Ухвала суду № 63154260, 05.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

05.12.2016

Справа № 910/20564/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД"

до 1) Державної служби інтелектуальної власності України,

2) Публічного акціонерного товариства "Фармак"

про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг

Суддя Бондарчук В.В.

Представники: не викликались.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД" (далі-позивач/ТзОВ "ФАРМАТ ЛТД") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби інтелектуальної власності (далі-відповідач-1/ДСІВ) та Публічного акціонерного товариства "Фармак" (далі-відповідач-2/ПАТ "Фармак") про:

- визнання недійсними свідоцтв України № 7323 від 30.09.1996, № 30054 від 17.02.2003, № 31171 від 15.04.2003 на знаки для товарів і послуг «ДИАЗОЛИН DIAZOLINUM», «ДІАЗОЛІН», «DIAZOLINE» відповідно.

- зобов’язання Державної служби інтелектуальної власності України внести відомості зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, про що здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позначення «ДІАЗОЛІН» було загальновживаним, як позначення товарів певного виду, а також загальновживаним терміном станом на дати подання відповідних заявок за свідоцтвами України №№ 7323, 30054, 31171.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.12.2016 за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

29.11.2016 через відділ автоматизованого документообігу суду Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД" подало заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

- заборонити Державній службі інтелектуальної власності України вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо передання права власності на торговельні марки за свідоцтвами України №№ 7323, 30054, 31171 третім особам, до набрання рішення Господарського суду міста Києва законної сили у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД" до 1) Державної служби інтелектуальної власності України, 2) Публічного акціонерного товариства "Фармак" про визнання недійсними свідоцтв України №№ 7323, 30054, 31171 на знаки для товарів і послуг;

- заборонити Публічному акціонерному товариству "Фармак" вчиняти дії щодо передачі права власності на торговельні марки за свідоцтвами України №№ 7323, 30054, 31171 третім особам, до набрання рішення Господарського суду міста Києва законної сили у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД" до 1) Державної служби інтелектуальної власності України, 2) Публічного акціонерного товариства "Фармак" про визнання недійсними свідоцтв України №№ 7323, 30054, 31171 на знаки для товарів і послуг.

Отже, розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що остання підлягає задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що відповідач-2 з моменту отримання позову і до винесення судом рішення, матиме повне право у відповідності до ст. 16 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передати право власності на оскаржувані свідоцтва України №№ 7323, 30054, 31171 на знаки для товарів і послуг будь-яким іншим особам, що зробить неможливим виконання рішення суду, утруднить вирішення справи по суті, а також може призвести до припинення провадження у справі через непідвідомчість спору господарським судам у разі передачі виключних майнових прав на знаки для товарів і послуг фізичній особі.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.

Згідно ч. 2 ст. 1114 Цивільного кодексу України, факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

Статтею 22 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із пунктами 1-3 статті 18 цього Закону.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі відчуження відповідачем-2 свідоцтв України № №№ 7323, 30054, 31171 на знаки для товарів і послуг «ДИАЗОЛИН DIAZOLINUM», «ДІАЗОЛІН», «DIAZOLINE» щодо товарів і послуг 5 класу МКТП з наступним поданням до Державної служби інтелектуальної власності України заяви про реєстрацію відповідних змін.

У такому разі, у випадку визнання свідоцтв України №№ 7323, 30054, 31171 на знаки для товарів і послуг недійсним повністю, Державна служба інтелектуальної власності України об'єктивно не матиме можливості виконати рішення суду, оскільки у Державному реєстрі свідоцтв на знаки для товарів та послуг будуть відомості про особу, якій передано право власності на свідоцтва України №№ 7323, 30054, 31171, а не дані про відповідача-2, або взагалі будуть відсутні відомості про знак.

Крім того, у випадку відмови відповідача-2 від знаків для товарів і послуг «ДИАЗОЛИН DIAZOLINUM», «ДІАЗОЛІН», «DIAZOLINE» за свідоцтвами України №№ 7323, 30054, 31171 ніхто інший, в тому числі і позивач, не матиме змоги протягом 3-х років здійснити повторну реєстрацію знаку після припинення дії свідоцтва.

Статтями 66, 67 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони або з своєї ініціативи вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується в тому числі й забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

В постанові Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» сформульована позиція Вищого господарського суду України про доцільність вирішення питання про вжиття забезпечувальних заходів саме на стадії підготовки справи до розгляду.

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У зв’язку з тим, що власник свідоцтв України №№ 7323, 30054, 31171 на знаки для товарів і послуг «ДИАЗОЛИН DIAZOLINUM», «ДІАЗОЛІН», «DIAZOLINE» може у будь-який час відмовитись або передати іншій особі право власності на свідоцтво повністю, суд приходить до висновку, що позивач обґрунтовано припускає, що право на знаки, які є предметом спору на момент прийняття рішення можете перейти до іншої особи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В п. 9 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» встановлено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.

Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК України забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У зв’язку з наведеним, подана заява визнається судом обґрунтованою щодо вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом заборони Публічному акціонерному товариству "Фармак" передавати будь-якій особі права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 7323, 30054, 31171, видавати ліцензії (дозволи) на використання вказаного знака, припиняти дію свідоцтв України №№ 7323, 30054, 31171 на знаки для товарів і послуг шляхом відмови від них повністю або частково, а також заборони Державній службі інтелектуальної власності України вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснювати офіційні публікації, щодо свідоцтв України №№ 7323, 30054, 31171 до вирішення спору у даній справі по суті.

При цьому, обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 65, 66, 67 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД" про забезпечення позову задовольнити.

2. До вирішення спору у справі № 910/20564/16 по суті вжити заходи до забезпечення позову, а саме заборонити:

1) Публічному акціонерному товариству "Фармак" передавати будь-якій особі права інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 7323, 30054, 31171, видавати ліцензії (дозволи) на використання вказаних знаків, а також припиняти дію свідоцтв України №№ 7323, 30054, 31171 на знаки для товарів і послуг шляхом відмови від них повністю або частково;

2) Державній службі інтелектуальної власності України вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснювати офіційні публікації щодо свідоцтв України №№ 7323, 30054, 31171 на знак для товарів і послуг.

Ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з 05.12.2016 і дійсна для пред'явлення до виконання до 05.12.2019.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД" (02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 201/203, ідентифікаційний код - 38419214).

Боржник: Публічне акціонерне товариство "Фармак" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 63, ідентифікаційний код - 00481198).

Боржник: Державна служба інтелектуальної власності України (03035, м. Київ, вул. Липкіського Василя, 45, ідентифікаційний код - 37552556).

Суддя Бондарчук В.В.