Рішення № 63154371, 01.12.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2016р. Справа № 914/1099/16

За позовом: Приватного малого підприємства Експрес, смт.Краковець, Яворівський район, Львівська область

до відповідача: SARL GMA-EXPORT, м. Вітрі-ле-Франсуа, Франція

про стягнення заборгованості

Суддя Н.Мороз

При секретарі І.Зусько

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

Від відповідача: н/з

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Приватного малого підприємства Експрес, смт. Краковець, Яворівський район, Львівська область до відповідача SARL GMA-EXPORT, м. Вітрі-ле-Франсуа, Франція про стягнення заборгованості в розмірі 11200 євро.

Заявою про зменшення розміру позовних вимог від 15.08.2016р. вх. №4069/16 позивач просить суд стягнути з відповідача 200 євро штрафу, нарахованого позивачем у звязку з порушенням відповідачем строку поставки транспортного засобу на підставі п.5. додаткової угоди №1 до договору №21/12/15 купівлі продажу транспортного засобу від 21.12.2015р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.04.2016р. порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 10.05.2016р. Ухвалою суду від 10.05.2016р. розгляд справи відкладено на 16.08.2016р. та зупинено провадження у справі до виконання судового доручення та проведення Міністерством юстиції, Департаментом по цивільних справах і печаткою Управління права Союзу, міжнародного приватного права і громадянської допомоги (BDIP) окремих процесуальних дій та отримання протоколів та інших документів, складених у звязку з виконанням доручення.

Ухвалою суду від 15.08.2016р. провадження у справі поновлено.

16.08.2016р. ухвалою суду провадження у справі повторно зупинено та відкладено розгляд справи до виконання судового доручення та проведення Міністерством юстиції, Департаментом по цивільних справах і печаткою Управління права Союзу, міжнародного приватного права і громадянської допомоги (BDIP) окремих процесуальних дій та отримання протоколів та інших документів, складених у звязку з виконанням доручення.

Ухвалою суду від 31.10.2016р. провадження у справі поновлено.

Для всебічного, повного та обєктивного вирішення даного спору, необхідністю дослідження всіх обставин справи, розгляд справи відкладався ухвалою суду від 01.11.2016р.

В судове засідання 01.12.2016р. представники позивача зявились, через службу діловодства господарського суду подали письмові пояснення з долученими документами в підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема, доказами виставлення рахунку згідно п.2.2 договору, доказами передачі позивачу транспортного засобу і простроченням виконання відповідачем зобовязання. Крім того, надали суду оригінал відзиву на позовну заяву, отриманого позивачем від відповідача. Позовні вимоги підтримали, позов просить задоволити відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 15.08.2016р. Позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором №21/12/15 купівлі продажу транспортного засобу від 21.12.2015р. зі змінами внесеними додатковою угодою №1 від 01.02.2016р. та порушенням умов договору в частині своєчасної поставки (передачі) позивачу транспортного засобу, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 200 євро штрафу, у звязку з порушенням відповідачем строку поставки транспортного засобу на підставі п.5. додаткової угоди №1 до договору №21/12/15 купівлі продажу транспортного засобу від 21.12.2015р.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, однак, на електронну адресу господарського суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача - SARL GMA-EXPORT про визнання заборгованості на суму 200 євро штрафу. Проте, суд зазначає, що відзив електронним цифровим підписом не підписано, його оригінал відповідачем суду не подано.

Суд звертає увагу відповідача, що згідно п.1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України №28 від 20.02.2013р., документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Проте, позивачем долучено до матеріалів справи аналогічний оригінал відзиву на позовну заяву, згідно якого відповідач визнав несвоєчасну поставку транспортного засобу та суму заборгованості в розмірі 200 євро штрафу згідно п.5. додаткової угоди №1 від 01.02.2016р.

У відповідності до ст. 125 ГПК України, Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965р. та Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах від 18.03.1970р., суд скеровував документи та прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи в господарському суді Львівської області. Проте, станом на 01.12.2016р. підтвердження про виконання судового доручення та проведення Міністерством юстиції, Департаментом по цивільних справах і печаткою Управління права Союзу, міжнародного приватного права і громадянської допомоги (BDIP) окремих процесуальних дій та отримання протоколів, чи будь які інші документи, які б підтверджували виконання прохання про вручення документів щодо SARL GMA-EXPORT відсутні, однак враховуючи наявний в матеріалах справи оригінал відзиву відповідача про визнання позову, який поданий представниками позивача, такий документ свідчить про обізнаність відповідача про розгляд даного спору в господарському суді Львівської області.

Розглянувши та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників позивача, створивши сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне:

Відповідно до ч.1. ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до ст.123 ГПК України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст.124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

У відповідності до ст. 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду: - в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава; - в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.

Статтею 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Згідно ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК України (абз. 6 п.1 Роз'яснень Президії ВГСУ «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» №04-5/608 від 31.05.2002р.)

Додатковою угодою №1 від 01.02.2016р. до укладеного між сторонами договору №21/12/15 купівлі продажу транспортного засобу від 21.12.2015р. сторони дійшли згоди внести зміни до умов договору, зокрема, п.п.4.2., 4.3. договору та передбачили, що будь-який спір, пов'язаний з виконанням сторонами цього договору, є підсудним господарському суду Львівської області. Кожна з сторін вправі звернутись до господарського суду Львівської області для вирішення справи зі спору між сторонами за цим договором (п.4.2. договору). Правовідносини сторін за цим договором регулюються матеріальним правом України (п.4.3. договору викладений в новій редакції додатковою угодою №1 від 01.02.2016р.)

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права та положення договору зі змінами внесеними додатковою угодою, даний спір підлягає вирішенню господарським судом Львівської області з застосуванням законодавства України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона зобовязана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Однією з підстав виникнення зобовязань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

21.12.2015р. між SARL GMA-EXPORT (відповідач, за договором продавець) та приватним малим підприємством «Експрес» (позивач, за договором покупець) укладено договір №21/12/15 купівлі продажу транспортного засобу з додатковою угодою №1 від 01.02.2016р.

Згідно умов п.1.1. договору, продавець зобовязується передати транспортний засіб у власність покупцю, а покупець зобовязується прийняти у власність транспортний засіб напівпричів-цистерна FRUEHAUF,1999 року випуску, номер рами VFKTF34T1X3RB1033.

У відповідності до розділу 2 договору передбачено ціну договору та терміни оплати. Так, згідно п.2.1. договору, покупець зобовязується сплатити продавцю за напівпричіп цистерну FRUEHAUF 11000,00 EUR. Оплата здійснюється згідно виставленої фактури-проформи (п.2.2. договору).

Відповідно до умов п.3.1. договору, викладеного в новій редакції додатковою угодою №1 від 01.02.2016р., продавець зобовязаний передати покупцю транспортний засіб в строк не пізніше 90 календарних днів від дня здійснення покупцем оплати транспортного засобу. Умови поставки (відповідно до ІНКОТЕРМС 2000) DAP, м/п Краківець, Україна (п.3.2. договору).

Крім того, згідно п.5. додаткової угоди № 1 від 01.02.2016р. договору №21/12/15 купівлі-продажу транспортного засобу від 21.12.2015р. сторони дійшли згоди, що у випадку порушення продавцем строку, зазначеного в пункті 3.1. договору, продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 200 євро, а покупець додатково має право на звернення до компетентного суду з вимогою про зобовязання продавця вчинити дії щодо поставки транспортного засобу.

Відповідно до Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000р.), DAP (від англ. Delivered At Point - «поставка в пункті») - міжнародний торговий термін, який може застосовуватися при поставках будь-яким видом транспорту, а також при використанні більш ніж одного виду транспорту. Термін означає, що готовий до розвантаження товар передається покупцеві на прибулому транспортному засобі в узгодженому місці призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в зазначені місце. Сторонам слід найбільш точно визначити пункт в узгодженому місці призначення, оскільки ризики до цього пункту несе продавець. Продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності або сплачувати імпортні мита при ввезенні товару.

Згідно Інкотермс, термін FСА "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Згідно статті А.1 терміну FСА (надання товару у відповідності з договором), "Продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором."

У відповідності до статті А.З терміну FСА (Договори перевезення та страхування), "а) Договір перевезення. Немає зобов'язань. Проте, за наявності прохання покупця або відповідної комерційної практики, у випадку, якщо покупець своєчасно не дав інших указівок, продавець вправі укласти договір перевезення на звичайних умовах за рахунок і на ризик покупця.

У будь-якому випадку продавець може відмовитися від укладання такого договору. В такому разі він повинний негайно сповістити про це покупця."

Згідно статті А.4 терміну FСА (Поставка), "Продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.З "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою,

а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;

б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.З "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Відповідно до ст. А8 терміну FCA (Докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення), «Продавець зобовязаний за власний рахунок надати покупцю звичайні докази поставки товару у відповідності зі ст. А.4.

У відповідності до ч.1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

На виконання умов договору на підставі виставленої фактури-проформи №2016-02-475 від 21.12.2015р. позивачем було перераховано відповідачу 11000,00 євро, що підтверджується платіжним дорученням в іноземні валюті або банківських металах №50 від 29.12.2015р. (в матеріалах справи). Проте, відповідач взяті на себе зобовязання щодо своєчасної поставки транспортного засобу протягом 90 календарних днів, у відповідності до умов п.3.1. договору зі змінами внесеними додатковою угодою №1 від 01.02.2016р. не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, транспортний засіб був поставлений до м/п Краківець 25.05.2016р., що підтверджується долученими до матеріалів справи копією рахунку №2016-02-475 зі штампами органів митного контролю, копією попереднього повідомлення Львівської митниці ДФС від 26.05.2016р. та копією вантажно-митної декларації від 27.05.2016р. (в матеріалах справи).

У звязку з неналежним виконанням умов п.3.1 договору та порушенням строку поставки транспортного засобу, позивач просить суд стягнути з відповідача 200 євро штрафу на підставі п.5. додаткової угоди №1 до договору №21/12/15 купівлі продажу транспортного засобу від 21.12.2015р. відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 15.08.2016р.

Матеріалами справи підтверджено факт належного виконання позивачем своїх зобовязань за договором, проте договірні зобов"язання відповідачем належним чином не виконано, транспортний засіб своєчасно відповідно до умов п.3.1. договору зі змінами внесеними додатковою угодою №1 від 01.02.2016р. не поставлено, внаслідок чого, у SARL GMA-EXPORT виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 200 євро штрафу. Крім того, наявна сума заборгованості підтверджується довідкою про стан заборгованості відповідача від 31.10.2016р.

Згідно відзиву на позовну заяву відповідач порушення строку поставки транспортного засобу та позовні вимоги в розмірі 200 євро штрафу визнав в повному обсязі.

У відповідності до ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, відповідач взяті на себе зобовязання за договором щодо своєчасної поставки транспортного засобу не виконав, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена, становить 200 євро штрафу та підлягає стягненню.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України та ч.7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Згідно вимог ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням проведеним належним чином.

У відповідності до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1. ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Стаття 627 ЦК України визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 3 ст.533 ЦК України передбачено використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно положень ч.2. ст.198 ГК України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4. ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 533, 599, 625, 692 ЦК України, ст.193, 230, 231 ГК України, ст. ст. 43, 32, 33, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 116, 117, 123,124 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з SARL GMA-EXPORT, 17 rue des Minimes, м. Вітрі-ле-Франсуа, Франція (GMA EXPORT, 17 rue des Minimes 51300, Vitry Le Francois (501 322 945 00012) на користь Приватного малого підприємства «Експрес», Львівська область, Яворівський район, смт.Краковець, вул.Шухевича, 4 (код ЄДРПОУ 30253563) 200 євро штрафу та 1378, 00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 05.12.2016р.

Суддя Мороз Н.В.