сторонами була підписана угода про припинення дії Договору № 208-псо від 03 березня 2015 року.

Згідно п. 3 угоди про припинення дії Договору від 06.06.2016р. сторони узгодили, що зобов'язання замовника щодо оплати вартості охоронних послуг, наданих за Договором, не припиняються і повинні були бути виконані у встановлений Договором строк.

06 червня 2016 року о 10 годині 00 хвилин позивач зняв пости охорони з об'єкта Відповідача згідно акту зняття постів охорони. В п. 2. вказаного акту, відповідач зазначив про відсутність у нього претензій до позивача.

Відповідач за одержані послуги охорони розрахувався частково сплативши 24594,23 грн., що підтверджується актом звірки в редакції позивача (а.с.55).

Залишок заборгованості у сумі 453322,44 грн. відповідачем не сплачено.

Позивач звернуся до відповідача з претензіями від 09.06.2016р.., від 19.02.2016р. про погашення заборгованості за надані послуги охорони, що підтверджується поштовим повідомленнями про вручення (в матеріалах справи а.с.28-29). Однак відповідач оплати не здійснив.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень щодо наявності боргу відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 978 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором охорони охоронець, який є суб’єктом підприємницької діяльності, зобов’язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна зобов’язаний, зокрема, щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

За ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення договірних зобов’язань та вказаних правових норм відповідач заборгованість перед позивачем не погасив.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 453322,44 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.6 Договору у випадку несвоєчасної сплати щомісячної суми, вказаної у п.1.4. Договору, замовнику нараховується штрафна пеня у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення до повного розрахунку. Для вимоги про стягнення пені за даним Договором застосовується позовна давність тривалістю три роки.

На підставі вказаних положень позивачем заявлено до стягнення 70066,79 грн. пені за період 06.02.2016р. - 18.09.2016р. При цьому позивачем не враховано таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно п.7.2. Договору оплата за послуги здійснюється у повному розмірі до 5 числа місяця наступного за звітним.

В п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» роз’яснено, що коли у договорі виконання грошового зобов’язання визначається до настання певного терміну, наприклад до 1 серпня 2014 року, то останнім днем виконання такого зобов’язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі – 31 липня 2014р.).

Оскільки визначений договором строк оплати за актом № ОУ-0000645 від 31 травня 2016 року закінчується 04.06.2016р., який був суботою, отже останнім днем строку платежу є 06.06.2016р., а прострочення зобов’язання починається 07.06.2016р.

Після проведення перевірки розрахунку судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню за вказані періоди становить 66402,56 грн. (розрахунок суду залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині – пеня стягненню не підлягає, як помилково нарахована.

Відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.7.7. Договору замовник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню, а також 25 % річних від простроченої суми.

Отже, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України розмір процентів річних встановлений сторонами у договорі.

З огляду на вказану норму позивачем правомірно заявлено до стягнення 49719,37 грн. – 25 % річних за період з 06.02.2016р. - по 18.09.2016р. (поетапно) (правильність розрахунку перевірена судом).

Відповідачем подано заяву про розстрочку виконання рішення суду на 3 місяці рівними платежами.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що основним ринком збуту продукції відповідача був ринок Російської Федерації та Республіка Казахстан, проте Російською Федерацією введено заборону на імпорт сільськогосподарської продукції, сировини та продуктів споживання, країною походження яких є Україна; дана заборона розповсюджується і на товари відповідача; на даний час Товариство шукає нові ринки збуту товарів, вживає дії щодо стягнення заборгованості зі своїх контрагентів. Зазначене унеможливлює виконання рішення суду за єдиним платежем, наслідком чого може стати арешт майна та коштів, що призведе до зупинки підприємства.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідачем не додано до заяви жодних доказів, які б свідчили про тяжкий фінансовий стан відповідача, про наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

За таких обставин відсутні підстави для надання розстрочки виконання даного судового рішення. Отже, заява відповідача судом відхиляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В разі добровільного виконання рішення суду відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" (місцезнаходження: 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 82, офіс 24; ідентифікаційний код 36899405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна служба охорони "Яструб" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Софіївська, 10, приміщення 4; ідентифікаційний код 37372186) 453322грн. 44 коп. основного боргу, 66402грн. 56 коп. пені, 49719грн. 37 коп. - річних, 8541грн. 67 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 05.12.2016р.

Суддя Безрук Т. М.